Постанова

від 20.08.2013 по справі 2/212

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 2/212

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі "Санаторій", с. Модричі, Дрогобицький район, Львівська обл. на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі № 2/212 господарського суду Львівського області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мерет", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі "Санаторій", с. Модричі, Дрогобицький район, Львівська обл. простягнення 3 834 481, 89 грн.

за участю представників:

Позивача: Сатир Л.В. (дов.б/н від 07.02.2013 року);

Відповідача: Горбай Р.С. (дов.№1 від 05.08.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі №2/212 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерет" задоволено частково; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі "Санаторій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерет" 2 858 469 грн. збитків, 82 642 грн. 89 коп. неустойки, 19 558 грн. 50 коп. державного мита, 181 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9 190 грн. 19 коп. витрат за проведення судових експертиз; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі №2/212 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 року по справі №2/212, а справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду на перегляд.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року по справі №2/212 рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі №2/212 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі "Санаторій" звернулося з касаційною скаргою (з урахуванням доповнення до касаційної скарги) до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року по справі №2/212 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерет" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року по справі №2/212 без змін, посилаючись на їх обґрунтованість та відповідність вимогам закону.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мерет" (орендодавець) та Санаторієм "Карпатські зорі" (орендар) укладено договір №1 оренди нерухомого майна, відповідно до предмету якого, Орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування нерухоме майно оздоровчого комплексу, а саме: Будівлю адміністративного корпусу, літера „А-2"; Будівлю гаражу, літера „Б-1"; Будівлю котельні, літера ,,В-1"; Будівлю спального корпусу, літера „Г-2"; Будівлю їдальні, літера „Д-2";Будівлю насосної, літера „Е-1", а Орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату, що визначена договором оренди, а після припинення орендних відносин повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Відповідно до пункту 1 статті 4 договору оренди встановлено, що Орендар здійснюватиме передбачені цим договором повноваження щодо користування нерухомим майном протягом 1 року від дати передачі нерухомого майна в оренду.

Розмір орендної плати, яка сплачуватиметься Орендарем за користування нерухомим майном встановлюється у розмірі 12 500 грн. без податку на додану вартість. (п.2 ст.3 Договору).

Пунктом 1 статті 2 договору оренди встановлений обов'язок відповідача утримувати орендоване майно в належному технічному стані згідно з вимогами правил пожежної безпеки та санітарних правил; після припинення договору оренди повернути позивачеві орендоване нерухоме майно в справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу; здійснювати за погодженням з орендодавцем за свій рахунок поточний ремонт в об'єкті оренди; після припинення договору оренди повернути позивачеві орендоване нерухоме майно в справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу.

Передача нерухомого майна, що є об'єктом оренди згідно з цим договором, у користування Орендаря оформлюється актом приймання-передачі, який буде підписаний повноважними представниками обох сторін. Акт приймання-передачі Нерухомого майна повинен містити у собі також опис інженерно-технічного стану Нерухомого майна на момент його передачі орендареві у користування. (п.1 ст.5 договору).

Повернення об'єкта оренди Орендодавцеві здійснюється після закінчення строку оренди, що встановлений цим договором, або у випадку дострокового припинення орендних відносин протягом протягом 5-ти календарних днів з дня закінчення строку оренди або з дня дострокового припинення орендних відносин. У випадку неповернення Орендарем об'єкта оренди протягом строку, встановленого умовами договору для повернення об'єкта оренди, та не підписання Орендарем акта повернення об'єкта оренди, Орендодавець має право стягнути з Орендаря орендну плату в подвійному розмірі від суми орендної плати, передбаченої умовами цього договору, пропорційно кількості днів прострочення повернення Об'єкта оренди та не підписання акта повернення Об'єкта оренди. (п.2 ст.5 договору)

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору оренди.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01.02.2008 року позивач за актом приймання-передачі передав відповідачеві в оренду нерухоме майно разом з інженерними комунікаціями, сантехнічним, електротехнічним, теплотехнічним обладнанням та іншим майном. Нерухоме майно та обладнання було передане відповідачу в технічно справному стані, придатному для використання за призначенням. Детальний перелік обладнання визначений в акті приймання-передачі, підписаному уповноваженими представниками сторін та скріпленим відповідними печатками.

Строк оренди нерухомого майна закінчився 31.01.2009 року. Відповідач повинен був повернути позивачеві орендоване нерухоме майно до 05.02.2009 року включно відповідно до п.2 ст.5 договору оренди.

Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження. (ст.772 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що 02.04.2009р. комісією в складі представників позивача, а також голови Модрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області Флюнта М.Л. та інших осіб, було проведено обстеження стану нерухомого майна, наданого відповідачеві в оренду, та складено відповідний акт. Із змісту якого вбачається, що нерухоме майно, передане в оренду відповідачу, знаходиться в незадовільному технічному стані, сантехнічні та теплотехнічні прилади демонтовані, вікна та двері поламані та/або демонтовані, дах протікає, електрообладнання пошкоджене та/або демонтоване. Представники відповідача відмовились від підписання вказаного акту, про що в останньому зроблено відповідну відмітку.

Позивач телеграмою від 24.04.2009 року, запропонував відповідачу прибути 29.04.2009р. за адресою Львівська обл., Дрогобицький район, с.Модричі, вул. Курортна, 3 „е" для передачі нерухомого майна з оренди та підписання акта приймання-передачі майна. У зв'язку з відмовою відповідача підписати акт приймання-передачі нерухомого майна, 29.04.2009р. вказаний акт, в якому зазначений детальний опис стану нерухомого майна, підписаний представником позивача, а також головою та депутатами Модрицької сільської ради. Із змісту вказаного акта вбачається, що технічний стан об'єкта оренди є незадовільним, зазначено відомості про недоліки, виявлені в інженерних комунікаціях та сантехнічному, теплотехнічному обладнанні та іншому майні, яке знаходиться в будівлях об'єкта оренди відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме відповідач є відповідальним за збереження переданого йому майна протягом всього строку оренди, з моменту передачі майна і аж до повернення орендованого майна орендодавцеві.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ухвалою господарського суду Львівської області суду від 19.09.2011 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до висновку №4751 від 04.05.2012р. судової будівельно-технічної експертизи вартість відновлювальних робіт майна яке було об'єктом укладеного між сторонами договору оренди, визначена за укрупненими показниками відновної вартості з урахуванням цін 2011 року та з урахуванням фізичного зносу майна становить 2 858 469 грн.

Тому суди попередніх інстанцій частково задовольнили позовні вимоги, щодо стягнення із відповідача збитків за пошкодження орендованого майна у розмірі 2 858 469 грн.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

Врахувавши положення ч.2 п.2 ст.5, п.2 ст.3 договору оренди, факт прийняття позивачем об'єкту оренди 29.04.2009р., суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог, щодо стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 06.02.2009р. по 28.04.2009р. у розмірі 82 642,89 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі "Санаторій", с. Модричі, Дрогобицький район, Львівська обл.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі "Санаторій", с. Модричі, Дрогобицький район, Львівська обл. залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року та рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі №2/212 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко