Постанова

від 29.08.2013 по справі 826/11634/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2013 року № 826/11634/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Студія В.І.К.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем проведено перевірку з порушеннями норм чинного законодавства, за результатами якої складено протиправний акт та зроблено висновок про безтоварність взаємовідносин позивача з контрагентами, що є безпідставним і не відповідає дійсності. На підставі акту перевірки та протиправних висновків, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд: скасувати видані Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві: податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0001122250 про донарахування ТОВ «Студія В.І.К.» податку на прибуток у розмірі 671 418,00грн. і штрафних санкцій у розмірі 138 146,75грн., а всього - 809 664,75грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0001112250 про донарахування ТОВ «Студія В.І.К.» податку на додану вартість у розмірі 541 463,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 110 517,75грн., а всього - 651 980,75грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем, в період з 30.01.13р. по 07.02.13р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Студія В.І.К.» код ЄДРПОУ 32558595 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Онтайм» код ЄДРПОУ 33305231, ТОВ «Мережасистем-Вуд» код ЄДРПОУ 37177662, ТОВ «Селестін-Консалт» код ЄДРПОУ 37194274, ТОВ «АВ Скайп» код ЄДРПОУ 36798258, ТОВ «Скайп Холдінгс» код ЄДРПОУ 34715960, ТОВ «Інженер-Сервіс» код ЄДРПОУ31201484 за період 01.01.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт №82/22-50/32558595 від 14.02.2013р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Студія В.І.К.»:

- відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Студія В.І.К.» та ТОВ «Онтайм» код ЄДРПОУ 33305231, , ТОВ «Селестін-Консалт» код ЄДРПОУ 37194274, ТОВ «АВ Скайп» код ЄДРПОУ 36798258, ТОВ «Скайп Холдінгс» код ЄДРПОУ 34715960, протягом перевіряє мого періоду, є безтоварними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення;

- вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі за текстом Закон «Про прибуток»), п. 14.1.228 ст. 14 , п. 138.1, п 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (далі - Податковий кодекс), у результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 671 418,00 грн., у тому числі: за І квартал 2010 року у розмірі 175 000,00 грн., за II квартал 2010 року у розмірі 377 583,00 грн., І квартал 2011 у розмірі 56 625,00 грн., II квартал 2011 у розмірі 62 210,00 грн.;

- вимог пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1. пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями та п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму на 541 463,00 грн., у тому числі: за лютий 2010 у розмірі 70 000,00 грн., за березень 2010 у розмірі 70 000,00 грн., за квітень 2010 у розмірі "6 000,00 грн., за травень 2010 у розмірі 127 517,00грн., за червень 2010 у розмірі 88 550,00 грн., за березень 2011 у розмірі 45 300,00 грн., за травень 2011 у розмірі 54 096,00 грн.

На підставі акту перевірки №82/22-50/32558595 від 14.02.2013р., відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0001112250, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 651 980,75грн., з яких за основним платежем - 541 463,00грн., за штрафними (фінансовими санкціями - 110517,75грн., та податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0001122250, за платежем податок на прибуток, на загальну суму 795564,75грн., з яких за основним платежем - 671 418,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 138 146,75грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до Міністерства Доходів і зборів України. Рішенням від 04.07.2013р. №6189/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення - рішення від 01.03.2013р. №0001112250 та 01.03.2013р. №0001122250 - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Студія В.І.К» по здійснених операціях з даними контрагентами віднесено до складу витрат суму у розмірі 2 707 313,00 грн. та до складу податкового кредиту суму у розмірі 541 463,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки було використано інформацію наведену у актах: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.05.11 №1218/2307/36798258 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «АВ Скайп» у частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період січень - жовтень 2010 року; ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 18.10.12 №4438/22-4/37194274 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селестін-Консалт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.10 по 30.11.11; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.02.11 №103/23- 10/34715960 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Скап Холдінгс» з питань Дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.08 по 31.12.10; акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.09.11 №353/23-404/33305231 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Онтайм» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05.11 по 30.06.11; акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 11.07.11 №862/23-9/37194274 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Селестін-Консалт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 30.04.11, відповідно до якої, встановлено відсутність настання правових наслідків укладених договорів.

