Постанова

від 12.08.2013 по справі 820/4405/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 р. № 820/4405/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В. при секретарі судового засідання Мелконян А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекція ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень,

встановив

Позов заявлено до Ізюмської об'єднаної державної податкова інспекції Харківської області ДПС, в якому позивач з урахуванням збільшення позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. № 0000182220 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на загальну суму 172385,00 грн., у тому числі 157083,00 грн. за основним платежем та 15302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 24.04.2013 р. № 0000192220 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 110938,00 грн., у тому числі 104989,00 грн. за основним платежем та 5949,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки за даними операціями товар (послуги) поставлені у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що позивачем при проведенні перевірки не доведено належними первинними документами факту отримання товарів робіт послуг, а отже податковим органом прийняте обґрунтоване рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та додану вартість

Розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності , відомості про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд керуючись положеннями ст..стю.35,128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями відповідача в період з 19.11.2012 року по 03.04.2013 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агро-Інвест" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р. За результати перевірки складено акт від 10.04.13 року № 287/2220/32881389, яким встановлено порушення п.5.2 п..п.5.2.1 , пп.5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9. пп.139.1 п.139.1 ст.139 ПК України в частині формування валових витрат на придбання товарів(робіт, послуг) за операціями, що не підтверджені товарно-транспортними накладними, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; п.198.5 ст.198, п.198.3. п.198.6 ст.198 , п.192.1 ст.192 ПК України.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № 0000192220, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110938 грн., в тому числі основний платіж 104989,00 грн., штрафні санкції -5949,00 грн.; № 0000182220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 172385 грн., в т.ч. основний платіж 157083,00 грн., штрафні санкції - 15302,00 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Щодо порушення п.5.2 п..п.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9. пп.139.1 п.139.1 ст.139 ПК України в частині формування валових витрат на придбання товарів(робіт, послуг) за операціями, що не підтверджені товарно-транспортними накладними, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав сільськогосподарську продукцію, а саме соняшник у ТОВ "Діамант" за договором купівлі продажу від 20.10.2010 року № 20/10-10а та від 18.11.2010 року № 18/11-10(а.с.35,37 т.1) та у ПСП «Дружба» за договором від 05.10.10 №05/10-10, від 08.10.2010 № 08/10-10, від 20.1.2010 № 20/10-10 (а.с.40,42,44 т.1).

На підтвердження реальності вчиненого правочину в частині отримання товару суду надані накладні № 8 від 20.10.2010 року, № 9 від 25.11.2010 року по ТОВ «Діамант», від 05.10.2010 року № 284, від 08.10.2010 року № 285, від 20.10.2010 року № 313 по ПСП «Дружба»; податкові накладні, виписка по рахунку (а.с.135-139,169-170,т.1). Придбаний у зазначених вище постачальників соняшник взятий на облік шляхом здійснення записів по д-т рахунок 281 « товари на складі»- к-т.рах.631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджується долученими до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю та випискою журналу ордеру № 6 за жовтень-листопад 2010 року (а.с.139-142, т.2). Подальша реалізація придбаних у ТОВ «Діамант» та ПСП «Дружба» ТМЦ підтверджується долученими до матеріалів справи договорами купівлі продажу, накладними, рахунками фактурами, дорученнями на отримання товарно-матеріальних цінностей та відповідними податковими накладними , виписи нами на адресу контрагентів - покупців (а.с.52-66, т.2)

Із досліджених в судовому засіданні акту перевірки та письмових заперечень на позов встановлено, що відповідач не заперечував факт придбання позивачем товару, його безготівкову сплату, облік та подальшу реалізацію, однак піддав ці угоди сумніву з огляду на відсутність доказів щодо транспортування (а.с.21-22, 70-72, т.1).

З цього приводу суд зазначає, що згідно:

договору про надання послуг зі зберігання від 01.08.2010 року № 0108ХР (а.с.46, т.1) ПСП «Дружба» здійснює перевезення сільгосппродукції власними засобами та за власний рахунок до місця зберігання ЗАТ « Іванчуківське ХПП» (п.2.1.1 Договору), а ТОВ «Агро-Інвест» надає послуги із зберігання загаданої сільгосппродукції на складі ЗАТ «Іванчуківське ХПП». Відповідно до вказаного договору ПСП «Дружба» здійснило транспортування соняшника, що підтверджується ТТН ПСП «Дружба» та відповідними реєстрами накладних ЗАТ «Іванчуківське ХПП» -а.с.103-128, т.1. Надання послуг із зберігання соняшника ПСП «Дружба» ТОВ «Агро-Інвест» підтверджується актами виконаних робіт із зберігання від 05.10, 08.10, 20.10.2010 року (а.с.129-134). Отже подальше придбання соняшника у ПСП «Дружба» здійснено зі складу ЗАТ «Іванчуківське ХПП».

договору про надання послуг із зберігання від 10.08.2010 року № 1008ХР (а.с.39, т.1) ТОВ «Діамант» дійснює перевезення сільгосппродукції власними засобами та за власний рахунок до місця зберігання ЗАТ « Іванчуківське ХПП» (п.2.1.1 Договору), а ТОВ «Агро-Інвест» надає послуги із зберігання загаданої сільгосппродукції на складі ЗАТ «Іванчуківське ХПП». Відповідно до вказаного договору ТОВ «Діамант» здійснило транспортування соняшника, що підтверджується накладними ТОВ «Діамант» та відповідними реєстрами накладних ЗАТ «Іванчуківське ХПП» -а.с.140-163, т.1. Надання послуг із зберігання соняшника ПСП «Дружба» ТОВ «Агро-Інвест» підтверджується актами виконаних робіт із зберігання від 20.10.2010 року та 25.11.2010 року (а.с.164-167). Отже подальше придбання соняшника у ТОВ «Діамант» здійснено зі складу ЗАТ «Іванчуківське ХПП».

Реальність операції щодо знаходження соняшника ТОВ "Діамант" та ПСП "Дружба" на зберіганні ТОВ "Агро-Інвест" на складі ЗАТ "Іванчуківське ХПП" підтверджується Договором складського зберігання від 18.08.2010 р., укладеного між ТОВ "Агро-Інвест" та ЗАТ "Іванчуківське ХПП" та первинними документами ЗАТ "Іванчуківське ХПП" щодо виконання робіт із приймання, чистки, просушки та зберігання соняшника, а саме: рахунками -фактурами від 18.09.2010 р., 20.09.2010 р., 23.09.2010 р., 24.09.2010 р 26.09.2010 р., 28.09.2010 р., 29.09.2010 р.. 30.09.2010 п.. 12.10.2010 п.. 13.10.2010 р.. 22.10.2010 р., податковими накладними від 18.09.2010 р., 20.09.2010 р., 23.09.2010 р. 24.09.2010р., 26.09.2010 р., 28.09.2010 р., 29.09.2010 р., 30.09.2010 р., 12.10.2010 р. 13.10.2010 р., 22.10.2010 р., актами приймання-здачі виконаних робіт від 18.09.2010 р., 20.09.2010 р., 23.09.2010 р., 24.09.2010 р., 26.09.2010 р., 28.09.2010 р., 29.09.2010 р., 30.09.2010 р., 12.10.2010 р., 13.10.2010 р., 22.10.2010 р. , виписками банку на підтвердження оплати за отримані послуги (а.с.9-51, т.2)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про неправомірність формування валових витрат по взаємовідносинам із ПСП «Дружба» та ТОВ «Діамант» необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання основних видів господарської діяльності позивачем укладено договір комісії з ПАТ «Агропродторг» щодо переробки соняшника, який належить позивачеві (а.с.67-85, т.2). 02 січня 2011 року ТОВ "Агро-Інвест" уклало договір надання рекламних послуг із ТОВ "ХРА "Артмодерн" та додаткова угода від 04.04.2011 р. щодо здійснення реклами с/г продукції, продажу олії соняшникової та макухи по мережі Інтернет, радіо та телебачення. На підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачеві виписана податкова накладна від 29.06.2011 року № 108 (а.с.57), дослідивши зміст якої, суд встановив, що вона відповідає вимогам наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи виписки банку (а.с.58, т.1) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт (акт) про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

На підтвердження фактичного отримання послуг від зазначеного вище контрагента позивачем надано суду акти приймання - здачі робіт (а.с.48-50,т.1), щомісячні програми робіт з рекламної акції від 02.01.2011 р. та від 04.04.2011 р., що передбачають зокрема розміщення товарного інформеру в рубриках каталогу продукції на сайтах в Інтернеті, пріоритетне розміщення інформації з кількістю товарів/послуг з фото та описом в каталогах на сайтах в Інтернеті, розміщення банеру на головних сторінках сайтів в Інтернеті, розміщення реклами в ефірному часі радіо, трансляція інформаційного матеріалу на телебаченні на правах реклами протягом січня червня 2011 року Згідно вказаних програм з об'єктивних причин звітний матеріал не було передбачено, встановлено самостійне візуальне, аудіо- чи аудіовізуальне спостереження.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що рекламні послуги надані позивачеві ТОВ «Художньо-рекламне агентство «Артмодерн» спрямовані на забезпечення попиту на продукцію позивача, просування її на ринку, а тому спрямовані на забезпечення власної господарської діяльності, визначеної згідно довідки статистики та отримання в майбутньому доходів по іі реалізації.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про неправомірність формування валових витрат по взаємовідносинам із ТОВ «Художньо-рекламне агентство «Артмодерн» необґрунтованими. Суд також зауважує, що відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Оскільки характер витрат позивача на придбання рекламних послуг визнані судом такими, що пов'язані з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР та ст..ст.138-139 ПК України є визначальною ознакою витрат як валових, суд приходить до висновку, що, має місце юридичний факт, з яким положення ст..ст.198, 201 ПК України пов'язують виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Судовим розглядом встановлено, що 08 червня 2011 року ТОВ "Агро-Інвест" укладено договір купівлі-продажу із ПП "Бігмет", відповідно до якого останнє зобов'язалось продати ТОВ "Агро-Інвест" 160 т кукурудзи, за умовами якого передбачено самостійне вивезення товару позивачем

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Агро-Інвест" мало договірні відносини із ТОВ "АПТ-Транс" - договір перевезення вантажів № 08/06 від 08.06.2011 р. (а.с.59, т.1), яки мпередбачено, що ТОВ «АТП транс» зобов'язане власним транспортом перевозити вантажі згідно заявок замовника, облік транспортної роботи ведеться на підставі ТТН (п.1.1. Договору) На підтвердження реальності вчинених за договором господарських операцій з перевезення вантажу позивачем в судове засідання надані акт приймання передачі виконаних робіт, рахунок фактура, податкова накладна, виписка банку, заявки на перевезення вантажу та відповідні подорожні листи вантажного транспортного засобу (а.с.60-63, т.1, а.с. 93-108, т.2).

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про не підтвердження господарських операцій з ТОВ «АТП-транс» та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем положень п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання у серпні 2011 року на суму 23789 грн. та п.192.1 ст.192 ПК України, внаслідок чого занижено податковий кредит у серпні 2011 року на суму 116432 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПСП «Дружба» укладено угоду від 28.07.2011 року № 280711, відповідно до якої позивачем придбано пшеницю 6 класу у кількості 502,586 т., що підтверджується накладними від 28.07.2011 року № 16/2 та від 29.07.2011 року № 17/2-а.с.89,92,95, т.1. Вказана операція відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

В подальшому вказана пшениця реалізована ТОВ «Агро-інвест» за договором поставки від 01.08.2011 року № 108пш1-а.с.96, т.1 , п.1.2., якого визначено, що сплата ПДВ за вказаний товар не передбачена.

За результатами вказаної операції з урахуванням положень ст. 192 ПК України, пунктом 192.1. якої визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (п.192.1.1), підприємством здійснено коригування показників податкової звітності із посиланням на положення: відображення у рядку 16.1.Д1 декларації з ПДВ за серпень 2011 року (коригування обсягів та податкового кредиту, включеного у рядок 10.1) з показника обсягу придбання «-582162» та показника дозволеного податкового кредиту «-116432» - а.с.143-144,т.2 та відповідно відображено вказану операцію у додатку 6 до декларації з ПДВ за серпень 2011 року - пункт 5 декларації «Операції, які звільнені від оподаткування (ст..197 р.V ПК України, підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу - операції з постачанням зернових культу не виробником) -701107,47 грн.

Представник відповідача із посиланням на акт перевірки (а.с.26-27,29, т.1) у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в цій частині вимог посилаючись на те, що підприємство мало застосувати до спірних правовідносин положення ст..198 ПК України, внаслідок чого неправомірно здійснено коригування в порядку ст..192 ПК України.

Судом встановлено, що податковий орган в акті перевірки зазначив наступну редакцію п. 198.5 ст. 198 ПК України (редакція Закону України № 2755-VI від 02.12.2010 року діяла до 06.08.2011 року).: "якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами"-а.с.27, т.1.

Відповідно до ст..33, 202-203 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Звітним (податковим) періодом з ПДВ є один календарний місяць. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже на момент формування позивачем показників декларації з ПДВ за серпень 2011 року станом на останній день календарний день місяця п. 198.5 ст. 198 ПК України діяв в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 року, а саме якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 189.1. ст..189 ПК України (у ред.. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Балансова вартість закупленої пшениці за договором з ПСП «Дружба» станом на 01.08.2011 року складала 582162,12 грн., що з урахуванням бази оподаткування не призвело до збільшення грошового зобов'язання з ПДВ. За таких підстав, суд вважає висновок податкового органу про порушення ТОВ "Агро-іннвест" п.192.1 ст.192, п. 198.5 ст. 198 ПК України неправомірним.

Враховуючи викладене вище суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем положень п.198.5 ст.198 ПК України та п.192.1 ст.192 ПК України необґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекція ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення від 24.04.2013 року № 0000182220 та № 0000192220, прийняті Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, вул. код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011) на користь ТОВ "Агро-Інвест" (64309, Харківська область, м.Ізюм, пров.Західний,4, код 32881389) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 16.08.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.