Ухвала

від 17.10.2013 по справі 820/5441/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р.Справа № 820/5441/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

за участю представника позивача Гальцової І.В. та представників відповідача Озацької О.В., Бондар Л.М., Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 820/5441/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (далі по справі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі по справі -відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 03.01.2013 року: №0000010042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70222226,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5639662,75 грн.; №0000020042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 58527299,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8612799 грн.; №0000010502 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 143986,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14274,51 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.01.2013 року:

- № 0000010042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70 222 226,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 639 662,75 грн.;

- № 0000020042 на суму збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 58 527 299,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 612 799,00 грн.;

- № 0000010502 на суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 143 986,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 274,51 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (код ЄДРПОУ 33867056) судовий збір у розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев`яноста чотири) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спеціалістами податкового органу було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (ЄДРПОУ 33867056) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки було складено акт від 07.12.2012 року № 550/42-1/33867056 планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (ЄДРПОУ 33867056) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. (т.1 а.с. 11-157), яким встановлено порушення:

- пункту 5.1 підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70 222 226 грн.;

- пункту 198.3 статті 198 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 58 527 299 грн.;

- пункту 152.8 статті 152 та пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" під час виплат у 2 кварталі 2011р. (звітний податковий період - II квартал 2011 року), 4 кварталі 2011 (звітний податковий період - II-IV квартали 2011 року), 1 кварталі 2012р. (звітний податковий період - І квартал 2012 року) нерезидентам IMMEDIA HOLDING, Російська Федерація та Agile Media, Ltd, Великобританія, за розповсюдження реклами, не сплачено за власний рахунок до бюджету податок згідно з законодавством України за ставкою 20 % у сумі 143 986 грн.;

- пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" за 2 квартал 2011р. (звітний податковий період - II квартал 2011 року), 4 квартал 2011р. (звітний податковий період - II-IV квартали 2011 року) та I квартал 2012 р. (звітний податковий період - I квартал 2012 року) не було подано до СДПІ ВПП у м. Харкові розрахунки (звіти) податкових зобов'язань до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства нерезидентів IMMEDIA HOLDING, Російська Федерація та Agile Media, Ltd, Великобританія, яким здійснено виплату за розповсюдження реклами, у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

На підставі вищезазначеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 03.01.2013 року № 0000010042 у загальному розмірі 75 861 888,75 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 5 639 662,75 грн.;

- від 03.01.2013 року № 0000010502 у загальному розмірі 158 260,51 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 14 274,51 грн.;

- від 03.01.2013 року № 0000020042 у загальному розмірі 67 140 098,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 8 612 799,00 грн.

Позивач не погодився із зазначеним актом та оскаржив його в адміністративному порядку до Окружної ДПС - Центрального офісу по роботі з ВПП ДПС України. За результатами розгляду податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку щодо заниження суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість стали акти контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення. Також в акті зазначається, що в періоді, який перевірявся, підприємством понесені витрати, які не компенсовані доходами (витрати на придбання інформаційних ярликів та комісійної винагороди контрагенту), що на думку податкового органу підлягають виключенню з валових витрат. Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства під час взаємовідносин з контрагентами-нерезидентами, а саме: за розповсюдження реклами не сплачено за власний рахунок до бюджету податок згідно з законодавством України за ставкою 20 %.

Статтею ст. 77 Податкового кодексу України, встановлено порядок проведення документальних планових перевірок, відповідно до якої такі перевірки повинні бути передбачені у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки від 07.12.2012 року № 550/42-1/33867056, у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФТ Сталкер», (код ЄДРПОУ 37670603), Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс - Дон» (код ЄДРПОУ 37380490), Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» (код ЄДРПОУ 20325495), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Нікс» (код ЄДРПОУ 38145480), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранді-2010» (код ЄДРПОУ 37215971), Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтанадраінвест» (код ЄДРПОУ 34602216), Приватним підприємством «Восток-Дар» (код ЄДРПОУ 36485149), Товариством з обмеженою відповідальністю «Барристер» ( код ЄДРПОУ 37133944), Приватним підприємством «ЗЕВС».

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДФТ Сталкер» укладено договір поставки № 0107-2011 від 01.07.2011 року згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Сталкер» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

Продукція була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛГЗ «ПРАЙМ», що підтверджується видатковими накладними, на підставі чого Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Стакер» були виписані Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується актами приймання-передачі та банківськими виписками.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТФ Стакер» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТФ Стакер» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс - Дон» було укладено договір купівлі - продажу № 27/12 від 27.12.2010 року з ТОВ «Адоніс - Дон», згідно з яким ТОВ «Адоніс - Дон» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, на підставі яких постачальником були виписані покупцю податкові накладні.

Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується актами приймання-передачі та банківськими виписками.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс - Дон» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Дон» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» було укладено Договір поставки № 20/07/10 від 20.07.2010 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький Лікеро - горілчаний завод «ЛІК» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції(далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, на підставі яких постачальником були виписані покупцю податкові накладні.

Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується банківськими виписками.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький лікеро - горілчаний завод «ЛІК» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Нікс» було укладено договір поставки № 01/02 від 01.06.2012 року згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Нікс» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

Реальність здійснення правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Нікс» підтверджується видатковою накладною, податковою накладною.

Розрахунки за даним договором проводились в безготівковій формі (простими векселями). Здійснення розрахунків підтверджується актом приймання-передачі та банківськими виписками.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Нікс» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Нікс» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранді 2010» було укладено договір поставки № 01/02 від 01.02.2012 року, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранді 2010» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

На підставі зазначеного договору постачальником були виписані покупцю видаткові накладні, а також податкові накладні. Розрахунки за договором проводились у безготівковій формі за допомогою простих векселів, що підтверджується актами приймання-передачі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранді 2010» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранді 2010» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Стосовно правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтанадраінвест» колегія суддів зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтанадраінвест» було укладено договір поставки № 06/1-1 від 01.06.2011 року, відповідно до якого ТОВ «Нафтанадраінвест» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

Товар за даним договором був прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними, постачальником були виписані податкові накладні. Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки проводились за допомогою простих векселів, що підтверджується актами приймання-передачі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтанадраінвест» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтанадраінвест» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і Приватним підприємством «Восток-Дар» було укладено договір поставки № 02.02-11 від 02.02.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (комплектуючі для виробництва ЛГВ, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

Товар за даним договором був прийнятий позивачем, що підтверджується видатковими накладними, постачальником були виписані податкові накладні. Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними.

Приватним підприємством «Восток-Дар» виписано податкові накладні, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, Приватне підприємство «Восток-Дар» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барристер», було укладено договір поставки № 05/09 від 05.09.2011 року, згідно з яким ТОВ «Баррістер» є постачальником комплектуючих для виробництва лікеро-горілчаних виробів, а також інших матеріалів, сировини, рекламної продукції (далі - продукція). Поставка продукції здійснюється партіями. Доставка кожної партії здійснюється транспортом покупця.

На виконання зазначеного договору були виписані видаткові накладні, податкові накладні. Факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барристер» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барристер» виконало свої зобов'язання за даним договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено у суді першої інстанції, у подальшому лікеро-горілчані вироби з інформаційними ярликами використовувались у господарській діяльності позивача.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що транспортування та передача продукції здійснювалась власним транспортом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм", а також транспортом постачальника. Крім того, постачання певних партій інформаційного ярлика відбувалося без складання ТТН, оскільки відповідно до договорів оренди складських приміщень адреса відвантаження складу постачальника співпадала з адресою складу покупця.

Матеріалами справи також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" прийнято на роботу водіїв: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також орендовано транспортні засоби.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (довіритель) та Приватним підприємством «ЗЕВС» (повірений) 30.11.2009 року було укладено договір № 30/11-09-ПР, відповідно до якого повірений зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв. До зазначеного договору було укладено 2 додаткові угоди від 01.11.2011 року та 02.07.2012 року, відповідно до яких цей договір був пролонгований.

На виконання зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" виписало Приватному підприємству «ЗЕВС» податкові накладні, факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними. Щомісячно Приватне підприємство «ЗЕВС» звітувало позивачу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Виписані позивачем податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

На час укладання та виконання договору з Приватне підприємство «ЗЕВС» було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності проведення між позивачем та його контрагентами господарських операцій з додержанням вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що понесені підприємством витрати (собівартість, винагорода повіреного, інформаційний ярлик) не компенсовано доходами, тому такі витрати не є пов'язаними з господарською діяльністю, не відповідають поняттю «витрати», визначеному Податковим кодексом України, та не підлягають включенню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що необхідністю понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" витрат (у т.ч. придбання та реалізація інформаційного ярлика) пов'язано з маркетинговими заходами та направлені в рекламно-торгових цілях для стимулювання збиту ринку продукції.

При цьому, жоден нормативно-правовий акт не містить прямих норм, що вказували б на те, що витрати, не компенсовані доходами, вважаються не пов'язаними з веденням фінансово-господарської діяльності і тому підлягають виключенню з витрат, тому що у такому разі подібні норми взагалі не визнавали б закріплених чинним законодавством понять від'ємне значення об'єкта оподаткування та збиток від певного виду діяльності, що суперечило б загальним Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 3, Наказів ДПА України № 143 від 29.03.2003, № 114 від 28.02.2011 та іншім нормативно-правовим актам.

У відповідності до п.4.1. ст. 4 Податкового Кодексу України, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача щодо того, що підприємством понесені витрати, які не компенсовані доходами (витрати на придбання інформаційних ярликів та комісійної винагороди контрагенту), що на думку податкового органу підлягають виключенню з валових витрат, виходячи з такого.

Представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу, де зазначено, що викладені аргументи в апеляційні скарзі не відповідають дійсності та містять певні протиріччя, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

З доводів відповідача, які зазначені в апеляційній скарзі, вбачається, що податковим ограном не заперечується факт реальності проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками.

Між тим, відповідач вказує на те, що начебто відсутні докази фактичного відвантаження, транспортування та отримання інформаційного ярлика від контрагентів позивача, тим самим суперечить сам собі.

У ході податкової перевірки та у процесі розгляду справи позивачем було надано достатньо письмових доказів, які підтверджують поставку зазначених ТМЦ. Зокрема: податкові накладні, ТТН, акти звірок заборгованості по здійснених операціях поставки, банківські виписки, звіти матеріально-відповідальних осіб матеріального складу та цеху розливу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм", накладні на переміщення, додатки до звіту повіреного про кількість продукції, реалізованої з ярликом.

Отже, колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції було ретельно досліджено та надано об'єктивну правову оцінку всім доказам позивача по даній справі які підтверджують у т.ч. реальність здійснення господарських відносин з контрагентами Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм".

Щодо порушення позивачем пункту 152.8 статті 152, пункту 160.7 статті 160, пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (клієнт) та російською компанією «ІММЕДІА ХОЛДИНГ» було укладено договір № 2-2010-ИХ від 15.11.2010 року та № 4-2011-ИХ від 15.11.2011 року, відповідно до якого компанія зобов'язується за завданням клієнта надати клієнту послуги із забезпечення розміщення в ефірі телеканалу реклами, яка надається клієнтом і призначається для аудиторії території розповсюдження з метою розповсюдження продукції під ТМ «PRIME».

Оплата послуг за умовами договору підтверджується платіжним дорученням та інвойсом.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (замовник) та Agile Media, Великобританія (виконавець) укладено договір № 02Р від 01.03.2011 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів в журналі Drinks International відповідно до умов, викладених в додаткових угодах.

Оплата послуг підтверджується платіжними дорученнями, актами виконаних робіт та інвойсом.

Податковим органом в акті перевірки зазначається, що позивачем порушено норми податкового законодавства під час взаємовідносин з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є - прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який розраховується шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених за ст.ст. 135 - 137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.. 138 - 143 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 Кодексу.

Пунктом 160.1. ст. 160 Податкового кодексу України визначено чіткий перелік доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню.

Єдиним підпунктом у цьому переліку, який міг би за змістом вбачати доходом оплату послуг з розповсюдження реклами, є підпункт «й» пункту 160.1. тієї ж статті. Цією нормою, зокрема, передбачено, що податком обкладаються інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до умов договору № 4-2011-ИХ від 15.11.2011 TOB «IMMEDIA HOLDING» прийняло на себе обов'язки щодо розповсюдження на 1-му Російському каналі рекламного ролику російською мовою відносно продукції виробництва TOB «ЛГЗ «ПРАЙМ».

Згідно вимог Податкового кодексу Російської Федерації (ПКРФ) TOB «IMMEDIA HOLDING» як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований на території Російської Федерації, сумлінно нараховувало та сплачувало податки з отриманих сум за надані послуги.

Умови нарахування та сплати податків визначено у договорі та підтверджено первинними документами (інвойс № PRIME 1/2011 від 08.12.2011 та № PRIME 1/2012 від 10.01.2012, акти здачі- приймання наданих послуг від 30.12.2011№б/н та від 16.01.2012 №б/н).

Тобто, TOB «IMMEDIA HOLDING» нараховувало на отримані суми від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" за надані послуги податок на додану вартість за ставкою 18%, яку передбачено для послуг за місцем реалізації на митній території Російської Федерації (послуги за місцем реалізації за межами митної території Російської Федерації оподатковуються за ставкою 0% глава XXI ст.148 та 164 Податкового кодексу Російської Федерації).

Таким чином очевидно, що послуги IMMEDIA HOLDING, (РФ) та Agile Media, Ltd (Великобританія) з розповсюдження реклами та ще й надані нерезидентами за межами території України не підлягають оподаткуванню за ст. 160 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок. Колегія суддів зауважує, що ця норма вимагає оподатковувати не доходи нерезидентів, а виплати (витрати) резидентів, що суперечить пункту 160.1. статті 160 Податкового кодексу України, згідно з абзацом першим якого будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Крім того, колегія суддів зауважує, що виплати (витрати) резидентів не є об'єктами оподаткування згідно ст. 134 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 134.1.2. п. 13.1. ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування за статтею 160 даного Кодексу є дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Таким чином, п. 160.7 ст. 160 Податкового кодексу України по суті визначається вид об'єкту оподаткування, що не передбачений ст. 134 Податкового кодексу України , крім того, він суперечить п. 160.1.ст. 160 та п.п. 14.1.54 п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правого акта суперечить між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, коли поняття, терміни, правила та положення інших актів та Податкового кодексу України суперечать одне одному, то для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення саме Кодексу.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунки (звіти) податкових зобов'язань до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства нерезидентів IMMEDIA HOLDING(PO) та Agile Media, (Великобританія), яким здійснено виплату за розповсюдження реклами, у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби, не мають подаватися підприємством.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства під час відносин з іноземними контрагентами.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фінансова-господарська операція - це діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому стані, активах та пасивах підприємства, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" не декларував від'ємне значення об'єкта оподаткування, тому що постійно отримував прибуток від інших видів господарської діяльності, підтримував стабільний рівень податкової віддачі та належним чином сплачував задекларовані податки.

Отже, усі витрати понесені від господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (у т.ч. собівартість продукції, винагорода повіреного, інформаційний ярлик) компенсовано загальною сумою доходів позивача від усіх його видів діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач факти вказаних в акті перевірки від 07.12.2012 року № 550/42-1/33867056 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 року № 0000010042 у загальному розмірі 75 861 888,75 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 5 639 662,75 грн., від 03.01.2013 року № 0000010502 у загальному розмірі 158 260,51 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 14 274,51 грн., від 03.01.2013 року № 0000020042 у загальному розмірі 67 140 098,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 8 612 799,00 грн. належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 03.01.2013 року № 0000010042 у загальному розмірі 75 861 888,75 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 5 639 662,75 грн., від 03.01.2013 року № 0000010502 у загальному розмірі 158 260,51 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 14 274,51 грн., від 03.01.2013 року № 0000020042 у загальному розмірі 67 140 098,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 8 612 799,00 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. по справі № 820/5441/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П’янова Я.В. Чалий І.С.

Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2013 р.