Рішення

від 01.08.2013 по справі 5006/37/20пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2013р. Справа № 5006/37/20пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сгара Е.В.

При помічнику судді Фенченко Б.М.

Розглянувши матеріали справи,

За позовом: Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄЛ", м. Донецьк

За участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

За участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ

За участю третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України, м. Київ

Предмет спору: зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Позивача

За участю представників:

від позивача: Каверіна Л.В. - довір.

від відповідача: Шадур С.В. - директор

від третьої особи-1: ОСОБА_5 - довір

від третьої особи-2: Каверіна Л.В. - довір.

від третьої особи-3: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2012р. по справі 5006/37/20пн/2012 задоволені позовні вимоги Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄЛ", м. Донецьк про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі позивача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. №5006/37/20пн/2012 рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012р. по справі 5006/37/20пн/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013р. №5006/37/20пн/2012 рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи судом з'ясовано наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт ухилення відповідача від повернення спірного майна з оренди після припинення дії договору оренди від 01.09.2002р. у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця проти подальшого продовження орендних правовідносин.

В процесі розгляду справи позивач підтримав вимоги в повному обсязі, наполягав на поверненні спірного майна у 14-денний термін після набрання рішенням законної сили, повідомив, що на час розгляду спору в суді відповідачем спірне майно не повернуто. Зазначив, що листами №16/2 від 08.01.2009 р., №16/1034 від 18.05.2009р., №16/1189 від 26.05.2011р. повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 01.09.2009р. та просив звільнити відповідача приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Заявою №16/1276 від 17.06.2013р. повідомив про технічну помилку у вступній частині позовної заяви та просив прийняти до уваги обсяг позовних вимог, викладений у прохальній частині позовної заяви.

Відповідач в ході розгляду спору проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на автоматичне продовження строку дії договору оренди від 01.09.2002р. та сплату орендної плати за користування приміщенням у січні 2012р. Під час нового розгляду справи надав клопотання про встановлення шестимісячного строку від дати набрання рішенням суду законної сили для звільнення об'єкту оренди. У відзиві на позов просив визнати договір оренди від 01.09.2002р. діючим.

Третя особа-1 ФОП ОСОБА_2 під час нового розгляду справи надав клопотання про встановлення шестимісячного строку від дати набрання рішенням суду законної сили для звільнення об'єкту оренди. У відзиві на позов просив визнати договір оренди від 01.09.2002р. діючим.

Третя особа-2 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України підтримало позицію позивача у повному обсязі.

Третя особа-3 Регіональне відділення Фонду державного майна України надало письмові пояснення, в яких повідомило про відсутність дозволу та згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на передачу спірного майна в оренду відповідачу та підтримало позицію позивача щодо необхідності негайного повернення державного майна.

Строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу суд ВСТАНОВИВ:

Між Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк (надалі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЄЛ", м. Донецьк (надалі Орендар) було укладено договір оренди від 01.09.2002р. (надалі Договір) за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для розташування торговельного залу, офісу, що знаходиться на балансі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 16.05.1998р. суму в розмірі170606,25 грн. (п.1.1. договору).

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.12.2009р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2009 р., об'єкт оренди знаходиться у позивача на праві оперативного управління.

Згідно п. 3.2.40 Статуту Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, останній має право здавати в оренду нежилі приміщення та обладнання, які не використовуються у науково-виробничій діяльності згідно з чинною нормативно-правовою базою за згодою Вченої ради університету, Міністерства освіти і науки України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та положення Статуту Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, позивач правомірно уклав договір оренди від 01.09.2002р.

Враховуючи той факт, що спірне майно знаходиться у позивача на праві оперативного управління, останній є належним в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

Строк дії Договору встановлено з 01.09.2002р. по 02.12.2003р. (п.10.1. Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що у разі припинення договору орендоване майно повертається орендарем за актом приймання-передачі, обов'язок із складання якого пунктом 2.5. договору покладено на Відповідача, а пункт 5.6. договору передбачає обов'язок Орендаря повернути майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно п.10.8. Договору чинність цього договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено. При цьому, п.10.6. Договору визначає, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковими угодами від 28.11.2003р., від 30.11.2004р., від 01.09.2005р., від 07.08.2007р. сторони неодноразово продовжували строк дії договору за погодженням Міністерства освіти та науки України, востаннє - до 01.09.2008р.

Листом №16/2 від 08.01.2009р., отриманим згідно відмітки 19.01.2009р., позивач повідомив Відповідача про припинення дії договору 01.09.2009р. та наполягав на поверненні орендованих приміщень за актами приймання-передачі. У листі №16/1034 від 18.05.2009р., отриманого згідно відмітки цієї ж дати, Позивач повторно наголосив Відповідачеві на припинені договору оренди з 01.09.2009р.

Листом №16/1189 від 26.05.2011р. позивач втретє повідомив про припинення орендних правовідносин та необхідності звільнення спірних приміщень до 01.07.2011р. для використання останніх для власних потреб.

Відповідач листами №07/06 від 11.01.2011р. та №02/06 без дати звернувся до позивача із проханням продовжити строк дії договору оренди до 01.01.2012р. у зв'язку із неможливою скорочення штату співробітників та укладанням довгострокових договорів поставки з іншими контрагентами, гарантуючи своєчасну орендну плату.

У відповідь на лист №07/06 від 11.01.2011р., позивач у листі №16/245 від 30.01.2012р., повідомив про закінчення строку дії договору оренди ще 01.09.2009р. та необхідність негайного звільнення приміщення.

З огляду на вищезазначене, між сторонами виникли правовідносини, що регламентуються умовами вказаного договору оренди та Законом України „Про оренду державного та комунального майна", а питання, що не врегульовані договором та Законом - Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.6. Договору, передбачено, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, строк дії Договору неодноразово продовжувався, остаточно додатковою угодою від 07.08.2007р. договір оренди від 01.09.2002р. було продовжено терміном до 01.09.2008р. З огляду на матеріали справи, вищевикладені приписі законодавства, умови Договору, суд дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами діяли до 01.09.2009р.

Згідно ч.2. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.10.8. Договору, чинність цього договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Як встановлено судом та зазначено вище, позивач неодноразово листами №16/2 від 08.01.2009р., №16/1034 від 18.05.2009р., №16/1189 від 26.05.2011р., №16/245 від 30.01.2012р. повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 01.09.2009р. та просив звільнити відповідача приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Факт отримання відповідачем вищевказаних листів підтверджується відповідними відмітками про отримання. Таким чином, враховуючи вручення позивачем відповідачу вищевказаних листів до закінчення строку дії Договору, суд дійшов висновку, що Договір не пролонгувався в порядку передбаченим п.10.6. Договору та припинив свою дію 01.09.2009р.

Згідно ч.1. ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.5.6. Договору у разі припинення або розірвання Договору на Орендаря покладено обов'язок повернути Орендодавцеві, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого Майна з вини Орендаря.

Відповідач всупереч умов Договору своє зобов'язання повернути позивачу об'єкт оренди не виконав, що не спростовано самим відповідачем.

Враховуючи факт припинення строку дії договору оренди, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує займати спірне приміщення без достатніх правових підстав.

За наведених обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі позивача підтверджені матеріалами справи, доведені позивачем та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне встановити 14-денний строк для вчинення вказаних дій з моменту набрання рішенням законної сили, дійшовши висновку, що цей строк є розумним.

Розглянувши клопотання відповідача та третьої особи-1 про встановлення шестимісячного строку від дати набрання рішенням суду законної сили для звільнення об'єкту оренди, суд дійшов висновку, що зазначені клопотання задоволенню не підлягають з огляду на факт тривалого користування об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору.

Посилання Відповідача і Третьої особи-1 на наявність укладеного між ними договору суборенди №15/50 від 01.06.2011р. стосовно частини спірного приміщення, чинного впродовж 2-років з моменту укладання, судом у якості підстави для відмови у задоволені позовних вимог не приймається, оскільки за змістом ст.774 Цивільного кодексу України суборенда має похідний характер та вимагає наявності орендних правовідносин між Орендодавцем і Орендарем, згоди Орендодавця на передачу майна (його частини) в суборенду та визначення строку суборендних правовідносин виключно в межах строку дії договору оренди.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67,173, 174, 175, 216, 217, 218, 193, 283 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄЛ", м. Донецьк про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться на балансі Позивача задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ВЄЛ" (83004, АДРЕСА_1 ЄДРПОУ 30393477) протягом 14 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Донецькому національному університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31 ЄДРПОУ 01566057) за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄЛ" (83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 99 ЄДРПОУ 30393477) на користь Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31 ЄДРПОУ 01566057) судовий збір у розмірі 1073 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 01.08.2013р.

Суддя Е.В. Сгара