Постанова

від 18.10.2007 по справі 2-а-730/07

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18»

жовтня 2007 року                                                                         Справа

№ 2-а-730/07

15год.30хв.                                                                                                                 м.

Одеса

Одеський

окружний адміністративний суд у складі:

Судді                                        Харченко

Ю.В.

При

секретарі                          Безсмертній

О.А.

За участю

представників сторін:

Від позивача:

ОСОБА_1 - за довіреністю від 29.09.2006р. № 26682/10-1010 Від відповідачів:

Від ОСОБА_2:

ОСОБА_3

Від ПП

«Монпельє»: не з'явився,  незважаючи на

те,  що про дату,  час та місце судового засідання повідомлений

належним чином.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової

адміністрації в Одеській області до ОСОБА_2 та Приватного підприємства

«Монпельє» про визнання недійсними статуту з моменту реєстрації - з

06.12.2006р.,  Свідоцтва про реєстрацію

платника податку на додану вартість з моменту видачі - з 12.12.2006р.,  -

ВСТАНОВИВ:

Державна

податкова адміністрація в Одеській області звернулася Одеського окружного

адміністративного суду з позовом та уточненням до нього,  у якому позивач просить суд визнати

недійсними статут Приватного підприємства «Монпельє» з моменту реєстрації - з

06.12.2006р. та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з

моменту видачі - з 12.12.2006р.

Ухвалою

Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2007р. відкрито

провадження в адміністративній справі №2-а-730/07 та призначено попереднє

судове засідання на 18.09.2007р.

Ухвалою

від 18.09.2007 р. у справі

№2-а-730/07 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового

розгляду в засіданні суду на 03.10.2007р.

Відповідач

- ОСОБА_2 у судовому засіданні 03.10.2007р. надав суду відзив на позов,  в якому зазначив,  про те що позовні вимоги ДПА в Одеській

області визнає в повному обсязі та проти позову не заперечує.

Відповідач

- ПП «Монпельє» у судові засідання 18.09.2007р.,  03.10.2007р., 

18.10.2007р.,  не з'явився,  заперечення на позов не надав.

Дослідивши

матеріали справи,  заслухавши пояснення

представників сторін,  суд встановив

наступне.

ПП

«Монпельє» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради

05.12.2006р.,  про що зроблено запис у

журналі обліку реєстраційних справ за №15561020000024135 та видано свідоцтво

про державну реєстрацію юридичної особи. 06.12.2006р. відповідача включено до

Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,  ідентифікаційний код 34738946,  що підтверджується наявною у матеріалах

справи засвідченою копією Довідки Головного управління статистики в Одеській

області за №8759 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій

України.

Згідно

довідки про взяття на облік платника податків від 07.12.2006р. №22926 ПП

«Монпельє» взято на облік у ДПІ у Приморському районі м. Одеси 07.12.2006р. за

№22926.

12.12.2006р.

ПП «Монпельє» зареєстровано у якості платника податку на додану вартість,  про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника

податку на додану вартість №100005569.

Відповідно

до статуту та Довідки Головного управління статистики в Одеській області за

№8759 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України

директором даного суб'єкта господарювання є громадянин ОСОБА_2.

Як

вбачається з наявних у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_2 від

10.05.2007р. реєстрація Підприємства ПП «Монпельє» ОСОБА_2 відбулась за

проханням громадянина Подруцького Сергія за винагороду у грошовому

вигляді,  в зв'язку з тим,  що громадянин ОСОБА_2 знаходився в тяжкому

матеріальному становищі,  що призвело до

введення ОСОБА_2 Подруцьким Сергієм в оману. Також,  до фінансово-господарської діяльності ПП

«Монпельє» громадянин ОСОБА_2 ніякого відношення не мав,  будь-яких угод,  документів бухгалтерської та податкової

звітності не підписував. Ставши засновником та директором ПП «Монпельє»

громадянин ОСОБА_2 не здійснював діяльність підприємства та не виконував

повноваження,  покладені на керівника підприємства

діючим законодавством України та установчими документами ПП «Монпельє». Крім

того,  громадянин ОСОБА_2 зазначає,  що довіреністю на право представляти свої

інтереси в органах державної податкової адміністрації,  податкової міліції,  органах державної статистики,  Управлінні Пенсійного фонду України,  органах внутрішніх справ стосовно одержання

дозволу на виготовлення печатки та штампів, 

банківських установах при відкритті рахунку для отримання статутного

фонду,  з правом розпорядчого підпису при

проведенні операцій за рахунком та внесенням коштів,  інших підприємствах,  установах та організаціях незалежно від форм

їх власності,  підпорядкування та

галузевої належності він вповноважував певних осіб,  прізвища, 

ім'я та по батькові яких йому не відомі, 

без наміру досягнення економічних і соціальних результатів та одержання

прибутку.

Відтак,  Засновником та директором ПП «Монпельє» стала

особа,  яка не мала наміру здійснювати

фінансово-господарську діяльність підприємства, 

тобто без наміру здійснювати повноваження,  покладені на власників підприємств

законодавством України та установчими документами підприємства. Створення ПП

«Монпельє» відбулось на підставну особу, 

всупереч вимогам діючого законодавства та з метою,  що суперечить інтересам держави та

суспільства.

Відповідно

до  ст. 42 Господарського кодексу України

визначено,  що підприємництво - це

самостійна,  ініціативна,  систематична, 

на власний ризик господарська діяльність,  що здійснюється суб'єктами господарювання

(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та

одержання прибутку.

Однак,  всупереч зазначеній нормі громадянин

ОСОБА_2,  як засновник   та 

директор   ПП   «Монпельє»,    не  

виявив   безпосередньої   самостійності,

систематичності

та ризику при здійсненні підприємницької діяльності,  а також не мав на меті одержання прибутку.

Відповідно

до п.п.7.2.4 п.7.2.  ст. 7 Закону України

«Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на

нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно

особам,  зареєстрованим як платники

податку у порядку,  передбаченому

законом.

Разом з

тим,  хоча ПП «Монпелье» й було

зареєстровано в якості платника податку на додану вартість,  однак будь-які документи стосовно

господарської діяльності ПП «Монпелье» громадянин ОСОБА_2,  як директор не підписував,  в т.ч.1 заяву на отримання даного свідоцтва.

Відповідно

до  ст. 

8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» від 16.07.1999р №996-ХП передбачено, 

що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать

до компетенції його власника (власників) або, 

уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та

установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку

та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у

первинних документах,  збереження

оброблених документів,  регістрів і

звітності протягом встановленого терміну, 

несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа),  який здійснює керівництво підприємством відповідно

до законодавства та установчих документів.

Однак,  як зазначено вище,  громадянин ОСОБА_2 до фінансово-господарської

діяльності ПП «Монпелье» взагалі не мав та не має ніякого відношення. Тобто,  фактично ПП «Монпелье» здійснює свою

діяльність всупереч вимогам  ст. 42

Конституції України,  якою

передбачено,  що кожен має право на

підприємницьку діяльність,  яка не

заборонена законом.

Відповідно

до  ст. 202,  п.3 

ст. 203 Цивільного кодексу України, 

правочин - це дія особи, 

спрямована на набуття,  зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з

п.5  ст. 203 Цивільного кодексу

України,  правочин має бути спрямований

на реальне настання правових наслідків, 

що обумовлені ним.  У особи -

громадянина ОСОБА_2,  яка була стороною у

здійсненому правочині,  не було намірів

створювати ПП «Монпелье».

Також,  Громадянин ОСОБА_2 не мав на меті в

порядку  ст.  8 Закону України "Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІІ

виконувати обов'язки директора,  функції

пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи

адміністративно-господарських обов'язків, 

з метою ведення останнім фінансово-господарської діяльності,  сплатою податків,  зборів, 

обов'язкових платежів відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким

чином,  дія громадянина ОСОБА_2 не була

спрямована на набуття,  зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків. Отже прийняття такого рішення було

здійснене без наміру створити підприємство для зайняття підприємницькою

діяльністю,  ведення

фінансово-господарської діяльності, 

сплачувати податки,  збори,  обов'язкові платежі відповідно до вимог

діючого законодавства.

Крім

того,  відповідно до акту обстеження

приміщення щодо ведення господарської діяльності ПП «Монпелье» від

10.05.2007р.,  працівниками управління

податкової міліції ДПА в Одеській області встановлено,  що ПП «Монпелье» не знаходиться за

адресою,  яка вказана як юридична та

фактична адреса ведення фінансово-господарської діяльності за реєстраційними

документами.

Частиною

1  ст. 

71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,  що кожна сторона повинна довести ті

обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги

та заперечення.

Згідно

ч. 1  ст. 

69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в

адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або

відсутність обставин,  що обґрунтовують

вимоги і заперечення осіб,  які беруть

участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного

вирішення

справи.   Ці дані встановлюються судом на

підставі пояснень сторін,  третіх осіб та

їхніх  представників,  показань свідків,  письмових 

і речових доказів,   висновків

експертів.

Згідно  ст.  86

Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що грунтується на їх безпосередньому,  всебічному, 

повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи

вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності,  Одеський окружний адміністративний суд дійшов

висновку,  що ПП «Монпельє» громадянином

ОСОБА_2 було створено без наміру породити будь-які правові наслідки,  у зв'язку з чим позовні вимоги Державної

податкової адміністрації в Одеській області цілком обґрунтовані,  документально підтверджені,  відповідають чинному законодавству,  отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись  ст.  

ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.        

Позов Державної податкової адміністрації в Одеській

області до ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Монпельє» про визнання

недійсними статуту з моменту реєстрації - з 06.12.2006р. та Свідоцтва про

реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі - з

12.12.2006р. задовольнити.

2.        

Визнати недійсним статут Приватного підприємства

«Монпельє» з моменту реєстрації,  а

саме-з 06.12.2006р.

3.        

Визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника

податку на додану вартість з моменту видачі, 

а саме - з 12.12.2006р.

постанова

суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження

постанови суду першої шстанції протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо таку заяву не було

подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у

строк,  встановлений Кодексом

адміністративного судочинства України, 

постанова

суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У

разі подання апеляційної скарги судове рішення, 

якщо його не скасовано,  набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний

текст постанови складено 23.10.2007р.