Рішення

від 06.08.2013 по справі 5015/3214/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2013 р. Справа № 5015/3214/12

За позовом : Проектно-вишукувального інституту «Укркурортпроект» Федерації профспілок України в особі Львівської архітектурно-планувальної майстерні, м.Львів

До відповідача : Приватного виробничо-комерційного підприємства «Транспортник», м.Пустомити

Про стягнення 42854,26 грн. боргу.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Плахунін В.Ф. - представник за дорученням

від відповідача : не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов Проектно-вишукувальним інститутом «Укркурортпроект» Федерації профспілок України в особі Львівської архітектурно-планувальної майстерні ( надалі Львівська АПМ ПВІ «Укркурортпроект» ФПУ) до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Транспортник» (надалі ПВКП «Транспортник») про стягнення 42854,26 грн. заборгова6ності та судові витрати.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих пояснень та матеріалах справи, просив стягнути з відповідача вартість виконаних проектних робіт.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов та наданих поясненнях. В основу своїх заперечень відповідач посилається на підписання спірного договору зі сторони позивача не уповноваженою особою, відсутність ліцензії на виконання робіт у позивача, неналежну якість проектної документації та інші.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.10.2012 року провадження по даній справі було зупинено до закінчення господарським судом Львівської області розгляду справи №5015/4025/12 за позовом Приватного виробничо-комерційним підприємством «Транспортник» до Проектно-вишукувального інституту «Укркурортпроект» Федерації профспілок України в особі Львівської архітектурно-планувальної про розірвання договору №1 від 21.01.2009 року та повернення коштів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2013 року у справі №5015/4025/12 , залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року, в задоволенні позову Приватному виробничо-комерційному підприємству «Транспортник» про розірвання договору та повернення коштів відмовлено.

В зв'язку з усуненням обставин , що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 23.07.2013 року провадження у справі було поновлено і призначено її розгляд на 06.08.2013 року .

В судовому засіданні 06.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов.

Відповідач участь свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 23.07.2013 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення ( а.с.115)

За таких обставин, розгляд справи відбувся без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами з врахуванням його доводів, викладених в попередньому судовому засіданні.

06.08.2013 року в судовому завданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

21 січня 2009 року між ПВКП «Транспортник» ( Замовник) та Львівською АПМ ПВІ «Укркурортпроект» ФПУ (Виконавець) було укладено договір №1, за умовами якого виконавець зобов'язувався виготовити робочий проект реконструкції складських приміщень будинку «Львівобленерго» під станцію технічного обслуговування ( СТО) автомобілів, причепів і напівпричепів по вул.. Глинській,52 у м.Пустомити, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи поетапно згідно з календарним планом робіт, затвердженим в додатку №2 до договору. Загальна вартість робочого проекту реконструкції становить 128000,00 грн. , які відповідач зобов'язувався перерахувати згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт.

Як стверджує позивач, на виконання умов угоди та додатків до неї позивачем було виконано роботи та передано проектну документацію, що позивач підтверджує накладними та актами здачі-приймання, на суму 52860,00 грн.

Відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт на суму 17600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Решта суми виконаних та переданих по накладних та актах виконаних робіт відповідачем не сплачена. Заборгованість станом на час розгляду справи складає 35260,00 грн.

За порушення грошових зобов'язань, на підставі п.1. ч.2 ст.265 ЦК України, позивачем нараховані інфляційні в сумі 1151,55 грн. та три відсотки річних в сумі 1057, 80 грн. які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем нарахована пеня в сумі 5384,91 грн. яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов угоди та додатків до неї позивачем було виконано роботи та передано відповідачу проектну документацію, що підтверджується накладними та актами здачі-приймання науково-технічної продукції на суму 52860,00 грн. (а.с.14-21).

Відповідно до п.2 Договору сторони погодили, що оплата проводиться поетапно за закінчену роботу. Частина виконаних робіт відповідачем оплачена, що підтверджується банківськими виписками.

Решта суми виконаних та переданих по накладних та актах виконаних робіт відповідачем сплачена не була.

15.03.2012 року позивач направив відповідачу претензію №8 з вимогою оплатити заборгованість. Після отримання претензії відповідачем здійснено три платежі протягом березня-липня 2012 року на суму 900,00 грн. Загальна сума здійснених відповідачем оплат становить на суму 17600,00 грн.

Заборгованість станом на час розгляду справи складає 35260,00 грн.

За порушення грошових зобов'язань,за період з 03.12.2009 року по 31.06.2012 року на підставі п.1. ч.2 ст.265 ЦК України, позивачем нараховані інфляційні в сумі 1151,55 грн. та три відсотки річних в сумі 1057, 80 грн. які просить стягнути з відповідача.

Проте, слід зазначити, що умовами договору не передбачено термінів оплати виконаних робіт.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія з вимогою про оплату заборгованості була направлена позивачем 15.03.2012 року і була вручена директору ПВКП «Транспортник» 19.03.2012 року, що підтверджується листом УДППЗ «Укрпошта» ( а.с.24). Кінцевий термін оплати виконаних робіт з врахуванням строку пред'явлення вимоги сплив 26.03.2012 року, отже нарахування інфляційних і трьох відсотків річних можливе з 27.03.2012 року.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно проведеного судом перерахунку, за період з 27.03.2012 року по 30.06.2012 року до стягнення підлягають три відсотки річних в сумі 278,22 грн. Сукупний індекс інфляції за цей період менше одиниці і інфляційне збільшення має від'ємне значення, а відтак до стягнення не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, то вони не обґрунтовані і не підлягають до задоволення, оскільки умовами договору не передбачено такого виду відповідальності та її розмір.

Доказів погашення заборгованості та інших доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1360,85 грн.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,69,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Транспортник» (81100 Львівська область м.Пустомити , вул.Глинська,52 «а» , код ЄДРПОУ 20789538) на користь Проектно-вишукувального інституту «Укркурортпроект» Федерації профспілок України в особі Львівської архітектурно-планувальної майстерні ( 79054 м.Львів, вул.Садова 2 «а» , код ЄДРПОУ 25546906) 35260,00 грн. заборгованості, 278,22 грн. три відсотки річних та 1360,85 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решта частини позовних вимог.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.08.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.