Постанова

від 29.07.2009 по справі 31/372

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/372

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 липня 2009 р.                                                                                    № 31/372  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиУкраїнського ДП поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.04.09

у справігосподарського суду м. Києва

за позовомУкраїнського ДП поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції

доСлужби зовнішньої розвідки УкраїниТОВ "Строй плюс"

провизнання недійсним договору,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Федько В.М. (дов. від 16.12.08 № 12-119), Пархомчук Т.П. (дов. від 04.02.09 № 12-26),

відповідачів: не з'явились,

                                          ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.03.2009 господарського суду міста Києва в задоволенні позову про визнання недійсним договору № 6/1/12-6 від 27.12.2007 про спільну діяльність у будівництві житлового будинку на вулиці Живописній, 12 Святошинського району міста Києва відмовлено.

Постановою від 21.04.09 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, Українське ДП поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору від  27.12.2007 № 6/1/12-6, укладеного між сторонами спору, останні домовились про спільну діяльність шляхом об'єднання вкладів та спільних зусиль з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгом за адресою: вул. Живописна, 12 у Святошинському районі м. Києва, введення його в експлуатацію, розподіл приміщень відповідно до визначених договором часток сторін в об'єкті договору та порядок передачі приміщень кожній із сторін після введення об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що будівництво об'єкта планується на земельній ділянці орієнтовною площею 0,55 га, наданій Службі зовнішньої розвідки України в оренду на 5 років після зміни цільового призначення даної земельної ділянки та переданій останній у встановленому порядку.

Відповідно до п. 1.6 договору строк будівництва об'єкта встановлено в 24 місяці з моменту отримання дозволу на виконання робіт з будівництва у встановленому законодавством порядку.

Судами з'ясовано, що листом від 27.06.2008 №61/1-35-47 позивач направив на адресу відповідача-1 лист з пропозицією підписати угоду про припинення (розірвання) договору, посилаючись на висновки перевірки контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Таку само пропозицію було направлено позивачем і другому відповідачу 07.08.2008 листом №13-74 з примірниками угоди про розірвання договору для підписання.

Листом № 6/1/1721 від 24.07.2008 Служба зовнішньої розвідки України  повідомила позивача про відсутність підстав для розірвання (припинення) договору та про свою відмову від підписання угоди про розірвання договору від 27.06.2008.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом у даній справі з посиланням на те, що директор позивача не мав повноважень на укладення спірного договору, а також на те, що останній укладено без погодження з Мінстарнспорту та зв'язку України та без проведення грошової оцінки вкладів учасників.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою та другою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судами з'ясовано, що спірний договір від імені позивача підписано директором Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Скляренком С.М., який діяв на підставі Положення про Київську міську дирекцію та довіреності ВКС № 285539 від 20.12.2007.

При цьому судами обгрунтовано взято до уваги Положення про Київську міську дирекцію УДППЗ „Укрпошта”, затверджене генеральним директором позивача 18.07.2001, розділом 5, якого передбачено, що управління Київською міською дирекцією здійснює директор, який діє на підставі довіреності позивача у межах повноважень, закріплених цим Положенням. Директор укладає від імені позивача договори і угоди у межах наданих йому повноважень за довіреністю, самостійно вирішує питання діяльності Дирекції, за винятком тих, що віднесені до компетенції позивача.

Судами досліджено довіреність від 20.12.2007, видану позивачем в особі генерального директора Кравця І.В., п.п. 3,4 якої уповноважено директора Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Скляренка Сергія Миколайовича у межах повноважень, наданих Положенням про Київську міську дирекцію, укладати господарські (цивільно-правові) договори з юридичними (фізичними) особами-резидентами України в межах сум, що не перевищують відповідні статті витрат, затвердженого дирекції кошторису, крім договорів на придбання (в тому числі договорів комісії), а також укладати договори з юридичними і фізичними особами про надання усіх видів послуг та робіт. При цьому, пунктом третім довіреності визначено вичерпний перелік договорів, які директор не уповноважений укладати, серед якого не міститься заборона на укладання договорів про спільну діяльність, у зв'язку чим суди дійшли обгрунтованого висновку, про наявність у директора Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" повноважень на укладення спірного договору  про спільну діяльність від 27.12.2007.

Згідно з ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі право на забудову земельної ділянки, грошові кошти, інше майно, професійні знання, навички та уміння, а також ділова репутація та зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками.

Судами враховано, що п. 4.2 договору обсяг цивільних зобов'язань Служби зовнішньої розвідки  України, визначений у п. 3.1. договору, є його вкладом у спільну діяльність для належного виконання предмету договору, зокрема, відповідач-1 зобов'язаний: виконати необхідні організаційно-правові заходи, пов'язані з юридичним оформленням та зміною призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкта (пп. 3.1.1); надати нотаріально посвідчену довіреність відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі відповідача-1 та здійснення від його імені дій, необхідних для виконання умов договору (пп. 3.1.2); своєчасно передавати відповідачу-2 необхідні документи на право землекористування на період будівництва (пп. 3.1.3).

Пунктом п. 4.4 договору передбачено, що обсяг зобов'язань ТОВ "Строй плюс", визначений у п. 3.3 договору, є його вкладом у спільну діяльність для належного виконання предмету договору, зокрема,  приймати на себе у повному обсязі повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями позивача і відповідача-1 та діяти у інтересах останніх виключно для виконання умов договору (пп. 3.3.1); фінансувати у повному обсязі всі витрати, пов'язані з розробкою документації з землеустрою та підготовкою матеріалів і документів на розгляд сесії Київради, проектуванням, виконанням підготовчих робіт, робіт з будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, забезпечити введення Об'єкта в експлуатацію (пп. 3.3.2).

Так само, п. 4.3 договору визначено, що обсяг зобов'язань позивача, передбачений у п. 3.2 договору, є його вкладом у спільну діяльність, зокрема, надати нотаріально посвідчену довіреність відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі позивача та здійснення від його імені дій, необхідних для виконання умов договору (пп. 3.2.1); надати відповідачу-2 всі необхідні документи для розроблення документації з землеустрою та відведення земельної ділянки під спорудження об'єкта будівництва у межах наявних прав та обов'язків згідно договору (пп. 3.2.2); виконати необхідні організаційно-правові заходи, пов'язані з юридичним оформленням щодо зміни призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкта у межах наявних прав та обов'язків згідно договору (пп. 3.2.3); не передавати свої права та обов'язки за договором третім особам, не вчиняти будь-яких дій та не укладати будь-яких правочинів щодо виконання умов цього договору без письмової згоди відповідача-1 та відповідача-2 (пп. 3.2.4).

З огляду на вказане вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що договором не передбачено передачу позивачем у якості внеску у спільну діяльність (спільне майно) сторін прав власності, права користування (оренди) щодо будь-якої належної йому земельної ділянки.

Крім того, судами обгрунтовано взято до уваги також і те, що у п. 3.2 договору відсутні будь-які зобов'язання позивача щодо передачі земельної ділянки в оренду Службі зовнішньої розвідки України. До того ж, відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, з урахуванням пункту 12 перехідних положень цього кодексу розпорядження земельними ділянками на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Судами також з'ясовано, що листом Мінзв'язку України від 03.06.1997 № 2576, розпорядженням Міністерства зв'язку УРСР від 22.06.1960 будівлю гуртожитку працівників поштового зв'язку, розташовану за адресою: вул. Живописна,12 у Святошинському районі м. Києва, передано на баланс Київського поштамту (Київська міської дирекції УДППЗ „Укрпошта”).

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 25.07.2000 №1041 жилий будинок (гуртожиток) №12 по вул. Живописній, що знаходився на балансі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” було визнано непридатним для проживання та порушено питання перед Київською міською державною адміністрацією про переведення жилого будинку №12 по вул. Живописній у м. Києві у нежилу будівлю.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.09.2000 №1730 жилий будинок (гуртожиток) по вул. Живописній, 12 у м. Києві, як виняток, було переведено у нежилий.

30.09.2005 позивачем було складено та затверджено акт на списання основних засобів, яким було списано з балансу позивача вказану нежитлову будівлю на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.09.2005 №580.

Відповідно до ч. 1 ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення, у зв'язку з чим судами правомірно вказано, що на момент укладення договору на земельній ділянці по вул. Живописній, 12 у м. Києві нерухоме майно, що належить позивачеві не знаходилося.

Відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до повноважень уповноважених органів управління (міністерств та інших органів виконавчої влади) належить погодження підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договорів про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

З врахуванням того, що спірним договором не передбачалось внесення позивачем до спільної діяльності (спільного майна) будь-якого нерухомого майна, яке перебувало у господарському віданні або оперативному управлінні позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що спірний договір не потребував погодження уповноваженого органу управління  - Мінтрансзв'язку України.

Щодо грошової оцінки вкладу учасника, то відповідно до ст. 1133 ЦК України остання проводиться за погодженням між учасниками, вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин, а відтак, суди правомірно зазначили, що здійснення грошової оцінки вкладів учасників є правом, а не обов'язком останніх.

З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                        ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 21.04.09 Київського апеляційного господарського суду у справі № 31/372 залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                                Коробенко Г.П.