Ухвала

від 22.08.2013 по справі 826/8453/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8453/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції:Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Ріпак О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24 квітня 2013 року № 0000241720, № 0000261720 та № 00000251720, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 № 0000241720, № 0000261720 та № 0000251720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.04.2013 № 0000241720, в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду та ухвалити нове. Так, позивач просив суд апеляційної інстанції задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відповідач - відмовити в їх задоволенні повністю.

В судове засідання з'явився позивач, представник позивача, свою апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги позивача заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період з 11.03.2013 по 22.03.2013 р. проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 1156/17-2-06/НОМЕР_4 від 05.04.2013 р.

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.04.2013 року № 0000241720, № 0000261720 та № 0000251720.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема 176.1. ст. 176, пп. 187.1. ст. 187, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, а також п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України «Про застування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. № 0000241720, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Експансія» позивачем сформований правомірно, відтак вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 10 429,00 грн.

На підставі п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючим органом визначено суму податкового зобов'язання СПД ОСОБА_2 за жовтень-грудень 2010р., лютий 2011 року в розмірі 4 919,61 грн.

Податкові зобов'язання за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. формувалися позивачем по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, тобто у відповідності до положень п. 187.1. ст. 187 ПК України, що зокрема встановлено і в акті перевірки.

Так, податковий орган, вказуючи на порушення позивачем 176.1. ст. 176, пп. 187.1. ст. 187, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Експансія», оскільки витрати не підтверджені податковими накладними за даними реєстру податкових накладних.

Таке твердження податкового органу колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що воно спростовується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних виписаних ТОВ «Експансія» на користь позивача.

Також, слід враховувати і те, що, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (Ухвала К- 28167/10 від 22.09.11 p., Ухвала К-1363/10 від 29.05.12 p., Ухвала К-34680/09 від 29.04.10 p., К- 20464/10 від 17.01.12 p., Ухвала К/9991/73551/11 від 11.04.12 p., Ухвала К-13769/09 від 11.06.12 p., Ухвала К/9991/49837/11 від 29.03.12 p., К-20999/10 від 29.06.11 р. тощо.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових накладних не відповідають дійсності не надав.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Експансія» позивачем сформований правомірно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, висновок відповідача, що ФОП ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Експансія» є необґрунтованим, тому податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000241720 є протиправним і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № 0000261720 та № 0000251720, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач, виносячи вказані податкові повідомлення-рішення, виходив з викладеного в акті висновку щодо порушення позивачем п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України «Про застування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, відповідно до п.1 ст. 3 зазначеного вище Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно положень п.12 ст. 3 Закону, суб'єкти господарювання які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у періоді з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. підприємцем здійснювалась реалізація продовольчих та непродовольчих товарів за готівковий розрахунок. Реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснювалась за наявністю відповідних ліцензій. Протягом перевіряємого періоду підприємцем застосовувались 2 реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) № 2656004228Р/02 та №2656004229 Р/о 4 в м, Києві, пр-т В. Порика, 2 (ринок Виноградарь).

В акті перевірки податковим органом, враховуючи інформацію отриману від контрагентів позивача на підставі запитів, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 закупила товар у контрагентів (ДП ПАТ «КИЇВ ХЛІБ» «ХЛІБОКОМБІНАТ №12», ТОВ «Три Ведмеді») на загальну суму 115 288,55грн без ПДВ. Вказане твердження позивачем оскаржено не було.

Відповідно до поданої податкової звітності та звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій товар, закуплений у вищевказаних контрагентів через реєстратори розрахункових операцій не проводився.

Зважаючи, що позивачем не було надано документів, якими б підтверджувалося повернення чи списання товару, не надано доказів на псування товару, повернення коштів за товар, товар у книзі обліку доходів і витрат не обліковувався, видається обґрунтованою позиція суду першої інстанції, який погодився з висновком податкового органу про порушення позивачем п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України «Про застування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно приписів яких, суб'єкти господарювання які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки та здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № 0000261720 та № 0000251720, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вірно встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку поданим сторонами доказами.

Враховуючи вищезазначене колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог лише в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000241720 обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24 квітня 2013 року № 0000241720, № 0000261720 та № 00000251720 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І. О. Грибан

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 27 серпня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.