Постанова

від 19.08.2013 по справі 816/4349/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4349/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представників позивача - Деревягіної Є.В., Сороколат О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Телеком Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс Телеком Україна" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.06.2013 року №№ 0003902204, 0003912204/1175.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача та ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В обґрунтування письмових заперечень посилався на відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача із ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс".

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс Телеком Україна", код ЄДРПОУ 35414138, є юридичною особою, взято на податковий облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 14.09.2007 року за № 20062, та зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100071141 серії НБ № 000320, індивідуальний податковий номер 354141316039.

У період з 14.05.2012 року по 30.05.2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Телеком Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 05.06.2013 року № 406/22.4-09/35414138.

У висновках зазначеного акту відображено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1, пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, зокрема, за 2 кв. 2010 року -2 кв. 2011 року на суму 357085 грн. 37 коп.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, зокрема, за травень 2010 року - серпень 2011 року на 187976 грн.

На підставі акту перевірки від 05.06.2013 року № 406/22.4-09/35414138 відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 21.06.2013 року № 0003902204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 429433,25 грн., № 0003912204/1175, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 221129,75 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкових ревізорів-інспекторів щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат та відповідно заниження податку на прибуток в результаті взаємовідносин із ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс", які не мали реального характеру.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" укладено ряд договорів щодо виконання будівельних, монтажних та електромонтажних робіт та договорів поставки обладнання.

На підтвердження фактичного виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано суду податкові, видаткові та прибуткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, банківські виписки, подорожні листи службового автомобіля, договори оренди нежитлового приміщення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Вартість придбаних робіт та товару віднесено позивачем до складу валових витрат, суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Як свідчать матеріали справи, вказані роботи та обладнання замовлялися позивачем для виконання ним власних договірних зобов'язань перед іншими підприємствами, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав у ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" роботи та обладнання для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з викладеного, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, роботи та товар використані у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних судом не встановлено.

Таким чином, оскільки ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" є правомірним.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Авіс Телеком Україна» за спірний період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких ТОВ «Авіс Телеком Україна» сформований податковий кредит та валові витрати, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Стосовно посилань відповідача як на докази у справі на протоколи допиту свідків суд зазначає, що протоколи допиту свідків в межах кримінальної справи нормами кодексу адміністративного судочинства не передбачені як джерела доказів. Лише вирок суду, у відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів наявності такого вироку відповідачем не надано.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбання робіт та товару від ПП "Полімер-Форт", ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП "Ажур-М", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "ОСОБА_1", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Техкард-Сервіс" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1, пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.06.2013 року №№ 0003902204, 0003912204/1175.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Телеком Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.06.2013 року №№ 0003902204, 0003912204/1175.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Телеком Україна" (код ЄДРПОУ 35414138) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко