Рішення

від 03.01.2007 по справі 23/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/403

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.01.07 р.                                                                               Справа № 23/403                               

За позовом: Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дільниця № 7” м. Маріуполь  

про  стягнення  5 476,96грн.    

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача:  не з'явився  

Від відповідача: не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні, яке відбулось 26.12.2006р. суд закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 03.01.2007р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання.).

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача, комунального підприємства управління житлово-комунального господарства м. Новогродівка, 5 394,40грн.  штрафних санкцій та 82,56грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на:

- п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434 згідно якого Фонд соціального захисту інвалідів (далі – Фонд)  є урядовим органом державного управління;

- встановлення ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон  № 875) для всіх підприємств і організацій нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця;

- обов'язок відповідача створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда;

- невиконання відповідачем приписів норм ст. 19 Закону № 875 і неперерахування ним позивачу штрафних санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- не інформування відповідачем організацій, перелічених у п. 14 Положення про робоче місце інваліда і  про порядок працевлаштування інвалідів ( далі –Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач надав суду заяву, в якій уточнив, що сума позову на день його подання складає 5 756,64грн. У цій же заяві позивач зменшив суму пені до 311,69грн. і тому, просить суд стягнути з відповідача 5 706,00грн.  

Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, витребувані документи не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідач надав позивачу звіт про зайнятість та  працевлаштування інвалідів за 2005р. ( далі-звіт за 2005р.) за формою № 10-ПІ. В ньому вказано, що: середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства становила 18 чоловік; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 становить 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників становить 97100грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника становила суму 5 394,40грн.   

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця. Таким чином, згідно звіту відповідача за 2005р., відповідача повинен був створити для працевлаштування інвалідів 1 робоче місце, фактично створено 0, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлених ст. 19 Закону № 875  відповідач не виконав – не створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до ст. 20 Закону № 875, підприємство, яке не виконало норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів повинно сплачувати штрафні санкції у порядку передбаченому Порядком сплати підприємствами  (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (далі-Порядок), затвердженого постановою КМ України від 28.12.2001р. № 1767. У матеріалах справи відсутні докази  сплати штрафних санкцій та пені за прострочку їх сплати.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 20 Закону № 875 передбачено нарахування пені за порушення терміну сплати штрафних санкцій. Пунктом 4 Порядку закріплено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Згідно ч. 1 ст. 230  Господарського кодексу України (далі-ГК) пеня є різновидом штрафної санкції. У відповідності до ст. 20 Закону № 875 сплата  штрафної санкції є зобов'язанням. Частиною 6 ст. 232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня  коли зобов'язання мало бути виконано. Зобов'язання з сплати штрафних санкцій мало бути виконане відповідачем до 15.04.2006р. Тому пеня може бути нарахована лише по 15.10.2006р., тобто лише за 6 місяців. Позивач заявив вимоги про стягнення пені за 185 днів, тобто на 2 дня більше ніж передбачено нормами ст. 232 ГК. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача пеню у сумі 308,32грн. У вимогах щодо стягнення пені у розмірі 3,37грн. суд позивачу у позові відмовляє.    

На підставі ст.ст.19, 20 Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 238, 239 Господарського кодексу, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, п.1-1ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

                                                 В И Р І Ш И В:

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дільниця № 7” м. Маріуполь   (вул. Купріна,11, м. Маріуполь, 87532, пр. Будівельників,167, м. Маріуполь, 87554,                      р/р 26001301717410 у Жовтневому відділенні ПІБ, МФО 334475, ЄДРПОУ 32457376) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (вул.Університетська,91, м.Донецьк, 83073, р/р 31219230600001 у ВДК м. Донецьк, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870, код платежу 50070000) – 5 394,40грн.  штрафних санкцій та 308,32грн.  пені.  

У вимогах щодо стягнення пені у розмірі 3,37грн. суд позивачу у позові відмовляє.   

У решті вимог провадження по справі припинити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дільниця № 7” м. Маріуполь   (вул. Купріна,11, м. Маріуполь, 87532, пр. Будівельників,167, м. Маріуполь, 87554,                      р/р 26001301717410 у Жовтневому відділенні ПІБ, МФО 334475, ЄДРПОУ 32457376) у доход державного бюджету 102,00грн. держмита.

Суддя                                                                         Забарющий М.І.