Постанова

від 29.08.2013 по справі 5017/3606/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 5017/3606/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.05.13 та на додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.13 у справі№5017/3606/2012 за позовомПрокурора Болградського району Одеської області в інтересах держави в особі Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області доБолгарського культурного центру імені Академіка Олександра Теодорова-Балана пророзірвання договору оренди та стягнення 49 360,63 грн В судовому засіданні взяв участь представник прокуратури: Насадчук Ж.Д. - прок. ГПУ, посв. №000518.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги .

Прокурором Болградського району Одеської області у грудні 2012 року заявлений позов, з урахуванням уточнень, в інтересах держави в особі Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області про стягнення з Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова - Балана 49 059,36 грн - боргу з орендної плати за період з 01.07.10 до 31.10.12 та 301,27 грн - пені. Водночас, прокурор просив розірвати договір оренди від 29.04.10 через систематичну несплату відповідачем орендних платежів. При цьому, прокурор посилався на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.13, ухваленим суддею Щавинською Ю.М., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів, що визнав підставою для стягнення пені та розірвання договору оренди від 29.04.10. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статей 204, 549, 610, 611, 629, 638, 651, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, статей 10, 18, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Водночас, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь Державного бюджету України 2 682, 50 грн судового збору. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Петрова М.С. - головуючого, Разюк Г.П., Колоколова С.І., постановою від 16.05.13, перевірене рішення у справі скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що сторони не складали акт приймання - передачі орендованого приміщення, відсутній і опис об'єкта оренди у договорі. При цьому, апеляційний суд на підставі оцінки зібраних у справі доказів установив, що відповідач з моменту підписання договору оренди до звернення з даним позовом не міг використовувати орендоване майно, оскільки позивач передав його у стані непридатному для використання, що у відповідності до пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України визнав підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів. Водночас, судом відмовлено у вимозі про розірвання договору оренди. Апеляційний суд також стягнув з Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області на користь відповідача 1433,75 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Додатковою постановою Одеський апеляційний господарський суд у складі тієї ж колегії суддів, 17.05.13 у відповідності до приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України здійснив перерозподіл судового збору шляхом стягнення з Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області до Державного бюджету України 2248,95 грн судового збору за подання позовної заяви. Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 16.05.13 та додаткову постанову від 17.05.13 скасувати, а рішення у справі просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 629, 762, 767, 776, 784 Цивільного кодексу України, статей 18, 18 1 , 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 13, 14 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 №02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Прокурор не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідач не міг використовувати орендоване приміщення. Скаржник наголошує, що при передачі майна у користування не було необхідності проводити капітальний ремонт, а обов'язок проводити поточний ремонт покладено на орендаря; об'єкт оренди фактично переданий відповідачеві. Не погоджується прокурор і з оцінкою апеляційним судом листа Державної СЕС від 27.01.10, договорів оренди, акта огляду орендованого приміщення від 22.02.12. Прокурор наполягає, що несплата орендних платежів є підставою для розірвання договору оренди. Від Болгарського культурного центру імені Академіка Олександра Теодорова-Балана отримано відзив на касаційну скаргу, в якому центр просить постанову та додаткову постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника прокуратури, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога прокурора Болградського району Одеської області заявлена в інтересах держави в особі Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області про стягнення з Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова - Балана 49 059,36 грн - боргу з орендної плати, 301,27 грн - пені та розірвання договору оренди від 29.04.10. Підставою позову прокурором визначено порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди від 29.04.10, укладеним між Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області - орендодавцем та Болгарським культурним центром ім. Академіка Олександра Теодорова-Балана - орендарем. Як установлено судом, за умовами вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно - частину (1 поверх та підсобні приміщення) невикористаного дитячого садочку "Казка" загальною площею 462 кв.