Ухвала

від 06.08.2013 по справі 2а-6017/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/4866/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

та заяву Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року

у справі № 2а-6017/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудторг» (позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000652360/0 від 19 серпня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрбудторг» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 416 600,00 грн. по декларації за листопад 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрбудторг» судові витрати в розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В заяві про приєднання до касаційної скарги відповідач-2 підтримує її вимоги.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Укрбудторг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2008 року, за результатами якої складно акт № 704/23-616/25364476 від 06 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652360/0 від 19 серпня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 416 600,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2008 року.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та Партнерством з обмеженою відповідальністю «Митал Експо» (Великобританія) укладено контракт № BS00009 від 04 серпня 2008 року на поставку сільськогосподарської продукції, а саме - ячменю фуражного врожаю 2008 року.

З метою виконання умов вказаного контракту позивачем укладено з Відкритим акціонерним товариством «Бериславський елеватор» договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 05/-08/1 від 05 серпня 2008 року.

ВАТ «Бериславський елеватор» в рамках виконання умов вказаного договору поставлено на адресу ТОВ «Укрбудторг» 112,442 тонн ячменю, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської продукції від 08 жовтня 2008 року, 550,668 тон ячменю фуражного та 153,320 тонн пшениці 6 класу, що підтверджується актом приймання-передачі від 07 жовтня 2008 року, 1 499,850 тонн ячменю фуражного, що підтверджується актом приймання-передачі від 30 вересня 2008 року.

Також, в охоплений перевіркою період позивачу відвантажено ячмінь в кількості 3 000 тонн Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісервіс», що підтверджуються рахунком-фактурою № СФ-0000059 від 18 вересня 2008 року та податковою накладною № 39 від 29 вересня 2008 року.

В свою чергу, відповідно до вантажної митної декларації ТОВ «Укрбудторг» реалізовано на експорт контрагенту - ПОВ «Митал Експо» (Великобританія) лише 1 300 тон ячменю.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в жовтні 2008 року підтверджується належним чином складеними первинними та платіжними документами.

Однак, колегія суддів вважає, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання таких товарів з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

Водночас у разі, якщо придбані товари не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що обсяг експортованої позивачем сільськогосподарської продукції є значно меншим за придбаний.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В даному випадку судам, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та з огляду на доводи податкового органу про невикористання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, слід встановити зв'язок між придбанням позивачем сільськогосподарської продукції та його господарською діяльністю, зокрема, витребувати у ТОВ «Укрбудторг» належні та допустимі докази, які підтверджують факт подальшої реалізації придбаних ячменю та пшениці за мінусом експортованого на адресу ПОВ «Митал Експо» (Великобританія).

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та заяву Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про приєднання до касаційної скарги задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.