Ухвала
від 20.08.2015 по справі 2а-4324/10/1370
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/800/46051/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі № 2а-4324/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Єдина Мерчендайзергова

Компанія"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

Львівської області Державної податкової служби,

Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Єдина Мерчендайзергова Компанія" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Франківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області), Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000022340/0 від 15.01.2010.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000022340/0 від 15.01.2010.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в період: лютий, травень, червень, вересень, жовтень 2009 року та складено акт № 58/23-4/33665516 від 15.01.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000022340/0 від 15.01.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 410480 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в розмірі 410480 грн., зайво включено до р. 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість 410480 грн., оскільки підприємством не представлено документів про фактичне здійснення оплати на суму 410480 грн.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій підтверджується наявними у справі доказами та первинними бухгалтерськими документами.

Вказані документи відповідають вимогами Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на кожної примірнику митних декларацій проставлено номерний штамп "СПЛАЧЕНО", підпис і дата посадової особи митного органу і копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету під час імпорту товару підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем у відповідності до Закону України „Про податок на додану вартість" правомірно включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних та вантажно-митних декларацій та включав їх до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі № 2а-4324/10/1370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі № 2а-4324/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С .Е. Острович М.В. Сірош

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення20.08.2015
Оприлюднено02.10.2015
Номер документу51773249
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-4324/10/1370

Ухвала від 20.08.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 13.08.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 16.09.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 20.08.2013

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Гінда О.М.

Постанова від 22.09.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 22.09.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 21.07.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 27.05.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

Ухвала від 20.05.2010

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Лунь Зоряна Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні