Постанова

від 15.08.2013 по справі 921/173/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Справа № 921/173/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Скрипчук О.С

Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2013р.

у справі № 921/173/13-г

за позовом приватного підприємства «Євростиль» м.Тернопіль

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» м.Тернопіль

про стягнення 141 116,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.04.2013 р. (суддя Руденко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник», м.Тернопіль на користь приватного підприємства проектне бюро «Євростиль», м.Тернопіль 125 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 2 500, 50 грн. в повернення судового бору. В частині стягнення 8 750, 00 грн. інфляційних нарахувань та 7 366, 47 грн. трьох відсотків річних відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що перераховані відповідачу кошти згідно платіжних доручень №73 від 12.01.2010 р. та №119 від 18.06.2010 р. на загальну суму 125 000,00 грн. за відсутності договірних відносин між сторонами не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах, а тому підлягають стягненню згідно ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно. Крім цього, судом зазначено, що до позадоговірних зобов'язань не передбачена можливість застосовувати норми ст.625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові; призначити судову технічну експертизу на предмет визначення відносної давності виконання наступних документів: вимоги №10 від 06.12.2010 р., відповіді на цю вимогу №12-XII від 15.12.2010 р., накладної кур'єрської служби REX №159186; виконати імперативну норму ст.90 ГПК України та надіслати повідомлення Тернопільському МВ УМВС України в Тернопільській області та прокуратурі м.Тернополя про порушення законності зазначеними особами у даній справі, що містять ознаки дії переслідуваної у кримінальному порядку. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що кошти перераховані позивачем були отримані відповідачем підставно - під будівництво офісних приміщень та приміщень громадського призначення. Крім цього, відповідач посилається на те, що позов подано з пропуском позовної давності. Скаржник також зазначає, що лист-вимога №10 від 06.12.2010 р та лист-відповідь від №12-XII від 15.12.2010 р. не були надіслані, оскільки останні відсутні у журналах вхідної та вихідної кореспонденції відповідача. Разом з тим, відповідач також вказує, що акти-звіряння розрахунків, складений сторонами підписаний бухгалтером ТОВ «Домобудівник», у якого довіреність на підписання документів відсутня.

Відзиву від позивача не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) розгляд апеляційної скарги відкладено та призначено справу до розгляду на 15.08.2013 р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Дубник О.П. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи № 921/173/13-г введено замість судді Дубник О.П.- суддю Юрченка Я.О.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися. Зважаючи на те, що ухвалою суду явка сторін визнавалась необов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. (з наступними змінами та доповненнями), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення експертизи повинно вирішуватись лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Скаржником не наведені належні та обґрунтовані доводи необхідності призначення судової технічної експертизи зазначених вище документів.

А тому, судова колегія вважає, що підстави для призначення судової експертизи відсутні.

Щодо вимоги про надіслання в порядку ст.90 ГПК України повідомлення Тернопільському МВ УМВС України в Тернопільській області та прокуратурі м.Тернополя про порушення законності зазначеними особами у даній справі, що містять ознаки дії переслідуваної у кримінальному порядку, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Таким чином, головною умовою надіслання повідомлення про порушення законності певними особами у органи внутрішніх справ чи прокуратури є встановлення такого факту господарським судом при вирішення спору.

В процесі розгляду даної справи зазначених порушень не виявлено. А відтак, підстави для надсилання повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури відсутні.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом,

протягом 2009-2010 рр. позивачем неодноразово перераховувались кошти відповідачу із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу: "... оплата за дольову участь в будівництві приміщень громадського призначення по вул. Шептицького" або "... за офісні приміщення по вул. Галицькій в м. Тернополі" . Загальна сума платежів становить 410 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №41 від 16.10.2009 р., №66 від 21.12.2009 р., №73 від 12.01.2010 р. та №119 від 18.06.2010 р., копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Наявними у справі виписками із банківських рахунків позивача підтверджується, що протягом 2009-2010 рр. частина коштів у сумі 215 000,00 грн. була повернута позивачеві як

«.. повернення помилково перерахованих коштів ...». Зокрема: 10.11.2009 р. повернуто 150 000,00 грн., які помилково перераховані згідно платіжного доручення № 41 від 16.10.2009р.; 08.02.2010 р. повернуто 45 000, 00 грн., а 23.02. 2010р. - 20 000, 00 грн., які помилково перераховані платіжним дорученням № 73 від 12.01.2010р. (а.с.15-18)

Крім цього, сторонами у справі був підписаний та завірений печатками підприємства акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 р. по 02.12.2010 р., в результаті чого встановлено, що залишились неповернутими кошти, які були перераховані платіжним дорученням №119 від 18.06.2010р. в сумі 100 000,00 грн., та частина коштів - 25 000,00 грн., які попередньо надійшли відповідачу згідно із платіжним дорученням № 73 від 12.01.2010 року. Всього на суму 125 000,00 грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, що жодних договорів щодо придбання нерухомості чи інвестування її будівництва між учасниками спору не укладались. Зокрема, це підтверджується листом-відповіддю ТОВ «Домобудівник» від 04.11.2010 р. про відсутність приміщень по вул.Галицькій в м.Тернополі, щодо яких можна було б укласти договір купівлі-продажу.

Щодо приміщень громадського призначення по вул.Шептицького в м.Тернополі, матеріалами справи підтверджується наступне.

Зведення адміністративно - господарського комплексу за даною адресою розпочато на підставі договору будівельного підряду від 07.06.2007 р. (а.с. 42-44).

Згідно даного договору, замовником виступало ВАТ «Тернопільміськгаз», а підрядником - ТОВ «Домобудівник», який взяв на себе зобов'язання збудувати і здати замовнику закінчений будівництвом об'єкт. Що стосується залучення коштів для даного будівництва від третіх осіб, такими повноваженнями ТОВ «Домобудівник» у відповідності до умов договору не наділялось.

За таких обставин, твердження скаржника про перерахування коштів відповідачу під будівництво офісних приміщень та приміщень громадського призначення є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про стягнення коштів у сумі 125 000,00 грн., які знаходяться у відповідача без достатньої на те правової підстави.

Необхідно також зазначити, що зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів. Крім того, положеннями глави 83 ЦК України, якою врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто, позадоговірні зобов'язання, не передбачена можливість застосування до спірних правовідносин норми ст.625 ЦК України, яка передбачає обов'язкову наявність у боржника простроченого грошового зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 750, 00 грн. інфляційних нарахувань та 7 366, 47 грн. трьох відсотків річних.

Що стосується тверджень скаржника про подання позову за межами строку позовної давності, судова колегія звертає увагу на наступне.

У відповідності до ст. 256, 257, ч.5 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, оскільки позивач направив в адресу відповідача лист-вимогу про повернення коштів №10 від 06.12.2010 р. (а.с.21), перебіг строку позовної давності починається з цієї дати.

Крім цього, належить зазначити, що на зазначену вимогу відповідачем було направлено лист-відповідь №12-XII від 15.12.2010 р. про визнання боргу у сумі 125 000,00 грн. та неможливістю його оплати на даний момент у зв'язку з критичним фінансовим становищем підприємства.

Щодо доводів скаржника про те, що вищезазначені листи не були надіслані, оскільки останні відсутні у журналах вхідної та вихідної кореспонденції відповідача, колегія суду зазначає наступне.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що директор діє від імені товариства та вирішує усі питання його діяльності, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Окрім цього, п.8.5 Статуту ТОВ «Домобудівник», затвердженого протоколом №11 загальних зборів учасників ТОВ «Домобудівник» від 23.11.2006 р. передбачено, що директор має право без доручення виконувати дії від імені товариства в межах, встановлених чинним законодавством.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що в період від 01.04.1994 р. по 12.11.2012 р. директором ТОВ «Домобудівник» був Рожук Євген Омелянович.

Таким чином, листи б/н від 04.11.2010 р. та 12-XII від 15.12.2010 р., підписані директором ТОВ «Домобудівник» Рожуком Євгеном Омеляновичем.

А відтак, створюють правові наслідки для господарського товариства незалежно від їх реєстрації в журналі вихідної кореспонденції відповідача.

Крім цього, в матеріалах справи є докази надіслання вимоги позивача №10 від 06.12.2010р. в адресу ТОВ «Домобудівник» кур'єрською службою REX, копія накладної №159186 знаходиться у справі (а.с.72).

Разом з тим, необхідно зазначити, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який свідчить про здійснення господарських операцій та на підставі якого повинні здійснюватись розрахунки між сторонами. Однак, дані, що відображені в акті звіряння не спростовані відповідачем жодними доказами. Якщо цей акт містять неправдиву інформацію, відповідач повинен конкретно вказати такі відомості і підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які їх спростовують.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.2013 р. у справі

№ 921/173/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.08.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.