Рішення

від 23.02.2009 по справі 6/505

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/505

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом                     Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Київський деревообробний завод»

До відповідача-1          Закритого акціонерного товариства «Управління капітального будівництва»

До відповідача-2           Міністерства оборони України

Про                                          визнання недійсним договору № 10/07/03-061/ККз від 14.03.2006 р. з моменту укладення

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від прокуратури                               не з'явились

Від позивача                               Злотківська І.Г. (за дов.)

Від відповідача-1                              Гребенчук С.В. (за дов.)

Від відповідача-2                              Порайко А.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Київський деревообробний завод»до філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд»та закритого акціонерного товариства «Управління капітального будівництва»про визнання недійсним договору № 10/07/03-061/ККз від 14.03.2006 р. з моменту укладення.

Ухвалою суду від 05.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/505 та призначено розгляд останньої на 22.01.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

За твердженням позивача, договір, укладений між відповідачами, не відповідає вимогам чинного законодавства, змінює цільове призначення земельної ділянки, а також є таким, що порушує права позивача –користувача спірної земельної ділянки.

Під час розгляду справи суд залучив до участі у справі як іншого відповідача Міністерство оборони України на підставі ст. 24 ГПК України.

12.02.2009 р. було на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України було припинено провадження у справі в частині вимог до філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд».

У свою чергу, представниками закритого акціонерного товариства «Управління капітального будівництва»та Міністерства оборони України подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Відповідач-1 відзиву на позов не подав.

Відповідач-2 позов визнав повністю, про що зазначив у письмових поясненнях.

У судове засідання 23.02.2009 р. представник прокуратури не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.03.2006 р. між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд», та закритим акціонерним товариством «Управління капітального будівництва»було укладено інвестиційний договір № 10/07/03-061/ККз про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, створення інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі - Договір).

Предметом Договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) існуючих об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на земельній ділянці орієнтовною площею 10,2 га, яка знаходиться по вул. Пономарьова, 17 у смт. Коцюбинське Київської області.

Пунктами 2.6, 2.7 Договору передбачено, що Міністерство оборони України вносить у якості паю право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17 площею 10,2 га, вартість якої згідно з проведеною оцінкою становить 3027000 грн., а також нерухоме майно, яке є державною власністю та складається з адміністративного корпусу площею 963,5 кв. м., їдальні площею, 1355,2 кв. м., підвалу площею 400,1 кв. м. та навісу площею 19,6 кв. м. (далі - майно), вартість якого, відповідно до оцінки, складає 3984000 грн. Загальна грошова оцінка вкладу відповідача-2 по Договору становить 7011000 грн. Пайовий внесок позивача передається у спільну діяльність для цілей укладеної угоди шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони спрямовують свої сумісні дії і зусилля на проектування, будівництво та/або реконструкцію (далі - будівництво) існуючих об'єктів житлово-цивільного призначення, їх матеріально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію управління майном при проектуванні, будівництві, реконструкції що призведе до створення спільної часткової власності сторін. Тобто наслідком виконання обов'язків за Договором є отримання відповідачами у спільну часткову власність об'єкту будівництва. При цьому право спільної часткової власності набувається пропорційно розміру фактично вкладених грошових коштів та майнових паїв на момент виконання Договору в натурі.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

У той же час, в силу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Таким чином, інвестору повинно належати право розпорядження майновими та інтелектуальними цінностями.

Крім того, згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частина 1 статті 1134 Цивільного кодексу України встановлює, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, враховуючи норми Цивільного кодексу України, за спірним Договором учасники об'єднують свої вклади, після чого ці вклади набувають статусу спільного майна та використовуються в інтересах усіх учасників договору.

Як зазначено вище, за умовами Договору мало бути здійснено будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення на земельній ділянці за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, на якій знаходиться державне підприємство Міністерства оборони України «Київський деревообробний завод».

Згідно з довідкою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, вищевказана земельна ділянка надана у користування Міністерству оборони України та закріплена за державним підприємством Міністерства оборони України «Київський деревообробний завод»на праві повного господарського відання.

Крім того, згідно з наказом генерального директора Київського територіального лісопромислового об'єднання від 16.12.2002 р. та акту приймання-передачі, майно прийнято на баланс позивача.

Таким чином, позивач, який є підприємством, заснованим на державній формі власності, є балансоутримувачем майна і постійним землекористувачем, при цьому, згідно з державним актом на право користування землею земля, надана для виробничої бази.

Судом встановлено, що відповідач-2 не має права розпоряджатися майном, яке було визначено як його пайовий внесок за Договором. Земельна ділянка не належить відповідачу-2 на праві власності. Дана земельна ділянка зайнята будівлями, є державною власністю, і використовується позивачем з метою їх обслуговування.

Крім того, згідно з вимогами статті 77 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі військові частини).

Позивач є підприємством Збройних Сил України, внаслідок чого спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони.

За погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, військові частини можуть дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Надання земель оборони як своєї частки відповідачем-2 у житлову забудову цією нормою закону не передбачено.

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування виключно у державній власності, а у певних випадках і в комунальній власності (частина третя статті 84 Земельного кодексу України). У приватну власність землі оборони передаватись в жодному разі не можуть (ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Право користування земельною ділянкою є майновим правом, що, в свою чергу, відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, є майном.

Однак, оскільки виникнення права користування земельною ділянкою нерозривно пов'язано з цільовим призначенням, розпорядження даним правом може мати місце тільки у випадку збереження даного цільового призначення.

Укладенням інвестиційного договору № 10/07/03-061/ККз сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки - із земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Це суперечить вимогам частини другої статті 20 Земельного кодексу України, якою встановлено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування.

Рішення про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки чи відведення її під забудову не приймалися. Наслідками порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до п. б ст. 21 Земельного кодексу України, є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, Міністерством оборони України не могли бути надані як внесок у спільну власність право користування земельною ділянкою та майно, оскільки воно закріплено на праві повного господарського відання за позивачем.

Договір порушує права позивача та суперечить вимогам чинного законодавства, тому вимоги про визнання його недійсним суд вважає законними та обґрунтованими.

Недійсність Договору в даній частині має наслідком недійсність його в цілому, оскільки він не був би вчинений без включення до нього умов щодо вкладу відповідача-2 (ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України).

Договір є недійсним з моменту вчинення (укладення) (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення інвестиційний договір № 10/07/03-061/ККз про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, створення інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 14.03.2006 р., укладений між Державою Україною в особі Міністерства оборони України в особі  філії Центрального спеціалізованого будівельного управління  (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд»та закритим акціонерним товариством «Управління капітального будівництва».

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Управління  капітального будівництва»(04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, рахунок 26004005751701 в АКБ «ТасКомерцбанк», МФО 300164, код 32593802) до Державного бюджету України 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6, рахунок 35219016003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код 00034022) до Державного бюджету України 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                    С.А. Ковтун

          Рішення підписано 24.03.2009 р.