Рішення

від 17.02.2009 по справі 33/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»

до                           товариства з обмеженою відповідальністю «БНС-Фарба»

про                          стягнення 56 806,61 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Нетреба С.О.– представник за довіреністю б/н від 16.12.2008 року;

від відповідача:  не з'явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БНС-Фарба»про стягнення заборгованості в сумі 56 806,61 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений договір № 40 від 14.05.2007 року, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити хімічну продукцію, дальше по тексту «товар», яка кваліфікується як сировина для лакофарбового виробництва.

Відповідно до п. 1.2. цього договору, передача товару по даному договору за цінами, в терміни, згідно з номенклатурою і в кількостях буде здійснюватись згідно специфікацій до даного договору на кожну окрему поставку, які будуть невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 4.1. договору  № 40 від 14.05.2007 року на кожну партію поставленого згідно даного договору товару  продавець зобов'язаний надати представнику покупця наступні документи: товарну накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат (паспорт) якості, сертифікат аналізу на дану партію товару.

Згідно п. 5.12 вищеназваного договору, оплата за поставлений товар виконується покупцем з розрахунку 100% вартості поставки не пізніше одного банківського дня до моменту відвантаження товару зі складу продавця, або в термін, обумовлений сторонами в специфікаціях на кожну чергову поставку.

Сторонами підписана та скріплена печатками  специфікація  № 1 від 14 травня 2007 року, яка є невід'ємною частиною договору, відповідно до якої позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити вартість товару до 15 червня 2007 року.

Представник покупця отримав товар за видатковою накладною № РН-0014059 від 21.05.2007 р. на підставі рахунку-фактури № СФ-0014059 від 14.05.2007 р.

Отримання товару підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній та довіреністю ЯИЗ № 996992 від 21 травня 2007 року.

Всього на підставі договору було поставлено товару на загальну суму 122 550,00 грн.,  відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 95 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, станом на 26.12.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 550,00 грн.

21.08.2008 року представниками сторін було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 550,00 грн.

24.10.2008 року позивач направив відповідачу претензію з проханням оплатити суму заборгованості та пеню за прострочення оплати, яка залишилась без відповіді та задоволення.

За порушення строків розрахунків позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 12 267,04 грн., індекс інфляції в сумі 15 023,41 грн. та 3 % річних за користування грошовими коштами у сумі 1 966,16 грн.  

17.02.2009 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 06865430 на адресу: 03151, м. Київ-151, вул. Ушинського, 40.

Представник позивача в судове засідання з'явився та подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/40 від 20.01.2009 року, надав пояснення по справі та  просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27 550,00 грн., пеню в розмірі 12 267,04 грн., індекс інфляції в сумі 15 023,41 грн., 3 % річних за користування грошовими коштами у сумі 1 966,16 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 568,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з перерахунком судом розміру пені, індексу інфляції та 3 % річних.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 40 від 14.05.2007 року, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити хімічну продукцію, дальше по тексту «товар», яка кваліфікується як сировина для лакофарбового виробництва.

Відповідно до п. 1.2. цього договору, передача товару по даному договору за цінами, в терміни, згідно з номенклатурою і в кількостях буде здійснюватись згідно специфікацій до даного договору на кожну окрему поставку, які будуть невід'ємними частинами цього договору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно п. 4.1. договору  № 40 від 14.05.2007 року на кожну партію поставленого згідно даного договору товару  продавець зобов'язаний надати представнику покупця наступні документи: товарну накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат (паспорт) якості, сертифікат аналізу на дану партію товару.

Представник покупця отримав товар за видатковою накладною № РН-0014059 від 21.05.2007 р. на підставі рахунку-фактури № СФ-0014059 від 14.05.2007 р.

Отримання товару підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній та довіреністю ЯИЗ № 996992 від 21 травня 2007 року.

Частина 1 статті 691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 5.12 вищеназваного договору, оплата за поставлений товар виконується покупцем з розрахунку 100% вартості поставки не пізніше одного банківського дня до моменту відвантаження товару зі складу продавця, або в термін, обумовлений сторонами в специфікаціях на кожну чергову поставку.

Сторонами підписана та скріплена печатками  специфікація  № 1 від 14 травня 2007 року, яка є невід'ємною частиною договору, відповідно до якої позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити вартість товару до 15 червня 2007 року.

Всього на підставі договору було поставлено товару на загальну суму 122 550,00 грн.,  відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 95 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 550,00 грн.

21.08.2008 року представниками сторін був підписаний акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 550,00 грн., який не приймається судом як належний доказ, оскільки не зрозуміло ким саме зі сторони відповідача він підписаний, оскільки, відсутні ініціали та прізвище особи, яка її підписала та печатка відповідача.

Акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

24.10.2008 року позивач направив відповідачу претензію з проханням оплатити суму заборгованості та пеню за прострочення оплати, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 27 550,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у сумі 15 023,41 грн. та трьох процентів річних у сумі 1 956,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дії відповідача, з несплати заборгованості за виконані роботи є порушенням грошових зобов'язань, взятих на себе стороною за договором, а тому, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку, якщо покупець затримує оплату  за поставлений товар згідно специфікації на дану поставку, то він зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,2 % від суми даної поставки за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент заборгованості.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.

16.06.07-06.07.07122550218,01 128,13

07.07.07-09.08.07102550348,01 528,42

10.08.07-05.11.077 2550888,02 798,64

05.11.07-16.12.072 7550418,0495,14

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 5 950,33 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 3 статті 55 ГПК України передбачає, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки, ціна позову становить 50 480,03 грн., тому сума державного мита –504,80 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БНС-Фарба»(03151, м. Київ-151, вул. Ушинського, 40; р/р 26002057801 в АК «Промислово-фінансовий банк»м. Києва, МФО 230906, код ЄДРПОУ 31238499) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»(02090, м. Київ-90, вул. Сосюри, 68; р/р 2600159804 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805, код ЄДРПОУ 32959643) суму основного боргу 27 550 (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 5 950 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 33 коп.,  індекс інфляції у сумі 15 023 (п'ятнадцять тисяч двадцять три) грн. 41 коп, 3 % річних у сумі 1 956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 29 коп., витрати  по сплаті державного мита в сумі  504 (п'ятсот чотири) грн. 80 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий