Рішення

від 22.12.2008 по справі 51/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 51/349                                                                                                                                       22.12.08

За позовом  Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і

тугоплавких металів»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»

про               стягнення 76 114 грн. 61 коп.

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Гузик С.Я. –пред. за довір.

від відповідача: Науменко С.Б. –пред. за довірен.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76114,61 грн., з яких: 47 832,47 грн. основного боргу, 21 697,03 грн. збитків від інфляції, 3 950,43 грн. –3% річних та 2634,48 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості спожитої та відведеної води і частини вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню за договором про спільне водопостачання, водовідведення та використання мереж по водопостачанню № 8/4-01 від 20.01.05р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.08р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.11.08р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.08р. підтримав заявлені позовні вимоги та звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності з урахуванням подачі до Господарського суду міста Києва позовної заяви від 19.08.08р. № 604/07 про стягнення заборгованості за договором № 8/4-01, яку ухвалою суду № 05-5-51/9093 від 26.08.08р. було повернуто  Державному підприємству «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів»без розгляду. Розгляд вказаного клопотання судом перенесено на наступне судове засідання.

Представник відповідача частково визнав заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 46 495 грн. 48 коп., з яких: 29 101 грн. 36 коп. –борг по неоплаченим рахункам № 189 від 31.10.05р., № 212 від 30.11.05р., № 237 від 30.12.05р., 15 075 грн. 83 коп. –інфляційні витрати та 2 318 грн. 29 коп. –3% річних. Проти решти  заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

У судовому засіданні 26.11.08р. судом, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 22.12.08р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.08р. подав заяву, відповідно до якої  збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення  суми основного боргу в розмірі 86 445 грн. 94 коп.,  43911 грн. 88 коп. –інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 8361 грн. 01 коп. Заява про збільшення  розміру позовних вимог в цій частині судом прийнята до розгляду. Одночасно позивач відмовився  від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2634 грн. 68 коп. Суд відповідно до ст. 22, ст. 78 ГПК України прийняв відмову позивача від позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.12.08р. за згодою представників сторін судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

         ВСТАНОВИВ:

20.01.2005 між Світловодським казенним комбінатом твердих сплавів і тугоплавких матеріалів, правонаступником якого є Державне підприємство «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких матеріалів»на підставі наказу Міністерства промислової політики України №295 від 09.08.05р. та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Пролог Лайт Імпекс»було укладено договір про спільне водопостачання, водовідведення та використання мереж по водопостачанню № 8/4-01   (далі –договір), згідно приписів п. 1.1. якого сторони здійснюють спільне водопостачання та водовідведення на свої виробничі площі. Позивач зобов'язався здійснювати водопостачання та водовідведення, а відповідач –сплачувати позивачу вартість спожитої води, водовідведенню та частину вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню.

Сторони передбачили, що відповідно до п. 7.1 договору, строк  його дії  встановлений з моменту його підписання та до 31.12.05р.

Відповідно до п. 3.3 договору, позивач взяв на себе зобов'язання виписувати рахунки на оплату вартості спожитої та відведеної води і частини вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню до п'ятого числа місяця наступного за звітнім і направляти їх відповідачу поштою і факсом в один і той же день.

У підтвердження належного виконання своїх договірних зобов'язань, позивач надав належним чином завірені копії рахунків № 24 від 28.02.05р. на суму 2362 грн. 45 коп., № 42 від 7492 грн. 44 коп., № 66 від 04.05.05р. на суму 7108 грн. 43 коп., № 81 від 31.05.05р. на суму 8457 грн. 07 коп., № 97 від 04.07.05р. на суму 7924 грн. 88 коп., № 115 від 02.08.05р. на суму 9230 грн. 64 коп.,  № 142 від 31.08.05р. на суму 9740 грн. 57 коп., № 169 від 30.09.05р. на суму 8990 грн. 54 коп., № 189 від 31.10.05р. на суму 9891 грн. 41 коп., № 212 від 30.11.05р. на суму 9853 грн. 91 коп., № 237 від 30.12.05р. на суму 9356 грн. 03 коп. Загальна сума виставлених рахунків становить 90 408 грн. 37 коп.

Судом встановлено, що зазначені вище рахунки для оплати вартості спожитої та відведеної води і частини вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню були направлені відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, копії яких наявні у справі.

У відповідності до п. 3.1 договору оплата вартості спожитої та відведеної води відповідачем здійснюється виключно грошовими коштами згідно тарифів та цін, що діють на момент розрахунків, встановлених за 1 м3 води та 1 м3 стоків згідно договору між сторонами.

Згідно п. 3.2. договору оплата відповідачем частини вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню здійснюється виключно грошовими коштами відповідно до «Порядку розрахунку частини вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню»(додатку №1).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний проводити оплату вартості спожитої води, водовідведення та частини вартості витрат по утриманню мереж водопостачання згідно рахунків, отриманих по факсу.

З письмових пояснень позивача вбачається, що відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості по рахунку № 97 від 04.07.05р. були перераховані грошові кошти в сумі 3962 грн. 44 коп. Оскільки вказаний факт не заперечується та не спростовується відповідачем, судом вказані дані приймаються як достовірні.

Таким чином, загальна сума заборгованості за спожиту воду, водовідведення та частину вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню по виставлених рахунках становить 86445 грн. 94 коп.

Спір виник внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості спожитої за період з лютого 2005 року по грудень 2005 року води, водовідведенню та частину вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню по виставлених рахунках.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому  задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.   

Проаналізувавши зміст пунктів 3.2 –3.4  договору, суд встановив, що підставою для розрахунків між сторонами є направлені поштою і факсом в один і той же день відповідачу рахунків. Проте сторонами чітко не визначено строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за вказаними рахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що договором чітко не визначено строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, приймаючи до уваги й те, що позивач не надав суду доказів направлення рахунків по факсу за яким виникла заборгованість, суд дійшов висновку про необхідність рахувати строк виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати спожитих послуг з 01.01.07р., тобто, з моменту, визначеного  позивачем у вимозі про сплату боргу оформленої листом  № 1070/07 від 23.11.06р.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що  позивачем при зверненні до суду порушено  загальний строк позовної давності, який передбачено ст. 257 ЦК України.

Також, суд вважає безпідставним посилання й відповідача на те, що на його думку термін виконання зобов'язання по оплаті направлених на його адресу рахунків –є шосте число наступного місяця за звітним, оскільки судом встановлено, що сторонами чітко не встановлено строк виконання відповідачем такого грошового зобов'язання.

Окрім того, судом не приймається до уваги посилання відповідача на припинення зобов'язання по оплаті заборгованості за спожиту воду, водовідведення та частину вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню по виставлених рахунках у розмірі 86445 грн. 94 коп. шляхом зарахування зустрічних позовних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, оскільки  відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених обставин.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ч.5 ст.78 ГПК України суд у разі визнання відповідачем позову приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав розмір заборгованість по неоплаченим рахункам № 189 від 31.10.05р., № 212 від 30.11.05р та № 237 від 30.12.05р. на загальну суму 29 101,36 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача  заборгованості за спожиту воду, водовідведення та частину вартості витрат на утримання мереж по водопостачанню по виставлених рахунках підлягає частковому  задоволенню в сумі 86445 грн. 94 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі  8 361 грн. 01 коп. та суму індексу інфляції у розмірі 43911 грн. 88 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що позивачем невірно визначено момент виникнення прострочення зобов'язання відповідача.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог зазначених норм права, підлягає стягненню  з відповідача 3% у розмірі 4973 грн. 60 коп.

За розрахунком, який здійснений судом, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та рекомендацій Верховного Суду України, викладених листом №62-97-р від 03.04.97р., сума інфляційних нарахувань є більшою, ніж за розрахунком позивача.

Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ПК України що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 43911 грн. 88 коп.

Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2634 грн. 68 коп., приймаючи до уваги, що наслідки відповідних процесуальний дій позивачу відомі, суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову і припинити провадження у даній справі в частині стягнення пені.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»(03151, м. Київ, вул. Дніпропетровська. 22, кв. 38; 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, код 30488804)  на користь Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких матеріалів»(27519, Кіровоградська обл., Світловодський район, с. Павлівка, вул. Леніна, 2-А, код 00196173) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження,  основний  борг у сумі  86445 (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок п'ять)  грн. 94 коп., інфляційні нарахування в сумі 43911 (сорок три тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 88 коп., 3% річних в сумі 4973 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три)  грн. 60 коп., державне мито в сумі 1353 (тисяча триста п'ятдесят три) грн. 31 коп., 115 (сто п'ятнадцять) грн. 11 коп.

3.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

4.          Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі  2634 грн. 68 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя          

                                                                                                               Пригунова А.Б.

Дата підписання  29.01.09р.