Постанова

від 21.04.2009 по справі 31/372

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/372

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.04.2009                                                                                           № 31/372

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі           Цецарському А.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача -          Федько В.М., Пархомчук Т.П.,

 від відповідача 1-          Петренко М.М.,

 від відповідача 2 -          Горбенко В.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” в особі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта”  

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

 у справі № 31/372 (суддя Качан Н.І.)

 за позовом                               Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” в особі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта”  

 до                                                   1. Служби зовнішньої розвідки України

                                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй плюс"

 про                                                   визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору № 6/1/12-6 від 27.12.2007 про спільну діяльність у будівництві житлового будинку на вулиці Живописній, 12 Святошинського району міста Києва, укладеного між Службою зовнішньої розвідки України, Українським державним підприємством поштового зв'язку „Укрпошта” в особі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Строй плюс”.

Позивач вважає, що під час укладення цього договору сторонами не було додержано усіх вимог чинного законодавства України, а саме: директор позивача не мав повноважень на укладення такого договору, договір було укладено без погодження з органом управління майном - Міністерством транспорту та зв'язку України, договір було укладено у період дії обмеження на розпорядження майном, що є у державній власності, та без проведення грошової оцінки вкладів учасників всупереч вимогам Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 у справі № 31/372 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування рішення позивач вважає порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, зокрема, що суд не надав юридичної оцінки рішенням від 22.09.1949 №28 та від 30.10.1956 № 1618 Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих; суд в порушення ст.ст. 43,27 ГПК України не залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Міністерство транспорту та зв'язку України; суд не перевірив та не дослідив повноважень директора Київської міської дирекції Скляренка С.М.; при укладенні спірного договору сторони не визначили суттєву істотну умову – розмір свого вкладу в спільну діяльність за договором від 27.12.2007 № 6/1/12-6.

Відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає, зокрема, що рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 22.09.1949 № 28 та від 30.10.1956 № 1618 щодо відведення земельної ділянки 5-ї просіки Міністерству зв'язку УРСР на розгляд суду не надавалися; відповідно листів Державного архіву м. Києва від 22.02.2008 № 346 та Топографо-геодезичного департаменту Центру містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.10.2005 № 03-2578 рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 04.01.1949 № 28 про відведення земельної ділянки по вул. Живописній, 12 у м. Києві відсутнє; позивач не заявляв клопотання про залучення до участі у справі третьої особи; довіреністю від 20.12.2007 № 285539 директору Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” надано повноваження на укладення господарських договорів з юридичними особами резидентами.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні, підтримавши правову позицію відповідача-1, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися з об'єднанням вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ЦК України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

27.12.2007 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 6/1/12-6 про спільну діяльність у будівництві житлового будинку на вулиці Живописній, 12 у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є спільна діяльність сторін шляхом об'єднання вкладів та спільних зусиль з метою будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та автопаркінгом за адресою: вул. Живописна, 12 у Святошинському районі м. Києва (надалі – Об'єкт), введення Об'єкта в експлуатацію, розподіл приміщень Об'єкта відповідно до визначених договором часток сторін в Об'єкті та порядок передачі приміщень кожній із сторін після введення Об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що будівництво Об'єкта планується на земельній ділянці орієнтовною площею 0,55 га, наданій відповідачу-1 в оренду на 5 років після зміни цільового призначення даної земельної ділянки та переданій відповідачу-2 у встановленому порядку.

Строк будівництва Об'єкта становить 24 місяці з моменту отримання дозволу на виконання робіт з будівництва у встановленому законодавством порядку (п.1.6 договору).

27.06.2008 позивачем було направлено на адресу відповідача-1 лист №61/1-35-47, в якому позивач, посилаючись на висновки перевірки контрольно-ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України, надіслав та просив підписати угоду про припинення (розірвання) договору.

07.08.2008 позивач також надіслав відповідачу-2 лист №13-74 та примірники угоди про розірвання договору для підписання.

24.07.2008 відповідач-1 листом №6/1/1721 повідомив позивача про відсутність підстав для розірвання (припинення) договору та про свою відмову від підписання угоди про розірвання договору від 27.06.2008.

