Рішення

від 11.03.2009 по справі 31/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом          Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі                     Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Київ

до          1. Служби зовнішньої розвідки України, м. Київ

                2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй плюс" м. Київ      

Про          визнання недійсним договору

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Федько В.М. –пред. по довір., Скалацький М.Д. –пред. по довір.

Від відповідача 1.          Петренко М.М. –пред. по довір.

Від відповідача 2.                    Горбенко В.М. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним Договору № 6/1/12-6 від 27.12.2007р. про спільну діяльність у будівництві житлового будинку на вулиці Живописній, 12 Святошинського району міста Києва. Заявлені   позовні вимоги мотивовані тим, що у грудні 2007 р. між сторонами  було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони прийняли на себе зобов'язання щодо здійснення спільної діяльності з об'єднанням вкладів з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку у м. Києві.

Під час укладення такого договору на думку Позивача сторонами не було додержано усіх вимог чинного  законодавства України, а саме: директор Позивача не мав повноважень на укладення такого договору, договір було укладено без погодження з органом управління майном –Міністерством транспорту та зв'язку України, договір було укладено у період дії обмеження на розпорядження майном, що є у державній власності, та без проведення грошової оцінки вкладів учасників усупереч вимогам Цивільного кодексу України.

З огляду на ці обставини , на думку Позивача, у зв'язку з недодержанням сторонами під час укладення договору усіх вимог законодавства України, такий договір має бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Тому Позивач просив суд визнати договір про спільну діяльність, укладений між ним, Відповідачем-1 та Відповідачем-2, недійсним з моменту укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 26.12.2008р., у зв'язку з неявкою представників відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 22.01.2009р., у зв'язку з неявкою представників відповідача 1.

В судовому засіданні 22.01.2009р. було оголошено перерву до 12.02.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009р., розгляд справи було відкладено на 04.03.2009р., у зв'язку з неявкою представників позивача та задоволенням клопотання відповідачів про відкладення.

В судовому засіданні 04.03.2009р. було оголошено перерву до 11.03.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач-1 у судовому засіданні проти позову заперечував та у відповідності до     ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві Відповідач-1 зазначив, що відповідний договір було підписано керівником Київської міської дирекції Позивача на підставі відповідної довіреності, якою останньому було надано повноваження на укладення будь-яких цивільно-правових та господарсько-правових договорів. Умовами укладеного між сторонами договору про спільну діяльність взагалі не передбачалося передання Позивачем на користь інших учасників будь-якого нерухомого майна, яке належало Позивачу на праві власності, господарського відання або оперативного управління, що виключало необхідність погодження такого договору з органом управління майном –Міністерством транспорту та зв'язку України.

Умови укладеного договору про спільну діяльність повністю відповідали нормам ЦК України, зокрема, ст.ст. 1132-1133 ЦК України.

З огляду на наведене , Відповідач-1 вважає, що позовні вимоги Позивача є безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та надав до суду письмовий відзив на позовну заяву. У відзиві Відповідач-2 підтримав доводи та пояснення  Відповідача-1, та просив суд у задоволенні позову відмовити з тих самих підстав, які було викладено у відзиві Відповідача-1 на позовну заяву.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          27.12.2007 р. між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено Договір №6/1/12-6 про спільну діяльність у будівництві житлового будинку на вулиці Живописній, 12  у Святошинському районі м. Києва.

          Відповідно до редакціїї п. 1.1. предметом Договору є спільна діяльність сторін шляхом об'єднання вкладів та спільних зусиль з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгом за адресою: вул. Живописна, 12 у Святошинському районі м. Києва (надалі –«Об'єкт»), введення Об'єкту в експлуатацію, розподіл приміщень Об'єкту відповідно до визначених Договором часток сторін , та порядок передачі приміщень кожній із Сторін після введення Об'єкту в експлуатацію.

          Пунктом 1.2. Договору визначалося, що будівництво Об'єкту планується на земельній ділянці орієнтовною площею 0, 55 га, наданій Відповідачу-1 у оренду на 5 років після зміни цільового призначення даної земельної ділянки та переданій Відповідачу-2 у встановленому порядку.

          Пунктом 1.6. Договору строк будівництва Об'єкту встановлювався у 24 місяці з моменту отримання дозволу на виконання робіт з будівництва у встановленому законодавством порядку.

          Пунктом 3.1. Договору було визначено наступні зобов'язання Відповідача-1: виконати необхідні організаційно-правові заходи, пов'язані з юридичним оформленням та зміною призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкту (пп. 3.1.1.); надати нотаріально посвідчену довіреність Відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі Відповідача-1 та здійснення від імені останнього дій, необхідних для виконання умов Договору (пп. 3.1.2.); своєчасно передавати Відповідачу-2 необхідні документи на право землекористування на період будівництва (пп. 3.1.3.).

          Пунктом 3.2. Договору було визначено наступні зобов'язання Позивача: надати нотаріально посвідчену довіреність Відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі Позивача та здійснення від імені останнього дій, необхідних для виконання умов Договору (пп. 3.2.1.); надати Відповідачу-2 всі необхідні документи для розроблення документації з землеустрою та відведення земельної ділянки під спорудження Об'єкту у межах наявних прав та обов'язків згідно Договору (пп. 3.2.2.); виконати необхідні організаційно-правові заходи, пов'язані з юридичним оформленням щодо зміни призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкта у межах наявних  прав та обов'язків згідно Договору (пп. 3.2.3.); не передавати свої права та обов'язки за Договором третім особам, не вчиняти будь-яких дій та не укладати будь-яких правочинів щодо виконання умов цього Договору без письмової згоди Відповідача-1 та Відповідача-2 (пп. 3.2.4.).

          Пунктом 3.3. Договору було визначено наступні зобов'язання Відповідача-2: прийняти на себе у повному обсязі повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями Позивача і Відповідача-1 та діяти у інтересах останніх виключно для виконання умов Договору (пп. 3.3.1.); фінансувати у повному обсязі всі витрати, пов'язані з розробкою документації з землеустрою та підготовкою матеріалів і документів на розгляд сесії Київради, проектування, виконанням підготовчих робіт, робіт з будівництва та введення в експлуатацію Об'єкту, забезпечити введення Об'єкту в експлуатацію (пп. 3.3.2.).

          Договір було підписано від Відповідача-1 –директором 5-го департаменту Роменським С. Я. на підставі довіреності ВСО №424160 від 24.01.2006 р., від Позивача –директором Київської міської дирекції Скляренком С. М. на підставі Положення про Київську міську дирекцію та довіреності ВКС №285539 від 20.12.2007 р., від Відповідача-2 –директором на підставі Статуту.

          27.06.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача-1 лист №61/1-35-47, яким Позивач, посилаючись на висновки перевірки контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України, просив підписати Угоду про припинення (розірвання) Договору. Зазначеним листом Позивачем також було направлено Відповідачу-1 підписані та скріплені круглою печаткою Позивача примірники Угоди про розірвання Договору від 27.06.2008 р. ; Копії угоди та листа  долучено  до  матеріалів справи та відповідно приймаються судом як належні докази.

          Аналогічний лист від 07.08.2008 р. за №13-74 та примірники Угоди про розірвання Договору було направлено Позивачем на адресу Відповідача-2.

          24.07.2008 р. Відповідачем-1 було направлено на адресу Позивача лист за №6/1/1721, яким Відповідач-1 повідомив про відсутність підстав для розірвання (припинення) Договору та, у зв'язку з цим, про свою відмову від підписання Угоди про розірвання Договору від 27.06.2008 р.

          Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.    

          Відповідно до умов Договору, Укладеного між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2, предметом такого Договору є спільна діяльність сторін шляхом об'єднання вкладів та спільних зусиль з метою будівництва Об'єкту, введення Об'єкту в експлуатацію, розподіл приміщень Об'єкту відповідно до визначених Договором часток сторін у Об'єкті та порядок передачі приміщень кожній з Сторін після введення Об'єкту в експлуатацію.

          Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов‘язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися з об'єднанням вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

          Ст. 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

          Згідно з ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

          Ст. 1133 ЦК України передбачено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі право на забудову земельної ділянки, грошові кошти, інше майно, професійні знання, навички та уміння, а також ділова репутація та зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками.

          Згідно з п. 4.2. Договору обсяг  цивільних зобов'язань Відповідача-1, визначений у п. 3.1. Договору, є вкладом Відповідача-1 у спільну діяльність для належного виконання предмету Договору.

          Згідно з п. 4.3. Договору обсяг зобов'язань Позивача, визначений у п. 3.2. Договору, є його  вкладом у спільну діяльність для належного виконання предмету Договору.

          Згідно з п. 4.4. Договору обсяг зобов'язань Відповідача-2, визначений у п. 3.3. Договору, є вкладом Відповідача у спільну діяльність для належного виконання предмету Договору.

          Таким чином, відповідно до умов п. 4.4. та п. 3.3. Договору вкладом Позивача у спільну діяльність сторін за Договором було: надання нотаріально посвідченої довіреності Відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі Позивача та здійснення від імені останнього дій, необхідних для виконання умов Договору; надання Відповідачу-2 всіх необхідних документів для розроблення документації з землеустрою та відведення земельної ділянки під спорудження Об'єкту у межах наявних прав та обов'язків згідно Договору; виконання необхідних організаційно-правових заходів, пов'язаних з юридичним оформленням зміни призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкта у межах наявних  прав та обов'язків згідно Договору; не передання своїх прав та обов'язків за Договором третім особам, не вчинення будь-яких дій та не укладення будь-яких правочинів щодо виконання умов цього Договору без письмової згоди Відповідача-1 та Відповідача-2.

          Будь-якими положеннями укладеного Договору не передбачалося передача Позивачем у якості внеску у спільну діяльність (спільне майно) сторін будь-яких прав, у тому числі, прав власності, права користування (оренди) тощо щодо будь-якої земельної ділянки, щодо якої у Позивача існували будь-які права, зокрема, право власності, право користування (оренди), право постійного користування.

          Твердження Позивача про те, що зазначена земельна ділянка по вул. Живописній, 12 у Святошинському районі м. Києва станом на момент укладення Договору перебувала у користуванні Позивача не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

          Відповідно до розділу ІІІ Земельного кодексу України земельні ділянки в Україні можуть належати фізичним та юридичним особам на праві власності (ст. 78), праві постійного користування (ст. 92) або на праві оренди (тимчасового користування) (ст. 93).

          Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

          Позивачем та іншими учасниками справи не було надано до суду будь-яких належних доказів того, що станом на момент укладення Договору у Позивача існували щодо вищевказаної земельної ділянки право власності, право постійного користування або право оренди (тимчасового користування). Копії будь-яких державних актів на право власності , постійного користування або договору оренди у матеріалах справи відсутні.

          Таким чином, твердження Позивача про те, що зазначена земельна ділянка по вул. Живописній, 12 у Святошинському районі м. Києва станом на момент укладення Договору перебувала у користуванні Позивача, і що Позивачем у якості внеску у спільну діяльність (спільне майно) було передано будь-які права на зазначену земельну ділянку не відповідає обставинам справи та спростовується наявними у ній доказами.

          Так само суд не приймає до уваги твердження Позивача щодо знаходження на вказаній земельній ділянці належного Позивачу нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Мінзв‘язку України від 03.06.1997 р. №2576, розпорядженням Міністерства зв‘язку Української РСР від 22.06.1960 р. будівлю гуртожитку працівників поштового зв‘язку, розташовану за адресою: вул. Живописна, 12 у Святошинському районі м. Києва, було передано на баланс Київського поштамту (Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»).   

          Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 25.07.2000 р. №1041 жилий будинок (гуртожиток) №12 по вул. Живописній, що знаходився на балансі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»було визнано непридатним для проживання та порушено питання перед Київською міською державною адміністрацією про переведення жилого будинку №12 по вул. Живописній у м. Києві у нежилу будівлю.

          Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.09.2000 р. №1730 жилий будинок (гуртожиток) по вул. Живописній, 12 у м. Києві як виняток було переведено у нежилий.

