Постанова

від 16.08.2013 по справі 805/8989/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 р. Справа №805/8989/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 16 год. 20 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., при секретарі Скутельник Ю.В., за участю представників: позивача - Родиної О.Е. (дов. № б/н від 12.06.2013 р.), Доценко В.В. (дов. № б/н від 12.06.2013 р.), Брагіної І.О. (дов. № б/н від 12.06.2013 р.), відповідача - Соболєвої Ю.С. (№ 21 від 04.12.2012 р.), Каширіна Ю.В. (дов. № 17 від 19.10.2012 р.), Ворони В.Г. (дов. № 25 від 15.08.2013 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року № 0000172200 в частині та № 0000182200, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (надалі за текстом - ТОВ «Енергоінвест», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року № 0000172200 в частині та № 0000182200.

Ухвалою суду від 16.08.2013 року замінено неналежного відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі -ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки відповідача в акті перевірки від 21.05.2013 року № 810/22-0/25121182 щодо заниження податку на прибуток в загальному розмірі 514 225,00 грн. та податку на додану вартість в загальному розмірі 64 650,00 грн. є необґрунтованими, оскільки по емітованим ТОВ «Енергоінвест» векселям не сплив строк їх погашення, укладені правочини із контрагентами є дійсними, а витрати є підтвердженими. Крім того, відповідач дійшов хибного висновку, що позивачем не отримувались та не реалізовувались паливно-мастильні матеріали, проте позивачем було надано відповідачу всі документи, що підтверджують реальність придбання та продажу паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, позивач просить у судовому порядку визнати неправомірним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2013 року уточнила позовні вимоги, зазначивши, що погоджується зі збільшенням відповідачем основного платежу з податку на додану вартість в сумі 956,00 грн. та застосуванням штрафних санкцій в сумі 239,00 грн., а тому просила визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000182200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 641 764,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 514 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 540,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000172200 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині нарахування основного платежу у сумі 63 694,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 15 927,00 грн.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що виступило підставою для висновку про завищення позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» зареєстроване є юридичною особою, зареєстроване 26.11.1997 року згідно розпорядженню Кіровської районної ради м. Макіївки за № 325р, перереєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 24.07.2000 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код - 25121182, місцезнаходження - 83041, м. Донецьк, вул. Рудокопів, буд. 1. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Енергоінвест» має право на наступні види діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

ТОВ «Енергоінвест» є платником податку на додану вартість з 31.07.2000 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.07.2000 року № 08328134, виданого ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 27.03.2013 року по 15.05.2013 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Енергоінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, про що складений акт від 21.05.2013 року № 810/22-0/25121182 (надалі - акт від 21.05.2013 року).

Згідно висновкам зазначеного акту перевірки, проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Енергоінвест»:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 141.1 ст. 141, пп. 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 514225,00 грн., у тому числі: 3 квартал 2011 року на суму 2485,00 грн., 4 квартал 2011 року на суму 1581,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 423688,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 12310,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 48584,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 25576,00 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64650,00 грн., у тому числі: у липні 2011 року на суму 1912,00 грн.; у серпні 2011 року на суму 1763,00 грн.; у вересні 2011 року на суму 228,00 грн.; у жовтні 2011 року на суму 502,00 грн.; у листопаді 2011 року на суму 395,00 грн.; у грудні 2011 року на суму 479,00 грн.; у січні 2012 року на суму 243,00 грн.; у лютому 2012 року на суму 164,00 грн.; у квітні 2012 року на суму 570,00 грн.; у травні 2012 року на суму 1950,00 грн.; у червні 2012 року на суму 1436,00 грн.; у липні 2012 року на суму 12155,00 грн.; у серпні 2012 року на суму 13658,00 грн.; у вересні 2012 року на суму 19787,00 грн.; у жовтні 2012 року на суму 4231,00 грн.; у листопаді 2012 року на суму 4972,00 грн.; у грудні 2012 року на суму 205,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлені також інші порушення, але які не є предметом розгляду цієї справи, тому судом не розглядаються

За результатами наведених порушень згідно акту перевірки від 21.05.2013 року, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 04.06.2013 року № 0000182200 про збільшення ТОВ «Енергоінвест» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 641 764,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 514 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 540,00 грн.) (т.1 а.с. 16);

- від 04.06.2013 року № 0000172200 про збільшення ТОВ «Енергоінвест» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80 816,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 64 650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 166,00 грн.) (т.1 а.с. 14).

Зі змісту акту перевірки від 21.05.2013 року вбачається, що станом на 31.12.2012 року у ТОВ «Енергоінвест» існує кредиторська заборгованість в сумі 6 185 636,20 грн., яка частково (в сумі 2 012 997,58 грн.) складається з векселів у кількості 40 штук, що виписані 15.07.2007 року на користь підприємства-постачальника, а саме: ТОВ «Промексім» (код за ЄДРПОУ 32698451) згідно умов договору, укладеному позивачем з цим підприємством.

Перевіркою встановлено, що постановою господарського суду Донецької області від 16.07.2008 року по справі № 45/1776 ТОВ «Промексім» було визнане банкрутом, закрите 17.09.2008 року та знято з обліку 30.01.2009 року без права наступництва.

Отже, отримані контрагентом від позивача векселі не були пред'явлені до оплати.

Як слідує з акту перевірки від 21.05.2013 року, відповідачем на адресу Макіївської ОДПІ було направлено запит від 20.05.2013 року № 5776/7/22-0 про підтвердження взаєморозрахунків ТОВ «Енергоінвест» та ТОВ «Промексім».

З відповіді, яка отримана з Макіївської ОДПІ вбачається, що згідно податкової звітності, наданої до податкового органу ТОВ «Промексім», останній мав кредиторську заборгованість у загальному розмірі 737,3 тис. грн. Підприємством не було задекларовано операції з цінними паперами, а також витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням боргових зобов'язань тощо.

З огляду на таке, відповідач вважає, що кредиторська заборгованість та загальний об'єм постачання товарів, робіт, послуг на адресу ТОВ «Промексім» станом на 01.01.2008 року не дозволяє цьому підприємству передати векселі до наступного контрагента.

ТОВ «Енергоінвест» як векселедавець на момент ліквідації контрагента без права наступництва повинен був суму заборгованості за векселями включити до доходу як безповоротну фінансову допомогу (т.1 а.с. 24-25).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не включено до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 012 997,58 грн. в 1 кварталі 2012 року (т.1 а.с. 26).

Також проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Енергоінвест" в перевіряємому періоді займався торгівлею пальним, що узгоджується з його зареєстрованою діяльністю, та має у власності автозаправочну станцію (АЗС). Паливно-мастильні матеріали (ПММ) на підприємстві оприбутковуються на підставі товарно-транспортних накладних у відповідності до абз. 6 п. 10.2.4, ст. 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України", затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496.

Однак, як зазначено у акті перевірки від 21.05.2013 року, встановлені операції з постачання ПММ від контрагентів, зокрема: ТОВ "СК Формула", ТОВ "Кло-Карта", ТОВ "Золотий Екватор", ТОВ "ТНК-Транс" та інших, які не знайшли свого відображення в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. А також відсутні товарно-транспортні накладні по таким ПММ (т.1 а.с. 28).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення:

- п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 1, п. 141.1 ст. 141, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України ТОВ "Енергоінвест" завищені витрати на загальну суму 434 006,00 грн. у зв'язку з включенням до їх складу витрат по ПММ, які не реалізовані, бо не отримані, як не використані в господарської діяльності платника податків, у т.ч.: у 3 кварталі 2011 року на суму 10 803,00 грн.; у 4 кварталі 2011 року на суму 6 876,00 грн.; у 1 кварталі 2012 року на суму 4 569,00 грн.; у 2 кварталі 2012 року на суму 58 617,00 грн.; у 3 кварталі 2012 року на суму 231 351,00 грн.; у 4 кварталі 2012 року на суму 121 790,00 грн. (т.1 а.с. 30).

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "Енергоінвест" завищено податковий кредит в суму 63 694,00 грн., у тому числі: у липні 2011 року в сумі 956,00 грн.; у серпні 2011 року в сумі 1763,00 грн.; у вересні 2011 року в сумі 228,00 грн.; у жовтні 2011 року в сумі 502,00 грн.; у листопаді 2011 року в сумі 395,00 грн.; у грудні 2011 року в сумі 479,00 грн.; у січні 2012 року в сумі 243,00 грн.; у лютому 2012 року в сумі 164,00 грн.; у квітні 2012 року в сумі 570,00 грн.; у травні 2012 року в сумі 1950,00 грн.; у червні 2012 року в сумі 1436,00 грн.; у липні 2012 року в сумі 12 155,00 грн.; у серпні 2012 року в сумі 13 658 грн.; у вересні 2012 року в сумі 19 787,00 грн.; у жовтні 2012 року в сумі 4 231,00 грн.; у листопаді 2012 року в сумі 4 972,00 грн.; у грудні 2012 року в сумі 205,00 грн. (т.1 а.с. 44-45)

Також як слідує з акту перевірки від 21.05.2013 року, ТОВ "Енергоінвест" у липні 2011 року двічі включено до складу податкового кредиту податкову накладну від 31.07.2011 року № 6568 на загальну суму 5736,90 грн., у т.ч. ПДВ 956.15 грн., виписану товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (т.1 а.с. 43).

В результаті зазначеного, ТОВ "Енергоінвест" на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит у липні 2011 року на суму 956,15 грн.

Під час судового розгляду даної справи позивач заявив про визнання правомірним цього порушення, про що також письмово повідомив у поясненні від 08.07.2013 року (т.1 а.с. 210).

Тому позивач погоджується зі збільшенням йому відповідачем основного платежу з податку на додану вартість в сумі 956,00 грн. та застосуванням штрафних санкцій в сумі 239,00 грн.

1. Щодо встановленого перевіркою порушення в частині не включення ТОВ "Енергоінвест" до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 012 997,58 грн. в 1 кварталі 2012 року по раніше виданим векселям.

Судом встановлено, що протягом 2006-2007 рр. позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промексім» (код за ЄДРПОУ 32698451), якому в рахунок оплати було передано прості векселі у кількості 40 штук по номінальній вартості згідно умов договору, укладеному з цим підприємством, а саме:

Так, ТОВ «Енергоінвест» (Замовник-Генпідрядник) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Промексім» (Субпідрядник) договір від 03.04.2006 року № 03/04-06 з реконструкції автозаправочної станції у с. Осмолово Ленінського району м. Донецька згідно затвердженої проектно-кошторисної документації. За умовами п. 4.1 розділу 4 цього договору загальна попередня сума за виконані роботи становить 2 400 000,00 грн. з можливою зміною вартості робіт або матеріалів, вказаних у кошторисному розрахунку. Відповідно до п. 4.5 Договору оплата здійснюється Замовником-Генпідрядником Субпідряднику на поточний рахунок Субпідрядника у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт Субпідрядником на підставі актів виконаних робіт. Сторони можуть на взаємному розумінні та на умовах належного оформлення обрати інші умови (порядок) оплати, не заборонений діючим законодавством України (т.1 а.с. 71-75).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2013 року, запис про державну реєстрацію ТОВ "Промексім" до Єдиного державного реєстру внесена 31.10.2003 року за № 1 273 120 0000 002673, код за ЄДРПОУ 32698451. У рядку "Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстави для його внесення" значиться - 17.09.2008 року, припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням банкрутом 28.08.2008 року, 17.09.2008 року, №45/177б (т.1 а.с. 215-216).

Судом встановлено, ТОВ «Енергоінвест» в рахунок виконання своїх обов'язків перед ТОВ "Промексім" передані ним, як засіб платежу, прості векселі у кількості 40 штук строком платежу за пред'явленням, а саме: векселі серії АА за №№ 0516143-0516150 та серії АА №№ 0517401-0517421 від 15.01.2007 року за пред'явленням до 30 червня 2017 року номінальною вартістю по 50 000,00 грн. кожний; а також вексель серії АА за № 0517432 за пред'явленням до 30 червня 217 року номінальною вартістю 62 997,58 грн., про що 15 січня 2007 року між підприємствами складений акт приймання-передачі векселів (т.1 а.с. 76-77).

