Рішення

від 08.08.2013 по справі 11/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/192 08.08.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф"

про визнання недійсним кредитного договору

за участю представників:

від позивача : Попов А.С. - представник за довіреністю б/н від 06.09.2011 р. від відповідача :Ящук С.В. - представник за довіреністю № 09-32/529 від 22.11.2010 р. від третьої особи :Єременко В.Б. - представник за довіреністю № 510 від 27.12.2012 р. експерт :Пилипенко В.В. - свід. № 1122 від 29.05.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 57 від 28.09.2009 р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України вказаний кредитний договір був укладений позивачем під впливом тяжких обставин, а саме - тяжкого фінансового становища підприємства та на вкрай невигідних умовах, а тому згідно з положеннями ст.ст. 203, 215 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" просить суд визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 57 від 28.09.2009 р., укладений між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. (суддя Смирнова Ю.М.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф".

02.09.2011 р. провадження у даній справі зупинено у зв'язку із призначенням судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 11/192 від 14.01.2013 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. вищевказану ухвалу від 14.01.2013 р. скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що підстав для визнання спірного договору недійсним немає, а ті обставини, на які вказує позивач, є надуманими. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача вважав, що позов задоволенню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 28.09.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 57 (кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 1 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим договором. Графік видачі траншів здійснювався в розмірі погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 165 від 27.08.2008 р. та прострочених відсотків за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 8 від 25.01.2008 р.

Пунктами 2.2, 2.3 кредитного договору встановлено, що датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів є 28.02.2011 р. Кредит надається на виробничі потреби.

Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 25% річних (п. 3.2 кредитного договору).

Згідно з п. 3.11 кредитного договору забезпеченням кредиту є: лінія вторинної переробки відходів полімерних матеріалів (15 од.), лінія вторинної переробки відходів полімерних матеріалів, механічна сушка Neue Herbold Tur T 1006, майнові права на надходження грошових коштів по договорам поставки та фінансова порука Гавриленка В.С., Гаврюшенка Р.М., Мацапури Л.К., Госпіна О.М., Прокопова С.О.

Пунктами 6.2, 6.6 договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін з врахуванням вимог умов цього договору та діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно умов цього договору.

У подальшому, 26.11.2010 р. між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" був укладений договір відступлення права вимоги № 39/117, відповідно до якого всі без винятку права та обов'язки відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 57 від 28.09.2009 р. перейшли до ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" (третьої особи у справі).

Також судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" виконало свої зобов'язання за спірним договором, надавши кредитні кошти згідно з умовами договору.

У той же час Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" зі свого боку належним чином зобов'язання по кредитному договору не виконувало, що стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 57 від 28.09.2009 р.

Вищевказані фактичні обставини, що встановлені судом, сторонами не заперечуються, спір виник з приводу наявності (відсутності) підстав для визнання договору кредиту недійсним, на які вказує позивач.

Звертаючись до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" вказує, що договір про відкриття кредитної лінії був укладений ним під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. При цьому, на думку позивача, при укладенні кредитного договору ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" усвідомлювало, що цей договір є для нього вкрай невигідним, але підприємство було вимушене це зробити під впливом тяжкого фінансового становища та з метою уникнути зупинення господарської діяльності і, таким чином, запобігти банкрутству підприємства.

Вирішуючи спір, перевіряючи вказані твердження позивача, а також доводи відповідача, суд виходив з такого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст кредитного договору, який оскаржується позивачем, суд приходить до висновку, що договір містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: мета, сума і строк кредиту; умови, порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права та відповідальність сторін, що узгоджується з вимогами ст.ст. 638, 1054, 1046 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність".

Зазначений кредитний договір був укладений сторонами, скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств, та, як вже встановлено судом, мав своїм наслідком реальне виконання.

Отже, суд вважає, що ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" і ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на час укладення кредитного договору досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та вказаний договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов'язкова наявність обох зазначених умов.

Під впливом тяжкої обставини вважається вчиненим правочин, який особа вчинила вимушено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для себе умовах, чим інша сторона скористалася.

Такий правочин має ваду волі і вчиняється особою добровільно (без помилки та обману) за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Отже, правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов'язкові ознаки:

- особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини;

- особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах;

- особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину;

- особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

- друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та скористатися цим.

Вищевказана Постанова Пленуму ВСУ роз'яснює, що тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому, вкрай невигідними умовами є не просто невигідний правочин, а щоб невигідність була явною та матеріальна втрата була неспіврозмірною з набутим правочином або разюче різнилась з нормальними умовами такого роду договорів (оціночне поняття).

Перевіряючи доводи позивача щодо його тяжкого матеріального становища та загрози банкрутства, суд приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо проведеної банком обов'язкової перед укладенням спірного договору перевірки фінансового становища позивача та його спроможності виконати зобов'язання за кредитом, про що свідчать наявні у справі документи фінансової звітності позивача та висновки служб банківської безпеки. За результатами вказаної перевірки, оскільки фінансове положення підприємства було задовільним, відповідач надав ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" кредитні кошти.

Також суд враховує висновок судово-економічної експертизи № 10285/10728/12-45 від 23.11.2012 р., проведеної у справі, відповідно до якого власністю ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" є майно, сформоване за рахунок власних джерел: внесків в статутний фонд (31,0 тис. грн.) і прибутку, отриманого внаслідок господарської діяльності підприємства, який є основним джерелом приросту власного капіталу (81,2 тис. грн.). Відповідно до даних балансу ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" станом на 30.09.2009 р. загальна сума всіх активів товариства (10207,2 тис. грн.) більше за загальну суму всіх зобов'язань (довгострокових та поточних) товариства (10095,0 тис. грн.) на 112,2 тис. грн.

Таким чином, за висновком експерта, товариство станом на 30.09.2009 р. було в змозі виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок усіх своїх активів, тобто воно було платоспроможним, однак, активи та зовнішні зобов'язання у товариства майже у однакових розмірах.

Крім того, викликаний у судове засідання експерт Пилипенко В.В. надав пояснення суду про те, що позивач, укладаючи кредитний договір, міг розраховувати на всі свої активи з тим, щоб виконати зобов'язання за спірним договором, хоча за рахунок лише оборотних активів (з урахуванням ліквідності підприємства) позивач не зміг би погасити свої поточні зобов'язання за кредитом.

Більш того, як вбачається з п. 6.5 кредитного договору, підписуючи договір, позивач гарантував, що на час укладення цього договору не існує подій, про які він не повідомив банк, та які створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові справи, в т.ч. порушення справи про банкрутство, майнові вимоги третіх осіб тощо).

Також з пояснень представник позивача, наданих у судовому засіданні, слідує, що за весь час дії спірного договору питання про банкрутство ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" не порушувалось ні самим підприємством, ні його кредиторами.

Отже, суд приходить до висновку, що станом на 30.09.2009 р. позивач був в змозі виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок усіх своїх активів, тобто він був платоспроможним.

Відповідно до Розділу 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (на час дії спірних правовідносин) неплатоспроможністю є неспроможність суб'єктів підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Згідно Методичних рекомендацій щодо вивчення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 р., поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв'язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати сплатити грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Як вбачається з фінансових звітів ТОВ "Спецмонтаж ТВМ" за 2007, 2008, 2009 роки, наданих позивачем до матеріалів справи, підприємство здійснювало свої поточні зобов'язання, хоч і не в повному обсязі, за розрахунками з бюджетом, з оплати праці, зі страхування та іншими кредиторами.

Оцінюючи умови договору про їх крайню невигідність для позивача, суд приймає до уваги той факт, що оскаржуваний кредитний договір якось особливо не різниться з типовими умовами такого роду договорів. При цьому позивач не був обмежений у праві вибору контрагента для укладення такого кредитного договору.

Також згідно висновку експерта, дослідженого у судовому засіданні, загальна сума всіх активів товариства (10207,2 тис. грн.) більше за загальну суму всіх зобов'язань (довгострокових та поточних) товариства (10095,0 тис. грн.) на 112,2 тис. грн., що свідчить про те, що активи та зовнішні зобов'язання у товариства майже у однакових розмірах, а, отже, втрати від господарської діяльності та набутим правочином є приблизно збалансованими (не є неспіврозмірними).

Отже, оцінивши всі вищезазначені докази у справі, які суд приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони (докази) спростовують твердження позивача про наявність тяжкого фінансового становища підприємства, в т.ч. загрози йому банкрутством, та наявність вкрай невигідних умов надання кредиту позивачу під час укладення спірного договору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин, не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

У судовому засіданні не встановлено, а позивачем не доведено, що за відсутності тяжкої обставини кредитний договір ним би не укладався взагалі або укладався на не таких умовах, так само як і не доведено того факту, що банк скористався впливом якихось тяжких обставин на позивача, а тому уклав кредитний договір з ТОВ "Спецмонтаж ТВМ".

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів суду того факту, що в момент вчинення ним оскаржуваного правочину були наявні обставини, передбачені ст. 233 Цивільного кодексу України, тобто не довів наявність підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.

При цьому суд враховує, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача, а в разі відмови у позові - на позивача.

При цьому суд враховує, що судовими витратами у даній справі є витрати зі сплати судового збору за подання позову та з оплати вартості проведеної судово-економічної експертизи.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги клопотання позивача, направлене до Київського апеляційного господарського суду, про розподіл судового збору за подання апеляційної скарги, яка за результатами розгляду була задоволена судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати по сплаті судового збору за подання позову та проведення судової експертизи покладаються на позивача, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 57 від 28.09.2009 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (04112, м. Київ, вул. Ризька, 12, ідентифікаційний код 00039002) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж ТВМ" (04210, м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграду, 27, ідентифікаційний код 33693983) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в присутності учасників процесу в судовому засіданні 08 серпня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 13 серпня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна