Ухвала

від 27.09.2017 по справі 826/8624/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Київ К/800/1556/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю секретаря Шевчук П.О.

представника позивача Крижова С.В.

відповідача Гайдая В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі №826/8624/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трител до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Моор і Кросондович про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Трител до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Моор і Кросондович про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 07.02.2013 № 0000852202 та №0000862202.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 30.12.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.03.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ АК Моор і Кросондович з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2011 у по 30.09.2011 та податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 23.01.2013 №251/22-2/30488631.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 75000грн за вересень 2011 року, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 86250грн за ІІІ квартал 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 № 0000852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 86250грн та №000862202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 93750 грн, у тому числі 75000грн - за основним платежем, 18750грн - за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про безпідставне формування позивачем витрат у 3 кварталі 2011 року та податкового кредиту у вересні 2011 року, з огляду на непідтвердження реальності господарських операцій з ТОВ АК Моор і Кросондович з придбання ТМЦ та послуг оскільки ТОВ АК Моор і Кросондович у періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ Юридична фірма Правознавець , яка в свою чергу укладала правочини з ПП Рекламно-вдиавнича компанія Інком-Прінт , які мають ознаки нікчемності.

Зважаючи на заперечення позивача, що згідно з договором про надання юридичних послуг від 01.10.2010 ТОВ АК Моор і Кросондович надавались лише послуги юридичного характеру, і саме цим обумовлюється відсутність документів, які б свідчили про придбання ТМЦ, відповідач, обґрунтовуючи правомірність здійснених ним донарахувань податкових зобов'язань, обґрунтовував неможливістю достовірної оцінки отримання економічних вигод від таких послуг та доцільності витрат коштів на такі послуги взагалі, а також, що такі послуги не могли бути надані ТОВ АК Моор і Кросондович оскільки ним не подавались за період 2011, 2012, 2013 довідки за формою 1-ДФ, що свідчить про відсутність у нього необхідних трудових ресурсів.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович за договором про надання юридичних послуг № 01/10-1 від 01.10.2010, відповідно до умов якого адвокатська компанія надає замовнику юридичні послуги, а саме: надання письмових та усних консультацій і роз'яснень, складання аналітичних довідок, підготовка договорів, якими буде врегульовано питання участі замовника у проектах у сфері створення та подальшого використання продуктів замовника; проведення переговорів з потенційними контрагентами замовника згідно із завданнями замовника; інформування замовника про результати проведених досліджень, переговорів, та досягнутих домовленостей з потенційними контрагентами замовника; інші консультаційні послуги, що надаються відповідно до отриманих від замовника завдань, підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №№ 2, 3, 4 від 28.09.2011 (т.1 а.с.83-85). Оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.09.2011 №№ 429, 430, 431 т(т.1 ас.с.89-91). За фактом розрахунків виконавцем виписано позивачу податкові накладні від 28.09.2011 №№ 11, 12, 13 (т.1 а.с. 86-88).

Крім того, на підтвердження змісту та обсягу наданих позивачу юридичних послуг ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович , позивачем надано перелік фахівців - працівників контрагента, які безпосередньо були зайняті у зв'язку з наданням позивачу послуг (т.1 а.с.103-106); довідку від 18.06.2013 № 138 щодо застосування консультацій та рекомендацій контрагента у поточній господарській діяльності (у сфері оподаткування, при митному оформленні, у сфері трудового законодавства); копії письмових консультацій, у т.ч. за вересень 2011 року - щодо порядку нарахування індексації заробітної плати; щодо арбітражних застережень у зовнішньоекономічному контракті; щодо нормативно-правового регулювання відносин, що складаються в процесі здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням та розпорядженням правами ноу-хау (комерційною таємницею); які (послуги), виходячи із сфери діяльності позивача, вбачаються такими, що пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності, та вбачається їх придбання для цілей використання у господарській діяльності останнього (т.1 а.с. 107-173, т.2 а.с.1-65); письмовими відомостями щодо підготовки контрагентом проектів договорів/контрактів, копії яких залучено до матеріалів справи, зокрема, щодо поставки пристроїв криптографічного захисту, апаратури електрозв'язку, мережевого обладнання, договору на будівництво, договору про закупівлю товарів за державні кошти, договору на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи ( т.2 а.с.66-128, т.3 а.с. 1-113).

З метою повного з'ясування обставин справи щодо підтвердження реальності господарських операцій, судом було залучено до справи як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович , яка підтвердила укладення з позивачем договору про надання юридичних послуг № 01/10-1 від 01.10.2010 та його виконання. На підтвердження наявності у нього трудових та матеріальних ресурсів для надання передбачених договором послуг, ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович надано протокол зборів учасників від 27.05.2005, накази про прийняття на роботу (т.4 а.с. 78-84). На підтвердження відображення господарських операцій з позивачем у обліку ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович надано копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (т.4 а.с. 42-43), копії податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року з додатками(т.4 а.с.48-70).

Відображення ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович зобов'язань в податковому обліку за наслідками господарських операцій з позивачем, податковим органом не заперечується.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ Адвокатська компанія Моор і Кросондович .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі №826/8624/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І.Бившева

---

І.Я.Олендер