          14 червня 2005 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соціумінвест»було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціумінвест»зобов‘язалося прийняти та оплатити будівельні матеріали від розбирання будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Живописна, 12.

          Наказом Міністерства транспорту та зв‘язку України від 23.09.2005 р. №580 (копія є у матеріалах справи) нежитлову будівлю №12 по вул. Живописній у м. Києві було списано та розібрано.

          30.09.2005 р. Позивачем було складено та затверджено Акт на списання основних засобів, яким було списано з балансу Позивача вищевказану нежитлову будівлю на підставі наказу Міністерства транспорту та зв‘язку України від 23.09.2005 р. №580.

          Відповідно до ч. 1 ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

          Таким чином, станом на сьогоднішній день у зв‘язку з списанням з балансу Позивача нежитлової будівлі колишнього гуртожитку №12 по вул. Живописній у м. Києві та розбиранням її на будівельні матеріали, станом на момент укладення Договору зазначене належне Позивачу нерухоме майно на земельній ділянці по вул. Живописній, 12 у м. Києві не знаходилося. Доказів знаходження на вказаній земельній ділянці будь-якого іншого нерухомого майна, яке належало б Позивачу на праві власності, ані Позивачем, ані іншими учасниками справи до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          Таким чином, суд приходить до висновку про те, що станом на момент укладення Договору у Позивача не існувало щодо земельної ділянки по вул. Живописній, 12 у м. Києві належним чином засвідченого права власності, або права постійного користування, чи права оренди (тимчасового користування), і, так само, не існувало будь-якого нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці  як  належного Позивачу на праві власності. А отже Позивач не міг здійснити передачу неіснуючих у нього прав у якості внеску у спільну діяльність (спільне майно) за Договором.  

          Відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України «Про управління об‘єктами державної власності»до повноважень уповноважених органів управління (міністерств та інших органів виконавчої влади) належить погодження підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договорів про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

          Проте, як вбачається з матеріалів справи та наявних у ній доказів, за Договором, укладеним між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2, не відбувалося внесення Позивачем до спільної діяльності (спільного майна) будь-якого нерухомого майна, яке перебувало у господарському віданні або оперативному управлінні Позивача, і доказів зворотного ні Позивачем, ні іншими учасниками спору  до суду надано не було.

          Будь-якими іншими нормами зазначеного Закону України «Про управління об‘єктами державної власності»або нормами інших законодавчих актів України погодження уповноваженими органами управління (міністерствами та іншими органами виконавчої влади) будь-яких інших договорів про спільну діяльність не передбачено.

          Таким чином, твердження Позивача про те, що укладений Договір потребував погодження з уповноваженим органом управління (Мінтрансзв‘язку України) не приймається до уваги судом як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зокрема ст. 6 Закону України «Про управління об‘єктами державної власності».

          Стосовно твердження Позивача про те, що станом на момент укладення Договору у керівника Позивача були відсутні повноваження на укладення такого Договору, суд зазначає наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи Договір було підписано від Відповідача-1 –директором 5-го департаменту Роменським С. Я. на підставі довіреності ВСО №424160 від 24.01.2006 р., від Позивача –директором Київської міської дирекції Скляренком С. М. на підставі Положення про Київську міську дирекцію та довіреності ВКС №285539 від 20.12.2007 р., від Відповідача-2 –директором на підставі Статуту.

          Відповідно до п.п. 3-4 Довіреності від 20.12.2007 р., виданої Позивачем в особі генерального директора Кравця І. В. на користь директора Київської міської дирекції Позивача Скляренка Сергія Миколайовича, зазначеному директору Київської міської дирекції було надано повноваження у межах повноважень, наданих Положенням про Київську міську дирекцію, зокрема, укладати господарські (цивільно-правові) договори з юридичними (фізичними) особами-резидентами України в межах сум, що не перевищують відповідні статті витрат затвердженого дирекції кошторису, крім договорів на придбання (в тому числі договорів комісії), а також укладати договори з юридичними і фізичними особами про надання усіх видів послуг та робіт.

          Розділом 5 Положення про Київську міську дирекцію УДППЗ «Укрпошта», затвердженого Генеральним директором Позивача 18.07.2001 р., передбачено, що управління Київською міською дирекцією здійснює директор. Директор, зокрема, діє на підставі довіреності Позивача у межах повноважень, закріплених Положенням про Київську міську дирекцію, укладає від імені Позивача договори і угоди у межах наданих йому повноважень за довіреністю, самостійно вирішує питання діяльності Київської міської дирекції, за винятком тих, що віднесені до компетенцію Позивача.

          Відповідно до ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

          Будь-яких доказів того, що вказану довіреність на момент укладення Договору було відкликано Позивачем, або що Позивачем як довірителем було вчинено у встановленому порядку відповідний правочин, яким було обмежено виконання повноважень за вищевказаною довіреністю Позивачем та іншими учасниками спору до суду надано не було, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

          Відповідно до ст.ст. 1130-1132 ЦК України договір про спільну діяльність є одним з видів цивільно-правових договорів, умови якого визначаються сторонами за погодженням між собою відповідно до норм чинного законодавства.

          Таким чином, твердження Позивача про те, що станом на момент укладення у керівника Київської міської дирекції Позивача були відсутні повноваження на укладення Договору, не відповідає обставинам справи, спростовується наявними у ній доказами, а тому не приймається до уваги судом.

          Стосовно твердження Позивача про те, що укладений Договір не відповідає правовій природі договору про спільну діяльність, суд зазначає наступне.

          Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися з об'єднанням вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

          Ст. 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

          Згідно з ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

          Ст. 1133 ЦК України передбачено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі право на забудову земельної ділянки, грошові кошти, інше майно, професійні знання, навички та уміння, а також ділова репутація та зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками.

          Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, умови договору про спільну діяльність визначаються сторонами такого договору за погодженням між ними. В укладеному Договорі сторони такого Договору (Позивач, Відповідач-1, Відповідач-2) визначили та погодили між собою умови такого Договору, зокрема, права та обов‘язки сторін (розділ 3 Договору), взаємні зобов‘язання сторін (підрозділ 3.4 Договору), вклади сторін у спільну діяльність (спільне майно) (розділ 4 Договору), порядок ведення спільних справ (розділ 6 Договору), порядок розподілу результатів спільної діяльності (розділ 5 Договору), порядок покриття витрат та збитків за Договором (розділ 7 Договору), відповідальність сторін (розділ 9 Договору) тощо.

          Таким чином, сторонами Договору було визначено та погоджено усі істотні умови договору про спільну діяльність, визначені ст.ст. 1130-1132 ЦК України.

          Твердження Позивача щодо необхідності здійснення грошової оцінки вкладів учасників Договору, яка начебто є обов‘язковою істотною умовою договору про спільну діяльність, не приймається до уваги судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1133 ЦК України грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин.

          Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, здійснення грошової оцінки вкладів учасників є правом, а не обов‘язком учасників спільної діяльності. А тому, оскільки умовами Договору не передбачено обов‘язкового здійснення грошової оцінки вкладів учасників, вклади учасників у спільну діяльність (спільне майно) такого Договору є рівними, з огляду на те, що положенням Договору не передбачено іншого визначення розміру таких вкладів, а інше не випливає з фактичних обставин спільної діяльності сторін.

          Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

          Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що укладений між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 Договір відповідав на момент його укладення нормам діючого законодавства України, зокрема ЦК України, був вчинений від імені Позивача керівником Київської міської дирекції, який володів необхідним обсягом цивільної дієздатності, Договір було вчинено у передбаченій законом письмовій формі, і укладений Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

          Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд вирішує, що підстави для визнання Договору недійсним відсутні, а тому і підстав для задоволення  позову не вбачається.

 Судові витрати покладаються на позивача.

          Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 202-204, 215, 1130-1133 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про управління об‘єктами державної власності»,  ст.ст. 2, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

          У позові Українському державному підприємству поштового зв‘язку «Укрпошта»в особі Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»до Служби зовнішньої розвідки України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройплюс»про визнання недійсним договору №6/1/12-6 про спільну діяльність у будівництві житлового будинку на вулиці Живописній, 12 у Святошинському районі м. Києва від 27.12.2007 р. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан