Рішення

від 06.11.2013 по справі 911/175/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 911/175/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітеко», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг», Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 208801,21 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача : Габрись О.В. (довіреність №30/1 від 30 січня 2013 року);

від відповідача: Шепіло І.А. (довіреність №00055 від 23 вересня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітеко» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» (далі - відповідач) про стягнення 208801,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №97/12-12 від 12 грудня 2012 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 206661,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 1783,51 грн. та 3% річних в розмірі 356,70 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 1 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року рішення господарського суду Київської області від 1 березня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 серпня 2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року та рішення господарського суду Київської області від 1 березня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 20 серпня 2013 року вказав на те, що при новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 9 вересня 2013 року справу №911/175/13-г прийнято до свого провадження суддею Зайцем Д.Г., справу призначено до розгляду на 24 вересня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

19 вересня 2013 року через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення, які судом сприйнято як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму основного боргу, пені та 3% річних у загальному розмірі 208796,34 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

6 листопада 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) 12 грудня 2012 року укладено договір поставки нафтопродуктів за №97/12-12.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати в узгоджені терміни, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених у договорі та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах до нього нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар.

Згідно пункту 2.1 договору товар поставляється узгодженими партіями, згідно із заявами покупця на постачання тієї чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо вона була надана письмово (факсом або електронною поштою) з підписом та печаткою уповноваженої особи з боку покупця. Постачання товару підтверджується накладними, документами на товар (видатковими накладними та/або актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що зобов'язання постачальника з поставки товару в рамках цього договору виникає тільки після підписання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, та/або виставленого і оплаченого рахунку-фактури на товар.

Відповідно до пункту 2.4 договору сторони підтверджують, що постачальник зобов'язується в термін, зазначений у відповідній додатковій угоді на окрему партію товару, відвантажити покупцеві таку партію товару, а покупець зобов'язується її сплатити та прийняти. Постачання товару, в рамках цього договору, здійснюється, на наступних базисах поставки: а) FCA - пункт відвантаження, і/або; б) CPT - пункт призначення, і/або; в) EXW - пункт зберігання (франко-склад). Сторони можуть погодити й інші базиси поставки партії товару. Базис поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами і вказується у відповідних заявках покупця.

Згідно пункту 2.5 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - згідно технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат відповідності заводу-виробника) і за кількістю - згідно залізничних транспортних накладних чи видаткових документів (накладна, акт прийому-передачі) на товар, відповідно з обраним базисом поставки товару.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору ціна товару і вартість окремої партії товару визначається постачальником у відповідних додаткових угодах і/або рахунках-фактурах на кожну партію згідно заявки покупця. Ціна товару при постачанні залізницею включає в себе також плату за перевезення товару залізничним транспортом. Покупець здійснює 100 % передоплату вартості партії товару, якщо інше не встановлено у відповідній додатковій угоді. Оплата здійснюється протягом одного банківського дня на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням в платіжному документі призначення платежу, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ, найменування товару, номер і дату договору або номер і дату виписки рахунку-фактури. Датою оплати платежу вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі часткової та/або несвоєчасної оплати товару (не оплати) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період часткової та/або несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочки, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

В матеріалах справи наявна заявка №1 від 24 грудня 2012 року (факсова копія) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» (том 2, а.с. 7), з якої вбачається, що відповідач замовив у позивача дизпаливо у кількості 22710 літрів, автомобіль MAN Т32 №АА3416ВІ, напівпричеп-цистерна Е №АА3682ХО, водій Ткаченко Григорій Іванович. Зазначена заява підписана директором ТОВ «Транс-Аеро-Хендлінг» та скріплена печаткою підприємства відповідача.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу дизпаливо у кількості 22710 літрів на загальну суму 206661,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №2512/469-ДГ від 25 грудня 2012 року.

Повертаючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України у своїй постанові від 20 серпня 2013 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що довіреність №1423 від 25 грудня 2012 року, яка була видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» на отримання від ТОВ «Фітеко» цінностей за рахунком-фактурою №1142 від 24 грудня 2012 року видана Мурашковському Андрію Володимировичу, а в товарно-транспортній накладній №2512/469-ДТ від 25 грудня 2012 року зазначено, що вантаж одержав Ткаченко Г.І.

Так, судом досліджено та встановлено, що дизпаливо у кількості 22710 літрів отримав водій Ткаченко Григорій Іванович, в той час, коли довіреність на отримання матеріальних цінностей була видана відповідачем Мурашковському Андрію Володимировичу.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що у заявці №1 від 24 грудня 2012 року відповідач вказав саме Ткаченка Григорія Івановича. Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно передав товар водію - Ткаченку Григорію Івановичу.

Крім того, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 20 серпня 2013 року, господарським судом Київської області встановлено, що поставка відбулась на умовах базису FCA (наливний пункт постачальника).

При новому розгляді зазначеної справи судом встановлено, що заявка на постачання даної партії товару між сторонами узгоджена (заявка №1 (том 2, а.с. 7), узгоджено було також і базис поставки (FCA), водій, який отримав дизпаливо зазначений у заявці №1.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Крім того, в матеріалах справи №911/175/13-г наявна довідка Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління міндоходів у м. Києві, з якої вбачається, що податкова накладна №72 від 25 грудня 2012 року (том 2, а.с. 15) включена ТОВ «Транс-Аеро-Хендлінг» до складу податкового кредиту за період: грудень 2012 року в декларації за червень 2013 року від 18 липня 2013 року.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 206661,00 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1778,64 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, у розмірі 356,70 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у розмірі 4175,93 грн.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що при новому розгляді справи №911/175/13-г суд у повній мірі виконав вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 20 серпня 2013 року, повно та всебічно встановив всі обставини справи, і дав їм належну правову оцінку

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Аеро-Хендлінг» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 37027321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітеко» (04071, м. Київ, Подільський р-н., вул. Констянтинівська, буд. 2 А, код 21594570) - 206661 (двісті шість тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 00 коп. заборгованості, 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 64 коп. пені, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 70 коп. 3% річних та 4175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 93 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11 листопада 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.