Постанова

від 02.09.2013 по справі 27/267

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа№ 27/267

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Стоколос В.В., представник за довіреністю № 33-21/37395 від 27.12.2012;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 27/267 за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Мобіл" про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,0553 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 р. у розмірі 2 143 230 доларів 72 цента США та 11 299 грн. 94 коп., з яких: 1 258 000 доларів США (еквівалентно 10 028 398 грн. 60 коп.) - заборгованість по поверненню суми кредиту; 885 230 доларів 72 цента США (еквівалентно 7 075 649 грн. 14 коп.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 7 958 грн. 07 коп. - пеня за прострочення зобов'язання по поверненню кредитних коштів; 3 341 грн. 87 коп. - пеня за прострочення зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 27/267 позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено повністю: вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,0553 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" у розмірі 2 143 230 доларів 72 цента США та 11 299 грн. 94 коп. за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 р., укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі", у тому числі: по поверненню суми кредиту - 1 258 000 доларів США (еквівалентно 10 028 398 грн. 60 коп.); по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 885 доларів 72 цента США (еквівалентно 7 075 649 грн. 14 коп.); по сплаті пені за прострочення зобов'язання по поверненню кредитних коштів у розмірі 7 958 грн. 07 коп.; по сплаті пені за прострочення зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3 341 грн. 87 коп.

Також встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 948 383 грн. 00 коп.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги, звернувши стягнення на заставлене майно, яким були забезпечені вимоги за договором кредиту.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Тіволі" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 27/267 змінити в частині визначення суми пені, зменшивши її розмір на 50%.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно не задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" у справі № 27/267 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 у справі №27/267 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 02.09.2013.

В судовому засіданні 02.09.2013 представник позивача надав пояснення, якими просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в даному судовому засіданні через його зайнятість та перебування за межами міста Києва.

Будь-яких доказів наведених у клопотанні доводів суду не надано.

Третя особа також не скористалась правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена за належними адресами (за місцезнаходженням юридичної особи та за адресою ліквідатора).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи дійшла висновку про його відхилення, оскільки неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб, а також враховуючи те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"), як позикодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі", як позичальником 03.08.2007 укладено Кредитний договір №11193612000.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 1 500 000,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору надання кредиту здійснюється окремими траншами у термін з 06.08.2007 р. протягом періоду будівництва офісного центру, вказаного в п. 1.4 договору, але не пізніше 06.08.2008 р. за умовою надання забезпечення, передбаченого п. 2.1 договору, та виконання позичальником п. 4.2 договору. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору). Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції.

За використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (п. п. 1.3.1 договору в редакції Додаткової угоди до нього від 19.09.2008 № 3).

Відповідно до п. п. 1.3.2 договору (в редакції Додаткової угоди до нього від 19.09.2008 № 3) за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди до нього від 15.12.2008 № 4) встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком прийнято: заставу нерухомості, а саме: житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0553 га, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63; порука ТОВ "Юкон Мобіл", код ЄДРПОУ 32830533, при цьому позичальник має право клопотати про розірвання договору поруки після підписання договору іпотеки вищезазначеної будівлі; заставу майнових прав згідно договору застави майнових прав №2929 від 15.12.2008 р.

Згідно з п.7.1 договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 17,0% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

До даного Кредитного договору між Банком та Позичальником укладено наступні Додаткові угоди: Додаткова угода №1 від 28.05.2008; Додаткова угода №2 від 07.07.2008; Додаткова угода № 3 від 19.09.2008 та Додаткова угода № 4 від 15.12.2008.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"), як іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі", як іпотекодавцем 03.08.2007 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрований в реєстрі за № 2115.

Предметом іпотеки за даним договором є нерухоме майно - земельна ділянка загальною площею 0,0553 га, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавцю за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 р. (п. 1 договору).

Крім цього, 07.07.2008 р. між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрований в реєстрі за № 2738, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,0553 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, та належить іпотекодавцю на праві власності (п. 1 договору).

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 в частині надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі, перерахувавши на рахунок останнього грошові кредитні кошти в сумі 1 500 000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами № 0606928110 від 05.09.2007 року на суму 200 000,00 дол. США, № 0607012844 від 10.09.2007 року на суму 150 000,00 дол. США, 3 0605960424 від 06.08.2007 року на суму 950 000,00 дол. США, № 0609202944 від 06.11.2007 року на суму 200 000,00 дол. США.

Позичальником зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконувались належним чином, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість по кредиту в сумі 1 258 692,71 доларів США, заборгованість по процентам в сумі 13 841,47 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів в сумі 418,10 доларів США та пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 995,63 доларів США, яка була присуджена до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2009 по справі № 33/658.

Дане рішення набрало законної сили та є чинним на даний час.

Враховуючи неоплату товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі" заборгованості присудженої до стягнення вищезазначеним рішенням суду, позивач листом №135-33-7/372 від 11.05.2011 р. (т.1, а.с. 115-118) звернувся до останнього з вимогою про погашення цієї заборгованості протягом тридцятиденного строку, а також, повідомив, що у випадку невиконання наведеної вимоги Банком буде розпочато звернення стягнення на предмет іпотеки за Договорами іпотеки від 03.08.2007 р. та від 07.07.2008 р.

Дана вимога залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі" без задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,0553 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" за кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 р. у розмірі 2 143 230 доларів 72 цента США та 11 299 грн. 94 коп., з яких: 1 258 000 доларів США (еквівалентно 10 028 398 грн. 60 коп.) - заборгованість по поверненню суми кредиту; 885 230 доларів 72 цента США (еквівалентно 7 075 649 грн. 14 коп.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 7 958 грн. 07 коп. - пеня за прострочення зобов'язання по поверненню кредитних коштів; 3 341 грн. 87 коп. - пеня за прострочення зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою кредитний договір №11193612000 від 03.08.2007 р. з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, факт надання Банком ТОВ "Тіволі" кредиту в розмірі 1 500 000,00 доларів США, прострочення останнім виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування такими коштами та їх поверненню було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2009 р. по справі №33/658, яким позов Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ТОВ "Тіволі" та ТОВ "Юкон Мобіл" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 задоволено повністю.

Оскільки, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вже присудженої до стягнення рішенням суду заборгованості, то підстави для повторного доказування порушення ТОВ "Тіволі" умов Кредитного договору та наявності його обов'язку по поверненню на користь Банку суми кредиту в розмірі 1 258 692,71 доларів США, сплаті нарахованих станом на 15.09.2009 р. відсотків у розмірі 13 841,47 доларів США, пені за прострочення по сплаті відсотків у розмірі 418,10 доларів США та пені за прострочення по поверненню кредиту в розмірі 995,63 доларів США відсутні.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №33/658 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №27/267, не можуть йому суперечити.

Отже, факт наявності у ТОВ "Тіволі" зобов'язання по сплаті на користь Банку наведених грошових коштів належним чином підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 16.09.2009 р. по 16.10.2012 р. (тобто, за наступний період після прийняття господарським судом міста Києва рішення від 21.12.2009 р. у справі №33/658 та які не були предметом розгляду у наведеній справі) у розмірі 871 389,25 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Так, сторонами Кредитного договору було погоджено обов'язок відповідача (п. 1.3 договору) по сплаті відсотків за користування кредитним коштами, визначено їх розмір та порядок оплати.

Враховуючи невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором, позивачем правомірно заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 16.09.2009 р. по 16.10.2012 р. у розмірі 871 389,25 доларів США.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Так, матеріалами справи (лист від 11.05.2011 р. № 135-33-7/372) підтверджується звернення Банку до ТОВ "Тіволі" з вимогою погасити спірну заборгованість за Кредитним договором протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договорами іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як вже зазначалось вище, дана вимога залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі" без задоволення.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договорами іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 р. у розмірі 2 143 230 доларів 72 цента США та 11 299 грн. 94 коп., з яких: 1 258 000 доларів США (еквівалентно 10 028 398 грн. 60 коп.) - заборгованість по поверненню суми кредиту; 885 230 доларів 72 цента США (еквівалентно 7 075 649 грн. 14 коп.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 7 958 грн. 07 коп. - пеня за прострочення зобов'язання по поверненню кредитних коштів; 3 341 грн. 87 коп. - пеня за прострочення зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно не задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, зменшення розміру пені на 50% не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 25.04.2013 по справі № 5023/5213/12.

В даному випадку, зменшення розміру пені на 50% не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру пені правомірно не задоволено місцевим господарським судом.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 27/267 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 27/267 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.