Постанова

від 27.08.2013 по справі 820/5441/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 серпня 2013 р. № 820/5441/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Чевичалова О.І.,

за участю:

представника позивача - Гальцової І.В.,

представника відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД "ПРАЙМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 03.01.2013 року: №0000010042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70222226,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5639662,75 грн.; №0000020042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 58527299,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8612799 грн.; №0000010502 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 143986,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14274,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що винесені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача під час судового засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ПРАЙМ» (далі - ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ») зареєстроване як юридична особа 04.09.2006 року за № 14721020000000247 (т. 5 а.с. 33-35).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців видами діяльності підприємства є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво виноградних вин, виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів, оптова торгівля напоями.

ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що фахівцями податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 33867056) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки було складено акт від 07.12.2012 року № 550/42-1/33867056 планової виїзної перевірки ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 33867056) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. (т.1 а.с. 11-157), яким встановлено порушення:

- пункту 5.1 підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70 222 226 грн. ;

- пункту 198.3 статті 198 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 58 527 299 грн.;

- пункту 152.8 статті 152 та пункту 160.7 статті 160 ПКУ, в результаті чого ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» під час виплат у 2 кварталі 2011р. (звітний податковий період - II квартал 2011 року), 4 кварталі 2011 (звітний податковий період - II-IV квартали 2011 року), 1 кварталі 2012р. (звітний податковий період - І квартал 2012 року) нерезидентам IMMEDIA HOLDING, Російська Федерація та Agile Media, Ltd, Великобританія, за розповсюдження реклами, не сплачено за власний рахунок до бюджету податок згідно з законодавством України за ставкою 20 % у сумі 143 986 грн.;

- пункту 103.9 статті 103 ПКУ, в результаті чого ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» за 2 квартал 2011р. (звітний податковий період - II квартал 2011 року), 4 квартал 2011р. (звітний податковий період - II-IV квартали 2011 року) та I квартал 2012 р. (звітний податковий період - I квартал 2012 року) не було подано до СДПІ ВПП у м. Харкові розрахунки (звіти) податкових зобов'язань до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства нерезидентів IMMEDIA HOLDING, Російська Федерація та Agile Media, Ltd, Великобританія, яким здійснено виплату за розповсюдження реклами, у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

На підставі зазначеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 03.01.2013 року № 0000010042 у загальному розмірі 75 861 888,75 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 5 639 662,75 грн.;

- від 03.01.2013 року № 0000010502 у загальному розмірі 158 260,51 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 14 274,51 грн.;

- від 03.01.2013 року № 0000020042 у загальному розмірі 67 140 098,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 8 612 799,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеним актом та оскаржив його в адміністративному порядку до Окружної ДПС - Центрального офісу по роботі з ВПП ДПС України. За результатами розгляду податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач не погодився із такими діями податкових органів та оскаржив їх у судовому порядку.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку щодо заниження суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість стали акти контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення. Також в акті зазначається, що в періоді, який перевірявся, підприємством понесені витрати, які не компенсовані доходами (витрати на придбання інформаційних ярликів та комісійної винагороди контрагенту), що на думку податкового органу підлягають виключенню з валових витрат. Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства під час взаємовідносин з контрагентами-нерезидентами, а саме: за розповсюдження реклами не сплачено за власний рахунок до бюджету податок згідно з законодавством України за ставкою 20 %.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» мало взаємовідносини з такими контрагентами:

ТОВ «ДФТ Сталкер», код ЄДРПОУ 37670603, за період липень 2011 року березень 2012 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» та ТОВ «ДТФ Сталкер» укладено договір поставки № 0107-2011 від 01.07.2011 року згідно з яким ТОВ «ДТФ Сталкер» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 192-194).

Продукція була отримана ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ», що підтверджується видатковими накладними, на підставі чого ТОВ «ДТФ Стакер» були виписані ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» податкові накладні. Зазначені видаткові та податкові накладні містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 33-249, т.3 а.с. 1-249, т.4 а.с. 2-47).

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується актами приймання-передачі (т.8 а.с. 223-224, 233, 234, 240, 243-244, 246-248, 250) та банківськими виписками (т.8 а.с. 225-232, 235-239, 241-242, 245, 249, т.9 а.с.2-3).

На підставі викладеного ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» були отримані податкові накладні, які відповідають вимогам ст.201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору ТОВ «ДФТ Сталкер» було зареєстровано як юридична особа (т.2 а.с. 29-31) та було платником ПДВ (т.2 а.с.15).

Отже, ТОВ "ДФТ Сталкер" виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Адоніс - Дон», код ЄДРПОУ 37380490, судом встановлено, що взаємовідносини здійснено у квітні 2011 року. ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» укладено договір купівлі - продажу № 27/12 від 27.12.2010 року з ТОВ «Адоніс - Дон», згідно з яким ТОВ «Адоніс - Дон» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 195-197).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (т.4 а.с. 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 84а, 87, 90, 93, 96, 99,102, 105, 107, 110, 113, 115, 118, 121, 124, 127, 129, 132, 134а, 136, 139, 142, 145), на підставі яких постачальником були виписані покупцю податкові накладні (т.4 а.с. 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 106а, 109, 112, 114, 117, 120, 123, 126, 128а, 131, 134, 135а, 138, 141, 144, 147).

Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними (т.4 а.с. 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 108, 111, 113а, 116, 119, 122, 125, 128, 130, 133, 135, 137, 140, 143, 146).

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується актами приймання-передачі (т.9 а.с. 92-93, 95, 113, 119-120) та банківськими виписками (т.9 а.с. 94, 96-112, 115-118, 121-136).

На підставі цього ТОВ «Адоніс-Дон» були виписані позивачу податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Адоніс-Дон» було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 149-151) та було платником податку на додану вартість (т.4 а.с. 148).

Отже, ТОВ «Адоніс-Дон» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо правовідносин з ТОВ «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК», код ЄДРПОУ 20325495, судом встановлено, що між ТОВ «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» та ТОВ «ЛГЗ ПРАЙМ» укладено Договір поставки № 20/07/10 від 20.07.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Донецький Лікеро - горілчаний завод «ЛІК» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції(далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 204-206).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (т.4 а.с. 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183), на підставі яких постачальником були виписані покупцю податкові накладні (т.4 а.с. 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185).

Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними (т.4 а.с. 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184).

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується банківськими виписками (т.9 а.с. 17-90).

На підставі цього ТОВ «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» були виписані позивачу податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 187-189) та було платником податку на додану вартість (т.4 а.с. 186).

Отже, ТОВ «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо відносин з ТОВ « Фірма Нікс», код ЄДРПОУ 38145480, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Нікс» було укладено договір поставки № 01/02 від 01.06.2012 року згідно з яким ТОВ «Нікс» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції(далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 189-191).

Реальність здійснення правовідносин з ТОВ «Фірма Нікс» підтверджується видатковою накладною (т.4 а.с. 191), податковою накладною (т.4 а.с. 192). Розрахунки за даним договором проводились в безготівковій формі (простими векселями). Здійснення розрахунків підтверджується актом приймання-передачі (т.9 а.с. 144) та банківськими виписками (т.9 а.с. 145-146).

На підставі цього ТОВ «Фірма Нікс» були виписані позивачу податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Фірма Нікс» було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 199-201) та було платником податку на додану вартість (т.4 а.с. 198).

Отже, ТОВ «Фірма Нікс» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Правовідносини позивача з ТОВ «Гранді-2010», код ЄДРПОУ 37215971, здійснювалися відповідно до договору поставки № 01/02 від 01.02.2012 року, згідно з яким ТОВ «Гранді 2010» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 198-200).

На підставі зазначеного договору постачальником були виписані покупцю видаткові накладні (т.4 а.с. 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219), а також податкові накладні (т.4 а.с. 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220). Розрахунки за договором проводились у безготівковій формі за допомогою простих векселів, що підтверджується актами приймання-передачі (т.8 а.с. 213-222).

На підставі цього ТОВ «Фірма Нікс» були виписані позивачу податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 201 ПК України.

На підставі податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Гранді-2010» було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 230-232) та було платником податку на додану вартість (т.4 а.с. 229).

Отже, ТОВ «Гранді-2010» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Відносини між позивачем та ТОВ «Нафтанадраінвест», код ЄДРПОУ 34602216, відбувалися на підставі договору поставки № 06/1-1 від 01.06.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Нафтанадраінвест» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 201-203).

Товар за даним договором був прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними (т.4 а.с. 234, 237, 239, 242, 245), постачальником були виписані податкові накладні (т.4 а.с. 236, 238а, 241, 244, 247). Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними (т.4 а.с. 235, 238, 240, 243, 246).

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів, що підтверджується актами приймання-передачі (т.9 а.с. 138-142).

На підставі отриманих податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Нафтанадраінвест» було зареєстровано як юридична особа (т.4 а.с. 248-250) та було платником податку на додану вартість.

Отже, ТОВ «Нафтанадраінвест» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо відносин позивача з ПП «Восток-Дар», код ЄДРПОУ 36485149, судом встановлено, що між ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» (покупець) та ПП «Восток-Дар» (постачальник) укладено договір поставки № 02.02-11 від 02.02.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (комплектуючі для виробництва ЛГВ, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.1 а.с. 207-209).

Товар за даним договором був прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними (т.5 а.с. 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21), постачальником були виписані податкові накладні (т.5 а.с. 5, 8, 11, 14, 17, 20). Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними (т.5 а.с. 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22).

Розрахунки проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку (т.9 а.с. 148-151).

На підставі отриманих податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ПП «Восток-Дар» було зареєстровано як юридична особа (т.5 а.с. 25-27) та було платником податку на додану вартість (т.5 а.с. 24).

Таким чином, ПП «Восток-Дар» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Між ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» та ТОВ «Барристер», код ЄДРПОУ 37133944, було укладено договір поставки № 05/09 від 05.09.2011 року, згідно з яким ТОВ «Баррістер» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця (т.5 а.с. 234-236).

На виконання зазначеного договору були виписані видаткові накладні, податкові накладні. Факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними. Зазначені документи містяться в матеріалах справи (т.5 а.с. 140-224, 238-250, т.6 а.с. 2-163).

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів, підтверджується актами приймання-передачі (т.9 а.с. 6-15).

На підставі отриманих податкових накладних позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Барристер» було зареєстровано як юридична особа (т.10 а.с. 141-143) та було платником податку на додану вартість (т.5 а.с. 225).

Таким чином, ТОВ «Барристер» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Судом встановлено, що у подальшому лікеро-горілчані вироби з інформаційними ярликами використовувались у господарській діяльності позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що транспортування та передача продукції здійснювалась власним транспортом ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ», а також транспортом постачальника. Крім того, постачання певних партій інформаційного ярлика відбувалося без складання ТТН, оскільки відповідно до договорів оренди складських приміщень адреса відвантаження складу постачальника співпадала з адресою складу покупця.

Матеріалами справи також встановлено, що ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» прийнято на роботу водіїв: ОСОБА_3 (т.5 а.с. 70), ОСОБА_4 (т.5 а.с. 76), ОСОБА_5 (т.5 а.с. 81), а також орендовано транспортні засоби (т.5 а.с. 73-75, 79-80, 84-85, 87-94).

Між ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» (довіритель) та ПП «ЗЕВС» (повірений) 30.11.2009 року було укладено договір № 30/11-09-ПР, відповідно до якого повірений зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв (т.1 а.с. 210-212). До зазначеного договору було укладено 2 додаткові угоди від 01.11.2011 року та 02.07.2012 року, відповідно до яких цей договір був пролонгований (т.1 а.с. 213-214).

На виконання зазначеного договору ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» виписав ПП «ЗЕВС» податкові накладні, факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними. Щомісячно ПП «ЗЕВС» звітувало позивачу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Зазначені документи містяться в матеріалах справи (т.6 а.с. 180-250, т.7 а.с. 2-250, т.8 а.с. 2-208, т.9 а.с. 154-228, 232-249, т.10 а.с. 2-107).

Виписані позивачем податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т.6 а.с. 174-179).

На час укладання та виконання договору з ПП «ЗЕВС» було зареєстровано як юридична особа (т.5 а.с. 41-43) та було платником податку на додану вартість (т.5 а.с. 40).

Таким чином, суд не погоджується з позицією відповідача щодо того, що підприємством понесені витрати, які не компенсовані доходами (витрати на придбання інформаційних ярликів та комісійної винагороди контрагенту), що на думку податкового органу підлягають виключенню з валових витрат, виходячи з такого.

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення, що з метою стимулювання збуту продукції та доведення до широкого кола потенційних покупців відомостей про новітні європейські технології та стандарти на підприємстві, профільними фахівцями було запроваджено додаткові маркетингові заходи з використанням інформаційного ярлика безпосередньо на вироблюваних алкогольних напоях. У зв'язку з цим було прийнято рішення щодо фінансування зазначених маркетингових заходів з різних джерел, а саме: дохід (прибуток) від операційної діяльності, проценти, дивіденди, роялті тощо.

Оскільки ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» постійно отримував прибуток від різних видів господарської діяльності, то усі витрати фінансувалися за рахунок різних джерел фінансування. Таким чином, усі понесені витрати від господарської діяльності компенсувалися загальною сумою доходів підприємства.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із законом про податок на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дослідженням положень Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що позивачем дотримано всі умови, які дають право на використання податкового кредиту.

Згідно з п.10.2 статті 10 зазначеного закону платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто сама по собі несплата податку продавцем чи його контрагентами в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив наступне.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. "а" п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України суд встановив наступне.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтями 138, 139 ПК України.