З пояснення відповідача вбачається, що постановою господарського суду Донецької області від 16.07.2008 року по справі № 45/1776 ТОВ «Промексім» було визнане банкрутом, припинено 17.09.2008 року та знято з обліку 30.01.2009 року без права наступництва. Таким чином, отримані контрагентом від позивача векселі не були пред'явлені до оплати.

Відповідачем на адресу Макіївської ОДПІ було направлено запит від 20.05.2013 року № 5776/7/22-0 про підтвердження взаєморозрахунків ТОВ «Енергоінвест» та ТОВ «Промексім».

В отриманій відповіді зазначено, що ТОВ «Промексім» не задекларовано операції з цінними паперами, а також витрати, пов'язаних з виплатою або нарахуванням боргових зобов'язань тощо.

Відповідач у акті перевірки від 21.05.2013 року посилається на пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, яким наведений термін безповоротної фінансової допомоги - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. А також посилається на п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України у якому визначено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, та на ст. 256 Цивільного кодексу України, у якому наведене поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не включено до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 012 997,58 грн. в 1 кварталі 2012 року.

Відносно висновків ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька про необхідність збільшення валових доходів позивача у зв'язку з отриманням безповоротної фінансової допомоги в результаті спливу строків позовної давності по виданим останнім векселям, суд виходиться з такого.

Як випливає з акту перевірки, відповідач вважає, що строк позовної давності по вказаним векселям сплинув 30.01.2012 року, оскільки ТОВ "Промексім" припинено саме 30.01.2009 року, тобто через три роки спливу позовної давності. Зважаючи на це, суми по вказаним векселям позивач зобов'язаний відобразити у 1 кварталі 2012 року у складі валових доходів як безповоротну фінансову допомогу за пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки ці суми не сплачені після спливу строку позовної давності.

З постанови господарського суду Донецької області від 16.07.2008 року по справі № 45/1776 слідує, що векселедержатель ТОВ «Промексім» ліквідовано у зв'язку із банкрутством.

Правовідносини з вексельного обігу в Україні регламентуються в тому числі Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї, далі за текстом - Уніфікований закон), Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України, надалі - Закон про обіг векселів), Законом України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», а також постановою Пленуму Верховного суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (в подальшому за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 5).

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Статтею 5 Закону про обіг векселів і ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення.

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону, зокрема це: назва «простий вексель», безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання простого векселя, підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не має сили векселя.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону про обіг векселів вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Копії векселів, що містяться в матеріалах справи, відповідають вказаним вище вимогам, а отже мають силу векселя.

Як слідує зі ст. 4 Закону про обіг векселів умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Приймаючи до уваги, що укладені позивачем з векселедержателями договори містять положення щодо можливості розрахунків за допомогою векселів, суд виходить із правомірності їх видачі.

Строки платежу за векселем визначені главою 5 Уніфікованого закону.

Так, за приписами ст. 34 простий або акцептований переказний вексель строком платежу «за пред'явленням» підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами.

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням» вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Правовідносини із позовної давності по векселям визначаються главою 11 Уніфікованого закону.

Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно вирішуються спори і за участю векселедавця простого векселя, що передбачено ст. 78 Уніфікованого закону, а також п. 19 Постановою Пленуму ВСУ № 5.

Отже, перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

Наведений довід підтверджується в тому числі і позицією Верховного суду України, викладеній у п. 19 Постанови Пленуму № 5.

Отже, строк пред'явлення векселя до платежу та строки позовної давності за векселем є різними правовими явищами за своєю суттю та правовими наслідками їх порушення, і строки позовної давності за векселем починають перебіг з моменту закінчення перебігу строків пред'явлення до платежу.

Таким чином, строки позовної давності по емітованим позивачем векселям спливають фактично у червні 2020 року (наприклад, емітовані 15.01.2007 року, строк пред'явлення до виконання - 30.06.2017 року, строк спливу позовної давності (три роки) - 30.06.2020 року).

З урахуванням наведених доводів та нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що доводи відповідача про сплив строків позовної давності по емітованим позивачем векселям станом на 30.01.2012 року (перебіг трьох років позовної давності з 30.01.2009 року - дати припинення ТОВ «Промексім») є необґрунтованим та передчасним, і за даних обставин відсутні правові підстави вважати заборгованість за векселями безповоротною фінансовою допомогою як сумою коштів, що залишилась несплаченої після спливу строку позовної давності (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України). На підставі аналізу пояснень сторін та акту перевірки ТОВ «Енергоінвест» суд зазначає, що ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька фактично підмінене поняття строків позовної давності строками пред'явлення векселя до сплати.

Також, суд також вважає за необхідне відмітити про наявні докази у позивача щодо передачі ТОВ «Промексім» векселів до наступного контрагента, оскільки ці векселі були пред'явлені позивачу ТОВ «ЦБ-Инвест» для сплати.

Позивач надав до суду векселі, перелік яких наведений вище за текстом даної постанови, а також акти пред'явлення векселів до платежу, складені між ТОВ «Енергоінвест» та ТОВ «ЦБ-Инвест» (т.1 а.с. 221-250, т.2 а.с. 1-9, 241-250, т.3 а.с. 1-30), а саме: вексель серії АА № 0516143 було пред'явлено позивачу зазначеним підприємством - ТОВ «ЦБ-Инвест» 24 квітня 2013 року, векселі серії АА за №№ 0516144-0516150, серії АА № 0517401 - пред'явлено 16 травня 2013 року, векселі серії АА №№№ 0517402-0517409 - пред'явлено 17 травня 2013 року, векселі серії АА №№ 0517410-0517415 - пред'явлено 18 травня 2013 року, векселі серії АА №№ 0517416-0517421 та серії АА № 0517432 - пред'явлено 20 травня 2013 року, тобто за межами перевіряємого строку (з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року). Крім того, з платіжних доручень, що надані позивачем до матеріалів справи вбачається про погашення ТОВ «Енергоінвест» цих векселів.

Податковим органом зауважено, що позивачем не було надано до перевірки доказів, що підтверджують пред'явлення, акцепт та сплату за вказаними векселями.

Позивач спростовує це, посилаючись на те, що він в межах проведення документальної перевірки (з 27.03.2013 року по 15.05.2013 року) надавав перевіряючим вексель серії АА № 0516143, який був отриманий від ТОВ «ЦБ-Инвест» 24 квітня 2013 року, однак відповідач не прийняв це до уваги.

При цьому, слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України не передбачено надання платником податку контролюючому органу документів по господарським операціям, здійсненим за межами перевіряємого періоду (у даному випадку це період - з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року).

Таким чином, суд зазначає, що висновок відповідача в акті перевірки від 21.05.2012 року щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині не включення ТОВ «Енергоінвест» до складу доходів суму безповоротної фінансової допомоги в сумі 2 012 997,58 грн. в 1 кварталі 2012 року по раніше виданим векселям не ґрунтується на законі, отже є неправомірним.

2. Щодо встановленого перевіркою порушення в частині завищення витрат на загальну суму 434 006,00 грн. та податкового кредиту на загальну суму 63 694,00 грн. по господарським операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів.

Зі змісту акту перевірки від 21.05.2013 року вбачається, що ТОВ «Енергоінвест» здійснював операції з придбання паливно-мастильних матеріалів, але перевіркою встановлено, що постачання ПММ проводилось контрагентами малим об'ємом та по документам, які не підтверджують отримання позивачем цього товару, тому як у журналах надходження ПММ відсутні відмітки про їх надходження та до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, на підставі яких провадиться оприбуткування ПММ безпосередньо на АЗС (т.1 а.с. 28).

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді продавцями паливно-мастильних матеріалів на адресу ТОВ «Енергоінвест» (Покупець) були наступні підприємства:

ТОВ «Кло-Карта» (код за ЄДРПОУ 36291384) згідно укладеному договору від 01.03.2011 року № 36/КК-11 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС. Строк дії договору - з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (т.1 а.с. 78-85).

ТОВ «Золотий Екватор» (код за ЄДРПОУ 37425075) згідно укладеному договору від 14.03.2011 року № С30Е купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС. Строк дії договору - з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року (з урахуванням додаткової угоди від 01.12.2011 року № 1), а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (т.1 а.с. 94-102).

ТОВ «ТНК-Транс» (код за ЄДРПОУ 32489155) згідно укладеному договору від 01.04.2011 року № 567П купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС. Строк дії договору - з 01.05.2011 року по 31.12.2012 року (з урахуванням додаткової угоди від 01.12.2011 року № 1), а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (т.1 а.с. 114-126).

ТОВ «Сервісна компанія «Формула» (код за ЄДРПОУ) згідно укладеному договору від 15.04.2011 року № 041019 поставки пального та надання послуг через мережу АЗС та смарт-карток. Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року (т.1 а.с. 140-145).

ТОВ «Альянс» (код за ЄДРПОУ 20345072) згідно укладеному договору від 24.10.2011 року № 0855/ПММ117 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС. Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року (т.1 а.с. 152-156).

ТОВ «Лукойл-Україна» (код за ЄДРПОУ 30603572) згідно укладеному договору від 01.08.2011 року № 11/983 щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням топливних карт на АЗС. Строк дії договору - з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року з правом пролонгації на календарний рік (т.1 а.с. 160-164).

Фірма «ТЕС» (код за ЄДРПОУ 16512506) згідно укладеному договору від 20.07.2011 року № СКП111 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС. Строк дії договору - з 01.08.2011 року по 01.08.2012 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (т.1 а.с. 175-180).

ТОВ «Ессенс-Преміум» (код за ЄДРПОУ 37121835) згідно укладеному договору від 01.10.2011 року № ПММ112 купівлі-продажу нафтопродуктів через мережу АЗС. Строк дії договору - з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року (з урахуванням додаткової угоди від 18.12.2012 року № 1), а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (т.1 а.с. 183-186).

ТОВ «Монблан» (код за ЄДРПОУ 24160263) згідно укладеному договору від 18.10.2011 року № ПММ114 купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АЗС за смарт-картами. Строк дії договору - з моменту його підписання договорами і діє безстроково (т.1 а.с. 194-198).

За загальними умовами зазначених договорів Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця через систему АЗС з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Перелік АЗС та їх місце розташування погоджується сторонами у додатках. Марки ПММ на момент поставки визначаються згідно інформаційного табло даної АЗС. Постачання ПММ здійснюється частинами на умовах EXW (Інкотермс) франко-термінали АЗС з використанням POS-терміналів шляхом вибірки Клієнтами ПММ з АЗС за умови пред'явлення дійсної смарт-карти. Відпуск ПММ Клієнту не вважається його продажем Клієнту. Приймання-передачі ПММ по кількості та асортименту здійснюється через POS-термінали на АЗС згідно кількісних показників чеку через POS-терміналу, або спеціальної відомості. Передача ПММ Продавцем Покупцю здійснюється згідно з актом приймання-передачі та/або видатковою накладною після проведення взаємної звірки кількості та вартості відпущених ПММ.

Як значиться у наведених договорах, смарт-карта - це технічний засіб отримання Покупцем (Клієнтом) ПММ через систему АЗС. Наявність старт-карти дозволяє її пред'явнику отримати ПММ. Смарт-карта випускається (емітується) Покупцем та являє собою пластикову карту з унікальним кодом та вмонтований мікрочипом, а також захищена PIN-кодом. Смарт-карта не являється платіжним засобом.

Судом встановлено, що смарт-карти замовлялись ТОВ «Енергоінвест» (Покупець) у Дочірнього підприємства автономної некомерційної організації "Науково-дослідницький та проектно-технологічний інститут технологій автоматичної ідентифікації "Центр Автоматичної ідентифікації (Продавець) на підставі укладеного між підприємствами договору від 16.06.2010 року № 26-10 (т.2 а.с. 50-51).

За умовами договору від 16.06.2010 року № 26-10 Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти обладнання - пристрій читання-запису смарт-карт «Uniflex 2.1», сервісну документацію та інструкцію з експлуатації, пластикові картки згідно Специфікації на умовах , які вказані у Додатку 1 до Договору. Вартість Товару становить 49 141,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 9 828,20 грн. Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та діє до виконання всіх зобов'язань. Ескізи пластикових карток (дисконтна карта та топливна карта) наведені у додатку 2 до Договору.

Покупцями паливно-мастильних матеріалів (бензину та дизельного палива) у ТОВ "Енергоінвест" (Продавець) з використанням смарт-карт на АЗС в перевіряємому періоді були:

- ТОВ "Южспецконструкция" на підставі договору від 03.11.2010 року № 03/11-1 (т.2 а.с. 69-71) та договору від 03.11.2010 року № 5/СК про купівлю-продаж смарт-карт (т.2 а.с. 72);

- фізична особа-підприємець ОСОБА_7 на підставі договорів від 10.01.2011 року № 21/СК (т.2 а.с. 73)? від 10.01.2011 року № 10/01-1 (т.2 а.с. 89-90);

- ТОВ "АВМ-Консалт" згідно договорів від 15.06.2012 року № СК137 (т.2 а.с. 74), від 07.06.2011 року № СК118 (т.2 а.с. 75), ві 07.06.2011 року № СМ116 (т.2 а.с. 135-137);

- ТОВ "Гірничо-будівельна компанія "Горизонт" на підставі договорів від 30.03.2011 року № СК113 (т.2 а.с. 76), від 30.03.2011 року № СМ113 (т.2 а.с. 159-161);

- фізична особа-підприємець ОСОБА_8 відповідно до договорів від 01.12.2010 року № 14/СК (т.2 а.с. 77), від 22.11.2010 року № 10/СК (т.2 а.с. 78), від 08.11.2010 року № 08/11-1 (т.2 а.с. 166-169);

- ТОВ "Регіон Трансавто ЛТД" згідно договорів від 23.12.2011 року № СК124 (т.2 а.с. 79), від 23.12.2011 року № СМ122 (т.2 а.с. 181-183);

- фізична особа-підприємець ОСОБА_10 згідно договорів від 19.03.2012 року № СК128 (т.2 а.с. 80), ід 19.03.2012 року № СМ125 (т.2 а.с. 207-209);

- ТОВ "ЕраТехФорм-ЛТВ" згідно договорів від 17.01.2012 року № СК125 (т.2 а.с. 81), від 17.01.2012 року № СМ123 (т.2 а.с. 211-213);

- ТОВ "Мевіс" згідно договорів від 23.05.2012 року № СК134 (т.2 а.с. 82), від 23.05.2012 року № СМ129 (т.2 а.с. 215-217);

- дочірнє підприємство "Кюне і Нагель" на підставі договорів від 03.10.2011 року № СК122 (т.2 а.с. 83), від 03.10.2011 року № СМ121 (т.2 а.с. 220-222);

- ТОВ "Донімпорт" згідно договорів від 29.07.2011 року № СК121 (т.2 а.с. 84), ві 29.07.2011 року № СМ119 (т.2 а.с. 225-227);

- приватне підприємство "АБЗ" відповідно до договорів від 16.08.2012 року № СК138 (т.2 а.с. 85), від 16.08.2012 року № СМ133 (т.2 а.с. 230-232);

- ТОВ "Трак-Авторитет-Донецьк" згідно договору від 02.11.2010 року № 4/СК;

- фізична особа-підприємець ОСОБА_11 згідно договору від 30.03.2011 року № СМ14 (т.2 а.с. 131-133);

- ТОВ "Азовтранссервіс" згідно договору від 06.01.2012 року № СМ123 (т.2 а.с. 234-236).

Предметом зазначених договорів являється зобов'язання Продавця передавати у власність Покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується приймати ПММ та оплачувати їх вартість. Покупець купує у Продавця смарт-карти на умовах та по вартості додатково погоджених сторонами в договорі купівлі-продажу смарт-карт. Відпуск ПММ Покупцю (Довіреній особі) здійснюється на підставі пред'явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням POS-терміналу в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на такій смарт-карті. Ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ і інформаційному табло АЗС.

На виконання наведених вище договорів (з придбання та продажу паливно-мастильних матеріалів) Продавцями на адресу Покупців виписані податкові накладні, видаткові накладні, акти звірки тощо, які не викликали сумнів у перевіряючих у їх складанні, та не спростовано під час судового розгляду даної справи. Суми валових витрат та доходів, податкового зобов'язання та податкового кредиту включені у відповідні податкові періоди до податкових декларацій, відповідно, податку на прибуток та податку на додану вартість. Також суми податкового зобов'язання та податкового кредиту включені у реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, на думку відповідача, позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит по придбанню паливно-мастильних матеріалів, тому як податкові накладні та видаткові накладні не підтверджують реальність купівлі-продажу ПММ. У позивача відсутні товарно-транспортні накладні, наявність яких встановлено у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (надалі - Інструкція), а також операції з постачання ПММ від контрагентів не знайшли свого відображення в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає наступне.

Вказана Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Приписами Інструкції передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.

Облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.

Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності пломб вантажовідправника, їх порушення (у випадках пломбування автоцистерни) або невідповідності відбитка, що вказані в ТТН; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; під час грози; неналежного оформлення або відсутності ТТН; наявності підтоварної води і механічних домішок в нафтопродукті; невідповідності якості нафтопродукту вимогам нормативного документа; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості); відсутності копії сертифіката відповідності.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Отже, з аналізу наведених норм Інструкції слідує, що якщо ПММ надійшли від постачальників у цистернах, приймання здійснюється операторами за марками та видами згідно з даними супровідних документів: товарно-транспортних накладних, паспорта якості, копії сертифіката відповідності.

Виходячи зі змісту укладених договорів з контрагентами, постачання ПММ здійснюється на умовах EXW франко-термінали АЗС.

Згідно Інкотермс термін "Франко завод" або умови поставки EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Також в п. А.8 Інкотермс передбачено, що доказів поставки, транспортні документі або еквівалентні електронні повідомлення - немає.

Як встановлено під час судового розгляду даної справи, та випливає з умов наведених вище договорів, придбані у постачальників паливно-мастильні матеріали не перевозилися на АЗС, власником якої є позивач, а залишалися на АЗС цих постачальників та відпускались Клієнтам позивача на підставі смарт-карт. Відповідно, при укладенні позивачем договорів з контрагентами-покупцями паливно-мастильних матеріалів обумовлювались такі умови придбання ПММ, та обов'язково до цих договорів надавався перелік АЗС (із зазначенням адресів), де Клієнти можуть заправляти свої транспортні засоби в межах того об'єму ПММ, який встановлений у смарт-картці (т. 2 а.с. 57-68). За умовами договорів відпуск ПММ Клієнтам не вважається його продажем Клієнтам, а приймання-передачі ПММ по кількості та асортименту здійснюється через POS-термінали на АЗС згідно кількісних показників чеку через POS-термінали, або спеціальних відомостей.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що по господарським операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів за таких підстав, товарно-транспортні накладні не повинні були виписуватися, оскільки перевезення ПММ з одного пункту до іншого пункту не було.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п.. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість також передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже суд дійшов висновку, що доводи відповідача, як суб'єкта владних повноважень, про те, що господарські операції з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у контрагентів не відбулись, не знайшли підтвердження ні документально, ні за наданими поясненнями.

Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд переконався, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини між позивачем та його контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовані валові витрати по постачальникам у загальному розмірі 434 006,00 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000182200 про збільшення ТОВ «Енергоінвест» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 641 764,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 514 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 540,00 грн.) підлягає скасуванню повністю.

Щодо формування податкового кредиту в сумі 64 650,00 грн., суд зазначає, що позивач визнав встановлене відповідачем порушення про завищення податкового кредиту у липні 2011 року на суму 956,15 грн. по контрагенту ТОВ "Золотий Екватор".

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у розмірі 63 694,00 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000172200 про збільшення ТОВ «Енергоінвест» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині нарахування основного платежу у сумі 63 694,00 грн. (64 650,00 грн. - 956,00 грн.) та штрафних санкцій у сумі 15 927,00 грн. (16 166,00 грн. - 239,00 грн.).

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, положеннями ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 294,00 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення № 865 (а. с. 2), відтак вказані витрати підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-11, 69-71, 94, 98, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року № 0000172200 в частині та № 0000182200 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000172200 Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецькій області Державної податкової служби в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 79 621, 00 гривень (у тому числі: за основним платежем - 63 694,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 927,00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0000182200 Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецькій області Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 641 764,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 514 224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 540,00 грн.).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест» (ідентифікаційний код - 25121182, місцезнаходження - 83041, м. Донецьк, вул. Рудокопів, буд. 1) судовий збір в розмірі у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 16 серпня 2013 року у присутності сторін, що з'явились.

Повний текст постанови складено та підписано 21 серпня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.