Постанова

від 22.01.2014 по справі 911/175/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 911/175/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

за участю представників:

від позивача: Габрись О.В. - представник за довіреністю №15/01 від 15.01.2014р.;

від відповідача: Хвостенко В.В. - представник за довіреністю №00154 від 20.01.2014р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. (дата підписання - 11.11.2013р.)

у справі № 911/175/13-г (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг"

про стягнення 208 801, 21 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Фітеко" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Аеро-Хендлінг" (надалі - відповідач) про стягнення 208801,21 грн. заборгованості, з яких: 206661,00 грн. основного боргу, 1783,51 грн. пені та 356,70 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №911/175/13-г позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 206661,00 грн. боргу, 1778, 64 грн. пені та 356,70 грн. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. по справі №911/175/13-г (судді: Новікова М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №911/175/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013р. по справі №911/175/13-г, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 20 283,91 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2013р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг", задоволено частково. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. та рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №911/175/13-г скасовані, справа №911/175/13-г направлена на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суддів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2013р. справу №911/175/13-г прийнято до провадження суддею Заєць Д.Г.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів №97/12-12 від 12 грудня 2012р. , адже покупець не здійснив повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 206661,00 грн. Останню з нарахованими у розмірі 1783,51 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань та 3% річних в розмірі 356,70 грн. позивач просив стягнути з відповідача .

19.09.2013р. через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення, які судом оцінені як заява про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму основного боргу, пені та 3% річних у загальному розмірі 208796,34 грн.

Відповідач позов не визнав, а обгрунтовуючи свої заперечення, зазначив про невиконання постачальником умов договору поставки у частині п.2.5. Договору, за яким товар вважається прийнятим покупцем по якості - згідно технічних умов та інших нормативно-технічних актів, а за кількістю - згідно залізничних транспортних накладних чи видаткових документів(накладна, акт прийому-передачі) на товар. Між тим, вказував позивач, постачальник не надав ані накладної, а ні актів приймання - передачі на поставлений товар. Товарно-транспортну накладну відповідач просив не розглядати в якості доказу, який підтверджує факт поставки товару, оскільки цей документ, на думку відповідача, свідчив про перевезення товару. Крім того, покупець стверджував, що постачальником було поставлено неякісне пальне, внаслідок чого покупець поніс додаткові витрати у розмірі 20283,91 грн., пов'язані із ремонтом транспортних засобів та спецтехніки, що заправлялася вказаним пальним, а отже, поставлені нафтопродукти не відповідали наданим постачальником паспортам якості .

Встановивши, що заявка на постачання партії товару між сторонами узгоджена, базис поставки ( FCA ) сторонами погоджений, водій, який отримав дизпаливо, визначений самим покупцем, місцевий господарський суд рішенням від 06.11.2013р. у справі №911/175/13-г позов задовольнив та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код 37027321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (04071, м. Київ, Подільський р-н., вул. Констянтинівська, буд. 2 А, код 21594570) - 206661,00 грн. заборгованості, 1778,64 грн. пені, 356,70 грн. 3% річних та 417593 грн. судового збору.

Не погоджуючись із висновками та мотивами прийнятого місцевим господарським судом рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував, що позивач не виконав належним чином умов договору, оскільки не надав передбачених договором належно оформлених документів на поставлені нафтопродукти. За твердженням апелянта, товарно-транспортна накладна, на яку посилається позивач, як на підтвердження належного виконання договору, відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 є лише документом, який підтверджує факт перевезення вантажу, та не являється документом, який підтверджує факт поставки товару.

Крім того, на думку скаржника, господарським судом не враховано тієї обставини, що позивачем було поставлено неякісне пальне, яке не відповідає паспортам якості, внаслідок чого відповідач поніс додаткові витрати у розмірі 20283,91 грн., пов'язані із ремонтом транспортних засобів та спецтехніки, яка заправлялася вказаним пальним.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. у справі №911/175/13-г (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 18.12.2013р.

В судовому засіданні 18.12.2013р. колегією суддів оголошено перерву до 22.01.2014р.

У судовому засіданні 22.01.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. у справі №911/175/13-г та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2014р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фітеко", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Аеро-Хендлінг", як покупцем, укладено Договір поставки нафтопродуктів №97/12-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати в узгоджені терміни, а покупець - прийняти товар і оплатити нафтопродукти на умовах договору.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати в узгоджені терміни, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених у договорі та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах до нього нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар.

Заперечуючи доводи позову та виникнення у покупця обов'язку оплатити вартість переданого йому постачальником товару, покупець зазначав про недоведеність постачальником обставин, пов'язаних з виконанням поставки дизпалива.

З такими доводами судова колегія погодитися не може.

В силу ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 2 цієї статті Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

За умовами пункту 2.5 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - згідно технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат відповідності заводу-виробника) і за кількістю - згідно залізничних транспортних накладних чи видаткових документів (накладна, акт прийому-передачі) на товар, відповідно з обраним базисом поставки товару.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що зобов'язання постачальника з поставки товару в рамках цього договору виникає тільки після підписання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, та/або виставленого і оплаченого рахунку-фактури на товар.