м, розташоване на вул. Леніна, 146 у селі Червоноармійське, з метою розміщення Болгарської школи "Ізворче". Пунктом 2.1. договору оренди сторони погодили, що майно вважається переданим орендарю з моменту підписання сторонами зазначеного договору оренди, а пунктом 2.3. визначили, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (повернення) майна. Згідно з пунктом 3.1. договору оренди орендна плата перераховується орендодавцю в сумі 21025,44 грн в рік або 1752,12 грн в місяць не пізніше 15 числа кожного місяця. Оскільки спірне майно є комунальною власністю відносини, пов'язані з передачею його в оренду регулюються як Законом України "Про оренду державного та комунального майна", так і нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондує з приписами статті 759 Цивільного кодексу України. Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. За приписами статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним. За загальним правилом, наймодавець має передати майно у визначені строки та забезпечити можливість використання такого майна за призначенням для досягнення мети найму. У разі ненадання такої можливості наймач може скористатись правами, наданими йому, зокрема, пунктом 6 статті 762 Цивільного кодексу України, тобто відмовитись від сплати за користування, якщо він не міг користуватися майном. За приписами частини 6 статті 762 вказаного Кодексу наймач звільняється від плати за увесь час, упродовж якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. До обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, відноситься невиконання наймодавцем своїх обов'язків з передачі майна наймачеві, забезпечення доступу наймача до речі, а також обставини, які взагалі виключають можливість такого використання. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Позовні вимоги обґрунтовуються певними обставинами до яких відносяться: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, які становлять предмет доказування у справі. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача і обставини, що підтверджують право на звернення до суду. Отже, виходячи з вимог даного позову і змісту заперечень відповідача, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення, зокрема, наявності між сторонами договірних відносин з оренди, обставин щодо придатності об'єкта оренди до користування, використання його відповідачем, несплата останнім орендних платежів, розміру боргу, і виходячи з установленого з'ясування питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання цього договору за рішенням суду. Здійснюючи повторний розгляд справи, суд апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного розгляду усіх обставин справи установив, що передаючи спірне приміщення в оренду сторони не складали акт приймання - передачі цього приміщення, не визначений стан об'єкта оренди і в умовах договору від 29.04.10, що унеможливлює висновок про погодження сторонами відповідності майна його цільовому призначенню, а саме використання під розміщення школи. Дослідивши та надавши оцінку забраним у справі доказам, а саме листу від 27.01.10 №33 Державної СЕС Болградського району Одеської області, з якого убачається, що остання погодила можливість використання спірного приміщення за умов проведення капітального ремонту і отримання дозволу на експлуатацію , листу голови Червоноармійської сільради від 08.02.13, договори оренди на підставі яких відділ освіти у спірний період надавав відповідачеві у користування приміщення школи для проведення занять, письмові пояснення завгоспу дитячого садку, акт мешканців с. Червоноармійське - батьків, учнів школи "Ізворче", суд апеляційної інстанції установив, що орендоване приміщення передано відповідачеві у стані непридатному для використання, оскільки передане в оренду майно потребувало капітального ремонту, відтак не могло бути використане відповідачем відповідно до умов договору оренди, а саме під розміщення Болгарської школи "Ізворче". Виходячи з того, що апеляційний суд установив факт передачі позивачем в оренду приміщення непридатного до його експлуатації, що унеможливило використання цього майна відповідачем, суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволенні позову про стягнення боргу з орендної плати, а відтак і пені нарахованої на цей борг. При цьому, виходячи з того, що апеляційним судом не встановлено факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди, суд вірно відмовив у позові про розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України. Щодо вимог скаржника про скасування додаткової постанови апеляційного суду від 17.05.13, то апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за заявою особи, яка бере участь у справі, або за своєю ініціативою у разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення. Додаткову постанову може бути прийнято апеляційним судом з підстав і в порядку, визначеному статтею 88 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі скасував його та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, однак не вирішив питання щодо стягнення з позивача судового збору в доход Державного бюджету України за подання позовної заяви, апеляційний суд правомірно 17.05.13 ухвалив додаткову постанову. Доводи, викладені в касаційній скарзі, зокрема щодо порушення апеляційним судом норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.13 у справі №5017/3606/2012 залишити без змін.

Додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.13 у цій справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т. Дроботова