Окрім того, в акті перевірки визначено, що у провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 порушена відносно директора ТОВ «Скап Холдінгс» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 191 4.5. 205 ч. 2, 212 ч.3 КК України. Як свідчать матеріали перевірки, також, порушено кримінальну справу №07-12156 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 358 КК України відносно ТОВ «Онтайм».

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «АВ Скайт». Протягом січня-червня 2010 року ТОВ «АВ Скайт» надавало Позивачу технічні послуги з виготовлення 23 (двадцяти трьох) випусків програми «Караоке на майдані».

Відповідно до пункту 1.1 договорів про надання технічних послуг, які були укладені між Позивачем і ТОВ «АВ Скайт» 18.01.2010 року, 15.02.2010 року, 15.03.2010 року, 12.04.2010 року, 18.05.2010 року, 31.05.2010 року і 02.06.2010 року ТОВ «АВ Скайт» надавало ТОВ «Студія В.І.К.» технічні послуги, які полягали у забезпеченні знімальної відеотехніки, звукової та іншої апаратури для зйомок програм «Караоке на майдані» та забезпеченні монтажної апаратної для монтажу програм.

Товарність і реальність правовідносин за договорами, укладеними ТОВ «Студія В.І.К.» з ТОВ «АВ Скайт», підтверджує наявність реальних 23 (двадцяти трьох) випусків програми «Караоке на майдані», які були продані ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» та вийшли в ефірі телеканалу СТБ протягом січня-червня 2010 року. Дана обставина також підтверджується відповідною ефірною довідкою від 30.07.2013р. №0570/13.

Окрім того, для підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Студія В.І.К.» з ТОВ «АВ Скайт», до суду надано копії договорів, актів приймання-передачі послуг, платіжних доручень, податкових накладних.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Скап Холдінгс». Протягом березня-травня 2010 року ТОВ «Скап Холдінгс» надавало ТОВ «Студія В.І.К.» послуги із виготовлення і забезпечення декораціями зйомок 11 (одинадцяти) випусків програми „Караоке на майдані".

Відповідно до пункту 1.1 договорів № 1, № 2 і № 3, укладених між ТОВ «Студія В.І.К.» і ТОВ «Скап Холдінгс» 15.03.2010 року, 12.04.2010 року і 17.05.2010 року, останнє взяло на себе зобов'язання виконати для Позивача роботи з декоративного оформлення згідно з наданим, розробленим та узгодженим ескізом, а саме: надати декорації, забезпечити їх монтаж-демонтаж та обслуговування під час виробництва випусків програми «Караоке на майдані».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Студія В.І.К.» з ТОВ «Скап Холдінгс», до суду надано копії договорів, актів приймання-передачі послуг, платіжних доручень, податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2010 року - січня 2011 року ТОВ «Селестін-Консалт» надавало ТОВ «Студія В.І.К.» послуги із виготовлення і забезпечення декораціями зйомок 4 чотирьох) випусків програми „Караоке на майдані".

Відповідно до пункту 1.1 договору № 1/101220 від 20.12.2010 року, укладеним між ТОВ «Студія В.І.К.» і ТОВ «Селестін-Консалт», останнє взяло на себе зобов'язання виконати для позивача роботи з декоративного оформлення згідно з наданим, розробленим та угодженим ескізом, а саме: надати декорації, забезпечити їх монтаж-демонтаж та обслуговування під час виробництва 4 (чотирьох) випусків програми «Караоке на майдані». В матеріалах справи містяться копії договорів, актів приймання-передачі послуг, платіжних доручень, податкових накладних.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Онтайм», відповідно до договору №1 від 08.04.11р., про надання технічних послуг. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Студія В.І.К.» з ТОВ «Онтайм» до суду надано копії договору №1 від 08.04.11р., акт приймання-передачі послуг №1 від 08.04.11р., платіжні доручення: від 23.05.11р.№1394 та №1395 від 24.05.11р., податкових накладних від 23.05.11р. №137 та від 24.05.11р. №144.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірки контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача щодо порушення кримінальних справ №69-107, №07-12156 відносно директорів ТОВ «Скап Холдінгс, ТОВ «Онтайм», оскільки відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, вироків по вищевказаним кримінальним справам до суду не надано. Тобто докази вини відповідача відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0001122250 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013р. №0001112250 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов