Постанова

від 05.12.2006 по справі 8/734н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/734н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.12.06                                                                                 Справа № 8/734н-ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Калькалит-Україна 1”, місто Луганськ,

до   1.Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

      2.Відділення державного казначейства у Ленінському районі міста Луганська,

      3.Відділення державного казначейства у місті Лисичанську Луганської області,

      4.Управління власності Лисичанської міської ради Луганської області,  -

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

при секретарі судових засідань Качаноській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Волошина О.Є. , - довіреність №241 від 10.10.2006 року;

від 1–го відповідача –Іваненко С.О. –начальник юридичного відділу, - довіреність №6068/10 від 02.03.06 року; Гуменюк М.С. –завідуючий сектором, - 34832/10 від 20.11.06 року; Шахова А.В. - старший державний податковий інспектор, - довіреність №32087/10 від 20.10.06 року;

від 2-го відповідача –не прибув;

від 3-го відповідача –не прибув;

від 4-го відповідача –Харченко О.Я. –головний бухгалтер, - довіреність №1271 від 04.12.06 року; Зиль О.С. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №1272 від 04.12.06 року, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про «скасування повністю податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську від 03.07.06 року №0000122360/0, а також про відшкодування у відповідності з підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сплаченого до бюджету ПДВ у сумі 143328,00 грн. у повному обсязі на розрахунковий рахунок ТОВ «Калькалит-Україна 1».

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 10.10.06 року.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.10.06 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Відділення державного казначейства у Ленінському районі міста Луганська (далі –2-й відповідач) та в якості третього відповідача - Відділення державного казначейства у місті Лисичанську Луганської області (далі – 3-й відповідач), - у зв'язку з чим відповідно до ст. 150 КАСУ розгляд справи відкладено на 21.11.06 року.

          Ухвалою суду від 21.11.06 року Управління власності Лисичанської міської ради Луганської області залучено до участі у справі в якості четвертого відповідача (далі –Управління власності, - 4-й відповідач), - у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 05.12.06 року.

          У судовому засіданні, яке відбулося 05.12.06 року, представниками 1-го відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську  (далі –МДПІ; Ленінська МДПІ) заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами.

          Клопотання задоволено, - здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та   звернувся до суду з клопотанням №б/н від 05.12.06 року - про уточнення  позовних вимог, яке полягає у тому, що відшкодування суми податку на додану вартість він просить здійснити з Державного бюджету.

          Представники 1-го відповідача –Ленінської МДПІ -  позов не визнали.

           Про його невизнання також зазначено у його запереченні на позов №б/н від 20.10.06 року, основний зміст якого полягає у тому, що позивач в якості платника податку на додану вартість (далі –ПДВ) зареєстрований менше, ніж за один рік до свого звернення з заявою про відшкодування на його користь з Державного бюджету ПДВ у сумі 143327,83 грн., -з огляду на що ця вимога не відповідає правилу підпункту 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР  «Про податок на додану вартість»(далі –ЗУ №168/97-ВР).

          Аналогічна думка висловлена МДПІ у додаткових запереченнях на позов (вих. №32089/10 від 20.10.06 року).

          2-й відповідач –Відділення державного казначейства у Ленінському районі міста Луганська –заперечення проти позову не висловив (відзив на позовну заяву №711 від 08.11.06 року), а факт невідшкодування на користь позивача суми ПДВ у розмірі 143328,00 грн. пояснює тим, що на його адресу від Ленінської МДПІ не надійшов висновок податкового органу про відшкодування ПДВ з бюджету, надання якого з боку підрозділів ДПА України на адресу підрозділів Державного казначейства України передбачено пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України  №209/72 від 02.07.1997 року (далі –Порядок №209/72).

          Ним заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (вих. №711 від 08.11.06 року та №761 від 04.12.06 року).

          З урахуванням того, що це клопотання відповідає вимогам ст.ст. 49, 51 та частини 3 ст. 122 КАСУ, - судом його задоволено.

          3-й відповідач –Відділення державного казначейства у місті Лисичанську Луганської області –свого однозначного ставлення до позову не висловив, але стверджує, що від Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1»(далі –ТОВ «Калькалит -Україна 1», - Позивач) до Державного бюджету  не надходила сума ПДВ, з приводу відшкодування якої воно звернулося з позовом до суду (відзиви на позовну заяву №02-25/1037 від 09.11.06 року та №02-25/1071 від 28.11.06 року).

          Ним заявлено клопотання про розгляд справи по суті за відсутності його представника.  

          З урахуванням того, що це клопотання відповідає вимогам ст.ст.49, 51 та частини 3 ст. 122 КАСУ, - судом його задоволено.

          Представники 4-го відповідача –Управління власності Лисичанської міської ради Луганської області - у судовому засіданні позов визнали.

          У своєму відзиві на позовну заяву №1268 від 01.12.06 року  Управління власності підтвердило як факт сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 143327,83 грн. (на виконання умов договору купівлі-продажу на аукціоні нерухомого комунального майна –нежитлового приміщення готелю «Лисичанськ»), так і відображення Управлінням власності цієї суми ПДВ у своїх деклараціях з ПДВ та сплати ним (Управлінням) вказаної суми грошових коштів до Державного бюджету.

          Представники сторін, які прибули до судового засідання, не заперечують проти розгляду справи по суті за відсутності представників 2-го та 3-го відповідачів.

          Заслухавши представників сторін, які прибули до судового засідання, дослідивши матеріали справи та додаткового надані докази, суд дійшов наступного.

          І.1.Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області ТОВ «Калькалит-Україна 1», ідентифікаційний код 33701543, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №13821020000005170.

          11.08.2005 року підприємство взято на податковий облік Ленінською МДПІ у місті Луганську.

          22.08.2005 року ТОВ «Калькалит-Україна 1»зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво  №17326827.

          2. 14.02.2006 року Лисичанська територіальна громада Луганської області в особі міського голови Бондаренка В.В. (Продавець), - з одного боку, - та ТОВ «Калькалит-Україна 1»(Покупець), - з іншого боку, - уклали  договір  купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна –будівлі, що підлягає продажу на аукціоні, - нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Жихар Н.П. 14.02.06 року, за реєстром №268.

           Предметом цього договору є чотириповерхова будівля готелю «Лисичанськ»загальною площею 2234,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Ворошилова,5 (пункт 1.1. договору).

          Зазначений у договорі об'єкт продано за 859967,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 143327,83 грн. (п. 1.5 договору).          

          Внесена покупцем застава у сумі 85910,75 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 14318,46 грн.)  є складовою частиною ціни продажу об'єкту (п. 1.6).

          Покупець зобов'язаний протягом 10 днів з моменту нотаріального посвідчення  цього договору внести 129009,37 грн. податку на додану вартість за придбаний об'єкт відчуження на підставі платіжного доручення, яке видає Продавець.

          Покупець зобов'язаний внести 645046,88 грн. за придбаний об'єкт відчуження протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

          Плата за об'єкт відчуження вноситься на підставі цього договору  та приватизаційних платіжних доручень встановленого зразка, які видає Продавець (п. 2.1).

          Абзацом другим пункту 2.3 Договору передбачено, що ПДВ Покупець вносить відповідно до платіжного доручення на позабюджетний рахунок Управління власності Лисичанської міської ради №37181002002665 в Управлінні Державного казначейства Луганської області, МФО 804013, код управління –33537796.

          3.Як вбачається з матеріалів справи, позивач податок на додану вартість у загальній сумі  143327,83 грн. (14318,46 грн. + 129009,37 грн.) платіжними дорученнями №1 від 07.02.06 року та №27 від 14.02.06 року сплатив шляхом перерахування на позабюджетний рахунок Управління власності Лисичанської міськради №37181002002665 в Управлінні Державного казначейства Луганської області , МФО 804013, код управління –33537796.

          У такий спосіб він повністю виконав вимоги пунктів 2.1 - 2.3 вищеназваного договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна –будівлі, що підлягає продажу на аукціоні.

          4.Факт сплати повної вартості предмету договору та повної суми ПДВ підтверджується наступними матеріалами справи:

          а)платіжним дорученням №1 від 07.02.06 року на суму 85910,75 грн. (сума застави по договору, у т.ч. ПДВ у сумі 14318,46 грн.;

          б)приватизаційним платіжним дорученням №27 від 14.02.06 року на суму 129009,37 грн. (залишок суми ПДВ);

          в)приватизаційним платіжним дорученням №28 від 14.02.06 року на суму 645046,88 грн.

          5.Факт отримання Управлінням власності Лисичанської міськради сум ПДВ, згаданих у підпунктах «а»та «б»п.4 розділу І цієї постанови, підтверджується:

а)вищезгаданим відзивом Управління власності №1268 від 01.12.06 року;

б)наданою ним копією приватизаційного платіжного доручення №27 від 14.02.06 року на суму 129009,37 грн.;

в)банківським витягом про надходження від ТОВ «Калькалит-Україна 1»на рахунок Управління власності застави у сумі 85910,75 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 14318,46 грн.).

6.Факт видачі Управлінням власності  на користь ТОВ «Калькалит-Україна 1»податкових накладних підтверджується реєстром отриманих та виданих Управлінням власності податкових накладних за 2006 рік, згідно якому:

07.02.06 року Управлінням видано на користь позивача податкову накладну №43 на суму 85910,75 грн., з яких ПДВ складає 14318,46 грн.;

14.02.06 року Управлінням видано на користь позивача податкову накладну №50 на суму 774056,25 грн., з яких ПДВ складає 129009,37 грн.

7.Факт відображення Управлінням власності отриманих грошових коштів, у т.ч. ПДВ, у своїй податковій звітності за лютий 2006 року, підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість, з службовими відмітками ДПІ у місті Лисичанську.

8.Факт перерахування Управлінням власності до Державного бюджету ПДВ у загальній сумі 143327,83 грн. підтверджується платіжними дорученнями:

№159 від 20.03.06 року на суму 13148,92 грн.

та №160 від 20.03.06 року на суму 142891,08 грн.

Судом звернуто увагу на те, що загальна сума ПДВ, перерахованого до Державного бюджету за цими платіжними дорученнями, становить 156040,00 грн., - тобто на 12712,17 грн. перевищує суму позову, - але суд у даному випадку виходить з того, що ця сума ПДВ,  НЕ Є МЕНШОЮ, ніж сума заявлених позовних вимог; крім того, вищезгадана різниця  між сумою позову та сумою ПДВ, фактично отриманого на розрахунковий рахунок Управління власності, - не є предметом спору по цій справі.

9.Як вбачається з матеріалів справи (сторінка 6 акту №289/23-6/33701543 від 20.06.06 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», і.к. 33701543, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2006 року»), - ТОВ «Калькалит-Україна 1»20 квітня 2006 року, за вхідним №23798, надало до Ленінської МДПІ у місті Луганську податкову декларацію з ПДВ за березень 2006 року, разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування суми ПДВ, - заявивши при цьому про відшкодування з Державного бюджету на розрахунковий рахунок платника податку у банківській установі ПДВ у сумі 143328,00 грн. (округлена сума 143327,83 грн.)

10.В період з 14 по 20 червня 2006 року, на підставі наказу Ленінської МДПІ у місті Луганську №720 від 14.06.06 року,  у зв'язку з заявленою ТОВ «Калькалит-Україна 1»вимогою, здійснено виїзну позапланову перевірку, за наслідками якої складено  згаданий у п. 9 розділу І цієї постанови акт №289/23-6/33701543 від 20.06.06 року, згідно якому:

а)повністю підтверджено факт надання ТОВ «Калькалит-Україна 1»податкових  декларацій з ПДВ за лютий та  березень 2006 року, в першій з яких, між іншим, йдеться про податковий кредит у сумі 148596,00 грн., а у другій викладено вимогу про відшкодування з Державного бюджету на рахунок платника податку у банку ПДВ у сумі 143328,00 грн.;

б)в ході перевірки виявлено та в установленому порядку досліджено згадані вище у цій постанові  податкові накладні №43 від 07.02.06 року та №50 від 14.02.06 року, а також документи про сплату позивачем на користь Продавця повної вартості (разом з ПДВ) готелю «Лисичанськ»;

в)не встановлено фактів:

наявності у ТОВ «Калькалит-Україна 1»взаємовідносин з суб'єктами господарювання, які припинили свою діяльність на підставі рішення суду,

укладення договорів, наявності  первинних та інших документів, які визнано судом недійсними,

наявності правовідносин з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено (п.2.12 акту);

г)не виявлено будь-яких порушень чинного законодавства при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, а також при складанні та наданні податкової звітності, у т.ч. стосовно податкової декларації з ПДВ за березень 2006 року (пункти 3.1.1; 3.1.2, 3.1.3; 3.2.1; 3.2.2; 3.2.3 акту).

