Постанова

від 19.08.2013 по справі 5011-51/14524-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа№ 5011-51/14524-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Шипілов О.В.

від відповідача за первісним позовом - Дзінкевич В.Б.

Івахнюк К.Г.

Сінєльніков В.В.

від третьої особи - Шипілов О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року (Головуюча суддя: Пригунова А.Б., судді: Чинчин О.В. Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Т.М."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Партнер"

про стягнення 415242,62 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Т.М."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер"

про визнання договору недійним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року по справі № 5011-51/14524-2012 первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер" 415242,62грн. - заборгованості та 8304,86 грн. - судового збору.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 01.07.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.08.2013 року.

14 серпня 2013 року від представника позивача та третьої особи, через відділ документального забезпечення суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

В судове засідання 19.08.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача за первісним позовом, а також третьої особи.

Представники позивача та третьої особи заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з платіжними дорученнями № 171 від 11.11.2009 року, № 2 від 24.11.2009 року, № 5 від 09.12.2009 року та № 183 від 16.12.2009 року третя особа перерахувала на рахунок відповідача за первісним позовом грошові кошти в розмірі 415242, 62 грн., на підставі рахунків-фактури № СФ0000270 від 23.11.2009 року та № СФ0000277 від 09.12.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа звернулась до відповідача за первісним позовом з претензією № 6/04-01 від 06.04.2012 року про повернення коштів, сплачених на підставі платіжного доручення № 2 та №5, оскільки відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язань щодо поставки товарів та виконання робіт.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо укладання між третьою особою та відповідачем договору у спрощений спосіб (далі Договір).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір укладений між сторонами містить ознаки договорів поставки та підряду.

Місцевим господарським судом встановлено, що 02.08.2012 року між позивачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги № 1-0807 (далі - договір Цесії).

Відповідно до умов договору Цесії, третя особа передала позивачу за первісним позовом належне їй право вимоги за основним договором, а також документи, викладені у додатку №1.

Згідно з п. 1.3 договору Цесії боржником за основним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "П.Т.М.".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як зазначається у ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Колегія суддів зазначає, що договір Цесії укладено відповідно до норм Законодавства, він є чинним та не оскаржується апелянтом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом повідомлення про відступлення права вимоги, а також повідомив про необхідність перерахування 415242,62 грн. на рахунок позивача. З аналогічним повідомленням до відповідача за первісним позовом звернулася третя особа.

Відповідно до повідомлень про відступлення права вимоги третя особа повідомила відповідача за первісним позовом про відступлення права вимоги, зазначила про необхідність виконання робіт відповідно до рахунків фактури та перерахування 415242,62 грн. на рахунок позивача.

В подальшому позивач за первісним позовом, в зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом Договору, повідомив останнього про відмову від Договору та необхідність перерахування 415242,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Місцевим господарським судом, згідно з умовами договору підряду №17/07-07 від 17.07.2007 року укладеного між ТОВ «СОНОРА» та ТОВ «Магистраль Лтд», виставлення рахунків на оплату виконаних робіт не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань щодо перерахування коштів позивачу в розмірі 415 242, 62 грн., в якості оплати за товар та матеріалів, згідно з рахунками.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, згідно з рахунками № СФ0000270 від 23.11.2009 року та № СФ0000277 від 09.12.2009 року в розмірі 174 173,00 грн., є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Також, перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України „Про судовий збір" № 3674- VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить прийняти постанову, якою скасувати рішення суду першої інстанції від 01.07.2013 року в повному обсязі.

В той же час, при зверненні з апеляційною скаргою, скаржником сплачено судовий збір в розмірі 4235,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3067 від 11.07.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, сплаті підлягає судовий збір в розмірі 4152,43 грн. за вимогу майнового характеру.

Беручи до уваги, що апелянтом сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." надлишково сплачений судовий збір.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року по справі № 5011-51/14524-2012 - без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "П.Т.М." з Державного бюджету України суму в розмірі 83,05 грн. за подання апеляційної скарги, згідно з платіжним дорученням № 3067 від 11.07.2013 року.

Матеріали справи № 5011-51/14524-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.08.2013 року.