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 статті 1 зазначеного закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до суми валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 зазначеного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем інформаційних ярликів безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з контрагентами у податковій звітності, що обґрунтовано доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо порушення позивачем пункту 152.8 статті 152, пункту 160.7 статті 160, пункту 103.9 статті 103 ПК України судом встановлено такі обставини.

Між ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» (клієнт) та російською компанією «ІММЕДІА ХОЛДИНГ» було укладено договір № 2-2010-ИХ від 15.11.2010 року та № 4-2011-ИХ від 15.11.2011 року (т.1 а.с. 215-228), відповідно до якого компанія зобов'язується за завданням клієнта надати клієнту послуги із забезпечення розміщення в ефірі телеканалу реклами, яка надається клієнтом і призначається для аудиторії території розповсюдження з метою розповсюдження продукції під ТМ «PRIME».

Зазначені послуги були оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням та інвойсом (т.5 а.с. 106, 115-116).

Також між ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» (замовник) та Agile Media, Англія (виконавець) укладено договір № 02Р від 01.03.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів в журналі Drinks International відповідно до умов, викладених в додаткових угодах (т.1 а.с. 230-236). Зазначені послуги були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, актами виконаних робіт та інвойсом (т.5 а.с. 99-104).

Податковим органом в акті перевірки зазначається, що позивачем порушено норми податкового законодавства під час взаємовідносин з зазначеними вище контрагентами.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу, виходячи з такого.

На думку відповідача, ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» порушив вимоги пункту 160.7, статті 160 ПК України, а саме: під час виплати у II кварталі 2011 року (звітний податковий період - ІІ квартал 2011 року) нерезиденту Agile Media, Ltd, Великобританія за розповсюдження реклами не сплачено за власний рахунок до бюджету податок згідно з законодавством України за ставкою 20 % ».

В ході проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» було надано письмове пояснення щодо оплати підприємством послуг з розповсюдження реклами нерезидентами: «ІММЕДІА ХОЛДИНГ» та «Agile Media».

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який розраховується шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених за статтею 135 - 137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтею 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 Кодексу.

Пунктом 160.1.сттатті 160 ПКУ визначено чіткий перелік доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню.

Єдиним підпунктом у цьому переліку, який міг би за змістом вбачати доходом оплату послуг з розповсюдження реклами, є підпункт «й» пункту 160.1. тієї ж статті. Цією нормою зокрема, передбачено, що податком обкладаються інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

ТОВ «IMMEDIA HOLDING» нараховувало на отримані суми від ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» за надані послуги податок на додану вартість за ставкою 18%, яку передбачено для послуг за місцем реалізації на митній території Російської Федерації (послуги за місцем реалізації за межами митної території Російської Федерації оподатковуються за ставкою 0% глава ХХI ст.148 та 164 ПКРФ).

Таким чином, очевидно, що послуги «ІММЕДІА ХОЛДИНГ», Російська Федерація та «Agile Media» з розповсюдження реклами та ще й надані нерезидентами за межами території України не підлягають оподаткуванню за статтею 160 ПК України.

У той же час, пунктом 160.7 статті 160 ПКУ передбачено, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок. Звертаємо увагу на те, що ця норма вимагає оподатковувати не доходи нерезидентів , а виплати (витрати) резидентів , що суперечить пункту 160.1.статті 160 ПКУ, згідно з абзацом першим якого будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Крім того, виплати (витрати) резидентів - не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 134 ПК України.

Так, відповідно до пункту 134.1.2. пункту 13.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування за статтею 160 даного Кодексу є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Таким чином, пункт 160.7 статті 160 ПК України по суті визначає вид об'єкту оподаткування, що не передбачений статтею 134 ПК України, крім того, він суперечить пункту 160.1.статті 160 та підпункту 14.1.54 пункту 14.1. статті 14 ПК України.

Пунктом 56.21. статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правого акта суперечить між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства під час відносин з іноземними контрагентами.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем податкового законодавства, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2013 року № 0000010042, від 03.01.2013 року № 0000010502 та від 03.01.2013 року № 0000020042 прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД "ПРАЙМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.01.2013 року:

№ 0000010042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70 222 226,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 639 662,75 грн.;

№ 0000020042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 58 527 299,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 612 799,00 грн.;

№ 0000010502 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 143 986,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 274,51 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД "ПРАЙМ" (код ЄДРПОУ 33867056) судовий збір у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев`яноста чотири) грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02.09.2013 року.

Суддя Н.А. Полях