Рішення

від 02.03.2009 по справі 37/530

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/530

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовомДоПроКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон - Київ»стягнення 12797,45 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В засіданнях брали участь представники сторін :

від позивача   Литвин Л.М.- представник за довіреністю № 155/1/23-102 від 15.01.2009 року; Мазурок О.І.- представник зам довіреністю № 155/1/23-99 від 15.01.2009 року; Мазурок Я.В..- представник зам довіреністю № 155/1/23-101 від 15.01.2009 року;

від відповідача  Кобзаренко С.І.- директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон - Київ»про стягнення 12797,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2008 року порушено провадження у справі № 37/530, розгляд справи було призначено на 26.01.2009 року о 16-15.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/530 від 23.12.2008 року виконав частково.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2008 року подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 12605,99 грн. – суму основного боргу, 178,61 грн. - пені. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні надав суду заяву, відповідно до якої вказує на те, що 16.02.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквілон - Київ»перерахувало на рахунок відповідача 4000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 16.02.2009 року. Крім того, відповідач зазначає, що не визнає нарахування за грудень 2008 року у сумі 3611,19 грн., оскільки нарахування позивачем здійснювались на підставі розпорядження КМДА № 1622 «Про затвердження тарифів на теплову енергію», яке було скасоване указом Президента України В.Ющенка. В зв'язку з чим відповідач просить встановити суму заборгованості в розмірі 4994,80 грн. (12605,99 грн. -  3611,19 грн. –4000,00 грн.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.02.2009 року оголошувалась перерва до 02.03.2009 року.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2006 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон - Київ»(споживач) був укладений договір № 1422 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (надалі договір).

Предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою : вул. І Пулюя, 5 літ А (п. 1.1 договору).

Сторони погодили, що при виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Додатком № 2 договору від 01.08.2006 року сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, зокрема : розрахунки за теплову енергію, що споживається проводиться виключного у грошовій формі. Споживач щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою : вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому : в разі, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліків, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами (на підставі показників тепло лічильника та розрахунку теплових витрат на абонентському уводів) за попередній місяць.

Позивач зазначає, що  відповідач в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконав частково, за розрахунковим позивача за період січень 2008 року по грудень 2008 року включно у відповідача згідно договору існує заборгованість в розмірі 12605,00 грн. в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також 178,61 грн. пеню, яка нарахована за період прострочення з 24.07.2008 року по 25.01.2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідач до матеріалів справи надав суду копія платіжного доручення № 10 від 16.02.2009 року, з якого вбачається, що відповідач після порушення провадження у справі перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн. Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі  4000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає вартість наданих послуг в грудні 2008 року в розмірі 3611,19 грн., оскільки при визначенні вартості наданих послуг позивач застосовував розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008 року. Судом оцінені заперечення відповідача та встановлено наступне. Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008 року скасовано згідно з Указом Президента України  від 24 грудня 2008 року N 1199/2008, як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування вищевказаного розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008 року, в свою чергу при визначенні вартості наданих послуг  в грудні 2008 року необхідно застосовувати розпорядження КМДА № 86 від 31.01.2007 року.

Згідно з табуляграмами, які надані позивачем для долучення до матеріалів справи, судом встановлено, що в грудні 2008 року відповідачем було спожито 5,29371 Гкал., тобто вартість наданих позивачем відповідачу послуг в грудні 2008 року становить 1382, 64 грн. (5,29371 Гкал (спожито тепл. енер.) х (171,62 грн. (тариф за 1 Гкал без ПДВ) + 20 ПДВ + 201,4 м2 (займана площа)х 1,21 грн. (тариф за тех. обслуг без ПДВ) + 20 ПДВ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що за період січень-грудень 2008 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 11030,02 грн., відповідач зазначені послуги оплатив частково, сплатив лише 4652,58 грн., в зв'язку з чим у нього вникла заборгованість в розмірі 6377,44 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в договорі сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг (додаток № 2 до договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 6377,44 грн.

Таким чином, позов щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6377,44 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню. В стягнення 2228,55 грн. суд відмовляє, оскільки при нарахуванні вартості наданих послуг позивач застосовував розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008 року, яке скасовано згідно з Указом Президента України  від 24 грудня 2008 року N 1199/2008, як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 2.3.7 договору просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 24.07.2008 року по 25.01.2009 року, яка за обґрунтованим розрахунком позивача становить 178,61 грн.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3.7 договору сторони визначили, що за несвоєчасно сплату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-х облікових ставок НБУ, що діяла на період внесення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд відзначає, що позивач правомірно припинив нарахування пені  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також вірно визначив розмір пені у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки в договорі сторони передбачили розмірі пені більший, ніж це встановлено законом, а у відповідності до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, а отже позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, проте вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань підлягають задоволенню частково згідно розрахунку суду в розмірі 175,69 грн. (564*24/266/100*31 + 1079,12*24/266/100*31 + 1658,65*24/266/100*30 + 2314,97*24/266/100*31 + 333,32*24/266/100*30 + 4715,96*24/366/100*2), оскільки при нарахуванні пені за грудень 2008 року, як встановлено судом, позивач застосовував завищену вартість наданих послуг.  

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому судові витрати, які були сплачені позивачем щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 4000,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки останній суму боргу перерахував після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Київ» (03048, м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5 код 21509481) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51А код 03366500) 6377,44 грн. (шість тисяч триста сімдесят сім гривень 44 коп.) –основний борг, 175,69 грн. (сто сімдесят п'ять гривень 69 коп.) –пені,   105,54 грн.  (сто п'ять гривень 54 коп.)- державного мита та 97,40 грн. (дев'яносто сім гривень 40 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4000,00 грн.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 25.03.2009 року