37/492
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Раф - Плюс»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»
Проповернення суми в розмірі 194000,00 грн. та стягнення пені в розмірі в розмірі 41710,00 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача : Корчевний О.В.- представник за довіреністю № 11 від 09.01.2009 року;
Від відповідача Павлюков К.Ю.- представник за довіреністю № б/н від 21.10.2008 року;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф - Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» про повернення суми в розмірі 194000,00 грн. та стягнення пені в розмірі в розмірі 41710,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 р. порушено провадження у справі № 37/492, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 11-45.
Представник відповідача 19.01.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/492 від 08.12.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 03.02.2009 року та 10.02.2009 року оголошувалась перерва у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2009 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 194000,00 грн. суму основного боргу, 82450,00 грн. штрафні санкції, 2764,50 грн. державне мито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 958,35 грн. витрат, які пов'язані з проїздом для участі у судових засіданнях. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.
Представник відповідач подав в судовому засіданні 17.02.2009 року відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в стягненні штрафних санкцій, а також просить відстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.2009 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
13 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»(постачальник) був укладений договір № 13/5/2008 (надалі - договір), у відповідності до умов якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця сміттєвоз моделі МІ-8, якості та комплектації згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, у кількості однієї одиниці, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату за нього відповідно до умов даного договору.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно специфікації № 1 від 13.05.2008 року сторони погодили, що відповідач зобов'язується поставити позивачу товар вартістю 485000,00 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору сторони визначили, що термін поставки товару становить : протягом 60 банківських днів з моменту проведення першого платежу у розмірі 40 % від загальної суми договору згідно п. 3.3.1 договору на поточний рахунок постачальника за умови надання покупцем гарантійного листа з банку про видачу покупцеві кредитних грошових коштів.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 194000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1584 від 03.06.2008 року, а також листом № 2174/01 від 10.06.2008 року ВАТ «Морський транспортний банк»повідомив директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»про надання позивачу кредиту в розмірі 57624,00 дол. США.
Відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання по поставці не виконав, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 194000,00 грн., а також 82450,00 грн. –штрафні санкції, 958,35 грн. витрати, пов'язані з проїздом для участі у судових засіданнях, 2764,50 грн. державне мито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс»доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором. Відповідач у відзиві на позовну заяву суму боргу визнавав, просив відмовити в стягненні штрафних санкцій в розмірі 79055,00 грн.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо поставки товару (п. 4.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, взятих на себе зобов'язань по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим позивач обґрунтовано вимагає повернення суми попередньої оплати в розмірі 194000,00 грн.
При цьому, оцінивши заперечення відповідача, суд відзначає наступне.
Предметом договору є поставка позивачу сміттєвозу моделі МІ-8. Саме поставка даного товару формує зміст прав і обов'язків відповідача, при цьому поставка повинна бути здійснена протягом 60 банківських днів з моменту проведення першого платежу у розмірі 40 % від загальної суми договору згідно п. 3.3.1 договору на поточний рахунок постачальника за умови надання покупцем гарантійного листа з банку про видачу покупцеві кредитних грошових коштів. Отже, згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України даний договір містив відкладальну умову. При цьому в даному випадку відкладальною умовою є надання кредиту позивачу, в свою чергу суд наголошує, що пунктом 4.2 договору не передбачено, що поставка товару має бути здійснена протягом 60 днів з моменту надання гарантійного листа з банку про згоду надати кредит, а чітко визначено, що поставка повинна бути здійснена протягом 60 банківських днів з моменту проведення першого платежу у розмірі 40 % від загальної суми договору згідно п. 3.3.1 договору на поточний рахунок постачальника.
Судом встановлено, що листом № 2174/01 від 10.06.2008 року ВАТ «Морський транспортний банк»повідомив директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»про надання позивачу кредиту в розмірі 57624,00 дол. США. При цьому даний лист був наданий безпосередньо банком та адресувався директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг».
З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що відповідачем не надані докази поставки позивачу товару за договором або повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оплачений позивачем товар не поставив, а тому у відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 194000,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 82450,00 грн. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 10.3 договору сторони погодили, що постачальник за даним договором несе відповідальність : за порушення термінів поставки товару, обумовлених у п. 4.2 даного договору постачальник сплачує покупцю штрафні санкції із розрахунку 0,1 % від загальної суми даного договору за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
В даному випадку сторони чітко встановили відповідальність за порушення термінів поставки товару, тобто, коли поставка товару була здійснена, але з порушенням строків. В даному випадку товар взагалі не був поставлений відповідачем, при цьому позивач скориставшись своїм правом, встановленим 2 статті 693 Цивільного кодексу України, вимагає повернення суми попередньої оплати, а не передання оплаченого товару, при цьому судом враховано, що сторони не передбачили відповідальність постачальника, в разі якщо товар взагалі не буде поставлений, тобто в даному випадку відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
Витрати понесені позивачем у розмірі 958,35 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Судом встановлено, що витрати пов'язані з участю представника позивача в судове засідання не входять до складу судових витрат, оскільки суд не визнавав явку представника обов'язковою, позивач не був позбавлений права надіслати всі необхідні документи на виконання вимог ухвали суду поштою та заявити клопотання про розгляд справи без участі його представника. В даному випадку позивач скористався своїм правом та з'явився в судове засідання для участі у справі, а тому у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги про стягнення таких витрат.
Крім того, розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення по даній справі, суд відзначає, що підстави для відстрочення виконання рішення відсутні, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджують відсутність у нього майна та коштів, які необхідні для виконання рішення суду по даній справі, а також не наведено жодних виняткових підстав в силу яких має бути відстрочене виконання рішення. В свою чергу, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, суд враховує, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання свого обов'язку за договором поставки № 06/06/21/01 та не повертає суму попередньої оплати, чим порушує майнові інтереси позивача.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»(юридична адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, к. 34, фактична адреса: 03680, м. Київ, пр. Паладіна, 34, к. 414, код ЄДРПОУ 33237759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф - Плюс»(65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30-а, код 31185987) 194000,00 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі гривень) –сума попередньої оплати, 1940,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок гривень) витрат по сплаті держмита та 82,81 грн. (вісімдесят дві гривні 81 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 20.03.2009 р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.02.2009 |
Оприлюднено | 10.04.2009 |
Номер документу | 3311135 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Кондратова І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні