Ухвала

від 06.08.2013 по справі 822/2291/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2291/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Вітюка С.В.;

представника відповідача - Коноплянка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Поділля шляхбуд" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Поділля шляхбуд" (далі - позивач) до Шепетівської об'єднаної державної фінансової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, дослідження дотримання податкового законодавства по підтвердженню взаємовідносин з ТОВ "Басмер ЛТД" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, з ПП "Домінанта-Еко" за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, з ТОВ "ДМС Голд" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з ТзОВ "Євро бонус 2005" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з ТОВ "Укравтобан Білдінг" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року. Податковим органом встановлено порушення: 1) пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 1 39.1 ст. 139 ПК України в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що призвело до заниження та несплати податку на прибуток підприємства за 3-4 квартали 2012 року на загальну суму 49943 грн., з яких: за 3 квартал 2012 року на суму 15164 грн.; за 4 квартал 2012 року на суму 34779 грн. 2) абз.б п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз.а п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість всього на загальну суму 82626 грн. з яких: за лютий 2012 року на суму 17591 грн.; за липень 2012 року на суму 5489 грн.; за вересень 2012 року на суму 8953 грн.; за жовтень 2012 року на суму 12009 грн.; за грудень 2012 року на суму 38584 грн. За результатами перевірки був складений акт №607/22/36681216 від 15.04.2012 року. На підставі встановлених порушень Шепетівською ОДПІ 19.04.2013 року прийнято: податкове повідомлення-рішення №0000462200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 74914 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 49943 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24971 грн. 50 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0000452200 про збільшення ПП "Поділля шляхбуд" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123939 грн., в тому числі за основним платежем - 82626 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 41313 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що представниками відповідача правомірність своїх дій доведена, відповідач діяв в межах повноважень та спосіб передбачений Конституцією та законами України, оскаржувані рішення прийняті на підставі та на виконання вимог чинного законодавства, як наслідок виявлених порушень законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6. ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином системний аналіз положень ст. ст. 198, 200, 201 ПК України дає суду підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Відтак, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування таких за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Судом І інстанції вірно встановлено, що між ТОВ "ДМС Голд" (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір №2 від 02.07.2012 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар (щебінь), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому договором. Також, між ТОВ "ДМС Голд" (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір № 3 від 03.09.2012 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар (асфальтобетон), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно вказаних договорів ТОВ "ДМС Голд" зобов'язувалося поставити позивачу 61 тонну асфальтобетону (договір № 3) та 276 тонн щебеню (договір № 2), однак на підтвердження виконання договорів, позивачем надано договір поставки товару № 2 від 02.07.2012 року, договір поставки № 3 від 03.09.2012 року, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, які не містять усіх необхідних реквізитів передбачених чинним податковим законодавством, а саме: відсутні дані за якими можливо ідентифікувати осіб, які поставляли та отримували товар, відсутні довіреності, у журналі видачі довіреностей записи також відсутні. Також, встановлено, що позивачем надано лише: товарно-транспортну накладну № 407679 від 16.07.2012 року на транспортування 33 тонн щебеню та товарно-транспортну накладну № 407680 від 16.07.2012 року на транспортування 37 тонн щебеню, однак реквізити, за якими можна ідентифікувати осіб, що поставляли та отримували товар - відсутні, товарно-транспорті документи на транспортування асфальтобетону - відсутні взагалі. Крім того, незважаючи на значну суму здійснений господарських операцій позивачем не надано жодних доказів, пов'язаних з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ПП "Домінанта-Еко"

Згідно договору поставки № 010204 від 01.02.2012 року укладеного між позивачем (покупець) та ПП "Домінанта-Еко" (постачальник), постачальник зобов'язується поставити покупцю, покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар (щебінь та бітум) на умовах визначених цим договором. Відповідно до договору про надання послуг № 010205 від 01.02.2012 року укладеного між позивачем (замовник) та ПП "Домінанта-Еко" (виконавець), замовник доручає, а виконавець у межах даного договору надає послуги дорожнього катка, екскаватора, автогрейдера, а також автотранспорті послуги.

На підтвердження реальності господарських операцій представником позивачем надано: акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), видаткова накладна № 280209 від 28.02.2012 року та податкові накладні. Однак, жодних доказів виконання робіт по ремонту доріг у лютому 2012 року позивачем суду не було надано.

Крім того, судом І інстанції вірно встановлено, що між ТзОВ "Євробонус 2005" (постачальник) та позивачем (покупець) 31.12.2012 року було укладено договір поставки № 298 за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за встановленою ціною та на умовах даного договору будівельний матеріал (товар).

Щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Басмер ЛТД".

ТОВ "Басмер ЛТД" (постачальник) та позивач (покупець) 29.11.2012 року уклали договір № 291112 від 29.11.2012 року за умовами якого, постачальник зобов'язується надати послуги автотранспортом КАМАЗ 35511 і КАМАЗ 55102 по транспортуванню товару.

Також, ТОВ "Басмер ЛТД" (постачальник) та позивач (покупець) 30.11.2012 року уклали договір № 301112 від 30.12.2012 року за умовами якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти товар (суміш асфальтобетону) в кількості 234 т., щебінь 354,6 т.

В підтвердження реальності господарської операції надано акт здачі приймання робіт, податкові накладні, видаткові накладні. Не надано подорожні листи по доставці щебеню та асфальтобетону від постачальника ТОВ "Басмер ЛТД", не надано документації на транспортування які служать для обліку господарювання вантажних автомобілів. Проте придбані послуги постачання списано актом на списання матеріалів на затрат виробництва. Наведені документи за своєю сукупністю не можуть вважатись достатніми для реальності господарської операції.

Щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Укравтобан Білдінг".

Позивач (орендар) та ТОВ "Укравтобан Білдінг" (орендодавець) у листопаді 2012 року уклали договір, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю тимчасове володіння та користування транспортні засоби, визначені у додатку №1 до цього договору. Транспортні засоби використовуватимуться орендарем для здійснення комерційної діяльності - виконання робіт та надання послуг по будівництву та ремонту доріг по вулиці Гашека, м. Рівне. Строк оренди транспортних засобів визначений у додатку №1 до цього договору. Проте в договорі не зазначено номенклатуру послуг, їх кількість, ціну, додаток № 1 до даного договору - відсутній, документи, які б підтверджували облік роботи орендованого за умовами даного договору автотранспорту також відсутні. Факт їх відсутності представником позивача не оспорюється.

Суд І інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що під час здійснення господарських операцій між позивачем з його контрагентами було дотримано усіх вимог укладення та виконання договірних відносин виходячи з наступного.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа по формі; дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарських операції; одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є обов'язковим реквізитом первинного документа, наявність якого надає документу вірогідності та юридичної значимості.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції, що з матеріалів справи слідує, що відсутні докази на підтвердження фактичного придбання та поставку товарів, їх доставку та транспортування за договорами укладеними між позивачем із контрагентами.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як правильно встановлено позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності підприємства, оскільки дані операції не підтверджені первинними документами, операції здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального характеру, оскільки з урахуванням специфіки господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, можливостей здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, реальність здійснення господарської операції позивачем не доведено. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції, оскільки відповідач приймаючи оскаржувані рішення діяв відповідно до положень ст. 19 Конституції України та чинного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Поділля шляхбуд" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 серпня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.