Рішення

від 19.08.2013 по справі 914/2279/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2013 р. Справа № 914/2279/13

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», с.Стремільче Радехівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс», м.Львів

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 60000,00грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Ковальчук А.Л. - представник за довіреністю

від відповідача: Пашковський Я.В. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес», с.Стремільче Радехівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс», м.Львів про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 60000,00грн. сплаченого авансу.

Ухвалою суду від 11.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2013 року. Ухвалою суду від 02.07.2013р. розгляд справи відкладено на 16.07.2013р. у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи подані ними клопотання. Ухвалою суду від 16.07.2013р. розгляд справи відкладено на 30.07.2013р. у зв'язку з неявкою сторін. В судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено перерву до 09.08.2013р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази в підтвердження своїх вимог та заперечень. Ухвалою суду від 09.08.2013р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи до 19.08.2013р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом докази.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2013р. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Володар-Сервіс» у вересні 2012 року укладено договір купівлі-продажу комбайну. На виконання умов договору позивачем частково здійснено передбачену договором передоплату в розмірі 80000,00грн. Всупереч умовам договору та усній домовленості між сторонами, після оплати грошових у вказаній сумі товар позивачу не поставлено: товар доставлено перевізником у с.Стремільче Радехівського району Львівської області, однак за актом прийому-передчі СТзОВ «Прогрес» не передано, оскільки, зі слів представників продавця, комбайн перебував у технічно несправному стані. Представник позивача зазначив, що товариство очікувало на передання товару після усунення недоліків технічного характеру, однак згодом комбайн зник у невідомому напрямку, з приводу чого пояснень продавцем не надано. У жовтні 2012 року відповідачем здійснено часткове повернення суми внесеної позивачем попередньої оплати в розмірі 20000,00грн. Претензії щодо повернення решти суми переодплати та розірвання договору ТзОВ «Володар-Сервіс» залишено без відповіді та задоволення, що зумовило звернення до суду із позовною заявою. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.08.2013р. проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№30287/13 від 29.07.2013р.). Зазначив, що товар за договором позивач одержав у вересні 2012 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною, на якій уповноваженою особою Сільськогосподарського ТзОВ «Прогрес» зроблено відповідну відмітку. Пояснив, що ТзОВ «Володар-Сервіс», не вбачаючи подальшої перспективи у існуванні договірних відносин із позивачем, вирішило поступово повертати сплачений аванс та в подальшому припинити договірні відносини та вимагати повернення комбайну, однак пропозицій про розірвання договору зі сторони СТзОВ «Прогрес» на адресу відповідача не надходило. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» (продавець за договором, відповідач по справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (покупець за договором, позивач по справі) укладено договір купівлі-продажу №11/09-1 від 11.09.2012р., відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця товар, в наступному асортименті, а саме: кормозбиральний комбайн Е-281 Марал 125 1997р. після капітального ремонту з трав'яною та кукурудзяною жаткою та підбирачем валків (п.1.1 договору).

Договором, а саме п.3.1, передбачено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 110000,00грн., решта вартості товару в сумі 190000,00грн. сплачується покупцем до кінця жовтня 2012року. Згідно з п.4.1 договору, продавець здійснює передачу товару у використання покупця згідно акту прийомки-передачі після отримання передоплати.

На виконання умов договору покупцем здійснено часткову передоплату за товар - перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 80000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №212 від 14.09.2012р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

У позовній заяві зазначено, що за усною домовленістю сторін, після оплати грошових коштів у вказаній сумі, відповідач зобов'язався поставити товар на територію покупця для огляду, що в цілому не заперечується відповідачем. Так, у відзиві на позовну заяву (вх.№50287/13 від 29.07.2013р.) зазначено, що у зв'язку із здійсненням часткової передоплати кормозбирального комбайну покупцем, продавцем, на виконання умов договору, вирішено поставити товар.

Зобов'язання, згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, до яких, зокрема, належать договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

З матеріалів справи вбачається, що товар доставлено в с.Стремільче Львівської області та одержано СТзОВ «Прогрес», про що свідчить засвідчений печаткою підпис директора товариства гр.Козиревої Т.В. на товарно-транспортній накладній ААК №192586. Проте, за актом прийому-передачі комбайн позивачу не передано, що не заперечується сторонами.

Твердження відповідача про те, що комбайн прийнятий покупцем 28.09.2013р., а саме головним інженером СТзОВ «Прогрес» В.Козаревим, про що зроблено відмітку за підписом гр.Сухолиткого на звороті одного з примірників акту передачі-приймання під написом «Прийнятий MARAL і кукудзяна жатка. На зберігання. Кардан відсутній» не може бути взято до уваги, оскільки особу, підписом якої засвідчено вказану відмітку та її посадове становище не встановлено, докази того, що між сторонами укладено договір зберігання в матеріалах справи відсутній.

Окрім цього, позивачем до матеріалів справи долучено копію постанови Радехівського РВ ГУМВС України у Львівській області від 26.04.2013р. про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, в якому встановлено, що на території ТзОВ «Прогрес», що в с.Стремільче та с.Сморжів Радехівського району Львівської області, кормозбирального комбайна форшріт Марал 125 Е281 реєстраційний номер 14515ЕР, 1997 р.в., заводський номер 134, двигун №0736689 не виявлено.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що право власності на товар виникло у покупця з моменту передання майна, до якого прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа, оскільки у відповідності до норм ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, як визначено п.4.5 договору, приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та акту прийомки-передачі за підписами уповноважених сторін продавця і покупця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, покупець на момент доставки товару в с.Стремільче Львівської області не міг прийняти вказаний товар у відповідності до умов укладеного між сторонами договору з об'єктивних причин, оскільки акт передачі-приймання надіслано на адресу позивача лише 03.05.2013р., що підтверджується квитанцією установи зв'язку (копія знаходиться в матеріалах справи) та зазначається відповідачем у поданому відзиві. Те, що покупець відмовився підписувати акт передачі-приймання після доставки товару у визначене договором місце, суду не доведено належними та допустимими доказами. Як вбачається з поданих позивачем звітів щодо обліку основних засобів за 2007-2013 роки та бухгалтерської довідки №19108 від 19.08.2013р. кормозбиральний комбайн Марал 125 Е-281 1997 року випуску на балансі товариства не числиться та ніколи не перебував.

У зв'язку із невиконанням продавцем взятих на себе за договором зобов'язань, покупцем на адресу ТзОВ «Володар-Сервіс» листом №275 від 16.10.2012р. надіслано вимогу про повернення авансу в розмірі 80000,00грн., яка частково задоволена відповідачем, а саме - на рахунок СТзОВ «Прогрес» перераховано кошти в розмірі 20000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №268 від 23.10.2012р. (копія знаходиться в матеріалах справи), у графі «Призначення платежу» якого вказано: часткове повернення авансу за комбайн згідно договору купівлі-продажу №11-09-1 від 11.09.2012р. в тому числі ПДВ. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинено дії, що свідчать про визнання ним свого обов'язку із повернення коштів, сплачених позивачем у якості попередньої оплати за договором.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено у ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.662 ГПК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження передачі товару у власність позивачу, відповідачем частково здійснено повернення суми авансового платежу, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з ТзОВ «Володар-Сервіс» 60000,00грн. сплаченого авансу обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Розглядаючи заявлену у позовній заяві вимогу про розірвання договору купівлі-продажу №11/09-1 від 11.09.2012р., укладеного між ТзОВ «Володар-Сервіс» та Сількогосподарським ТзОВ «Прогрес», суд виходив з наступного.

Відповідно до п.8.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Дія договору, як передбачено п.9.1, припиняється: повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України. Договором не визначено підстав для його розірвання.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, як передбачено ч.1 ст.188 ГК України, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема, ч.2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Твердження відповідача про те, що на його адресу не надходило листів із пропозиціями про розірвання договору не приймаються судом, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи копію листа №82 від 25.03.2013р. надісланого ТзОВ «Володар-Сервіс» 25.03.2013р. із пропозицією розірвання договору купівлі-продажу №11/09-1 від 11.09.2012р. та повернення суми попередньої оплати.

Крім того, слід зазначити, щовору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договоро Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17.06.2008р. №8/32пд).

Враховуючи те, що з моменту укладення договору сплило багато часу, товар не поставлено і необхідність його придбання у покупця відпала, про що зазначено ним у позовній заяві, а також те, що встановлене судом невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань є істотним порушенням умов договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, суд приходить до висновку, що господарські витрати зі сплати судового збору за розгляд господарським судом немайнової та майнової позовних вимог слід покласти на відповідача.задоволенню. що онад пів року

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №11/09-1 від 11.09.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» (м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28 код ЄДРПОУ 30162754) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (Львівська область, Радехівський район, с.Стремільче, вул.Центральна, буд.8, код ЄДРПОУ 03762555).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» (м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28 код ЄДРПОУ 30162754) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (Львівська область, Радехівський район, с.Стремільче, вул.Центральна, буд.8, код ЄДРПОУ 03762555) 60000,00грн. авансу та 2867,50грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.08.2013р.

Суддя Щигельська О.І.