Рішення

від 15.08.2013 по справі 905/3944/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2013 Справа № 905/3944/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофис", м.Маріуполь Донецької області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-сервіс", м. Маріуполь Донецької області

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. в загальній сумі 2 069 064,61 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Леонова Г.В. за довіреністю.

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

15.08.2013р. з 11.40 год. по 11.45 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофис", м. Маріуполь Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-сервіс", м. Маріуполь Донецької області про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. в загальній сумі 2 069 064,61 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції у вигляді пені та притягує до солідарної відповідальності його поручителя - відповідача-2.

Ухвалою суду від 05.06.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/3944/13.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 01.08.2013р. строк розгляду справи №905/3944/13 продовжений на 3 дні, ухвалою суду від 07.08.2013р. строк розгляду справи №905/3944/13 продовжений ще на 12 днів.

В судовому засіданні 15.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів в жодне судове засідання не з'явились.

Відповідно до витягів Державної реєстраційної служби України АВ №895661, АВ №895663 станом на 04.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофис» зареєстровано за адресою: 87515, м. Маріуполь Донецької області, Володарське шосе, 3, ЄДРПОУ 33331057; Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс» зареєстровано за адресою: 87515, м. Маріуполь Донецької області, вул. Енгельса, 60, ЄДРПОУ 34843227. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідачів містяться у позовній заяві.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надіслання господарським судом процесуальних документів на вищевказані адреси відповідачів та наявні в матеріалах справи повернення поштового відправлення №№ 29940215, 29940207, 30455657, 30455630, 30455800, 29940371, 31112702, 31112737, 31078970 з відміткою органу зв'язку «за зазначеною адресою не проживає», суд робить висновок про належне виконання обов'язку їх повідомити про час та місце розгляду справи №905/3944/13.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

21 березня 2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тофис» (далі - позичальник) укладений кредитний договір №11319162000, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 2 414 000,00 грн. в порядку і на умовах визначених цим договором.

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), але не пізніше 20.03.2015р., якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору (п.1.2.2 кредитного договору).

Згідно з п.1.3.1, за користування кредитними коштами з 21.03.2008р. по 18.06.2008р. процентна ставка встановлюється в розмірі 15% річних. За користування кредитними коштами після 18.06.2008р. процента ставка встановлюється в розмірі 17% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та/або додаткових угод до договору. Виходячи зі змісту 1.3.2 кредитного договору, за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

За умовами п.1.3.5 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом.

За порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 24% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України (п.7.1 кредитного договору).

Крім того, відповідно до п.5.5 кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно з вимогою банку не може перевищувати 14 календарних днів. (п.11.1 кредитного договору).

Згідно з п.9.5, строк дії даного договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №11319162000 від 21.03.2008р. сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

21 березня 2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс» (далі - поручитель) укладений договір поруки №190087, у відповідності до п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тофис» усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11319162000 від 21.03.2008р., укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.1.4 договору поруки).

Згідно з п.2.2, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором (п.3.1 договору).

Проаналізувавши зміст договору поруки №190087 від 21.03.2008р., суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер щодо кредитного договору №11319162000 від 21.03.2008р. та підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

08 грудня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» в якості продавця та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в якості покупця був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Д.Г. за реєстрований в реєстрі за №29492950.

Згідно з п.2.1а вищевказаного договору, з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх, та сплатити ціну купівлі.

У відповідності до розділу 1 договору відступлення, під правами вимоги за кредитами розуміються всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальника стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця в якості кредитодавця за цим договором). Кредитний договір означає кожний договір про надання кредиту між позичальником та продавцем в якості кредитодавця, що зазначений в Додатку І до цього договору (зі змінами станом на дату закриття відповідно до п.2.2b), разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (за наявності), до переліку яких, зокрема, входять кредитний договір №11319162000 від 21.03.2008р. та договір поруки №190087 від 21.03.2008р.

За умовами п.2.3а-b, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та, з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених в цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

За змістом п.1.1 зазначеного договору, документом, який підтверджує фактичну передачу Прав вимоги за кредитами від ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем є Акт приймання-передачі прав вимоги.

Отже, виходячи зі змісту вищевказаних положень договору, сторони обумовили перехід прав вимоги за кредитними договорами складанням Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами, де Акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами означає акт у письмовій формі, який документально підтверджує фактичну передачу прав вимоги за кредитами від продавця до покупця, який буде підписаний між продавцем та покупцем в цілому за формою, наведеною в Додатку ІІІ (Форма Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами) до цього договору разом з додатком до нього за формою, наведеною в Додатку Х (Форма Додатку І до Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами) (п.1.1 додаткової угоди №1 від 19.12.2011р. до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р.).

19 грудня 2011р. сторонами складений акт приймання-передачі прав вимоги, за яким продавець передав (відступив) права вимоги за кредитами покупцю (зазначені в додатку І до договору та деталізовані в додатку І до цього акту), та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами (п.3 акту приймання-передачі). У додатку №1 до акту від 19.12.2011р. за порядковим номером №2893 зазначений кредитний договір №11319162000 від 21.03.2008р. та забезпечувальні угоди до нього, зокрема, договір поруки №190087 від 21.03.2008р. В судовому засіданні 01.08.2013 року оглянуто оригінал зазначеного акту та додатку до нього.

З огляду на наведені обставини суд вважає доведеним належним чином набуття на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №29492950 від 08.12.2011р. Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» прав вимоги до ТОВ «Тофис» та ТОВ «Тофіс-Сервіс», які ґрунтуються на кредитному договорі №11319162000 від 21.03.2008р. та договорі поруки №190087 від 21.03.2008р.

Про відступлення йому прав вимоги за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. ПАТ «Дельта Банк» повідомило ТОВ «Тофис» листом №17.5k-12004 від 12.01.2012р., водночас проінформувавши останнього про реквізити, за якими підлягають поверненню кредитні кошти та сплаті відсотки за користування ними.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед банком. У зв'язку з вищевикладеним, ПАТ «Дельта Банк» звернулось до ТОВ «Тофис» з претензією №02.1-6200 від 27.11.2012р., в якій вимагав від позичальника дострокового повернення кредиту та плати за нього у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. Незважаючи на отримання зазначеної претензії представником позичальника 25.12.2012р., її залишено без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи не надано.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як зазначає позивач станом на 28.03.2013р. у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом в сумі 1 437 032,30 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 547 498,72 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/3944/13 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача-1 заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі. Проте, як вбачається з наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку, заборгованість за відсотками складає 469 466,89 грн. Судом неодноразово вимагались від позивача пояснення щодо розбіжностей між заявленою до стягнення сумою відсоткової заборгованості та сумою, яка документально підтверджується матеріалами справи. В судовому засіданні 15.08.2013 року представник позивача підтвердив, що в бухгалтерському обліку дійсно обліковується заборгованість в сумі 469 466, 89 грн. Пояснень щодо розміру заборгованості , заявленому у позові надати не зміг.

Враховуючи приписи ст. 34 ГПК України, ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якими встановлено обов'язковість доведення обставин певними доказами, якими є данні регістрів бухгалтерського обліку(виписки по відповідних рахунка), суд робить висновок, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. є правомірними та підлягають задоволенню в обґрунтованій частині, а саме - щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 437 032,30 грн. та стягнення заборгованості за відсотками в сумі 469 466,89 грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та п.7.1 договору станом на 28.03.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 51 933,88 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 32 599,71 грн.

Проаналізувавши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій, судом проаналізовано, що їх здійснено за підсумком, що збільшується, що зумовлює їх невідповідність приписам ч.6 ст.232 ГК України. З огляду на наведені обставини, правомірними є позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої у визначений позивачем період з 27.09.2012р. по 28.03.2013р., окремо за кожним із зобов'язань, встановленим п.п.1.2.2, 1.3.5 кредитного договору, у наступних розмірах: пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 11 889,23 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 13 438,40 грн.

Разом з цим, відповідно до ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.1.4 договору поруки №190087 від 21.03.2008р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням наведених норм, позивачем згідно з договором поруки №190087 від 21.03.2008р. заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідача-2 заборгованості за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р.

За приписами ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У відповідності до ст. 251 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами.

Укладаючи договір сторони не визначили строк (який відповідає приписам ст. 252 ЦК України) після закінчення якого припиняється порука, а встановили, що договір діє до моменту до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові №6-6486св09 від 07.10.2009р., умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за договором не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Відтак, суд робить висновок про відсутність в договорі поруки №190087 від 21.03.2008р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Як зазначалося вище, відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. Прийнятий відповідачем обов'язок надав кредиторові (банку) право при порушенні боржником зобов'язання вимагати його виконання від будь якої зобов'язаної особи - боржника або/та поручителя.

При цьому, виходячи зі змісту п.1.2.2 кредитного договору, дата виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів визначається графіком погашення кредиту, викладеним в додатку №1 до кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 2012р. Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс» надіслано претензію №02.1-6201 від 27.11.2012р. про сплату заборгованості ТОВ «Тофис» за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. загальною сумою 1 910 989,70 грн., що відповідачем-2 залишено без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з боржників зазначеної заборгованості.

Проте, виходячи з умов кредитного договору №11319162000 від 21.03.2008р. та договору поруки №190087 від 21.03.2008р., на момент звернення банку до поручителя з вимогою №02.1-6201 від 27.11.2012р. порука останнього за належне виконання зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та штрафних санкцій, строк виконання яких настав станом на 29.05.2012р., припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України у зв'язку зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання вищевказаних зобов'язань, про виконання яких банк своєчасно не звернувся до поручителя.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для притягнення поручителя до солідарної відповідальності за виконання зобов'язань за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р., строк виконання за якими настав до 29.05.2012 року, тому задовольняє вимоги позивача в обґрунтованій частині та солідарно з відповідачем-1 стягує з відповідача-2 заборгованість за кредитом в сумі 948 311,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 299 967,62 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 11 889,23 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 12 569,70 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 549-552, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофис", м. Маріуполь, Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-сервіс", м. Маріуполь Донецької області про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. в загальній сумі 2 069 064,61 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофис" (87515, м. Маріуполь Донецької області, Володарське шосе, 3, ЄДРПРОУ 33331057) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофіс-сервіс" (87515, м. Маріуполь Донецької області, вул. Енгельса, 60, ЄДРПОУ 34843227) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. та договором поруки №190087 від 21.03.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 948 311,00 грн. заборгованість за відсотками в сумі 299 967,62 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 11 889,23 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 12 569,70 грн., судовий збір в сумі 25 454,75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тофис" (87515, м. Маріуполь Донецької області, Володарське шосе, 3, ЄДРПРОУ 33331057) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором №11319162000 від 21.03.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 517 460,30 грн. заборгованість за відсотками в сумі 169 499,27 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 868,70 грн., судовий збір в сумі 13 756,56 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 20.08.2013р.

Суддя П.В. Демідова