Рішення

від 13.01.2009 по справі 23/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомНіжинського міжрайонного прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

доПриватного підприємства «Фірма Деміур»

простягнення 14 304, 00 грн. основного боргу та неустойки

Суддя Демидова А.М.

Представники:від прокуратуривід позивача

від відповідача

Гаврилова І.А.- прокурор посв. № 327 від 19.12.2008 р.;Cмирнов А.І. –представник;Кучинський  А.М. –представник;         не з'явився.

13.01.2009 р. за згодою представників позивача та Прокуратури міста Києва на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ніжинський міжрайонний прокурор Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі –Позивач) з позовом до Приватного підприємства «Фірма Деміур»про стягнення 14 304, 00 грн. основного боргу та неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 р. порушено провадження у справі № 23/285 та призначено її розгляд на 15.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2008 р. на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.01.2009 р.

У судове засідання, призначене на 13.01.2009 р., з'явились представники позивача та Прокуратури міста Києва. Представник відповідача у судове засідання 13.01.2009 р. не з'явився, хоча всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 р., про що свідчить відмітка на зворотній стороні зазначеної ухвали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У судовому засіданні представник позивача надав суду письмовий розрахунок неустойки за порушення строків постачання товару згідно п.п. 7.1. договору № Д-2002/008 від 08.07.2002 р., укладеного між Ніжинською експедицією з геофізичних досліджень в свердловинах Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Приватним підприємством «Фірма Деміур», відповідно до якого сума неустойки складає 17 617, 60 грн.

У судовому засіданні 13.01.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник Прокуратури міста Києва, присутній у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Станом на день слухання справи відповідач вимог ухвали суду від 26.11.2008 р. про порушення провадження у справі № 23/285 не виконав, відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Положеннями п. 2 ст. 121 Конституції України встановлено, що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Аналогічні положення містяться також і Господарському процесуальному кодексі України, відповідно до ст. 2 якого, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури наділені повноваженнями представляти в суді інтереси держави.

Підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до п. 1 Статуту Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.11.2006 р. за № 480 та зареєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.11.2006 р., Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, засноване на державній власності. За рішенням Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 251-р входить до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який є представником власника і виконує його функції, в межах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до Положення про Ніжинську експедицію з геофізичних досліджень в свердловинах Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», затвердженого Генеральним директором Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»від 03.01.2008 р. Ніжинська експедиція з геофізичних досліджень в свердловинах є відособленим підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», має окремий баланс, розрахункові рахунки в банках і діє на госпрозрахункових засадах без права юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2002 р. між Ніжинською експедицією з геофізичних досліджень в свердловинах Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі –Покупець) та Приватним підприємством «Фірма Деміур»(ділі –Постачальник, Відповідач) укладено договір поставки № Д-2002/008 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальний зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити принтери «PRINTEX 820», у кількості згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість товару, згідно п. 1.1. даного договору, складає 71 520, 00 грн.

Оплата вартості товару, згідно з п. 5.1. договору, здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на умовах 100% передплати.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поставка товару буде здійснюватись постачальником до 28 серпня 2002 року.

28.08.2002 р. між Ніжинською експедицією з геофізичних досліджень в свердловинах Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Приватним підприємством «Фірма Деміур»підписано згоду щодо внесення змін до договору поставки № Д-2002/008, якою змінено термін поставки принтерів, а саме: один притер –до вересня 2003 року, другий принтер –до грудня 2004 року, третій принтер –до 28 лютого 2005 року, четвертий принтер –до 30 травня 2005 року, п'ятий принтер –до 01 серпня 2005 року.

На виконання п. 5.1. договору позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства «Фірма»Деміур»оплату за товар, згідно п. 1.1. договору, у розмірі 71 520, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 741 від 09.07.2002 р., належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення зобов'язань за договором поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р. невчасно поставив чотири принтери та взагалі не поставив один принтер.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що  відповідачем було порушено умови договору поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач направив на адресу Приватного підприємства «Фірма «Деміур» претензію № 1361/08 від 20.11.2006 р. з вимогою повернути кошти за недопоставлений товар, а також сплатити неустойку за прострочення поставки товару.

Однак відповідач своє зобов'язання виконав лише частково.

09.07.2008 р. позивач надіслав на адресу Приватного підприємства «Фірма «Деміур»лист № 699/15 з вимогою виконати умови договору поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р. або перерахувати кошти за недопоставлений товар в сумі 14 304, 00 грн.

Але відповіді на лист відповідач не надав, своє зобов'язання за договором поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р. не виконав, кошти за недопоставлений товар в розмірі 14 304, 00 грн. не перерахував.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Деміур»суми попередньої оплати за договором поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р. у розмірі 14 304, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Згідно з позовними вимогами та розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за кожен день прострочення поставки товару, відповідно до п. 7.1. договору, у розмірі 17 617, 60 грн.

Згідно з п. 7.1. договору у разі порушення постачальником строку поставки товару, а також у випадку недопоставки товару у відповідності до п. 3.3. договору або поставки неякісного товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого або неякісного товару за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до положень п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тож, з аналізу наведеного законодавства, а також з матеріалів справи вбачається, що сума, яку позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Деміур»за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р., за своєю правовою природою є саме пенею.

При цьому, вказаними статтями передбачено відповідальність за невиконання саме грошового зобов'язання, в той час як на відповідача згідно з договором поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р. покладено виключно майнові зобов'язання з поставки товару.

Однак оскільки відповідач одержав суму попередньої  оплати товару, проте зобов'язання по поставці товару виконав лише частково то за таких обставин, вимоги позивача, щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання є цілком обґрунтованими.

Разом з тим суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 233 Господарського кодексу України  передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання з поставки принтерів «PRINTEX 820»Приватним підприємством «Фірма «Деміур»мало бути виконано до 01 серпня 2005 року.

Таким чином, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня має нараховуватись за період з 02 серпня 2005 року (дата виникнення права на нарахування пені) по 02 лютого 2006 року (дата, коли припиняється нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Розмір пені за період з 02 серпня 2005 року (дата виникнення права на нарахування пені) по 02 лютого 2006 року (дата, коли припиняється нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України)  становить 2 646, 24 грн.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

1430402.08.2005 - 02.02.20061850.1 %2646.24

Розрахунок, зроблено судом у відповідності до положень чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення  з Приватного підприємства «Фірма «Деміур»пені за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки № Д-2002/008 від 08.07.2002 р. підлягають задоволенню у розмірі 2 646, 24 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при  частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Деміур»(01000, м. Київ, вул. Тимошенко, 2-ж, код ЄДРПОУ 30440867, р/р 26000001395001 в АТ «Укрінбанк»Оболонський філ. м. Київ, МФО 322993, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03057, м. Київ, вул. С. Петровської, 10, код ЄДРПОУ 01432761, р/р 26005301260200 у Подільському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322197) основний борг, у розмірі 14 304, 00 (чотирнадцять тисяч триста чотири грн. 00 коп.) грн. та пеню, у розмірі 2 646, 24 (дві тисячі шістсот сорок шість грн. 24 коп.) грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Деміур»(01000, м. Київ, вул. Тимошенко, 2-ж, код ЄДРПОУ 30440867, р/р 26000001395001 в АТ «Укрінбанк»Оболонський філ. м. Київ, МФО 322993, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України  (рахунок 31110095700011 банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито, у розмірі 169, 51 (сто шістдесят дев'ять грн. 51 коп.) грн.

5 Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Деміур»(01000, м. Київ, вул. Тимошенко, 2-ж, код ЄДРПОУ 30440867, р/р 26000001395001 в АТ «Укрінбанк» Оболонський філ. м. Київ, МФО 322993, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України (рахунок 31213259700011, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077968, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 62, 66 (шістдесят дві грн. 66 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                А.М.Демидова

Дата підписання повного тексту рішення –16.12.2009 р.