Рішення

від 19.03.2009 по справі 31/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл", м. Київ

До          Приватного підприємства "Українські Інтелектуальні Технології",

Про          розірвання договору та стягнення 95 856,66 грн.

За зустрічним

позовом          Приватного підприємства "Українські Інтелектуальні Технології", Київ

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл", м. Київ

про          стягнення 185 031 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Шакірова Т.В. - пред. по довір.

Від відповідача          Кшиванська І.М. - пред. по довір., Задачин Ю.Б. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про розірвання Договору № ІТ0111/1 від 01.11.2007р. на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством та стягнення 95 856,66 грн. основного боргу, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на невиконання відповідачем, як виконавцем, умов зобов'язань за укладеним   договором. Заявлені  позовні вимоги Позивач мотивував  тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством, відповідно до якого Відповідач зобов‘язався виконати поетапну автоматизацію бухгалтерського та податкового обліку, розрахунку заробітної плати та управління персоналом, управлінського обліку та бюджетування для Позивача. Позивачем було перераховано на користь Відповідача авансові платежі за виконання окремих етапів робіт згідно договору.

Відповідачем роботи з впровадження проекту на думку Позивача було виконано неналежним чином.

Позивач вважає, що з боку Відповідача існує істотне порушення умов укладеного договору. З огляду на це, Позивач просив суд розірвати договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством, укладений між Позивачем та Відповідачем, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у сумі 95 856, 66 грн., а саме: 75 600, 00 грн. основного боргу, 12 932, 78 грн. пені, 7 323, 88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У подальшому 16.03.2009 р. Позивачем було подано до суду заяву про зміну підстав позову, у якій Позивач просив суд розірвати договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством, укладений між Позивачем та Відповідачем, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти                 95 856, 66 грн., а саме визначаючи  розмір збитків  у сумі 75 600, 00 грн., 12 932, 78 грн. пені, 7 323, 88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2008р., розгляд справи було відкладено на 10.12.2008р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 10.12.2008р. було оголошено перерву до 11.12.2008р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 22.01.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2009р., розгляд справи було відкладено на 18.02.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2009р., розгляд справи було відкладено на 12.03.2009р. та прийнято зустріну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом.

В судовому засіданні 12.03.2009р. було оголошено перерву до 19.03.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги з урахуванням зміни підстави позову підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

          Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов у формі письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог Позивача. У відзиві Відповідач стверджував, що роботи для Позивача було виконано ним у обсягах, які суттєво перевищують обсяги, обумовлені договором. Спеціалісти, що виконувати відповідні роботи, мають відповідні сертифікати, що підтверджують наявність у них необхідної кваліфікації.           З огляду на це, Відповідач стверджував, що з боку Позивача не було понесено будь-яких збитків, а отже підстави для стягнення відповідної суми грошових коштів з Відповідача на користь Позивача відсутні.           Тому Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач подав до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, який визнаний судом взаємно пов'язаним і таким ,що підлягає одночасному розгляду з первісним позовом ( ст.ст.22, 60,64 ГПК України).

Зустрічні позовні вимоги Відповідач мотивував тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору Відповідачем було виконано на користь Позивача роботи за етапами №№2-3. Зазначені роботи було оплачено Позивачем частково, не зважаючи на те, що, за твердженням Відповідача, відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт направлялися Позивачу, і такі акти відповідно до умов договору вважаються підписаними та прийнятими.

          З огляду на ці обставини , Відповідач просив суд стягнути з Позивача заборгованість  по розрахункам за договором у розмірі 185 031, 00 грн.

          У судовому засіданні представник Відповідача зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

          Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечував та відповідно надав до суду відзив на зустрічний позов.

          У своєму відзиві Позивач стверджував, що Відповідачем неналежним чином було виконано роботи за етапом №2, а саме: роботи було виконано з порушенням визначеного договором строку, а фактичних результатів виконання таких робіт за етапом №2 станом на сьогоднішній день немає.           Роботи за етапом №3 Відповідачем у строк, встановлений договором, виконано не було, будь-яких звітних документів або актів приймання-передачі виконаних робіт Позивачу не передавалося.

          З огляду на це, Позивач стверджував, що підстави для стягнення з нього на користь Відповідача грошових коштів у сумі 185 031, 00 грн. відсутні.           Тому Позивач просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Позивачем та Відповідачем 01.11.2007 р. було укладено Договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством №ІТ0111/1 (надалі –«Договір»), відповідно до умов якого Відповідач зобов‘язався виконати поетапну автоматизацію бухгалтерського та податкового обліку, розрахунку заробітної плати та управління персоналом, управлінського обліку та бюджетування для Позивача.

          Відповідно до пункту 2.1. Договору виконання робіт за Договором складалося з наступних етапів: етап №2 – детальне дослідження; етап №3 –розробка інформаційної системи управління підприємством (ІСУП); етап №4 підготовка до запуску ІСУП; етап №5 запуск та передача у промислову експлуатацію ІСУП.

          Відповідно до п.п. 2.2.-2.5. Договору результатом робіт за етапом №2 є: модель архітектури системи, затверджене Позивачем ТО; затверджені Позивачем завдання на налаштування та доопрацювання базового програмного продукту; результатом робіт за етапом №3 є: доопрацювання згідно вимог Позивача програмного забезпечення (ПЗ), розробка Відповідачем матеріалів навчального курсу; результатом робіт за етапом №4 є: налаштування згідно вимог Позивача ПЗ, навчання персоналу Позивача; результатом робіт за етапом №5 є: ПЗ, яке працює та промислово експлуатується, рекомендації з подальшого розвитку системи, відкориговані плани з подальшого розвитку проекту.

          Відповідно до п. 3.1.1. Договору Відповідач зобов‘язався виконати весь обсяг робіт якісно та у строки, визначені Додатком №1.

          Згідно з п. 3.3.6. Позивач зобов‘язався своєчасно сплачувати послуги Відповідача у розмірі та у строки, передбачені п. 4.1.-4.7. Договору.

          Розділом 4 передбачено вартість, порядок та строки розрахунків за Договором, відповідно до якого оплата робіт, що виконуються для Позивача відповідно до умов Договору, здійснюється за рахунками, що надаються Відповідачем. Позивач зобов‘язаний сплатити такі рахунки протягом 3 банківських днів з моменту їх виставлення (п. 4.4.). Позивач зобов‘язувався здійснювати авансові платежі за етапами 2, 3, 4, 5 розділу 1 Договору у розмірі 50% від мінімальної вартості етапу протягом 3 банківських днів з моменту затвердження Позивачем акту приймання-передачі виконаних робіт за попередній етап та отримання відповідного рахунку на сплату авансу. Вартість та перелік етапів вказуються у додатках до Договору (п. 4.5.). Позивач зобов‘язувався здійснювати авансові платежі за етапом 2 розділу 1 Договору у розмірі 50% від вартості етапу протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору (п. 4.6.). Оплата Позивачем решти грошових коштів від вартості попередньо сплаченого етапу здійснюється Позивачем протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку на сплату після затвердження Позивачем актів приймання-передачі виконаних робіт з відповідного етапу (п. 4.9).

          Згідно додатку №1 до Договору сторонами було встановлено та погоджено між собою наступні строки виконання та вартість робіт за Договором: етап №2 –10 днів –30 240, 00 грн. з ПДВ; етап №3 –20 днів –60 480, 00 грн. з ПДВ; етап №4 –10 днів –30 240, 00 грн. з ПДВ; етап №5- 15 днів –22 680, 00 грн. з ПДВ, усього –55 днів (2, 5 календарних місяці) –143 640, 00 грн.

          08.11.2007 р. Позивачем було перераховано на користь Відповідача у якості попередньої оплати 50% вартості етапу №2 грошові кошти у сумі 15 120, 00 грн. згідно платіжного доручення №1562.

          10.12.2007 р. сторонами було підписано Акт №ІТ-0000866 здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо виконання Відповідачем етапу №2 робіт за Договором.

          14.12.2007 р. платіжним дорученням №2169 Позивачем було перераховано на користь Відповідача решту грошових коштів за оплату етапу №2 у сумі 15 120, 00 грн. У той же день платіжним дорученням №2171 Позивачем було перераховано на користь Відповідача попередню оплату 50% вартості етапу №3 у розмірі 30 240, 00 грн.

          25.12.2007 р. платіжним дорученням №2332 Позивачем було перераховано на користь Відповідача попередню оплату 50% вартості етапу №4 у розмірі 15 120, 00 грн.

          Відповідачем було складено Протокол виконання робіт за Договором за етапом №3 «Розробка ІСУП», та Протокол виконання робіт за Договором за етапом №4 «Підготовка до запуску ІСУП», а також складено рахунки на оплату за замовленням №128 від 16.02.2009 р. на суму 88 074, 00 грн. з ПДВ та №128 від 16.02.2009 р. на суму 96 957, 00 грн. з ПДВ. (копії є у матеріалах справи).

          11.08.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист за №237, яким Позивач просив Відповідача розірвати Договір у зв‘язку з істотним порушенням умов Договору стосовно строків виконання робіт (копія листа з доказом направлення та доказом вручення 20.08.2008 р. додається).

          Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників Позивача та Відповідача, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

          Порядок розірвання договорів встановлений главою 53 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України») та нормами Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»).

          Відповідно до ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Згідно зі ст. 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

          Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Відповідну вимогу про розірвання Договору було направлено Позивачем на адресу Відповідача 11.08.2008 р. та отримано Відповідачем 20.08.2008 р., що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про отримання та не заперечується сторонами у справі.           У матеріалах справи відсутні докази направлення Відповідачем будь-яких повідомлень на адресу Позивача за наслідками розгляду такої вимоги у строк, встановлений ст. 188 ГК України.

          Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем було у повному обсязі виконано роботи за етапом №2 Договору. Що стосується виконання наступних етапів Договору, а саме: етапу №3, етапу №4 та етапу №5 Договору, то у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання Відповідачем зазначених етапів. Зокрема, щодо виконання етапу №5 будь-які докази виконання чи-то принаймні початку виконання такого етапу з боку Відповідача сторонами до суду не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          Надані Відповідачем до матеріалів справи Протокол виконання робіт за Договором за етапом №3 «Розробка ІСУП», та Протокол виконання робіт за Договором за етапом №4 «Підготовка до запуску ІСУП», а також рахунки на оплату за замовленням №128 від 16.02.2009 р. на суму 88 074, 00 грн. з ПДВ та №128 від 16.02.2009 р. на суму 96 957, 00 грн. з ПДВ. не приймаються судом у якості належних доказів у справі, оскільки згідно п. 5.3. Договору обов‘язком Відповідача як виконавця є направлення Позивачу (замовнику) по завершенню кожного розділу та етапу звітних документів для погодження та підписання або висловлення своїх заперечень. Докази направлення таких протоколів та рахунків Відповідачем на користь Позивача у визначений Договором спосіб та строк сторонами до суду не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.  

          Таким чином, відповідно до умов Договору належним доказом виконання відповідних етапів робіт з боку Відповідача є направлення Відповідачем на користь Позивача відповідних звітних документів та їх затвердження Позивачем, або визнання таких документів такими, що є затвердженими, відповідно до умов Договору у разі не підписання Позивачем протягом 3 днів актів приймання-передачі робіт та не висловлення мотивованої відмови Позивачем від прийняття робіт.

          З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що порушення Договору з боку Відповідача є суттєвим, оскільки згідно Додатку №1 до Договору всі роботи за усіма етапами Договору підлягали виконанню у строк до лютого 2008 р., натомість, станом на момент розгляду справи зазначені роботи за Договором за етапами №№3-5 не виконано, і докази зворотного у матеріалах справи відсутні. Саме ці обставини спонукали позивача ініціювати розірвання Договору.

          Тому суд вирішує, що позовні вимоги Позивача у частині розірвання Договору є такими, що підлягають задоволенню, оскільки Позивачем дотримано встановлений чинним законодавством України порядок розірвання Договорів (правочинів), а з боку Відповідача має місце істотне порушення умов Договору.

          Що стосується позовних вимог Позивача з приводу стягнення з Відповідача суми збитків за Договором та пов‘язаних з цим штрафних санкцій та процентів, то суд зазначає наступне.

          Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Позивачем у справі не було надано до суду доказів того, що зазначена ним у позовній заяві, уточненій з урахуванням заяви про зміну підстави позову, сума грошових коштів у розмірі 75 600, 00 грн. є саме збитками, тобто, що зазначена сума є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна Позивача, додатковими витратами останнього перед третіми особами, неодержаним прибутком (упущеною вигодою) Позивача або моральною шкодою.

          Оскільки  згідно ст. 2 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд здійснює розгляд та вирішення справи на підставі поданих позовних заяв та має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, і будь-яких клопотань щодо виходу за межі позовних вимог до суду сторонами у справі не подавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні, то, відповідно, будь-які підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог Позивача з урахуванням заяви про зміну підстав позову у суду відсутні.

          Тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення збитків у розмірі 75 600, 00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на те, що такі вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

          Що стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за користування грошовими коштами, то суд приходить до висновку, що зазначені вимоги Позивача не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

          Нормами Цивільного кодексу України передбачено права замовника у разі невиконання підрядником своїх зобов‘язань за договором підряду, а також порядок визначення та види штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до осіб, що допустили порушення своїх зобов‘язань за договором підряду.

          Згідно з ч. 1 ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

          Частинами 1-3 ст. 858 ЦК України передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

          Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

          Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

          Таким чином, види цивільно-правової відповідальності за порушення зобов‘язань за договором підряду визначаються положеннями договору підряду, а також нормами ЦК України.

          Положеннями Договору не передбачено можливість стягнення з Відповідача як підрядника 3% річних за будь-які порушення виконання зобов‘язань за Договором.

          Нормами ЦК України, зокрема главою 61, якими регулюються правовідносини підряду, не передбачено можливість стягнення з підрядника на користь замовника 3% річних.

          Стягнення 3% річних передбачено нормами ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, нормами закону передбачено можливість стягнення 3% річних виключно за порушення грошового зобов‘язання боржником.

          Відповідно до норм чинного законодавства України грошовим зобов‘язанням є зобов‘язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до умов Договору Відповідач прийняв на себе зобов‘язання щодо виконання на користь Позивача певних видів робіт. Будь-яких зобов‘язань щодо сплати Відповідачем будь-яких грошових коштів на користь Позивача Договором не передбачалося.

          Таким чином, зобов‘язання Відповідача перед Позивачем за Договором не є такими, що можуть бути визначені як грошові зобов‘язання відповідно до законодавства.

          Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Позивачем у справі не було надано до суду доказів існування у Відповідача перед ним грошових зобов‘язань за Договором, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          Іншими нормами чинного законодавства України, а також положеннями укладеного Договору можливості стягнення з Відповідача 3% річних за будь-які порушення Відповідачем зобов‘язань за Договором не передбачено.

          З огляду на це, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Позивача в частині стягнення 3% річних, а тому відмовляє у цій частині Позивачу у задоволенні його позовних вимог.  

          Таким чином, позовні вимоги Позивача за основним позовом є такими, що підлягають частковому задоволенню у частині розірвання Договору з моменту набрання рішенням суду законної сили, а решта позовних вимог Позивача за основним позовом є такими, що не підлягають задоволенню.

          Що стосується вимог Відповідача за зустрічним позовом, то суд, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, відмовляє Відповідачу у задоволенні його зустрічного позову, з огляду на таке.

          Позовні вимоги Відповідача за зустрічним позовом заявлено про стягнення грошових коштів у розмірі 185 031, 00 грн. Відповідно до вимог зустрічної позовної заяви зазначена сума грошових коштів, на думку Відповідача, є вартістю фактично виконаних Відповідачем робіт за Договором.

          Проте, згідно з п. 4.1. Договору вартість робіт за етапами та розділами зазначаються у додатках до Договору. Згідно п. 4.2. Договору вартість виконання робіт за етапами розділу 1 зазначена у додатку №1 до Договору. Коригування вартості етапів оформлюється сторонами у відповідних додаткових угодах.

          Пунктом 4.10. Договору передбачено, що вартість робіт є договірною та не може бути змінена у односторонньому порядку.

          У Додатку №1 Договору загальна вартість усіх робіт за усіма етапами за Договором складає 143 640, 00 грн.

          Як зазначалося вище, Відповідачем було у повному обсязі виконано роботи за етапом №2 Договору. Етапи №3, етапу №4 та етапу №5 Договору Відповідачем виконано не було, і у матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання Відповідачем зазначених етапів. Зокрема, щодо виконання етапу №5 будь-які докази виконання чи-то принаймні початку виконання такого етапу з боку Відповідача сторонами до суду не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          Надані Відповідачем до матеріалів справи Протокол виконання робіт за Договором за етапом №3 «Розробка ІСУП», та Протокол виконання робіт за Договором за етапом №4 «Підготовка до запуску ІСУП», а також рахунки на оплату за замовленням №128 від 16.02.2009 р. на суму 88 074, 00 грн. з ПДВ та №128 від 16.02.2009 р. на суму 96 957, 00 грн. з ПДВ. не є належними доказами у справі, оскільки згідно п. 5.3. Договору обов‘язком Відповідача як виконавця є направлення Позивачу (замовнику) по завершенню кожного розділу та етапу звітних документів для погодження та підписання або висловлення своїх заперечень. Докази направлення таких протоколів та рахунків Відповідачем на користь Позивача у визначений Договором спосіб та строк сторонами до суду не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.  

          Таким чином, відповідно до умов Договору належним доказом виконання відповідних етапів робіт з боку Відповідача є направлення Відповідачем на користь Позивача відповідних звітних документів та їх затвердження Позивачем, або визнання таких документів такими, що є затвердженими, відповідно до умов Договору у разі не підписання Позивачем протягом 3 днів актів приймання-передачі робіт та не висловлення мотивованої відмови Позивачем від прийняття робіт.

          З огляду на це, оскільки Відповідачем не доведено фактів виконання ним робіт за етапами №№3-5 Договору відповідно до умов Договору, а також не надано доказів укладення сторонами будь-яких додаткових угод щодо зміни остаточного розміру договірної ціни, то суд приходить до висновку про те, що вимоги Відповідача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню як такі, що не підтверджуються наявними у справі доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тобто  визнаються судом  недоведеними.

          Оскільки позов задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом, а за зустрічним позовом –на Відповідача у повному обсязі.

          Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 15, 16, 625, 651, 837, 843, 844, 852, 854, 858 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати Договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством № ІТ0111/1 від 01.11.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 4) та Приватним підприємством «Українські Інтелектуальні Технології»(01025, м. Київ, пров. Десятинний, 7-А) з ініціативи замовника робіт.

3.          У решті позову відмовити.

4.          У задоволенні зустрічного позову Приватному підприємству «Українські Інтелектуальні Технології»(01025, м. Київ, пров. Десятинний, 7-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 4) про стягнення 185 031, 00 грн. відмовити.

5.          Стягнути з Приватного підприємства «Українські Інтелектуальні Технології»(01025, м. Київ, пров. Десятинний, 7-А; ідентифікаційний код 32776471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл»(01601,    м. Київ, вул. Госпітальна, 4; ідентифікаційний код 32380281) 85 (вісімдесят п‘ять) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 24 березня 2009 року.