Жодна зі сторін не надала до суду доказів того, що факти, встановлені цим актом, у будь-якій його частині спростовані.

З огляду на викладене суд розцінює його як належний, достатній та припустимий доказ по цій справі.

11.З урахуванням результатів вищезгаданої перевірки 03.07.06 року Ленінською МДПІ на підставі підпункту  7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ)  прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122360/0 від 03.07.06 року, яким ТОВ «Калькалит-Україна 1»відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у сумі 143328 грн.

12.ТОВ «Калькалит-Україна 1»не погодилося з цим рішенням та 05.07.06 року, за вих. №б/н на адресу Ленінської МДПІ спрямувало заперечення.

Ленінська МДПІ, розглянувши це заперечення, 14.07.06 року відхилила його (вих. №21157/23-6/33701543 від 14.07.06 року), пославшись на те, що ТОВ «Калькалит-Україна 1», відповідно до підпункту 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 ЗУ №168/97-ВР «Про ПДВ»,  не має права на відшкодування ПДВ з бюджету, оскільки його в якості платника ПДВ «було зареєстровано з 22.08.05 року по 01.03.06 року», тобто «менше, ніж за 12 календарних місяців»до місяця, за результатами якого подається заява на бюджетне відшкодування, а тому заявник «втрачає право на отримання бюджетного відшкодування»(відповідь отримана позивачем 20.07.06 року, вх. №97).

Крім вищезгаданого заперечення, позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням МДПІ №0000122360/0 від 03.07.06 року, звернувся до неї зі скаргою №168 від 13.07.06 року.

Ленінська МДПІ, розглянувши цю скаргу, своїм рішенням №22428/23-6-25 від 27.07.06  року відхилила її, при цьому навела доводи, аналогічні вищецитованим, та знову винесла податкове повідомлення-рішення №0000122360/1 від 27.07.06 року, яким відмовила платнику податку у відшкодуванні з бюджету ПДВ у сумі 143328 грн. (отримано позивачем 01.08.06 року, вх. №103).

Оскільки ТОВ «Калькалит-Україна 1»не погодилося з рішенням,  прийнятим МДПІ  27.07.06 року, - 09.08.06 року воно звернулося зі скаргою №184 до Державної податкової адміністрації в Луганській області.

Остання, розглянувши скаргу, своїм рішенням №12247/25-08  від 28.08.06 року відхилила її, при цьому навела доводи, аналогічні доводам МДПІ, а «податкове повідомлення-рішенням МДПІ №0000122360/0 від 03.07.06 року залишила без змін»(отримано позивачем 29.08.06 року, вх.№132).  

Після цього ТОВ «Калькалит-Україна 1»звернулося до господарського суду Луганської області з позовом, який є предметом розгляду по цій справі.

ІІ. Заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

1.Наявними у справі доказами належним чином доведено, що позивач по справі у встановленому порядку 22.08.05 року зареєстрований в якості платника ПДВ.

Як сказано у пункті 1.3 ст. 1 ЗУ №168/97-ВР «Про ПДВ», -

платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

2.Матеріалами справи безспірно доведено, що ТОВ «Калькалит-Україна 1»сплатило ПДВ у сумі 143327,83 грн., яка повністю перерахована до Державного бюджету (про це йдеться вище, - у розділі І цієї постанови).

Суд при вирішенні цього спору виходить з розміру ПДВ, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням №0000122360/0 від 03.07.06 року, а саме: 143328 грн. (тобто округлена до цілої гривні сума у розмірі 143327,83 грн.), - та посилається на неї у подальшому викладенні цієї постанови.

3.Як сказано у пункті 1.8 ст. 1 ЗУ №168/97-ВР, -

бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.   

          4.Суд виходить з того, що жодною із сторін по цій справі не оспорюється право позивача на нарахування податкового кредиту згідно податковій декларації з ПДВ за лютий 2006 року у розмірі 148596 грн., як не оспорюється і правильність визначення ним у податковій декларації з ПДВ за березень 2006 року суми ПДВ у розмірі 143328 грн., яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, а тому підстав для надання правової оцінки названим обставинам –немає.

          5.Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що ними спростовуються доводи 1-го відповідача - Ленінської МДПІ щодо того, що позивач не має права на відшкодування заявленої ними суми ПДВ, оскільки він зареєстрований в якості платника ПДВ 22.08.05 року, - тобто менше, ніж за 12 календарних місяців до настання періоду, в якому ним подано податкову декларацію з ПДВ, в якій він визначив спірну суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

          (МДПІ у своїх рішеннях по скаргах ТОВ «Калькалит-Україна 1», а також у відзивах на позов та у судовому засіданні  акцентує увагу на тому, що нею ніяка інша підстава відмови у наданні бюджетного відшкодування ПДВ при прийнятті спірного рішення до уваги не приймалась, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи).

          5.1.Так, згідно абзацам 3 та 4 підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР -

           податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

           Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          5.2.Абзацом першим підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР визначено, що

           сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          А абзацом третім того ж підпункту передбачено, що

           при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як сказано далі у підпункті 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 названого Закону, -

якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 має від»ємне значення, то:

           а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

          Далі.

          Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку у п'ятиденний термін після подання  декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (…) (підпункт 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

          Суд вважає, що наявними у справі доказами доведено, що позивачем виконано всі вищеперелічені вимоги Закону України №168/97-ВР; жодна із сторін по справі не оспорює ці обставини.

          5.3.Підпунктом 7.7.5 ЗУ №168/97-ВР передбачено, що  протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

          Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

А далі, за наявності підстав,  передбачено вступ у дію правила підпункту 7.7.6 п.7.7 с. 7 ЗУ №168/97-ВР, згідно якому

на    підставі    отриманого   висновку   відповідного податкового органу орган державного  казначейства  надає  платнику податку  зазначену у  ньому  суму  бюджетного  відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок  платника  податку  в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

          Матеріалами справи підтверджено факт проведення МДПІ такої перевірки, яка не виявила жодних порушень чинного законодавства з боку позивача.

          5.4.Незважаючи на це, МДПІ прийняла спірне податкове повідомлення-рішення та припустилася невірного тлумачення та застосування норми підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР «Про ПДВ».

           Суд дійшов такого висновку з огляду на наступне.

           У підпункті 7.7.11 сказано:

          Такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

          а) особа, яка:

          була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; (…).

          Тобто законом передбачено СПЕЦІАЛЬНУ ПІДСТАВУ для повернення з Державного бюджету сплаченого у встановленому порядку ПДВ, а саме:  

          нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, -

як це і має місце  у даному конкретному випадку з ТОВ «Калькалит-Україна 1».

          Суд не вважає за належні та припустимі докази по справі з боку  МДПІ її «аналітичні»викладки щодо того, як, на її думку, належить розуміти цю норму Закону №168/97-ВР, - тому що, на переконання суду, вона викладена законодавцем чітко та ясно - як ВИКЛЮЧЕННЯ З ПРАВИЛА.

          1-й, 2-й та 3-й відповідачі позовні вимоги не спростували.

          З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач належним чином довів своє право на отримання відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ у розмірі 143328 грн. - згідно декларації з ПДВ за березень 2006 року.

          За таких обставин спірне податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ міста Луганська №0000122360/0 від 03.07.06 року підлягає скасуванню, а ПДВ у сумі 143328 грн. – відшкодуванню з Державного бюджету на користь позивача, - тобто позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись частиною 1 ст. 94 КАСУ, суд стягує з Державного бюджету на користь позивача державне мито у сумі 3,40 грн.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачем, крім державного мита у сумі 3,40 грн., на підставі платіжного доручення №346 від 13.09.06 року також сплачено за розгляд цього ж спору  державне мито у сумі 1433,28 грн.

          Приймаючи до уваги вищенаведену обставину, суд при винесенні постанови по справі питання про повернення надмірно сплаченого державного мита не вирішує, оскільки виходить з того, що згідно частині 2 ст. 89 КАСУ, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

          На підставі викладеного, п. 1.8 ст.1; п.п. 7.4.1 п. 7.4; п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 та 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»,  керуючись ст.ст. 49, 51, ч. 3 ст.122, ст.ст.158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську  №0000122360/0 від 03.07.2006 року.

          3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», ідентифікаційний код 33701543, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 4, кв. 186, - бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року у сумі 143328 (сто сорок три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

          4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», ідентифікаційний код 33701543, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 4, кв. 186, - судові витрати (державне мито) у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 05.12.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано   11.12.2006 року.

Суддя                                                                                          А.П. Середа