Постанова

від 12.08.2013 по справі 826/9538/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 серпня 2013 року 17 год. 46 хв. № 826/9538/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Бутрос Трейд", про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 12 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Бутрос Трейд" (також далі - ТОВ "Бутрос Трейд") , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26 грудня 2012 року № 0015222203 та № 0015232203 (також далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем всупереч чинному податковому законодавству та без достатніх підстав.

Ухвалою суду від 20 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та, відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України, ТОВ "Бутрос Трейд" допущено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (також далі - третя особа) .

У ході судового розгляду справи представники позивача та третьої особи позов підтримали та просили задовольнити його повністю, зокрема, з підстав, зазначених у письмових поясненнях по суті позову, наданих суду у судовому засіданні 05 липня 2013 року.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 05 липня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушення ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 10 по 14 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 грудня 2012 року складено акт № 1181/22-3/37318684 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із третьою особою за лютий, квітень 2012 року (також далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем зменшено залишок від'ємного значення суми ПДВ за січень 2012 року у розмірі 2898544,00 грн. та занижено ПДВ за квітень 2012 року у розмірі 4464904,00 грн., чим порушено ст. 22, ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України) .

Перевірку проведено відповідно до підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі наказу від 07 грудня 2012 року № 2042, копію якого направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

На підставі акту перевірки, 26 грудня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0015222203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4464904,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1116226,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0015232203, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПЛВ у розмірі 2898544,00 грн.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок відповідача про зменшення позивачем залишку від'ємного значення суми ПДВ за січень 2012 року та заниження ним суми ПДВ за квітень 2012 року ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та третьою особою.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що податковий кредит за січень та квітень 2012 року позивачем сформовано за рахунок третьої особи, а саме на підставі податкових накладних, виписаних нею позивачу.

При цьому, перевіркою не виявлено реальності фінансово-господарських відносин між вказаними товариствами, оскільки позивач не надав до перевірки первинних документів, які б підтвердили зворотне.

До того ж, відповідно до акту від 10 липня 2012 року № 501/22-02/37687271 про неможливість проведення зустрічної звірки третьої особи щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01 січня по 31 травня 2012 року, не виявлено факту реального здійснення господарських операцій третьою особою за січень-травень 2012 року, виявлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 ПК України, а всі операції купівлі-продажу третьої особи не спричиняють реального настання правових наслідків, отже носять ознаки "фіктивності" по ланцюгу вигодонабувача.

За переконанням відповідача, викладене свідчить про те, що виписані третьою особою податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що 01 червня 2011 року між позивачем та третьою особою укладено договір № 01/06 (також далі - договір) , за умовами якого третя особа зобов'язалась поставити, а позивач - прийняти та сплатити товар.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.6 ст. 2,п. 9.3 ст. 9 договору, товар постачається відповідно до умов DDP автотранспортом третьої особи на склад позивача.

Позивач надсилає третій особі підписану уповноваженою особою заявку на постачання товару, де вказує найменування товару, його якість та кількість.

Одночасно із товаром третя особа зобов'язалась надати наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, товару (видаткову) накладну, завірену підписом та мокрою печаткою третьої особи копію сертифікату якості; гігієнічний висновок, специфікацію.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На підтвердження виконання умов договору, представники позивача надали суду копії: видаткових та податкових накладних; договору від 01 січня 2012 року № 01/12 про надання складських послуг та актів щодо надання таких послуг; документів, які підтверджують придбання товару третьою особою, у тому числі заявок на перевезення товару; торгових патентів позивача.

Інших документів, у тому числі тих, обов'язковість складання яких обумовлена умовами договору, представниками позивача суду не надано. Зокрема, суду не надано доказів, які б підтвердили здійснення оплати за договором та рух коштів на рахунку позивача, а також реєстру виданих та отриманих податкових накладних і доказів реєстрації податкових накладних (які, відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних) у вказаному реєстрі.

Стосовно поставки товару на умовах DDP суд зазначає наступне.

Згідно з умовами "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)", затвердженими Правилами/Багатосторонньою угодою (не СНД), Країни - учасниці, від 01 січня 2000 року, № 560, термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням) (А8).

Тобто, у будь-якому випадку постачальник (продавець) зобов'язаний надати покупцю транспортний документ.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинен підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

У постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Згідно з п. 201.10 ст. 201, до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних платниками ПДВ - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума ПДВ в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача та третьої особи не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Бутрос Трейд", про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" залишити без задоволення.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2013 року