Постанова

від 20.12.2013 по справі 914/2279/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Справа № 914/2279/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. суддів :Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Володар-Сервіс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 р. та рішеннягосподарського суду Львівської області від 19.08.2013 р. у справі№ 914/2279/13 господарського суду Львівської області за позовом Сільськогосподарського ТОВ "Прогрес" (надалі - СГ ТОВ "Прогрес") доТОВ "Володар-Сервіс" пророзірвання договору купівлі-продажу та стягнення 60 000 грн. за участю представників: від позивача - Ковальчук А.Л., довір. № 17/12/2013 від 17.12.2013 р. від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року СГ ТОВ "Прогрес" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Володар-Сервіс" про розірвання Договору № 11/09-1 від 11.09.2012 р., укладеного між ними, а також про повернення сплаченого авансу в розмірі 60 000 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2013 р. (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено повністю: розірвано договір купівлі-продажу № 11/09-1 від 11.09.2012 р., укладений між ТОВ "Володар-Сервіс" та СГ ТОВ "Прогрес"; стягнуто з ТОВ "Володар-Сервіс" на користь СГ ТОВ "Прогрес" 60 000 грн. авансу та 2 867,50 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 р. (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Матущак О.І.) рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Володар-Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.09.2012 р. між ТОВ "Володар-Сервіс" (продавець) та СГ ТОВ "Прогрес" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11/09-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця товар, в наступному асортименті, а саме: кормозбиральний комбайн Е-281 Марал 125 1997 р. після капітального ремонту з трав'яною та кукурудзяною жаткою та підбирачем валків.

Згідно з п. 2.2. Договору загальна сума цього Договору складає 300 000 грн., в тому числі ПДВ 50 000 грн., з урахуванням транспортних витрат по доставці товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що покупець здійснює передоплату в розмірі 110 000 грн., решта вартості товару в сумі 190 000 грн. сплачується покупцем до кінця жовтня 2012 р.

У відповідності з п. 4.1. Договору продавець здійснює передачу товару у використання покупця згідно до Акту прийомки-передачі після отримання передоплати.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору покупцем - позивачем у справі - здійснено часткову передоплату за товар - перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 80 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 212 від 14.09.2012 р.

Частиною другою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, до яких, зокрема, належать договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Судами також встановлено, що за усною домовленістю сторін, після оплати грошових коштів у сумі 80 000 грн., відповідач зобов'язався поставити товар на територію покупця для огляду. Зазначене в цілому не заперечувалося відповідачем під час розгляду даної справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій.

Однак, ТОВ "Володар-Сервіс" не виконало своїх зобов'язання щодо передачі товару СГ ТОВ "Прогрес", у зв'язку з чим 16.10.2012 р. останнім було надіслано на адресу відповідача лист № 275 з проханням повернути аванс у розмірі 80 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням № 268 від 23.10.2012 р. ТОВ "Володар-Сервіс" повернуло СГ ТОВ "Прогрес" 20 000 грн. авансу за комбайн відповідно до умов Договору.

25 березня 2013 року СГ ТОВ "Прогрес" надіслало на адресу ТОВ "Володар-Сервіс" пропозицію № 82 про розірвання Договору та повернення суми попередньої оплати у розмірі 60 000 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору купівлі-продажу, відповідно до якого, на підставі ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог про розірвання Договору та стягнення з відповідача на користь позивача 60 000 грн. авансу.

Щодо поданої ТОВ "Володар-Сервіс" касаційної скарги до Вищого господарського суду України слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Володар-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 р. та рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 р. у справі № 914/2279/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Татьков

С у д д і І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич