Постанова

від 30.04.2013 по справі 6/501

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва , 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Київ №6/501

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Оксентюк О.С., розглянувши у письмовому провадженні спра-ву за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафто-газ України" (далі - ДК "Газ України") до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2008 №0001144120/0,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ, проце-суальним правонаступником якої є Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, від 08.05.2008 №0001144120/0 про нарахування 24768 грн. ПДФО з підстав відсутності зазначе-ного в акті перевірки порушення та невідповідності результатів перевірки і здійсненого гро-шового нарахування вимогам пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4, пп. "а" 19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідач надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в позові, послав-шись на результати перевірки, якою встановлено відповідні порушення та заниження ПДФО.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2008, залише-ною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009, позов задоволено частково; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування суми податкового зобов'язання по ПДФО в розмірі 5337 грн. основного платежу та 10674 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 25.03.2013 вказані рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами не було досліджено питання щодо наявності у позивача рішення про анулювання неповернутої суми позики за договором від 18.07.2002 № 03/02-974. Також касаційний суд зазначив, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодав-ства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокреми-ти, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Під час нового розгляду справи представники позивача підтримали позов з наведених у позовній заяві підстав та на пропозицію суду надали додаткові письмові пояснення з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України.

Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, витребуваного судом роз-рахунку штрафних санкцій - не надав, причин чого суду не повідомив.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС суд здійснив розгляд справи без відповідача, продов-живши її розгляд у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну пере-вірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 18.04.2008 №263/41-20/31301827 та винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2008 №0001144120/0 про нарахування податкового зобов'язання з ПДФО в сумі 24768 грн. (у т.ч.: 8256 грн. основного платежу та 16512 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Спірне податкове зобов'язання визначено відповідачем у зв'язку з порушенням позива-чем пп. 4.2.12 п. 4.2, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 та пп. 4.3.23 п. 4.2 ст. 4 пп. "а" 19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та заниженням ПДФО на загальну суму 24768 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

1) Перевіркою встановлено, що на підставі договору від 15.03.2006 №22/06-355 позивачем здійснено виплати на користь ФОП ОСОБА_1 за надані останнім послуги з автомобільної мийки на загальну суму 32955 грн.

Також перевіркою встановлено, що підставі договору підряду від 07.05.2007 №11/07-378 позивачем здійснено виплати на користь ФОП ОСОБА_2 за надані останнім підрядні роботи на загальну суму 2625 грн.

Відповідач дійшов висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 надано послуги, які не передбачені свідоцтвами про сплату єдиного податку №878501 від 01.01.2007 та №717863 від 01.01.2007, відповідно, то одержані ним доходи підлягали оподат-куванню за загальними правилами і позивач в цьому випадку виступав податковим агентом, а тому ніс зобов'язання з нарахування, утримання і перерахування до бюджету сум ПДФО з виплачених на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доходів.

В цій частині судами попередніх інстанцій було задоволено позов. Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд міста Києва в ухвалі від 25.03.2013 погодивсвя з правильністю таких висновків, оскільки доходи від здійснення під-приємницької діяльності згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему опо-даткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" оподатковуються єдиним податком, а доходи отримані, за результатами провадження діяльності не передбаченої у свідоцтвах про сплату єдиного податку, оподатковуються за загальною системою оподатку-вання, у т.ч. ПДФО згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, враховуючи висновок Вищого адміністративного суду міста Києва в ухвалі від 25.03.2013, який в силу ч. 5 ст. 227 КАС є обов'язковими для суду першої інстанції при вирішенні цієї справи, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, одержавши дохід, що не включений в перелік видів діяльності у свідоцтвам про сплату єдиного податку, зобов'язані самостійно визначити суму податкового зобов'язання шляхом подання декларації про доходи та сплатити до бюджету, суд дійшов висновку про відсутніст порушень позивача та помилковість висновків перевірки в цій частині.

2) Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2007 у позивача рахується сума непо-гашеної позики по працівниках на суму 331447,80 грн. Станом на 01.07.2007 залишок непо-гашених позик по звільненим працівникам - 28300 грн., у т.ч. ОСОБА_3 - 19460 грн.

Згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподатку-вання платника податку - резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого, зокрема, включаються додаткові блага, надані працедавцем своєму працівнику (ст.ст. 1, 3, 4).

Відповідно до пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу додаткових благ входять, зокрема, суми боргу платника податку, анульовані кредитором за самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Згідно з пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", коли проводиться анулювання неповернутої суми позики, наданої платнику податку, подат-ковий агент має утримати та перерахувати до бюджету ПДФО за ставкою 15 %.

Таким чином, наявність чи відсутність обов'язку позивача по сплаті ПДФО згідно із наведеними положеннями Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" обу-мовлюється фактом анулювання кредитором неповернутої суми позики.

Як вірно встановлено перевіркою, що у зв'язку з виходом на пенсію позивачем звільнено ОСОБА_3 з посади за ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 08.02.2007 на підставі наказу №12-п від 15.01.2007. Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 протягом трьох місяців з дня звільнення, не погасила заборгованість повністю в сумі - 19460,00 грн. данні наведено станом на 01.07.2007.

Відповідач дійшов висновку про те, що оскільки позивачем (кредитором) було анульо-вано непогашену ОСОБА_3 заборгованість, то йому слід було утримати та перера-хувати до бюджету ПДФО за ставкою 15%.

Однак вказаний висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки перевіркою належ-ним чином не було встановлено і не доведено перед судом факт анулювання позивачем непогашеної суми позики в розмірі 19640 грн. Водночас позивач прямо стверджував як в запереченнях на акт перевірки, так і в позовній заяві про те, що ним не приймалося рішення про анулювання боргу щодо ОСОБА_3

З огляду на недоведеність відповідачем тих обставин, на які він послався в акті перевірки, як на підставу висновку про порушення, суд вважає висновки перевірки в цій частині помилковими також.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про відсутність зазначених в акті порушень та про помилковість результатів перевірки, висновки якої не знайшли свого підтвердження в суді та спростовуються вищенаведеним, а тому відповідачем безпідставно та протиправно визначив спірне грошове нарахування.

Між тим, під час нового розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване спірне грошове зобов'язання в сумі 24768 грн. списано рішенням першого заступника начальника СДПІ Неменшим А.І. від 20.10.2011 №8 про списання безнадійного податкового боргу відповідно до Закону України від 12.05.2011 №3320-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії", що підтверджується наявною його копією та актом звіряння грошових зобов'язань станом на 01.06.2011.

Отже, на час розгляду і вирішення даної справи, оскаржуване податкове повідом-лення-рішення СДПІ від 08.05.2008 №0001144120/0 не має юридичної сили, а позивач вільний від грошових зобов'язань з ПДФО у сумі 24678 грн., у зв'язку з чим немає підстав для визнання недійсним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то суд погоджується з усними поясненнями представників позивача про те, що у період з моменту його винесення - 08.05.2008 та до моменту списання податкових зобов'язань - 20.10.2011, вказане податкове повідомлення-рішення мало протиправний характер, тому в цій частині позові слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої держав-ної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 08.05.2008 №0001144120/0 у період з 08.05.2008 по 20.10.2011.

3. Відмовити Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 08.05.2008 №0001144120/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко