Постанова

від 20.08.2013 по справі 911/175/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 911/175/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг", Київська обл., м. Бориспіль на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року та на рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 року у справі № 911/175/13-г господарського суду Київської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг", Київська обл., м. Бориспіль простягнення 208 801, 21 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Габрись О.В. (дов.№30/1 від 30.01.2013 року);

від відповідача: Коноваленко І.М. (дов.№00004240/07-13 від 17.07.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 року по справі №911/175/13-г (суддя: Горбасенко П.В.) позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" 206 661,00 грн. боргу, 1778, 64 грн. пені та 356,70 грн. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року по справі №911/175/13-г (судді: Новікова М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 у справі №911/175/13-г залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовано тим, що відповідачем, в порушення умов договору, не виконано обов'язок з оплати отриманого товару, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, пеня та 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року, рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 року по справі №911/175/13-г, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фітеко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Аеро-Хендлінг" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №97/12-12, предметом якого є зобов'язання постачальника передати в узгоджені терміни, а зобов'язанням покупця - прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі та/або Додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах до нього нафтопродукти.

Відповідно ч.3 до п.2.1. договору зокрема, постачання товару підтверджується накладними, документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними).

Пунктом 2.5 договору встановлено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - згідно технічних умов та інших нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат відповідності заводу-виробника) і за кількістю - згідно залізничних транспортних накладних чи видаткових документів (накладна, акт прийому-передачі) на товар, відповідно з обраним базисом поставки товару.

Згідно п. 3.2. договору, ціна товару і вартість окремої партії товару визначається постачальником у відповідних додаткових угодах і/або рахунках-фактурах на кожну партію згідно заявки покупця. Ціна товару при постачанні залізницею включає в себе також плату за перевезення товару залізничним транспортом. Покупець здійснює 100 % передоплату вартості партії товару, якщо інше не встановлено у відповідній додатковій угоді. Оплата здійснюється протягом одного банківського дня на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням в платіжному документі призначення платежу, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ, найменування Товару, номер і дату договору або номер і дату виписки рахунку-фактури.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. (п.7.1. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №97/12-12 від 12.12.2012 позивач поставив відповідачу дизельне паливо у кількості 22710 літрів на загальну суму 206 661,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №2512/469-ДТ від 25.12.2012 та довіреністю №1423 від 25.12.2012 року. Позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунок-фактуру №1142 від 24.12.2012 на загальну суму 206661,00 грн. із терміном оплати - один день. Відповідач свій обов'язок з оплати отриманого товару, не виконав, суму боргу у розмірі 206 661,00 грн. не сплатив.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню тому стягнули з відповідача на користь позивача 206 661,00 грн. боргу, 1778, 64 грн. пені та 356,70 грн. 3 % річних.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає даний висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

Судами попередніх інстанцій не дана оцінка частинам 1, 2 пункту 2.1. договору поставки, а саме чи надавались Покупцем та чи узгоджувались між сторонами заявки на постачання тієї чи іншої партії Товару; чи відповідно до узгодженої заявки укладались сторонами у письмовій формі додаткові угоди на кожну окрему партію Товару.

Не дана оцінка п.2.2. договору відносно того, який термін узгодження поставки між сторонами; пункту 2.3. договору, яким передбачено, що зобов'язання Постачальника з поставки Товару в рамках цього договору виникає тільки після підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди до цього договору, в якому Сторони вказують всі істотні умови (п.1.1, п.1.2. договору), та/або після виставленого і оплаченого рахунку - фактури на Товар; пункту 1.1. договору в якому зазначено, що кожна додаткова угода має бути окремою угодою, укладеною в рамках цього договору згідно чинного законодавства України. Кожна наступна Додаткова угода не скасовує і не призупиняє дію попередніх додаткових угод ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не передбачено інше. Всі Додаткові угоди, складені сторонами протягом усього терміну дії цього договору є його невід'ємними частинами.

Судами попередніх інстанцій також не дана оцінка положенням п.2.4. Договору, яким встановлено, що базис поставки кожної окремої партії товару узгоджується Сторонами і вказується у відповідних заявках Покупця (на кожну окрему партію Товару), і/або також у відповідних додаткових угодах.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що довіреність №1423 від 25.12.2012 року, яка була видана Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Аеро-Хендлінг" на отримання від ТОВ „Фітеко" цінностей за рахунком-фактурою №1142 від 24.12.2012 року видана Мурашковському Андрію Володимировичу, а в товарно-транспортній накладній №2512/469-ДТ від 25.12.2012 зазначено, що вантаж одержав Ткаченко Г.І.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам та умовам договору, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог договору та закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг", Київська обл., м. Бориспіль задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 року у справі №911/175/13-г скасувати.

3. Справу №911/175/13-г направити на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суддів.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко