Ухвала

від 24.11.2014 по справі 826/11634/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/66237/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Нечипоренка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013

у справі № 826/11634/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія В.І.К»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія В.І.К» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 № 0001112250 та № 0001122250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Студія В.І.К.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Онтайм», ТОВ «Селестін-Консалт», ТОВ «АВ Скайт», ТОВ «Скап Холдінгс», ТОВ «Інженер-Сервіс», ТОВ «Мережасистем-Вуд» за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, складено акт № 82/22-50/32558595 від 14.02.2013, в якому зафіксовано порушення: ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, а саме: правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Студія В.І.К.» та ТОВ «Онтайм», ТОВ «Селестін-Консалт», ТОВ «АВ Скайт», ТОВ «Скап Холдінгс», протягом перевіряємого періоду є безтоварними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 , п. п. 138.1, 138.2 та 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 671 418 грн., у тому числі: за І квартал 2010 року у розмірі 175 000 грн., за II квартал 2010 року у розмірі 377 583 грн., І квартал 2011 у розмірі 56 625 грн., II квартал 2011 у розмірі 62 210 грн.; пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 541 463 грн., у тому числі: за лютий 2010 у розмірі 70 000 грн., за березень 2010 у розмірі 70 000 грн., за квітень 2010 у розмірі 86 000 грн., за травень 2010 у розмірі 127 517 грн., за червень 2010 у розмірі 88 550 грн., за березень 2011 у розмірі 45 300 грн., за травень 2011 у розмірі 54 096 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 01.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001112250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 651 980,75 грн., в т.ч.: 541 463 грн. основного платежу та 110 517,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001122250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 795 564,75 грн., в т.ч.: 671 418 грн. основного платежу та 138 146,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач за період, що перевірявся мав господарські відносини з ТОВ «АВ Скайт». Протягом січня-червня 2010 року ТОВ «АВ Скайт» надавало позивачу технічні послуги з виготовлення 23 (двадцяти трьох) випусків програми «Караоке на майдані».

Відповідно до пункту 1.1 договорів про надання технічних послуг, які були укладені між позивачем і ТОВ «АВ Скайт» 18.01, 15.02, 15.03, 12.04, 18.05, 31.05 та 02.06.2010 ТОВ «АВ Скайт» надавало ТОВ «Студія В.І.К.» технічні послуги, які полягали у забезпеченні знімальної відеотехніки, звукової та іншої апаратури для зйомок програм «Караоке на майдані» та забезпеченні монтажної апаратної для монтажу програм.

Товарність і реальність даних господарських операцій, здійснених між ТОВ «Студія В.І.К.» та ТОВ «АВ Скайт», підтверджує наявність 23 (двадцяти трьох) випусків програми «Караоке на майдані», які були продані ПАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» та вийшли в ефірі телеканалу СТБ протягом січня-червня 2010 року. Дана обставина також підтверджується відповідною ефірною довідкою від 30.07.2013 № 0570/13.

Також позивач мав господарські відносини з ТОВ «Скап Холдінгс». Протягом березня-травня 2010 року ТОВ «Скап Холдінгс» надавало ТОВ «Студія В.І.К.» послуги із виготовлення і забезпечення декораціями зйомок 11 (одинадцяти) випусків програми «Караоке на майдані».

Відповідно до пункту 1.1 договорів № 1, № 2 і № 3, укладених між ТОВ «Студія В.І.К.» і ТОВ «Скап Холдінгс» 15.03, 12.04 і 17.05.2010, останнє взяло на себе зобов'язання виконати для позивача роботи з декоративного оформлення згідно з наданим, розробленим та узгодженим ескізом, а саме: надати декорації, забезпечити їх монтаж-демонтаж та обслуговування під час виробництва випусків програми «Караоке на майдані».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Студія В.І.К.» з ТОВ «Скап Холдінгс», до суду надано копії договорів, актів приймання-передачі послуг, платіжних доручень, податкових накладних.

Протягом грудня 2010 року - січня 2011 року ТОВ «Селестін-Консалт» надавало ТОВ «Студія В.І.К.» послуги із виготовлення і забезпечення декораціями зйомок 4 (чотирьох) випусків програми «Караоке на майдані».

Відповідно до пункту 1.1 договору № 1/101220 від 20.12.2010, укладеним між ТОВ «Студія В.І.К.» і ТОВ «Селестін-Консалт», останнє взяло на себе зобов'язання виконати для позивача роботи з декоративного оформлення згідно з наданим, розробленим та узгодженим ескізом, а саме: надати декорації, забезпечити їх монтаж-демонтаж та обслуговування під час виробництва 4 (чотирьох) випусків програми «Караоке на майдані».

Також, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Онтайм» відповідно до договору № 1 від 08.04.2011 про надання технічних послуг.

Факт виконання умов зазначених договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі послуг, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість контрагентів позивача (ТОВ «Онтайм», ТОВ «Селестін-Консалт», ТОВ «АВ Скайт», ТОВ «Скап Холдінгс»); згідно інформації наведеної в актах: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.05.2011 № 1218/2307/36798258 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «АВ Скайп» у частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період січень-жовтень 2010 року; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.10.2012 № 4438/22-4/37194274 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селестін-Консалт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2010 по 30.11.2011; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.02.2011 № 103/23-10/34715960 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Скап Холдінгс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2008 по 31.12.2010; ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.09.2011 № 353/23-404/33305231 про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Онтайм» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.05 по 30.06.2011; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 11.07.2011 № 862/23-9/37194274 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Селестін-Консалт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.04.2011, відповідно до якої, встановлено відсутність настання правових наслідків укладених договорів; у провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107 порушена відносно директора ТОВ «Скап Холдінгс» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. ч. 4, 5, ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час виписування позивачу податкових накладних контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість; вчинення контрагентами позивача порушень чинного законодавства в даному випадку не є належним доказом правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Онтайм», ТОВ «Селестін-Консалт», ТОВ «АВ Скайт», ТОВ «Скап Холдінгс» підтверджується первинними документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами на купівлю-продаж товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказані норми кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Онтайм», ТОВ «Селестін-Консалт», ТОВ «АВ Скайт», ТОВ «Скап Холдінгс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Однак, факт знаходження у провадженні СУ ПМ ДПА України кримінальної справи, порушеної відносно директора одного з контрагентів позивача за спірними господарськими операціями не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та неправомірного формування валових витрат за результатами правовідносин з таким контрагентом у спірному періоді.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний