Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/1850/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 11 год. 05 хв. № 826/1850/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Голубничій О.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ технології" до Державної податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, в задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, представником позивача було подано касаційну скаргу, яку за наслідками розгляду в суді касаційної інстанції задоволено частково (ухвала ВАСУ від 16.12.2013 р., справа № К/800/46170/13), постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 січня 2014 року справу № 826/1850/13-а прийнято до провадження суддею Вєкуа Н.Г.

Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, , що під час нового розгляду суди повинні також врахувати зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку.

Під час нового розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених у позовній заяві підстав. Представник відповідача не визнала позов з огляду на результати перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги в порядку ч. 5 ст. 227 КАС висновки Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Січ технології" (код ЄДРПОУ 35714769) зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 28 січня 2008 року, запис в ЄДР № 10731020000014927. Місцезнаходження ТОВ "Січ технології" відповідно до Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців:03110, м. Київ, вул.. Солом'янська, буд. 3.

ТОВ "Січ технології" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29 січня 2008 року за № 25263 та перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 04 листопада 2011 року № 200008880 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 357147626580).

До видів діяльності ТОВ «АЛЬФАБІЗНЕС ГРУП» за КВЕД відносяться: 30.30 - виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Січ технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 29.01.2008 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехномас-Сервіс".

Перевірку проведено на підставі 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС у місті Києві підполковника податкової міліції Демченка О.Б. від 17.07.2012 по кримінальній справі №70-556 та постанови старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу першого управління ГСУ СБУ капітана юстиції Черняка І.Р. від 20.06.2012 по кримінальній справі №732.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 02.10.2012 №0005032207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 875 360,00 грн., у тому числі: 700 288,00 грн. - основний платіж, 175 072,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 02.10.2012 №0005042207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 651 778,00 грн., у тому числі: 521 422,00 грн. - основний платіж, 130 356,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 02.10.2012 №0005162207, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 38 808,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Норми пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не містять застережень, зокрема, щодо виду складу злочину або ж суб'єктного складу осіб, за фактом якого та у відношенні яких порушено кримінальну справу.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

За таких обставин, Податковим кодексом України чітко визначений статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону і порядок визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання за наслідками такої перевірки.

Враховуючи п. 86.9 статті 86 ПК України, п. 58.4 статті 58 ПК України, на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, набрали законної сили постанова суду від 19.03.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 (директора ТОВ "Укртехномас-Сервіс") у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а також вирок суду від 22.05.2012 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 (директора ТОВ "Леміш Груп") у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" та товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп", суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Леміш Груп" (постачальник) та ТОВ "Січ технології" (покупець) укладено договори поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21.

Відповідно до умов договору від 01.02.2010 р. №17 ТОВ "Леміш Груп" зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. Кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

Згідно п. 3.1 та п.3.2 вищезазначеного договору поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

На підтвердження реальності господарської операції по договору від 01.02.2010 №17 ТОВ "Січ технології" надано суду копії договору поставки від 01.02.2010 №17 та додатки до нього: копію видаткової накладної від 02.02.2010 №90/020210; копію податкової накладної від 02.02.2010 №91/020210; копію платіжного доручення від 24.02.2010 №36.

Однак, позивачем не надано суду рахунки-фактури, документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов договору, тощо.

Відповідно до умов договору від 19.02.2010 р. №21 ТОВ "Леміш Груп" зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. Кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

Згідно п. 3.1 та п.3.2 вищезазначеного договору поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

На підтвердження реальності господарської операції по договору від 19.02.2010 №21 ТОВ "Січ технології" надано суду копії договору поставки від 19.02.2010 р. №21 та додатки до нього: копію видаткової накладної від 21.02.2010 №94/210210; копію податкової накладної від 21.02.2010 №94/210210; копію платіжного доручення від 24.02.2010 №37.

Однак, позивачем не надано суду рахунки-фактури, документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов договору, тощо.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 засновника та керівника ТОВ "Леміш Груп" визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 КК України.

Аналізуючи первинні документи, які надані позивачем на обґрунтування доводів щодо реальності господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп", суд наголошує на наступному.

Згідно з умовами договорів поставки від 01.02.2010 №17 та від 19.02.2010 №21 (пункти 3,1 та 3.2) поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну. З боку товариства з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп" договір підписаний директором ОСОБА_4

Разом з тим, позивачем не надано суду рахунки-фактури, документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов названих договорів, тощо.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що до основних видів діяльності позивача відноситься: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж металевих конструкцій, виробництво виробів з бетону для будівництва, то позивачем не доведено використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Січ технології" руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" та товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп".

Судом встановлено, що між ТОВ "Укртехномас-Сервіс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" (покупець) укладено договори поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95.

Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ "Укртехномас-Сервіс" зобов'язувалось поставити позивачу підшипникову продукцію. Кількість товару, вид товару, ціна товару визначається в додатку до договору.

На підтвердження реальності господарських операцій по договорах від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" надано суду копії договорів поставки від 22.10.2010 №39 та від 22.11.2010 №95 і додатків до них, копії рахунків-фактур від 29.10.2010 №291002 та від 01.12.2010 №011202; копії видаткових накладних від 29.10.2010 №291002 та від 01.12.2010 №011202; копії податкових накладних від 29.10.2010 №291004 та від 01.12.2010 №011202; виписки по банківському рахунку, а також докази на обґрунтування поставки товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" товарів іншим суб'єктам господарювання.

Згідно з п. 3,1 та 3.2 договорів поставки, поставка відбувається транспортом покупця, постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із продукцією рахунок-фактуру, документ якості завода-виробника, товарно-транспортну накладну та податкову накладну.

Однак, позивачем не надано суду документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, документів, що підтверджували прийняття товару та його транспортування.

Тобто, не підтверджено факти передачі товарів та необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Січ технології" руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехномас-Сервіс".

Суд наголошує, що згідно норм Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини. Зазначена правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачу було запропоновано надати: рахунки-фактури, документи якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов договору, тощо.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано підтвердження фактів поставки та необхідних умов для ведення господарської діяльності.

За таких обставин, товариством з обмеженою відповідальністю "Січ технології" не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Леміш Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехномас-Сервіс".

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.09.2012 №5875/22-07/35714769 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 02.10.2012 №0005032207, від 02.10.2012 №0005042207, від 02.10.2012 №0005162207.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Повний текс рішення складено 24 березня 2014 року