У зв'язку з зазначеними обставинами, позивач подав позов про визнання договору № 6/1/12-6 про спільну діяльність від 27.12.2007 недійсним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою та другою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оспорюваний договір від імені позивача підписано директором Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” Скляренком С.М., який діяв на підставі Положення про Київську міську дирекцію та довіреності ВКС № 285539 від 20.12.2007.

Розділом 5 Положення про Київську міську дирекцію УДППЗ „Укрпошта”, затвердженого генеральним директором позивача 18.07.2001, передбачено, що управління Київською міською дирекцією здійснює директор, який діє на підставі довіреності позивача у межах повноважень, закріплених цим Положенням. Директор укладає від імені позивача договори і угоди у межах наданих йому повноважень за довіреністю, самостійно вирішує питання діяльності Дирекції, за винятком тих, що віднесені до компетенції позивача.

Пунктами 3-4 довіреності від 20.12.2007, виданої позивачем в особі генерального директора Кравця І.В., уповноважено директора Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” Скляренка Сергія Миколайовича у межах повноважень, наданих Положенням про Київську міську дирекцію, укладати господарські (цивільно-правові) договори з юридичними (фізичними) особами-резидентами України в межах сум, що не перевищують відповідні статті витрат, затвердженого дирекції кошторису, крім договорів на придбання (в тому числі договорів комісії), а також укладати договори з юридичними і фізичними особами про надання усіх видів послуг та робіт. При цьому, пунктом третім довіреності визначено вичерпний перелік договорів, які директор не уповноважений укладати, серед якого не міститься заборона на укладання договорів про спільну діяльність.

Отже, у директора Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” були повноваження на укладення Договору № 6/1/12-6 про спільну діяльність від 27.12.2007.

Згідно з ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі право на забудову земельної ділянки, грошові кошти, інше майно, професійні знання, навички та уміння, а також ділова репутація та зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками.

Згідно з п. 4.2 договору обсяг цивільних зобов'язань відповідача-1, визначений у п. 3.1. договору, є вкладом відповідача-1 у спільну діяльність для належного виконання предмету Договору. Так, згідно з пунктом 3.1 договору відповідач-1 зобов'язаний: виконати необхідні організаційно-правові заходи, пов'язані з юридичним оформленням та зміною призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкта (пп. 3.1.1); надати нотаріально посвідчену довіреність відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі відповідача-1 та здійснення від його імені дій, необхідних для виконання умов договору (пп. 3.1.2); своєчасно передавати відповідачу-2 необхідні документи на право землекористування на період будівництва (пп. 3.1.3).

Згідно з п. 4.4 договору обсяг зобов'язань відповідача-2, визначений у п. 3.3 договору, є вкладом відповідача у спільну діяльність для належного виконання предмету договору. У відповідності до пункту 3.3 договору відповідач-2 зобов'язався: прийняти на себе у повному обсязі повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями позивача і відповідача-1 та діяти у інтересах останніх виключно для виконання умов договору (пп. 3.3.1); фінансувати у повному обсязі всі витрати, пов'язані з розробкою документації з землеустрою та підготовкою матеріалів і документів на розгляд сесії Київради, проектуванням, виконанням підготовчих робіт, робіт з будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, забезпечити введення Об'єкта в експлуатацію (пп. 3.3.2).

Згідно з п. 4.3 договору обсяг зобов'язань позивача, визначений у п. 3.2 договору, є його вкладом у спільну діяльність для належного виконання  предмету Договору. Так, відповідно до пункту 3.2 договору позивач зобов'язався: надати нотаріально посвідчену довіреність відповідачу-2 для представництва повноважень у повному обсязі позивача та здійснення від його імені дій, необхідних для виконання умов договору (пп. 3.2.1); надати відповідачу-2 всі необхідні документи для розроблення документації з землеустрою та відведення земельної ділянки під спорудження об'єкта будівництва у межах наявних прав та обов'язків згідно договору (пп. 3.2.2); виконати необхідні організаційно-правові заходи, пов'язані з юридичним оформленням щодо зміни призначення земельної ділянки під будівництво Об'єкта у межах наявних прав та обов'язків згідно договору (пп. 3.2.3); не передавати свої права та обов'язки за договором третім особам, не вчиняти будь-яких дій та не укладати будь-яких правочинів щодо виконання умов цього договору без письмової згоди відповідача-1 та відповідача-2 (пп. 3.2.4).

З вищенаведеного суд першої інстанції зробив вірний висновок, що договором не передбачено передачу позивачем у якості внеску у спільну діяльність (спільне майно) сторін будь-яких прав, у тому числі, прав власності, права користування (оренди) щодо будь-якої земельної ділянки, належної йому, оскільки позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не надано документів, передбачених Земельним кодексом України, які підтверджували б відповідні права на неї.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, що суд не надав юридичної оцінки рішенням від 22.09.1949 №28 та від 30.10.1956 № 1618 Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 22.09.1949 №28 до матеріалів справи позивачем не додавалось, а рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 30.10.1956 № 1618 відведено земельну ділянку Міністерству зв'язку УРСР площею 0,3 га по вул. Пушкінській, 89, а не по вул. Живописній, 12 площею 0,55 га.

Крім того, доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з незалученням до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Міністерства транспорту та зв'язку України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки по-перше, позивач не заявляв такого клопотання, і, по-друге, у п. 3.2 договору відсутні будь-які зобов'язання позивача щодо передачі земельної ділянки в оренду відповідачу-1. До того ж, відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, з урахуванням пункту 12 перехідних положень цього кодексу розпорядження земельними ділянками на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача щодо знаходження на вказаній земельній ділянці, належного позивачу нерухомого майна.

Як слідує із листа Мінзв'язку України від 03.06.1997 № 2576, розпорядженням Міністерства зв'язку УРСР від 22.06.1960 будівлю гуртожитку працівників поштового зв'язку, розташовану за адресою: вул. Живописна,12 у Святошинському районі м. Києва, було передано на баланс Київського поштамту (Київська міської дирекції УДППЗ „Укрпошта”).

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 25.07.2000 №1041 жилий будинок (гуртожиток) №12 по вул. Живописній, що знаходився на балансі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” було визнано непридатним для проживання та порушено питання перед Київською міською державною адміністрацією про переведення жилого будинку №12 по вул. Живописній у м. Києві у нежилу будівлю.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.09.2000 №1730 жилий будинок (гуртожиток) по вул. Живописній, 12 у м. Києві, як виняток, було переведено у нежилий.

У

14.06.2005 між позивачем та ТОВ „Соціумінвест” було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ „Соціумінвест” зобов'язалося прийняти та оплатити будівельні матеріали від розбирання будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Живописна, 12.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.09.2005 №580 нежитлову будівлю №12 по вул. Живописній у м. Києві було списано та розібрано.

30.09.2005 позивачем було складено та затверджено Акт на списання основних засобів, яким було списано з балансу позивача вищевказану нежитлову будівлю на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.09.2005 №580.

Відповідно до ч. 1 ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Отже, на момент укладення договору на земельній ділянці по вул. Живописній, 12 у м. Києві нерухоме майно, що належить позивачеві не знаходилося, тому позивач не міг здійснити передачу неіснуючих у нього прав у якості внеску у спільну діяльність (спільне майно) за договором.

Відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” до повноважень уповноважених органів управління (міністерств та інших органів виконавчої влади) належить погодження підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договорів про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Так як оспорюваним договором не передбачалось внесення позивачем до спільної діяльності (спільного майна) будь-якого нерухомого майна, яке перебувало у господарському віданні або оперативному управлінні позивача, спірний договір не потребував погодження уповноваженого органу управління (Мінтрансзв'язку України).

Доводи відповідача, що при укладенні спірного договору сторони не визначили суттєву істотну умову – розмір свого вкладу в спільну діяльність за договором від 27.12.2007 № 6/1/12-6 не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 2 ст. 1133 ЦК України грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками; вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин, тому здійснення грошової оцінки вкладів учасників є правом, а не обов'язком учасників спільної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” в особі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 у справі № 31/372 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” в особі Київської міської дирекції УДППЗ „Укрпошта” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 у справі № 31/372- без змін.

2.          Матеріали справи № 31/372 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.

 27.04.09 (відправлено)