Ухвала

від 27.01.2014 по справі 5017/3606/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 січня 2014 року Справа № 5017/3606/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В., суддів:Данилової Т.Б., Козир Т.П., Малетича М.М., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2013 у справі№5017/3606/2012 за позовомПрокурора Болградського району Одеської області в інтересах держави в особі Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області доБолгарського культурного центру імені Академіка Олександра Теодорова-Балана пророзірвання договору оренди та стягнення 49 360,63 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.02.2013 задоволено позов про стягнення з Болгарського культурного центру ім. Академіка Олександра Теодорова - Балана 49 059,36 грн. - боргу з орендної плати за період з 01.07.2010 до 31.10.2012 та 301,27 грн. - пені та розірвання договору оренди від 29.04.2010.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2013 у справі скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Додатковою постановою Одеський апеляційний господарський суд від 17.05.2013 у відповідності до приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України здійснив перерозподіл судового збору шляхом стягнення з Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області до Державного бюджету України 2248,95 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2013 у даній справі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 залишено без змін, додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2013 залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2013 у справі №5017/3606/2012, у якій просить скасувати дану постанову, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 та додаткову постанову від 17.05.2013, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2013 - залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 у справі №5011-11/14157-2012, від 12.11.2012 у справі № 5017/1190/2012, від 12.02.2013 у справі №5011-58/10050-2012, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 29.08.2013 у справі №5017/3606/2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у позові щодо стягнення боргу з орендної плати та пені нарахованої на цей борг, а також щодо розірвання договору оренди, оскільки позивачу було передано в оренду приміщення у непридатному до експлуатації стані, що унеможливлювало використання цього майна відповідачем (частина 6 стаття 766 ЦК України), та судами не встановлено факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди (частина друга стаття 651 ЦК України).

Водночас у постанові від 29.05.2013 у справі №5011-11/14157-2012, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу по орендній платі, інфляційних втрат, трьох процентів річних. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно яких: відповідач взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати не виконав належним чином внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням штрафних санкцій, встановлених умовами договору та вимогами чинного законодавства; відповідачем не доведено неможливості використання об'єкту оренди протягом всього часу оренди (стаття 766 ЦК України), оскільки він не звертався до позивача з вимогами, спрямованими на усунення наслідків неможливості користуватися найнятим майном (частина друга статті 286 ГК України, частина четверта статті 762 ЦК України).

У постанові від 12.11.2012 у справі №5017/1190/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення боргу по орендній платі, індексу інфляції та трьох процентів річних, неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відповідно до яких: відповідач в порушення умов договору в межах дії останнього припинив сплачувати оренду плату, об'єкт оренди не повернув та продовжував ним користуватися; відповідачем не доведено, що ним не використовувався об'єкт оренди через неналежний технічний стан, що є обставиною за яку він не відповідає (стаття 762 ЦК України), оскільки відповідач за умовами договору зобов'язаний самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт об'єкта оренди та утримувати його у повній справності.

У постанові від 12.02.2013 у справі №5011-58/10050-2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для розірвання договору оренди та відмови в задоволенні зустрічного позову про звільнення від сплати орендної плати. При цьому суд касаційної інстанції, в частині, що стосується доводів заявника, виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно яких: орендар в порушення умов договору систематично не сплачував орендну плату та не застрахував орендоване майно, не забезпечив збереження майна в належному стані та використання за цільовим призначенням; відповідачем не доведено неможливості використання ним орендованого нерухомого майна за цільовим призначенням протягом опалювального сезону через відсутність опалення приміщення та з причин чинення орендодавцем перешкод у доступі до приміщень, що нібито обумовило наявність передбачених частиною 6 статтею 762 ЦК України підстав для звільнення орендаря від сплати орендної плати в спірний період.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Відтак, відсутні умови, визначені статтею 111 16 ГПК України, для допуску до провадження даної справи.

Керуючись статями 86, 111 14 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України у допуску справи №5017/3606/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Бакуліна СуддіТ.Данилова Т.Козир М.Малетич С.Шевчук