Ухвала

від 12.08.2013 по справі 6/077-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 серпня 2013 року Справа № 6/077-12

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Фірми "Віра-Єврозатишок" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. (головуючий суддя Чорна Л.В., судді: Мартюк А.І., Іоннікова І.А.) на рішенняГосподарського суду Київської області від 04.10.2012 р. (суддя Черногуз А.Ф.) у справі 6/077-12 Господарського суду Київської області за позовомпрокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Київської обласної ради до 1) Приватного підприємства Фірми "Віра-Єврозатишок" 2) Обухівської районної ради, 3) Відділу культури та туризму Обухівської районної державної адміністрації провизнання недійсним договору, скасування рішення, визнання права власності та зобов'язання звільнити приміщення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р., позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 40 сесії 5 скликання Обухівської районної ради, яким надано дозвіл на передачу відділом культури і туризму Обухівської райдержадміністрації в оренду частини приміщення Обухівського районного будинку культури площею 200 кв.м. Визнано недійсним договір оренди приміщення від 20.10.2010 р., укладений між Відділом культури та туризму Обухівської районної державної адміністрації та Приватним підприємством Фірмою "Віра-Єврозатишок". Зобов'язано Приватне підприємство Фірму "Віра-Єврозатишок" звільнити приміщення Обухівського районного будинку культури площею 200 кв.м. (що становить 1/6 частку районного будинку культури), яке розташоване на першому поверсі районного будинку культури за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 12. В частині позовних вимог про визнання за Обухівською районною радою Київської області права власності на приміщення Обухівського районного будинку культури площею 200 кв.м. (що становить 1/6 частку районного будинку культури), яке розташоване на першому поверсі районного будинку культури за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 12 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 судовий збір з позовної заяви, зокрема, про визнання права власності на майно, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Скаржник звернувся з касаційною скаргою, в якій оскаржує рішення та постанову судів повністю, в тому числі в частині всіх немайнових вимог, таких як: визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору оренди; зобов'язання звільнити приміщення; та в частині вимог майнового характеру, як то визнання права власності на приміщення.

Відповідно до п. п. 2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити судовій збір за кожну вимогу немайнового характеру, які ним оскаржуються та за вимогу майнового характеру про визнання права власності.

Однак скаржником згідно з квитанцією № в9-3089 від 19.06.2013 р. сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 802,90 грн.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу скаржника на положення п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору", відповідно до якого платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однак скаржником не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Повернути Приватному підприємству Фірмі "Віра-Єврозатишок" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. у справі № 6/077-12 та додані до неї документи без розгляду.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіН.В. Акулова І.В. Алєєва