Постанова

від 27.08.2013 по справі 826/8624/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року 11:52 № 826/8624/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Канак Т.П. (довіреність від 05.06.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : Салка О.В. (довіреність від 19.07.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трител» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 № 0000852202 та № 0000862202,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трител» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 р.:

- № 0000852202, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 86 250 грн. за основним платежем,

- № 0000862202, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 75 000 грн. за основним платежем та на 18 750 грн. за штрафними санкціями, які прийняті на підставі акту перевірки від 23.01.2013 р. № 251/22-2/30488631 за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на акті перевірки ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович», акті Уманської ОДПІ відносно ТОВ «Юридична фірма «Правознавець» та на довідці ДПІ у Жашківському районі щодо ПП «Рекламно-видавнича компанія «Інком-Прінт». Як зазначає позивач, посилаючись на висновки інших ДПІ стосовно діяльності інших осіб, з якими позивач не вступав у відносини, ДПІ робить припущення щодо нікчемності договорів, укладеним між позивачем та його контрагентом (третьою особою). Проте, як підкреслює позивач, зазначені особи йому не відомі та він не мав з ними господарських відносин, у зв'язку з чим вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо впливу оцінки діяльності інших осіб на відносини з його безпосереднім контрагентом та відсутність у зв'язку з цим у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, позивач також зазначає, що акт перевірки не містить викладу будь-яких порушень за відносинами позивача з його контрагентом. Позивач зазначає, що до основних видів його діяльності належить виробництво електронно-обчислюваних машин та іншого устаткування для оброблення інформації, оптова торгівлю комп'ютерами та інші види діяльності. У зв'язку із здійсненням цих видів діяльності є необхідним юридичне супроводження господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим ним було укладено відповідний з третьою особою та надавалися юридичні послуги, а саме: консультації, роз'яснення, складання аналітичних довідок, проведення переговорів та інші аналогічні послуги.

Фактичне здійснення цих операцій, як зазначає позивач, підтверджується належним чином складеними та оформленими первинними документи, податковими накладними.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим вважає спірні рішення такими, що не враховують фактичних обставин взаємовідносин із третьою особою та не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

При цьому, позивач посилається на те, що формуючи негативні для позивача висновки, ДПІ, однак, посилається на те, що між сторонами правочинів здійснювалась поставки ТМЦ, хоча, як зазначає позивач, надані документи вказують на поставку позивачу послуг, що на думку позивача, вочевидь виключає надання позивачем первинних документів на поставку ТМЦ та додатково вказує на необґрунтованість висновків акту перевірки.

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та матеріали позову 01.07.2013 р. Проте, у судове засідання 27.08.2013 р. не з'явився, заперечень проти позову не надав, про наявність поважних причин неприбуття відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 КАС України не повідомив, доказів поважності причин неприбуття не надав. Враховуючи наведене, а також керуючись приписами ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу вирішено на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, третя особа надала пояснення та письмові матеріали, які за твердженням третьої особи підтверджують взаємовідносини з позивачем та фактичне виконання спірних операцій. При цьому, третя особа підтримала позов та підтвердила фактичне надання юридичних послуг позивача, зазначивши про наявність у останнього підстав для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Трител» (код з ЄДР 30488631) з питань дотримання податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» (код з ЄДР 23154579) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2013 р. № 251/22-2/30488631 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки у період, який перевірявся, позивач був зареєстрований платником ПДВ з 29.10.2004 р.

Як визнається в Акті перевірки до основних видів діяльності позивача віднесено виробництво електронно-обчислюваних машин та іншого устаткування для оброблення інформації.

Зазначається, що за звітний період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. ТОВ «Трител» по взаємовідносинах з третьою особою задекларовано податковий кредит з ПДВ у сумі 75 000 грн. за вересень 2011 р. Перевіркою встановлено його завищення на вищевказану суму.

В контексті наведеного в Акті перевірки вказується про надходження до відповідача акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 29.03.2012 р. № 60/23-6/23154579 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Юридична фірма «Правознавець» (код з ЄДР 31791148) та контрагентом-покупцем ТОВ «Трител» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

У взаємозв'язку з наведеним також зазначається (за змістом акту перевірки ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович») про надходження від Уманської ОДПІ до ДПІ у Оболонському районі м. Києва акту № 4/22/31791148 від 06.03.2012 р. з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «Юридична компанія «Правознавець», з якою позивач не вступав у правовідносини, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. за результатами якого встановлено наступне.

Так, зазначається про порушення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини, оскільки у ПП «Рекламно-видавнича компанія «Інком-Прінт» не виявлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідний технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. Відповідно до довідки зазначене ПП не декларує амортизаційні відрахування, тобто на підприємстві відсутні будь-які основні фонди.

Враховуючи те, що ПП «Рекламно-видавнича компанія «Інком-Прінт» не декларувало податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ «Юридична компанія «Правознавець», а також те, що у ПП не виявлені необхідні умови для ведення діяльності, ПП не знаходиться за місцезнаходженням, договір між ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» та ПП «Рекламно-видавнича компанія «Інком-Прінт» на придбання інформаційно-консультативних послуг має ознаки нікчемності.

Зазначено також, що за результатами аналізу податкової звітності встановлено, що податковий кредит ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» у вересні сформований за рахунок ПП «Рекламно-видавнича компанія «Інком-Прінт», однак останнє не задекларувало податкові зобов'язання по відносинам з ТОВ «Юридична компанія «Правознавець».

У той же час, ДПІ вказує в Акті перевірки про отримання від третьої особи наступних документів.

Так, надано договір № 01/10-1 від 01.10.2010 р. про надання юридичних послуг, який укладено між ТОВ «Трител» та ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович». Відповідно до умов цього договору адвокатська компанія надає замовнику (позивачу) юридичні послуги, а саме: надання письмових та усних консультацій і роз'яснень, складання аналітичних довідок, підготовка договорів, якими буде врегульовано питання участі замовника у проектах у сфері створення та подальшого використання продуктів замовника; проведення переговорів з потенційними контрагентами замовника згідно із завданнями Замовника; інформування замовника про результати проведених досліджень, переговорів, та досягнутих домовленостей з потенційними контрагентами замовника; інші консультаційні послуги, що надаються відповідно до отриманих від замовника завдань.

З наданого під час розгляду справи додатку № 1 від 01.10.2010 р. вбачається, що сторонами узгоджено розміри вартості однієї години роботи співробітників виконавця.

В Акті перевірки зазначається , що фактично на виконання умов даного договору, замовником отримано , а виконавцем надано юридичних послуг на загальну суму 450 000 грн. з ПДВ 75 000 грн.

Тобто, по суті податковим органом визнається реальність операцій за якими сформовано спірні суми податкових вигод .

Під час перевірки встановлено, що відповідно до акту № 2 від 28.09.2011 р. замовник одержав юридичні послуги від виконавця на 147 000 грн. з ПДВ 24500 грн., у зв'язку з чим виставлено рахунок № 21 від 28.09.2011 р. Зазначається, що в податковому обліку зазначена операція відображена у податковій накладній № 11 від 28.09.2011 р. Оплату проведено 28.09.2011 р.

Крім того, в Акті перевірки зазначається, що згідно з актом № 3 від 28.09.2011 р. замовник одержав від виконавця юридичні послуги на 158 000 грн. з ПДВ 26333,33 грн., що відображено у податковому обліку в податковій накладній № 12 від 28.09.2011 р. оплату проведено 28.09.2011 р.

Відповідно до наступного акту № 4 від 28.09.2011 р., як зазначається в Акті перевірки, замовник одержав від виконавця юридичні послуги на загальну суму 145 000 грн. з ПДВ 24166,67 грн., що відображено у податковому обліку у податковій накладній № 13 від 28.09.2011 р. Оплата проведена 28.09.2011 р.

Наведені первинні та платіжні документи, податкові накладні залучено до матеріалів справи.

У той же час , відносно взаємовідносин між ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» та ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» під час перевірки також встановлено укладання між ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» (виконавець) договору про надання юридичних послуг від 10.01.2011 р. відповідно до якого сторони домовились про надання позивачу всіх видів юридичних послуг, що стосуються фінансово-господарської діяльності замовника.

Фактично , як зазначено в Акті перевірки, на виконання умов зазначеного договору замовником отримано , а виконавцем надано юридичних послуг на загальну суму 411 000 грн. з 68500 грн.

Тобто, як і у попередньому випадку ДПІ визнається реальність операцій.

В контексті виконання зазначеного договору вказується, що за актом від 30.09.2011 р. сторони узгодили, що за заявкою замовника йому були надані юридичні послуги з питань оподаткування та фінансово-господарської діяльності СПД та згідно вказаного акту вартість послуг становить 157 000 грн. з ПДВ 26166,67 грн. В податковому обліку зазначена операція відображена у податковій накладній № 6 від 30.09.2011 р.

Крім того, згідно з актом від 26.09.2011 р. узгоджено, що за заявкою ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» компанії було надано юридичні послуги з наведених питань з боку ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» на суму 149 000 грн. з ПДВ 24833,33 грн., що відображено в податковому обліку у податковій накладній № 7 від 26.09.2011 р.

Зазначається також, що актом від 22.09.2011 р. узгоджено, що за заявкою ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» компанії було надано юридичні послуги з наведених питань з боку ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» на суму 105 000 грн. з ПДВ 17500 грн., що відображено у податковому обліку у податковій накладній № 6 від 22.09.2011 р.

Резюмуючи наведене, ДПІ зазначає, що з огляду на те, що ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович» у вересні 2011 р. сформовано податковий кредит в сумі 68500 грн. за рахунок ТОВ «Юридична компанія «Правознавець» правочини між якими є нікчемними, що встановлено за результатами перевірки фахівців Уманської ОДПІ, дані правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

ДПІ також зазначається, що встановлено відсутність поставок товарів , хоча за спірними операціями здійснювалась поставку послуг та у зв'язку з наведеним не зазначено, однак, зв'язку висновків ДПІ відносно відсутності поставки товарів із висновками відносно правочинів, за якими здійснювалась поставка послуг .

У той же час, на стор. 15 Акту перевірки ДПІ приходить до висновку, що первинні документи по відносинам між позивачем та третьою особою складені всупереч вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «Трител» до складу податкового кредиту вартості придбання ТМЦ від третьої особи.

Тобто, аналізуючи законність формування податкового кредиту та зазначаючи про операції з поставки ТМЦ, ДПІ не враховує характер відносин за договором, яким обумовлювалась поставка послуг.

Однак, ДПІ зазначає, що в порушення п. 198.6., 201.4., 201.6. ПК України позивачем завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ за вересень 2011 р. на суму 75 000 грн.

Крім того, на стор. 15 Акту перевірки ДПІ зазначає про не підтвердження витрат позивача у розмірі 375 000 грн. за період 9 місяців 2011 року (3 кв. 2011 р.) за відносинами позивача із третьою особою. У зв'язку з цим, ДПІ приходить до висновку завищення витрат на зазначену суму та заниження податку на прибуток (до сплати) на 86 250 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які за результатами оскарження у структурі органів податкової служби залишені без змін.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті та проаналізувавши наступні положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа , оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 187.1. (датою виникнення податкових зобов'язань з постачання, зокрема, послуг - дата оформлення документа , що засвідчує факт постачання послуг платником податку; п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця .), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, в контексті спірних відносин наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Так, зокрема, висновки ДПІ відносно не підтвердження поставок позивачу від контрагента ТМЦ , не відповідають фактичним обставинам та умовам договору між позивачем та його контрагентом відносно поставки послуг , вказують, що висновки ДПІ сформовані без врахування всіх обставин, які мали значення у зв'язку з прийняттям спірних рішень.

Крім того, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншою особою та на обставинах перевірки взаємовідносин цієї особи з ПП «Рекламно-видавнича компанія «Інком-Прінт» («по ланцюгу»), з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак наведені ДПІ висновки не можуть впливати на оцінку взаємовідносин позивача з його контрагентом та, відповідно, свідчити про якісь дефекти операцій між позивачем та його контрагентом.

З наведеного вбачається, що спірні рішення, прийняті на підставі зазначених висновків, є такими, що не відповідають критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У той же час , з урахуванням підтвердження ДПІ в Акті перевірки факту отримання позивачем послуг від його безпосереднього контрагента , слід зазначити, що сукупність вищезгаданих та досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, а також безпосередньо результатів наданих юридичних послуг, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

Так, разом із заявою позивача від 18.06.2013 р. № 139, яка супроводжується зустрічним підтвердженням з боку контрагента (від 08.08.2013 р.), зокрема, щодо надання усних консультацій з питань податкового, митного і трудового законодавства, бухгалтерського обліку, надано відомості щодо персоніфікованого переліку фахівців контрагента, а також щодо змісту та обсягу наданих послуг (усних та письмових консультацій), оформлення яких, як зазначають позивач та третя особа, у вересні 2011 року шляхом складання вищезгаданих актів.

Зокрема, до матеріалів справи залучено:

- перелік фахівців - працівників контрагента, які безпосередньо були зайняті у зв'язку з наданням позивачу послуг (лист контрагента від 17.06.2013 р.), деталізацію щодо обсягу часу, використаного у зв'язку з наданням позивачу юридичних послуг, а також опис змісту та обсягу наданих послуг (за кожним із трьох вищезгаданих актів);

- довідку від 18.06.2013 р. № 138 щодо застосування консультацій та рекомендацій контрагента у поточній господарській діяльності (у сфері оподаткування, при митному оформленні, у сфері трудового законодавства);

- копії письмових консультацій, у т.ч. за період вересня 2011 року: від 23.09.2011 р. щодо порядку нарахування індексації заробітної плати; від 02.09.2011 р. щодо арбітражних застережень у зовнішньоекономічному контракті; від 13.09.2011 р. щодо нормативно-правового регулювання відносин, що складаються в процесі здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням та розпорядженням правами ноу-хау (комерційною таємницею); які (послуги), виходячи із сфери діяльності позивача, вбачаються такими, що пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності, та вбачається їх придбання для цілей використання у господарській діяльності позивача;

- письмові відомості щодо підготовки контрагентом проектів договорів, копії яких (контрактів/договорів) залучено до матеріалів справи, зокрема, щодо поставки пристроїв криптографічного захисту, апаратури електрозв'язку, мережевого обладнання, договору на будівництво, договору про закупівлю товарів за державні кошти, договору на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи. При цьому, позивачем надано відомості щодо підписання окремих з цих договорів, надання послуг щодо чого оформлено актами між позивачем та його контрагентом у період вересня 2011 року.

Наведені вище відомості щодо надання позивачу послуг не спростовані ДПІ в порядку виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та в порядку виконання приписі ч. 1 ст. 138 КАС України.

При цьому, з боку контрагента, крім іншого, в порядку надання доказів наявності відповідних ресурсів для надання позивачу юридичних послуг, надано податкову звітність щодо декларування результатів операцій з позивачем у податковому обліку, несення, зокрема, витрат на оплату праці, накази про прийняття на роботу фахівців, копії свідоцтв на право заняття адвокатською діяльністю, дипломи фахівців, свідоцтво про закінчення аспірантури, докази придбання інформаційних послуг (користування системою «Ліга-Закон»), придбання періодики з питань бухгалтерського обліку, податків, судової практики.

У той же час, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

За своїм характером, як вже зазначалося вище, спірні операції є такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, використання таких послуг у господарській діяльності є звичайною діловою практикою, використання ж їх у діяльності позивача підтверджується документально, що у свою чергу не спростовує право позивача на формування у зв'язку з цим спірних сум податкових вигод.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача відповідно до дати документального оформлення надання послуг , яка співпадає з датою оплати, та за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі (податкових накладних), зокрема приписам п. 187.1., п. 198.2., 201.4. ПК України, а наведені в них відомості кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

В контексті інших доводів ДПІ викладених в Акті перевірки, зокрема, щодо юридичної дефектності первинних документів, слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано висновків експертизи, зокрема, ініційованою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного та відносно висновків акту перевірки відносно визнання ДПІ замість суду нікчемними договорів, слід окремо зазначити, що ПК України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже стверджувальні висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вже зазначалося, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями та які б свідчили про нездійснення спірних операцій, юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та, відповідно, зумовлювали б прийняття оскаржуваних рішень. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трител» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 07.02.2013 № 0000852202 та № 0000862202.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2013 р.