Відповідно до пункту 2.4 Договору базис поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами і вказується у відповідних заявках покупця.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору ціна товару і вартість окремої партії товару визначається постачальником у відповідних додаткових угодах і/або рахунках-фактурах на кожну партію згідно заявки покупця. Ціна товару при постачанні залізницею включає в себе також плату за перевезення товару залізничним транспортом. Покупець здійснює 100 % передоплату вартості партії товару, якщо інше не встановлено у відповідній додатковій угоді. Оплата здійснюється протягом одного банківського дня на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням в платіжному документі призначення платежу, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ, найменування товару, номер і дату договору або номер і дату виписки рахунку-фактури. Датою оплати платежу вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" у відповідності з поданою ним заявкою №1 від 24.12.2012р. (а.с. 7, том 2) замовило у позивача дизпаливо у кількості 22710 літрів, автомобіль MAN Т32 №АА3416ВІ, напівпричеп-цистерна Е №АА3682ХО, водій Ткаченко Григорій Іванович, узгоджено було також і базис поставки FCA (наливний пункт постачальника). Зазначена заява підписана директором ТОВ "Транс-Аеро-Хендлінг" та скріплена печаткою підприємства відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунок-фактуру №1142 від 24.12.2012 на загальну суму 206661,00 грн. із терміном оплати - один день, який відповідачем оплачений не був.

Товарно-транспортною накладною №2512/469-ДТ від 25.12.2012р. підтверджується дострокове (до здійснення оплати) передання постачальником на власному наливному пунктів покупцю дизельного пального у кількості 22710 літрів на загальну суму 206661,00 грн., а отже - і виконання заявки покупця до внесення ним попередньої оплати вартості товару.

Такі дії сторін узгоджуються з умовами укладеного між ними Договору, згідно з пунктом 2.1 якого "товар поставляється узгодженими партіями, згідно із заявами покупця на постачання тієї чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надана письмово (факсом або електронною поштою) з підписом та печаткою уповноваженої особи з боку покупця. Постачання товару підтверджується накладними, документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними)".

Посилання відповідача на отримання дизпалива у кількості 22710 літрів водієм Ткаченком Григорієм Івановичем, тоді як довіреність на отримання матеріальних цінностей була видана Мурашковському Андрію Володимировичу, колегія суддів не вважає обставиною, яка звільняє покупця від виконання обов'язків у зв'язку з передачею йому постачальником товару.

До того ж у своїй заявці №1 від 24.12.2012р. відповідач вказав саме Ткаченка Григорія Івановича.

Прийнявши товар без зауважень покупець, в силу ст. 655 та ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо Договором не передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводи, викладені покупцем в апеляційній скарзі, стосовно неналежного виконання позивачем зобов'язання щодо надання відповідачу належним чином оформлених документів на поставлені нафтопродукти не приймаються до уваги судом, оскільки у відповідності до п. 2.1. договору сторонами узгоджено, що постачання товару підтверджується накладними, документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними).

Заперечуючи обов'язок повністю оплатити вартість прийнятого ним товару, і вважаючи, що ціна має бути зменшена на суму витрат, пов'язаних із ремонтом техніки, та вартість незалежної експертизи пального, загалом на 20 883,91 грн., покупець просив про часткове задоволення позову. У цьому зв'язку відповідач вказував, що звертався до позивача з претензією №16/01-12 від 09.01.2013р., яка залишена відповідачем без реагування.

Місцевий господарський суд, відхиляючи доводи відповідача, зазначив, що останнім документально не доведено, як розміру збитків, так і причинно-наслідкового зв'язку між збитками та поставкою позивачем пального.

Натомість судова колегія вважає, що підстави, за яких доводи відповідача підлягали відхиленню, мають бути іншими.

Так у відповідності до п. 2.6 Договору прийняття покупцем Товару за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання а споживчої політики від 20.05.2008 р. та Інструкції з контролю за якістю нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України , державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007р.

У відповідності до пунктів 2.8., 2.9. Договору покупець має право пред'явити претензію щодо неналежної якості товару не пізніше 20 робочих днів з дати здійснення поставки товару, за умови дотримання вимог, передбачених Інструкцією №271, та у разі, коли факт невідповідності якості Товару підтверджений актом про відбір проб і актом незалежної акредитованої лабораторії про невідповідність якості товару.

Судовою колегією встановлено, що претензія від 09.10.2013р. направлена відповідачем на адресу позивача 11.01.2013р. (а.с 70-74, т.1), тоді як перевірка та підтвердження якості отриманого дизпалива Л-0, 05-62, заявленим постачальником вимогам ГОСТ та ДСТУ за допомогою акредитованої незалежної лабораторії - Випробувальним центром ПММ, проводилася після того, як товар був прийнятий покупцем, ним використовувався для заправки належної відповідачу спецтехніки, заправленої поставленим позивачем дизельним пальним (акти розслідування причин перебою у роботі двигунів - а.с. 78-89, т. 1 ).

Між тим, претензія та вимоги відповідача, пов'язані з поставкою йому товару неналежної якості - пропорційного зменшення ціна товару на суму 20 283,91 грн., не можуть бути визнані обґрунтованими .

Так, відбір проб та перевірка відповідності якості отриманого дизпалива Л-0, 05-62, заявленим постачальником вимогам ГОСТ та ДСТУ здійснювалася відповідачем самостійно, без повідомлення постачальника, що свідчить про недотримання позивачем вимог Інструкції з контролю за якістю нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007р., а отже, усупереч умовам п. 2.9 Договору .

За таких обставин справи, заборгованість відповідача у розмірі 206661,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі повної ціни поставленого товару - 206661,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції задоволено вимоги про стягнення з відповідача 1778,64 грн. пені та 356,70 грн. 3% річних.

Оскільки, судом встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки нафтопродуктів №97/12-12 від 12.12.2012р., здійснюється і нарахування пені в розмірі 1778,64 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі часткової та/або несвоєчасної оплати товару (не оплати) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період часткової та/або несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочки, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1778,64 грн., згідно розрахунку місцевого господарського суду, який перевірений судом апеляційної інстанції.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3 % річних, судова колегія визнала його арифметично вірним та обгрунтованим, у зв'язку з чим погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог у розмірі 356,70 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Аеро-Хендлінг" на рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. у справі №911/175/13-г залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2013р. у справі №911/175/13-г - без змін.

2.Матеріали справи №911/175/13-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім