Постанова

від 24.02.2009 по справі 8/94-д

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/94-Д

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" лютого 2009 р.                                                          Справа №  8/94-Д

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                    Щепанської Г.А.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від ПП "Вікторія": Тарасюка В.М. - директора,

від ТОВ "Левків-Агро": Колосівської Л.Я. - керівника,

від СФГ "Сонячний пагорб": Колосівської Л.Я. - голови господарства,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Вікторія", с.Клітчин Житомирського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від "10" вересня 2008 р. у справі № 8/94-Д (суддя Давидюк В.К.)

за позовом приватного підприємства "Вікторія", с.Клітчин Житомирського району Житомирської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро", с.Левків Житомирського району Житомирської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- селянського фермерського господарства "Сонячний пагорб", с.Левків Житомирського району  Житомирської області

про визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. дійсним

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро", с.Левків Житомирського району Житомирської області

до приватного підприємства "Вікторія", с.Клітчин Житомирського району Житомирської області

про визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. недійсним,

з перервою в судовому засіданні з 19.02.2009р. по 24.02.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.09.2008р. у справі №8/94-Д у позові приватного підприємства "Вікторія" (с.Клітчин Житомирського району) до товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (с.Левків Житомирського району) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - селянського фермерського господарства "Сонячний пагорб" (с.Левків Житомирського району) про визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. дійсним відмовлено.

В зустрічному позові  товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (с.Левків Житомирського району) до приватного підприємства "Вікторія" (с.Клітчин Житомирського району) про визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. недійсним  відмовлено.

Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильною їх юридичною оцінкою, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, приватне підприємство "Вікторія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ПП "Вікторія" зазначає, зокрема, наступне:

- в основу свого рішення суд першої інстанції поклав висновок про те, що                  ТОВ "Левків-Агро" не мало правових підстав відчужувати майно, оскільки не було його власником, однак, суд не дослідив обставини, пов'язані з правонаступництвом реорганізованого КСП "Левківське". Зокрема, місцевий суд зазначив, що                              КСП "Левківське" було реорганізоване шляхом поділу, внаслідок чого у відповідній частині права і обов'язки КСП "Левківське" перейшли до СФГ "Сонячний пагорб" та      ТОВ "Левків-Агро", проте, на підставі яких доказів суд дійшов такого висновку, у рішенні не вказано, хоча й зазначено, що розподільчий баланс правонаступниками не складався;

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки договору купівлі-продажу від 06.06.2004р., не взяв до уваги, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, містить у собі всі необхідні істотні умови, а тому, відповідно до                          ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, суд мав визнати оспорений договір дійсним. Зокрема, як свідчать матеріали справи, сторони приступили до його виконання, а саме: продавець передав по актах приймання-передачі від 12.06.2004р. майно, що було предметом оспореного договору, а покупець сплатив за нього орендну плату у розмірі 1500,00грн. Однак, в подальшому, виконання зобов'язань було припинене на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ "Левків-Агро" від 20.08.2004р. та ухвали господарського суду від 30.06.2004р. Нотаріально договір не був посвідчений, оскільки необхідна для цього довідка про балансову вартість відчужуваного нерухомого майна, складена колишнім директором Царуком 09.06.2005р. за №106, не була взята нотаріусом через відсутність печатки товариства, а новий засновник ТОВ "Левків-Агро" відмовився видати таку довідку. Згідно ж п.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" суд повинен був перевірити, чи підлягала угода нотаріальному посвідченню та чому сторона за договором ухилялася від нотаріального посвідчення угоди;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що рішенням від 30.07.2005р. колективне рішення колишніх засновників ТОВ "Левків-Агро" від 28.05.2004р. про передачу майна ПП "Вікторія" було скасоване, однак, це рішення є незаконним, оскільки у такий спосіб новий засновник ТОВ "Левків-Агро" намагається звільнитися від боргових зобов'язань, які перейшли до нього як до правонаступника КСП "Левківське";

- суд не взяв до уваги і не визнав належним доказом протокол №1 заключних спільних зборів уповноважених представників співвласників майнових паїв та самих співвласників майнових паїв - колишніх членів реформованого КСП "Левківське" від 02.08.2001р., мотивуючи це тим, що надано копію, а не оригінал, проте, такий висновок суду суперечить вимогам ст.75 ГПК України, й, крім того, оригінал такого документа може бути лише у відповідача за первісним позовом, якому невигідно надавати витребуваний документ;

- судом не з'ясовано, хто із правонаступників отримав майно і яке конкретно майно, у кого знаходиться продане ПП "Вікторія" майно і на яких правових підставах.

ТОВ "Сонячний пагорб" та ТОВ "Левків-Агро" у письмових поясненнях по справі, зареєстрованих апеляційним господарським судом 23.12.2008р. за вх.№02-01/7924/08 (а.с.129-133) проти апеляційної скарги заперечили, детально виклавши свої доводи, та просили рішення господарського суду Житомирської області у даній справі залишити без змін в частині відмови у задоволенні первісного позову та скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення позову.

За клопотанням представника ПП "Вікторія" запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диску CD-R, серійний номер 9КА608313829В15.

Представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2008р. у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення позовних вимог та визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. дійсним. В решті судове рішення просить залишити без змін.

Представник ТОВ "Левків-Агро" та СФГ "Сонячний пагорб" заперечила проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень.  

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

06.06.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" та приватним підприємством "Вікторія" було укладено договір фінансової оренди основних засобів з правом викупу (а.с.6), відповідно до якого ТОВ "Левків-Агро" (за договором "орендодавець") зобов'язалось передати у власність ПП "Вікторія" (за договором "орендар") основні засоби у встановленій даним договором кількості та якості, а орендар, в свою чергу, прийняти їх по акту приймання-передачі та оплатити їх вартість в строки, обумовлені даним договором.

Перелік майна вказаний у розділі ІІ договору. Загальна вартість майна за умовами договору складає 169297,53грн.

Як передбачено п.3.1 договору передача основних засобів буде проведена на основі актів приймання-передачі по кожному об'єкту окремо.

Згідно п.3.2 договору розрахунок за основні засоби орендар проводить на наступних умовах:

500,00грн. сплачує орендодавцю до 10.07.2004р. за оренду в червні 2004р.;

1000,00грн. – до 10.08.2004р. за оренду у липні  2004р.;

решту суми – до кінця ІУ кварталу.

Орендна плата входить у вартість основних засобів.

Вищевказаний договір затверджено рішенням загальних зборів засновників   ТОВ "Левків-Агро" від 20.08.2004р. (протокол загальних зборів №2 від 20.08.2004р., а.с.9).

20.08.2004р. згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру приватним підприємством "Вікторія" було сплачено 1500грн. (а.с.22).

22.07.2008р. приватне підприємство "Вікторія" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" про визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. дійсним.

Обґрунтовуючи позов, підприємство зазначило, що на виконання договору від 06.06.2004р., укладеного на підставі протоколу загальних зборів засновників                        ТОВ "Левків-Агро" від 28.05.2004р. та затвердженого загальними зборами засновників 20.08.2004р., 12.06.2004р. по актах приймання-передачі основних засобів ТОВ "Левків-Агро" передало ПП "Вікторія" будинок механізатора тракторної бригади, введений в експлуатацію у 1987р., котельню тракторної бригади 1987р. вартістю 9735,00грн., й                ПП "Вікторія" свої зобов'язання по вказаному договору виконало, що не заперечує відповідач.

Однак, як вказує позивач, у повному обсязі відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оскільки відповідно до чинного законодавства договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, від якого відповідач ухиляється, про що свідчить та обставина, що новий засновник ТОВ "Левків-Агро" відмовляє у видачі довідки про балансову вартість відчужуваного майна, необхідної для надання її нотаріусу.

ТОВ "Левків-Агро" проти позову заперечило та подало зустрічний позов про визнання договору фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. недійсним в частині передачі ТОВ "Левків-Агро" приватному підприємству "Вікторія" у власність будинку механізатора та котельні на загальну суму 90032,00грн., як такого, що суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, застосувавши наслідки, встановлені ст.216 ЦК України.

Зокрема, як зазначило ТОВ "Левків-Агро", на час укладення оспореного договору воно не було власником майна, яке відчужувалось по цьому договору, а отже, і не мало права продавати це майно.

Вважає укладений договір фінансової оренди основних засобів з правом викупу від 06.06.2004р. договором фінансового лізингу.

Зазначає, що, всупереч п.п."о" п.13.9 Статуту ТОВ "Левків-Агро", де вказано, що затвердження угод на суму, додатково визначену зборами засновників товариства, належить до виключної компетенції зборів учасників товариства, ос порений договір від 06.06.2004р., сума по якому значно перевищувала розмір статутного фонду товариства, зборами затверджений не був.

Посилаючись на ст.220 Цивільного кодексу України, зазначає, що у зв'язку з тим, що договір нотаріально не посвідчений, він є нікчемним.

Стверджує, що реально майно по договору із володіння ТОВ "Левків-Агро" не вибувало, а оплата по ньому приватним підприємством "Вікторія" згідно п.3 договору не проведена.

ТОВ "Левків-Агро" також вказує, що відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999р. №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" КСП "Левківське" було реорганізоване шляхом поділу в ТОВ "Левків-Агро" та СФГ "Сонячний пагорб", які стали його правонаступниками, й у відповідності до ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" до них, у відповідних частинах, мали перейти права і обов'язки за розподільчим актом (балансом), однак, такий розподільчий баланс не складався, а            ТОВ "Левків-Агро" безпідставно володіє і розпоряджається майном, яке належить і             СФГ "Сонячний пагорб", зокрема, і майном, яке є предметом оспореного договору.

Крім того, ТОВ "Левків-Агро" просило застосувати позовну давність до позовних вимог ПП "Вікторія", посилаючись на те, що останнє звернулось з позовом до суду більш як через 4 роки після укладення оспорюваного договору від 06.06.2004р.

В зустрічній позовній заяві ТОВ "Левків-Агро" просило залучити третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом СФГ "Сонячний пагорб".

Ухвалою від 07.08.2008р. (а.с.65) господарський суд Житомирської області прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом, а також залучив СФГ "Сонячний пагорб" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом.

Судовою колегією враховується наступне.

28.05.2004р. загальними зборами засновників ТОВ "Левків-Агро" з метою погашення заборгованості по оплаті праці до 01.10.2004р., платежах до бюджету та по розрахунках з кредиторами було прийняте рішення про реалізацію майна, виділеного під забезпечення капіталізації платежів, кредиторської заборгованості по балансовій вартості з урахуванням експертної оцінки (перелік майна наведений у протоколі №1 від 28.05.2004р. загальних зборів, а.с.7-8).

Частину цього майна включено до предмету спірного договору від 06.06.2004р.

Як свідчать матеріали справи, 12.06.2004р. ТОВ "Левків-Агро" та ПП "Вікторія" підписали акти №№33,34 (а.с.21) про передачу ПП "Вікторія" з усього майна, яке                 ТОВ "Левків-Агро" зобов'язалось передати за договором від 06.06.2004р., будинку механізатора тракторної бригади та котельні тракторної бригади на загальну суму 90032,00грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 Закону України від 07.02.1991р. №697-XII "Про власність", діючого на час укладення договору від 06.06.2004р., право розпорядження майном та вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння та користування іншим особам, належить власникові цього майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1,2 ст.319 Цивільного кодексу України).

Ч.1 ст.658 Цивільного кодексу України встановлено: право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту оспорюваного договору від 06.06.2004р. вбачається, що за своєю правовою природою цей договір, не зважаючи на те, що сторони себе йменували орендодавцем та орендарем, є договором купівлі-продажу, оскільки ТОВ "Левків-Агро" зобов'язалось передати майно, визначене цим договором, у власність ПП "Вікторія", а не у користування на певний строк, як це випливає з норм (глава 58 Цивільного кодексу України), що регулюють відносини найму (оренди) .

Крім того, не зважаючи, що в п.3.2 договору сторони вказали, що ПП "Вікторія" має сплатити орендну плату у погоджені строки, фактично сторони визначили спосіб розрахунку за майно, яке є предметом купівлі-продажу, на умовах розстрочки.

Не підпадає оспорений договір й під ознаки договору лізингу, визначення якого дано у ст.806 Цивільного кодексу України.

З'ясовуючи питання щодо права ТОВ "Левків-Агро" на розпорядження майном, яке є предметом договору від 06.06.2004р., суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно  до  Указу Президента  України   від  03.12.1999р. №1529/99  "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", зборами уповноважених членів КСП "Левківське" від 28.01.2000р. було прийнято рішення про  реорганізацію  КСП "Левківське".

Правонаступниками реорганізованого в процесі реформування КСП "Левківське" стали ТОВ "Левків - Агро" і СФГ "Сонячний пагорб".

Зокрема, із Статуту ТОВ "Левків-Агро" (із змінами), затвердженого зборами засновників товариства 06.03.2000р. (а.с.123-128), вбачається, що дане товариство створене в процесі реорганізації та є правонаступником КСП "Левківське" згідно розподільчого балансу.

В матеріалах справи наявний також Статут селянського фермерського господарства "Сонячний пагорб", зареєстрований виконкомом Житомирської районної Ради народних депутатів 03.01.1995р. (а.с.119-122), до якого, в подальшому, були внесені доповнення стосовно того, що господарство є правонаступником                              КСП "Левківське" згідно розподільчого балансу (а.с.52-57).

Рішенням арбітражного суду Житомирської області від 25.01.2001р. (а.с.60-61) у справі №204"нм" за позовом ТОВ "Левків-Агро" до Житомирської районної державної адміністрації та селянського (фермерського) господарства "Сонячний пагорб" про визнання недійсним доповнення до Статуту СФГ "Сонячний пагорб" від 13.10.2000р., що стосується правонаступництва господарства в результаті реформування                             КСП "Левківське", було відмовлено у позові у зв'язку з відсутністю юридичних підстав для визнання цих доповнень недійсними.

Постановою голови арбітражного суду Житомирської області від 12.06.2001р. вказане рішення залишене без змін (а.с.58-59), а постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2002р. за результатами розгляду апеляційної скарги               ТОВ "Левків-Агро" на вказані рішення та постанову, останні були залишені без змін (а.с.62-63).

Як встановлено ч.5 ст.31  Закону  України  від 14.02.1992  № 2114-XII "Про колективне  сільськогосподарське  підприємство"  у  разі  поділу  підприємства, до  новостворених  підприємств  переходять  за  розподільчим  актом  у  відповідних  частках  права  і  обов'язки  реорганізованого  підприємства.

Таким чином, внаслідок реорганізації КСП "Левківське" права  і  обов'язки               КСП "Левківське"  перейшли  до  СФГ "Сонячний пагорб"  та  ТОВ "Левків-Агро".

ТОВ "Левків-Агро" та СФГ "Сонячний пагорб" не заперечують того, що об'єкти, зазначені у спірному договорі, в результаті реорганізації КСП "Левківське" перейшли до його правонаступників.  

В матеріалах справи наявна ксерокопія передаточного балансу реформованого КСП "Левківське" в ТОВ "Левків-Агро" станом на 01.04.2000р. (а.с.67-68), в якому вказано, що проведено передачу від КСП "Левківське" до ТОВ "Левків-Агро" основних засобів та оборотних активів, фондів та зобов'язань по балансу станом на 01.04.2000р., й зазначено, що фактична передача майна буде проведена після затвердження заключними зборами уповноважених представників співвласників майнових паїв матеріалів комісії по паюванню та розподілу майна КСП "Левківське" по актах приймання-передачі.

Однак, оригінал передаточного балансу суду не надавався.

Судовими  рішеннями  у  справі  №12/204  "НМ" було встановлено, що на час розгляду цієї справи розподільчий баланс між правонаступниками КСП "Левківське" не  складався.

Докази на підтвердження складання розподільчого балансу, як це передбачено Статутами ТОВ "Левків-Агро" та СФГ "Сонячний пагорб" та ч.5 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", у якому було б визначено об'єкти, які передаються новоутвореним особам, в матеріалах даної справи також відсутні.

Натомість, фермерське господарство "Сонячний пагорб" довідкою №170 від 22.12.2008р. (а.с.134) підтвердило, що станом на 06.06.2004р. розподільчий баланс між правонаступниками реорганізованого КСП "Левківське" - ТОВ "Левків-Агро" та                    СФГ "Сонячний пагорб" - не складався, а майно КСП "Левківське", виділене під боргові зобов'язання (в тому числі майно, зазначене в договорі від 06.06.2004р.), на баланс СФГ "Сонячний пагорб" не передавалося.

ТОВ "Левків-Агро" у довідці від 22.12.2008р. (а.с.136) також зазначило, що станом на 06.06.2004р. розподільчий баланс між ним та СФГ "Сонячний пагорб" не був складений, а також повідомило, що майно реорганізованого КСП "Левківське", яке було передане ТОВ "Левків-Агро" згідно актів приймання-передачі від 12.06.2004р. станом на 06.06.2004р. перебувало на балансі товариства.

Протокол №1 заключних спільних зборів уповноважених представників  співвласників  майнових  паїв - колишніх  членів  реформованого  КСП від 02.08.2001р. (а.с.74-92) правомірно не взятий судом першої інстанції в якості належного доказу розподілу майна КСП "Левківське" та передачі його лише ТОВ "Левків-Агро", оскільки такий документ не відповідає вимогам ст.36 ГПК України (до суду надано лише ксерокопію вказаного протоколу).

При цьому, слід відмітити, що, як передбачено п.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду №02-5/225 від 02.04.1994р., знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Зокрема, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, а одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом).

Таким чином, належними доказами не підтверджено, яке конкретно майно від КСП "Левківське" перейшло до ТОВ "Левків-Агро", а яке – до СФГ "Сонячний пагорб".  

Згідно довідки комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" №1590 від 11.07.2008р. (а.с.69) станом на липень 2008 року за ТОВ "Левків-Агро" право власності на нерухоме майно не значиться.

Відсутні докази й на підтвердження того, що за ТОВ "Левків-Агро" реєструвалось право власності на об'єкти нерухомості, які є предметом договору від 06.06.2004р., на момент його укладення.

З довідки виконавчого комітету Левківської сільської ради №66 від 23.02.2009р. вбачається, що дозвіл на посвідчення права власності ТОВ "Левків-Агро" на об'єкти нерухомого майна - будинок механізатора, ремонтну майстерню, котельню тракторної бригади та будинок оператора в с.Левків по вул.Байка,1/А було надано лише 11.01.2007р. рішенням виконкому Левківської сільської ради, а на інші об'єкти виконавчим комітетом сільської ради дозвіл на посвідчення права власності не надавався.

За наведених обставин, всупереч правилам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, ПП "Вікторія" не довело належними та достовірними доказами, що на момент укладення спірного договору             ТОВ "Левків-Агро" вправі було розпоряджатись вказаним у цьому договорі майном.

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання цієї вимоги у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України тягне за собою недійсність правочину.

Господарський суд Житомирської області, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову дійшов висновку, що договір від 06.06.2004р. в частині продажу нерухомого майна є нікчемним, так як нотаріально не посвідчений і не зареєстрований в установленому порядку, а тому в судовому порядку визнання його недійсним не вимагається.

Як стверджується матеріалами справи, у ТОВ "Левків-Агро" відсутнє право продажу майна, яке є предметом договору від 06.06.2004р., оскільки за законом таке право належить особі, яка є власником цього майна, а тому, суд приходить до висновку, що договір від 06.06.2004р. укладений особою, яка не вправі була його укладати, тобто, договір суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для недійсності даного договору.

Як передбачено ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на те, що у зустрічному позові ТОВ "Левків-Агро" ставило вимогу про визнання договору від 06.06.2004р. недійсним лише в частині передачі приватному підприємству "Вікторія" у власність будинку механізатора та котельні на загальну суму 90032,00грн., колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ "Левків-Агро" підлягають задоволенню й визнає договір купівлі-продажу від 06.06.2004р. недійсним в частині передачі ТОВ "Левків-Агро" приватному підприємству "Вікторія" у власність будинку механізатора та котельні на загальну суму 90032,00грн.

Встановивши, що зміст спірного договору суперечить законодавству, договір нотаріально не посвідчений, як цього вимагає ст.657 Цивільного кодексу України, оскільки об'єктом продажу є, зокрема, нерухоме майно, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову й, зіславшись на ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, зробив висновок, що договір від 06.06.2004р. укладений з порушенням норм чинного законодавства, є недійсним (нікчемним) правочином, а тому визнавати його недійсним у судовому порядку відсутні підстави.

Проте, судова колегія з таким висновком суду не погоджується.

За змістом ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, однак, це не означає, що сторона за договором позбавлена права звернутися до суду з позовом про визнання нікчемного правочину недійсним.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову слід скасувати з прийняттям нового рішення - про задоволення позову.

Оскільки договір від 06.06.2004р. суперечить законодавству, є недійсним з моменту його укладення, відсутні підстави й для задоволення вимоги ПП "Вікторія" про визнання цього договору дійсним, а тому рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову слід залишити без змін.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні звернув увагу, що ПП "Вікторія" звернулось до суду з позовом більш як через 4 роки після укладення спірного договору, а тому даним підприємством пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

З цього приводу слід зазначити, що у відповідності до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.2 ст.267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

З урахуванням зроблених висновків, суд апеляційної інстанції встановив, що пропуск приватним підприємством "Вікторія" строку позовної давності при зверненні до суду не є визначальною підставою для відмови у позові.

Оскільки ПП "Вікторія", в свою чергу, не подавало заяву про застосування позовної давності до вимог ТОВ "Левків-Агро", суд цілком правомірно не застосовував її до вимог зустрічного позову.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій  стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді,  коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування  (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Таким чином, ТОВ "Левків-Агро" має повернути ПП "Вікторія" 1500,00грн. сплачених останнім 08.07.2004р. та 20.08.2004р. (а.с.22).

Сторони не заперечують того факту, що будинок механізатора тракторної бригади та котельня тракторної бригади, які є об'єктами продажу за спірним договором від 06.06.2004р., не знаходяться у володінні ПП "Вікторія", й матеріалами справи підтверджується, що згідно договору купівлі-продажу від 06.02.2007р., докази визнання якого недійсним в установленому порядку в матеріалах справи відсутні, вказане майно, серед іншого, відчужене СФГ "Сонячний пагорб", про що в Державному реєстрі правочинів (витяг №35337669) зроблено запис, а також посвідчено право власності   СФГ "Сонячний пагорб" на дане майно комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" (номер витягу 13551349 від 13.02.2007р.), й це право власності ніким не оспорене.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, про те, що апеляційна скарга ПП "Вікторія" про скасування рішення господарського суду Житомирської області у даній справі в частині відмови у задоволенні первісного позову не підлягає задоволенню.

Водночас, рішення місцевого господарського суду слід скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення - про визнання договору від 06.06.2004р. недійсним  в частині передачі ТОВ "Левків-Агро" приватному підприємству "Вікторія" у власність будинку механізатора та котельні на загальну суму 90032,00грн.

З огляду на те, що ТОВ "Левків-Агро", звернувшись із зустрічним позовом, просило визнати недійсним договір ціною 90023,00грн. та застосувати наслідки його недійсності, встановлені ст.216 Цивільного кодексу України, однак, сплатило згідно квитанції №14101/685 від 06.08.2008р. (а.с.32) лише 900,32грн. державного мита                    (1 % від вартості майна), тобто, з вимоги про визнання недійсним договору 85,00грн. державного мита ТОВ "Левків-Агро" не сплатило, - в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 85,00грн. державного мита.

У зв'язку із визнанням недійсним спірного договору, відповідно до                           ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в сумі 85,00грн. покладається на сторони в рівних частинах.

А тому, з ПП "Вікторія" та ТОВ "Левків-Агро" в доход Державного бюджету України підлягає стягненню по 42,50грн.

З огляду на те, що судом застосовуються наслідки недійсності правочину й з ТОВ "Левків-Агро" на користь ПП "Вікторія" підлягає стягненню 1500,00грн., - з                     ТОВ "Левків-Агро" слід стягнути в доход Державного бюджету України 102,00грн. державного мита.

Керуючись ст.ст.101,103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Вікторія", с.Клітчин Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2008 року у справі №8/94-Д в частині відмови в задоволенні позову ПП "Вікторія" залишити без змін.

3. Рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2008 року у справі №8/94-Д в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Левків-Агро" скасувати, прийняти в цій частині нове рішення - позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансової оренди основних засобів (будинку механізатора та котельні) з правом викупу від 06.06.2004р., укладений між ТОВ "Левків-Агро" та ПП "Вікторія".

4. Стягнути з ТОВ "Левків-Агро" (с.Левків, вул.Байко, 35  Житомирського район Житомирської області, код 03746101) на користь ПП "Вікторія" (с.Клітчин вул.Радянська,2  Житомирського району Житомирської області, код 13560054) 1500грн.00коп., сплачених на виконання спірного договору від 06.06.2004р.

5. Стягнути з ПП "Вікторія" (с.Клітчин, вул.Радянська,2  Житомирського району Житомирської області, код 13560054) в доход Державного бюджету України 42грн.50коп. державного мита.

6. Стягнути з ТОВ "Левків-Агро" (с.Левків, вул.Байко, 35  Житомирського район Житомирської області, код 03746101) в доход Державного бюджету України 57грн.50коп. державного мита.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

8.  Справу №8/94-Д повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              Гулова А.Г.

 судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

 Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - ПП "Вікторія"

3 - ТОВ "Левків-Агро"

4 - СФГ "Сонячний пагорб"

5 -  в наряд