Ухвала

від 20.08.2013 по справі 2а-4324/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. № 9104/33171/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Король Х.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

19.05.2010 року позивач - ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» звернувся в суд із адміністративним позовом, який в подальшому уточнив, до відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 15.01.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем неправомірно зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за листопад 2009 року, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість по деклараціях за лютий, травень, червень, вересень, жовтень 2009 року виникло у зв'язку з імпортом м'ясопродуктів, при митному оформленні яких для визначення розмірів ввізного мита та податку на додану вартість бралася за основу митна вартість товару, яка на 45 % перевищувала договірну вартість імпортованої продукції. Відтак, оскільки розмір ПДВ, який сплачувався при розмитненні товару суттєво перевищував розмір податку, який позивач отримував від вітчизняного покупця в рахунок оплати товару, у позивача поступово накопичувалось від'ємне значення ПДВ, яке у листопаді 2009 року було заявлено до відшкодування. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, зокрема і про оплату товару, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 15.01.2010 року ДПІ у Франківському районі м. Львова.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова, судом першої інстанції, прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що позивачем зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 410480 грн по податковій декларації за листопад 2009 року у зв'язку з тим, що підприємством до перевірки не було представлено документів з належно завіреною відміткою банку про здійснення оплати за отримані послуги. Суд першої інстанції повинен був здійснити оцінку доказів не на час звернення платника податків до суду, а на час проведення перевірки.

У судовому засіданні судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та допущено заміну відповідача - ДПІ у Франківському районі м. Львова на її правонаступника Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: лютий, травень, червень, вересень, жовтень 2009 року, результати якої оформлені актом № 58/23-4/33665516 від 15.01.2010 року.

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в розмірі 410480 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що при перевірці достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009 року встановлено, що ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» зайво включено до р.3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 410480,00 грн, оскільки підприємством не представлено документів про фактичне здійснення оплати на суму 410480,00 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 15.01.2010 року, яким ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 410480 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивач у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних та вантажно-митних декларацій та включав до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних. Отримане від'ємне значення податку на додану вартість було правомірно заявлено позивачем в декларації за листопад 2009 року. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його скасування.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що у разі імпорту товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України, вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для формування податкового кредиту у зв'язку з придбанням на митній території України товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є наявність у покупця товару виданої йому продавцем податкової накладної, а при імпорті товарів - належним чином оформлена митна декларація, яка виходячи з положень пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР підтверджує факт сплати податку до бюджету.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» здійснює діяльність із оптової та роздрібної торгівлі м'ясопродуктами, ввезеними на митну території України в митному режимі імпорту, починаючи з листопада 2008 року. Позивач придбавав м'ясопродукти в іноземних виробників та імпортував їх на територію України для наступного продажу. При митному оформленні імпорту товару для визначення розмірів ввізного мита та податку на додану вартість митним органом за основу бралась митна вартість товару, яка визначалась ним згідно з відповідними внутрішніми довідниками, яка істотно перевищувала договірну вартість. У подальшому м'ясопродукти реалізовувались гуртом та вроздріб на території України за ринковою ціною, яка розраховувалась з ціни придбання та торгової націнки. У зв'язку з тим, що розмір податку на додану вартість, який сплачувався при розмитненні товару був істотно вищим від розміру податку на додану вартість, який Позивач отримував від вітчизняних покупців разом з оплатою товару, а також у зв'язку з тим, що імпорт м'ясопродуктів складав понад 90 % всіх витрат Товариства, у Позивача поступово накопичувалось від'ємне значення з податку на додану вартість, яке і було заявлено до бюджетного відшкодування.

Правильність визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року підтверджується долученими до матеріалів справи документами: виданими та отриманими податковими накладними та їх реєстрів, вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями про попередню оплату за митне оформлення, податковими деклараціями з податку на додану вартість, контрактами з нерезидентами про поставку м'ясопродуктів за вищезазначений період (а.с. 52-171 т.1; а.с. 44-276 т.2; а.с. 1-207, 249-255 т.3).

Судом першої інстанції встановлено, що висновки відповідача ДПІ у Франківському районі м. Львова - ґрунтуються лише на твердженні про відсутність документів про сплату податку на додану вартість на митниці в розмірі, заявленому позивачем до бюджетного відшкодування 410480,00 грн.

Відповідно до Наказу Держмитслужби України від 09.07.1997 року № 307 Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації графи А, С, Б/:г, Е/З, С, І, Е ВМД паперового примірника ВМД та її електронної копії або ВМД тільки в електронному вигляді заповнюються посадовою особою митного органу.

Посадовою особою митного органу, якою здійснювався контроль за справлянням податків і зборів за цією ВМД, у графі С «Митний орган відправлення» проставляються номерний штамп «СПЛАЧЕНО», підпис і дата.

Якщо податки та збори нараховуються умовно або не сплачуються в інших визначених законом випадках, то вищезазначеною посадовою особою в графі вчиняється запис «Перевірено», проставляються номерний штамп «СПЛАЧЕНО», дата та підпис.

Відтак, для висновку про справляння позивачем податку на додану вартість відповідачем достатньо було дослідити митні декларації, на примірнику кожної з яких проставлено номерний штамп «СПЛАЧЕНО», підпис і дата посадової особи митного органу і копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету під час імпорту товару підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, а тому висновки податкового органу викладені у акті перевірки є безпідставними.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за на необхідне звернути увагу на те, що у акті перевірки зазначено, що понад 99 % (в жовтні 89%) податкового кредиту за вказані періоди сформований за рахунок податку на додану вартість, сплаченого на митниці у зв'язку із імпортом м'ясопродуктів, придбаних в нерезидента Компанії Procavi S.L. згідно Контракту б/н від 11.11.2008 року та Контракту № ES-011009 від 01.10.2009 року про поставку м'ясопродуктів. Щодо визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ в акті перевірки зазначено, що порушень чи відхилень по деклараціях за лютий, травень, червень, вересень, жовтень 2009 року, не встановлено (а.с. 30-41 т.1).

Однак, не зважаючи на вищенаведене, при перевірці достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009 року, в акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Єдина Мерчендайзергова Компанія» зайво включено до р.3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 410480,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивач у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних та вантажно-митних декларацій та включав їх до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість. Отримане від'ємне значення податку на додану вартість було правомірно заявлено позивачем в декларації за листопад 2009 року.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції в порушення п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи Личаківським районним судом м. Львова про оскарження постанови про порушення кримінальної справи № 182-0465 за ч. 5 ст. 191, ст. 366 КК України відносно директора «Єдина Мерчендайзергова Компанія», оскільки в цьому випадку провадження підлягає зупиненню тільки у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Проте, розглядувана справа повністю могла бути вирішена до розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, оскільки під час розгляду даної справи судом надається оцінка висновкам податкового органу щодо наявності чи відсутності доказів сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету під час митного оформлення, так як саме ця обставина стала підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Більше того, як вбачається із матеріалів справи, вказана вище постанова про порушення кримінальної справи скасована постановою Личаківського районного суду м. Львова від 29.10.2010 року по справі № 4-511/2010, що свідчить про безпідставність порушення кримінальної справи відносно директора позивача. Доказів скасування чи оскарження вказаної постанови суду, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у справі № 2а-4324/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 23.08.2013 року.