Ухвала

від 22.08.2013 по справі 826/1850/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1850/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Своринь Ю. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Технології" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Технології " на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем помилково зроблено висновок про заниження ТОВ "Січ Технології" податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Укртехномас-Сервіс», так як позивачем дотримано всіх вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентами, відтак, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Січ технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 29.01.2008 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Перевірку проведено на підставі 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС у місті Києві підполковника податкової міліції Демченка О.Б. від 17.07.2012 по кримінальній справі №70-556 та постанови старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу першого управління ГСУ СБУ капітана юстиції Черняка І.Р. від 20.06.2012 по кримінальній справі №732.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769, яким встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі складеного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 №0005032207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 875 360,00 грн., у тому числі: 700 288,00 грн. - основний платіж, 175 072,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 02.10.2012 №0005042207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 651 778,00 грн., у тому числі: 521 422,00 грн. - основний платіж, 130 356,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 02.10.2012 №0005162207, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 38 808,00 грн.

Враховуючи п. 86.9 статті 86 ПК України, п. 58.4 статті 58 ПК України, на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, набрали законної сили постанова суду від 19.03.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 (директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс») у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також вирок суду від 22.05.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 (директора ТОВ «Леміш Груп») у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Леміш Груп» (постачальник) та ТОВ «Січ технології» (покупець) укладено договори поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21.

Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «Леміш Груп» зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. Кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

На підтвердження реальності господарських операцій по договорах від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21 ТОВ «Січ технології» надано суду копії договорів поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21 та додатки до них; копії видаткових накладних від 02.02.2010 №90/020210 та від 21.02.2010 №94/210210; копії податкових накладних від 02.02.2010 №91/020210 та від 21.02.2010 №94/210210; копії платіжних доручень від 24.02.2010 №36 та від 02.03.2010 №37; а також докази на обґрунтування поставки ТОВ «Січ технології» товарів іншим суб'єктам господарювання.

Згідно п. 3,1 та п.3.2 договору поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Однак, позивачем не надано суду рахунки-фактури, документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов названих договорів, тощо.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що до основних видів діяльності позивача відноситься: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж металевих конструкцій, виробництво виробів з бетону для будівництва, то позивачем не доведено використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 засновника та керівника ТОВ «Леміш Груп» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 КК України.

Також, між ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Січ технології» (покупець) укладено договори поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95.

Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. Кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

На підтвердження реальності господарських операцій по договорах від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 ТОВ «Січ технології» надано суду копії договорів поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 і додатків до них, копії рахунків-фактур від 29.10.2010 №291002 та від 01.12.2010 №011202; копії видаткових накладних від 29.10.2010 №291002 та від 01.12.2010 №011202; копії податкових накладних від 29.10.2010 №291004 та від 01.12.2010 №011202; виписки по банківському рахунку, а також докази на обґрунтування поставки ТОВ «Січ технології» товарів іншим суб'єктам господарювання.

Згідно з п. 3,1 та 3.2 договорів поставки, поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Однак, позивачем не надано суду документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, документів, що підтверджували прийняття товару та його транспортування.

Тобто, не підтверджено факти передачі товарів та необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Крім того, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 засновника та керівника ТОВ «Укртехномас-Сервіс» звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України, провадження у справі закрито.

Відтак, колегія суддів не приймає посилання апелянта на ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, так як не підтверджено реальність здійснених господарських операцій позивача за участю ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Враховуючи вищевикладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Технології " на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Технології" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28.08.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

Я. М. Василенко

Повний текст ухвали виготовлено 28.08.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.