Постанова

від 21.08.2013 по справі 810/3832/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року 13 год. 02 хв. 810/3832/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Сотниченко Т.А., Маслюка А.А.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Експедиція» доВасильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Експедиція» (далі - ТОВ «ВВС-Експедиція» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Васильківська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000172203.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання робіт (послуг) між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берніс Продакт» (далі - ТОВ «Берніс Продакт») мали реальний характер, що підтверджується договором, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Крім цього, позивач зазначив, що висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються виключно на матеріалах перевірок фінансово-господарської діяльності ТОВ «Берніс Продакт».

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 19.08.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагент позивача ТОВ «Берніс Продакт» відсутній за адресою реєстрації та у нього відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, правочин укладений позивачем з ТОВ «Берніс Продакт» є нікчемним.

Представник відповідача у судове засідання 19.08.2013 не з'явився хоча, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Заслухавши думку представників позивача та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ВВС-Експедиція», ідентифікаційний код юридичної особи 36139830, місцезнаходження: 08623, Київська область, Васильківський район, с. Багрин, вул. Молодіжна, буд. 6 зареєстроване як юридична особа Васильківською районною в м. Києві державною адміністрацією 05.06.2009, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13331020000001537. Як платник податків узятий на облік у податковому органі з 09.06.2009 за №13865.

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №200052332 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 26.06.2006 Васильківською ОДПІ (том І а.с.16).

Основними видами діяльності ТОВ «ВВС-Експедиція» є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, транспортне оброблення вантажів, надання в оренду вантажних автомобілів, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

У період з 21.01.2013 по 23.01.2013 на підставі наказу Васильківської ОДПІ від 21.01.2013 №32, повідомлення від 21.01.2013 №32, посадовою особою Васильківської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВВС-Експедиція» (код ЄДРПОУ 36139830) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування та повноти сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ТОВ «Берніс Продакт» (код ЄДРПОУ 37319033) за період з 01.02.2011 по 29.02.2012.

За результатами перевірки складений акт від 28.01.2013 №208/22-03/36139830 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про:

- порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121183,00 грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 32700,00 грн., за липень 2011 року на суму 21033,00 грн., за серпень 2011 року на суму 15333,00 грн., за вересень 2011 року на суму 19833,00 грн. та за жовтень 2011 року на суму 32284,00 грн.;

- нікчемність договору транспортної експедиції, який укладено між ТОВ «ВВС-Експедиція» та ТОВ «Берніс Продакт».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання послуг у ТОВ «Берніс Продакт», який ґрунтується на висновках акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.2012 №148/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 по 29.02.2012.

В обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.2012 №148/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 по 29.02.2012.

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Берніс Продакт», посадові особи Васильківської ОДПІ дійшли висновку про відсутність у нього первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства та про нікчемність всіх укладених ним правочинів.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ «Берніс Продакт», а саме Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Зважаючи виключно на неможливість проведення перевірки ТОВ «Берніс Продакт», посадові особи Васильківської ОДПІ дійшли висновку, що суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Берніс Продакт» включені позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

На підставі Акта перевірки Васильківською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2013 №0000172203, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 143305,50 грн. у тому числі за основним платежем - 121183,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22122,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби у Київській області та у подальшому до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення власної господарської діяльності, між клієнтом - ТОВ «ВВС-Експедитор» та експедитором - ТОВ «Берніс Продакт» укладено договір транспортної експедиції від 01.06.2011 №б/н (том І а.с.40).

За зазначеним договором експедитор бере на себе зобов'язання силами свого представника здійснити для клієнта допоміжні операції пов'язані з перевезенням вантажу, а саме: оформлення необхідних документів для проїзду до місця завантаження/розвантаження; оформлення накладних та інших необхідних документів на вантаж, що відправляється; оформлення відповідних погоджень та дозволів ДАІ, якщо планується перевезення вантажів з виходом за межі дозволених габаритів по висоті; надання необхідної допомоги та контроль завантаження/розвантаження вантажу водієм перевізника; перевірку правильності кріплення вантажу при завантаженні; перевірку надійності кріплення вантажу при перевезенні; вжити усіх необхідних заходів для збереження вантажу під час стоянки (у тому числі вимушеної); організувати зберігання вантажу у пункті призначення, якщо вантажоодержувач не в змозі прийняти вантаж одразу по його прибутті, або якщо вантаж прибуває у неробочий час (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 3 договору, за здійснення передбачених цим договором експедиторських операцій клієнт сплачує експедитору винагороду у розмірі 3,60 грн. за один кілометр експедиювання одного завантаженого автопоїзда, у тому числі 20 % ПДВ. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора протягом десяти робочих днів з моменту виставлення відповідного рахунку до оплати.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Берніс Продакт», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем із контрагентом був укладений договір транспортної експедиції.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Берніс Продакт», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження виконання умов договору транспортної експедиції від 01.06.2011 №б/н, позивачем до перевірки та матеріалів справи, надані акти приймання-передачі робіт (надання послуг) на загальну суму 727100,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 121183,32 грн., а саме від 17.06.2011 №1, від 30.06.2011 №2, від 11.07.2011 №3, від 20.07.2011 №4, від 29.07.2011 №5, від 25.08.2011 №6, від 29.08.2011 №7, від 12.09.2011 №8, від 26.09.2011 №9, від 18.10.2011 №10, від 24.10.2011 №11, від 26.10.2011 №10 (том І а.с.74-79) та відповідні рахунки-фактури від 17.06.2011 №06-17, від 30.06.2011 №06-30, від 11.07.2011 №07-11, від 20.07.2011 №07-20, від 29.07.2011 №07-29, від 25.08.2011 №08-25, від 29.08.2011 №08-30, від 12.09.2011 №09-12, від 26.09.2011 №08-26, від 18.10.2011 №10-18, від 24.10.2011 №10-24, від 26.10.2011 №10-26 (том І а.с.68-73) на підставі яких здійснювалася оплата наданих послуг.

За результатами господарських операцій ТОВ «Берніс Продакт» видано на користь ТОВ «ВВС-Експедиція» податкові накладні на загальну суму 727100,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 121183,32 грн., від 17.06.2011 №498, від 30.06.2011 №861, від 11.07.2011 №250, від 20.07.2011 №536, від 29.07.2011 №828, від 25.08.2011 №417, від 29.08.2011 №515, від 12.09.2011 №215, від 26.09.2011 №494, від 18.10.2011 №368, від 24.10.2011 №462, від 26.10.2011 №520 (том І а.с.80-86).

Позивачем у період з червня 2011 року по жовтень 2011 року було сплачено ТОВ «Берніс Продакт» за надані експедиторські послуги грошові кошти у загальному розмірі 727100,00 грн., про що свідчать платіжні доручення (том І а.с.87-97).

Зазначені обставини відображені в Акті перевірки.

Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості. Усі вони виписані контрагентом позивача, скріплені печатками сторін.

Крім цього, судом у судовому засіданні, були дослідженні надані позивачем оригінали товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, що підтверджують надання ТОВ «Берніс Продакт» експедиторських послуг та у зв'язку з їх великим обсягом до матеріалів справи приєднано певну кількість їх копій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Берніс Продакт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Берніс Продакт» видано на користь ТОВ «ВВВ -Експедиція» належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості наданих експедиторських послуг.

Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту за ним вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт надання ТОВ «Берніс Продакт» позивачі експедиторських послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Крім цього суд зазначає, що як вбачається із змісту акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.2012 №148/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 по 29.02.2012, у періоді у якому відбувалися господарські відносини між позивачем та ТОВ «Берніс Продакт», а саме з червня 2011 року по жовтень 2011 року ТОВ «Берніс Продакт» керівником останнього був ОСОБА_3 та ТОВ «Берніс Продакт» звітувало до податкового органу у 2011 році. Так остання податкова звітність подана до податкового органу з податку на додану вартість за березень 2012 року та з податку на прибуток підприємств за ІІ - ІІІ квартали 2011 року.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Разом з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків про нікчемність правочину, на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ТОВ «Берніс Продакт» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ТОВ «Берніс Продакт» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

Суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Так, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів та робіт (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів та робіт (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Як вже зазначалося судом ТОВ «Берніс Продакт» надані позивачеві експедиторські послуги.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.06.2004 №1955-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

У статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" зазначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підтвердження факту реальності господарської операції та безпосереднього зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю ТОВ «ВВС-Експедиція», позивачем у судовому засіданні були надані оригінали товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, договори оренди вантажних транспортних засобів, договори транспортного експедирування, укладених між перевізником ТОВ «ВВС-Експедиція» та замовниками - філією ТОВ «Інтрер Фуд» «Торговий дім «Інтер Фуд» договір від 01.04.2011 №46-ФТДІН/ІН, ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» договір від 16.03.2011 №433-Мл-БМК/ВР, акти здачі-прийняття виконаних робіт, складених за результатами виконання зазначених договорів, а відтак суд констатує, що надання експедиторських послуг ТОВ «Берніс Продакт» підтверджено, окрім іншого, документами, обов'язкове складання яких, для даного виду операцій, передбачено законодавством України (том ІІ а.с.10-97).

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Берніс Продакт» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Берніс Продакт» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Берніс Продакт» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагента послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання наданих послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Окремо суд зауважує, що діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Разом з цим, невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб, а не для позивача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.02.2013 №0000172203.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Експедиція» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 05 коп. згідно квитанції від 07.06.2013 №133\з15.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 серпня 2013 р.