Постанова

від 04.09.2013 по справі 913/731/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.09.2013 р. справа №913/731/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кододової О.В. суддівАгапова О.Л., Геза Т.Д. При секретарі Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача: не з»явився від відповідача: від третьої особи:не з»явився не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2013 року (підписано 26.04.2013р.) по справі№913/731/13г (суддя Лісовицький Є.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпропетровськ до відповідача Приватного транспортного підприємства «Транс-Ніка» м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет споруна стороні відповідача: про ОСОБА_5, АДРЕСА_1 стягнення 310474,41 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2012р. складає 2 481 621грн. 96коп. шляхом звернення стягнення на майно. В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонере товариство комерційний банком «Приватбанк» м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного транспортного підприємства «Транс-Ніка» м. Луганськ та третьої особи з боку відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5, АДРЕСА_1 та просив 1. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2-К від 17.02.2004 року в сумі 310474.41 Доларів США вилучити у Відповідача та передати в заклад Позивачу:

- предмет застави - вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка";

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка".

2. Звернути стягнення на предмет застави: вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2013р. по справі №913/731/13г позовні вимоги позивача були задоволені частково стягнуто з Приватного транспортного підприємства "Транс-Ніка" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпропетровськ 2 480 690 грн. 54 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави: вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка" (91000, м. Луганськ, вул. Краснодонська, 4, код ЄДРПОУ 25360353), шляхом продажу вказаного автомобіля ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Приватному транспортному підприємству "Транс-Ніка" договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем. В інщій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що позивач прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 2-К від 17.02.2004р. виконав у повному обсязі надавши ОСОБА_5 кредит в межах 50000 доларів США, та третьою особою у справі в порушення умов договору не здійснено повернення наданих йому коштів. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач доказів оплати кредиту також не надав. Отже, факт порушення третьою особою у справі договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений, а ні відповідачем, а ні 3-ю особою.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_5 зобов'язання з повернення кредитних коштів за Кредитним Договором № 2-К від 17.02.2004р. не виконані, поручителем також не здійснена сплата кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, що передбачено п. 2 Договору поруки № 2-К від 17.02.2004р., то позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 481 621 грн. 96 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем підлягають задоволенню у сумі 2 480 690 грн. 54 коп. (з урахування того, що позивачем неточно переведено суму боргу з доларів на гривні). В іншій частині позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач не погодився із прийнятим рішенням та звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суд Луганської області та просить скасувати рішення в частині відмови у позові щодо надання йому права зняти предмет застави з обліку в органах ДАЇ, а також відмови в вилученні та передачі у заклад предмету застави та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). В обґрунтування позивач посилається на те, що його вимоги узгоджуються із приписами ч.1 та 2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.509 ЦК України враховуючи дозвільний характер цивільного законодавства: дозволене те, що не заборонено, тому на думку позивача процедура звернення стягнення шляхом укладення договору купівлі продажу з іншою особою - покупцем та надання йому права із зняття предмету застави з обліку в органах ДАЇ України, надання всіх повноважень, необхідних для продажу не заборонено законодавством, а відтак може бути застосована до даних правовідносин.

Крім того, позивач зазначає, що у разі відмови боржника оформити доручення, зняття з обліку транспортного засобу здійснюється на підставі виконавчого надпису нотаріусу або за рішенням суду згідно п.40 Порядку затвердженого постановою КМ України №1388 від 07.09.1998року.

Позивач не згодний з тим, що суд першої інстанції відмовив йому у задоволенні вимоги про вилучення та передачу у заклад предмету застави та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, за тих підстав, що згідно приписів ст.ст. 1, 44, 46 Закону України «Про заставу» та ч. 2 ст.575 ЦК України передбачають, що заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. У п.17.10 Договору застави сторонами було передбачено передача предмету застави у заклад за актом приймання - передачі, що підписується сторонами. На думку позивача судом першої інстанції не було здійснено належного дослідження укладеного між сторонами договору застави щодо передачі предмету застави у заклад, що є порушенням ст..82 ГПК України та ст..129 Конституції України.

ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (змінено найменування юридичної особи - згідно нової редакції Статуту ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" та у абз. 3 п. 1.1 Статуту зазначено, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є правонаступником всіх прав і обов'язків ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК") /

Сторони, третя особа у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. До початку судового засідання клопотань від третьої особи не надходило.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Згідно з положеннями ст.101, ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2, ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

17.02.2004року між та ОСОБА_5 (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Позичальник) було укладено Кредитний договір № 2-К.

Відповідно до пункту 1.1 Договору - Банк зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти шляхом надає готівки на строк по 17.02.2005р. включно у вигляді поновлюючої кредитної лінії у розмірі 50000 доларів США, зі сплатою 19% річних за його користування, на суму залишку по кредиту, з погашенням заборгованості у наступному порядку: сплата відсотків щомісячно до 25 числа кожного місяця включно з остаточним погашенням заборгованості за кредитом по закінченню строку, для чого банк відкриває позичальнику:

- позиковий рахунок 22021396328401;

- особовий рахунок за відсотками 22087396328401.

Пунктом 1.3. Кредитного договору № 2-К від 17.02.2004р. передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань по договору є договір застави іпотеки та договір застави майна, а також всі інші договори застави, поруки, укладені з метою забезпечення зобов'язань по цьому договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та Приватне транспортне підприємство "Транс-Ніка" (Відповідач) 17.02.2004 уклали Договір застави автотранспорту (Договір застави). Згідно з Договором застави Відповідач надав в заставу вантажний сідловий тягач VOLVO, модель FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності Приватне транспортне підприємство "Транс-Ніка".

У пункті 2 Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р. сторонами передбачено, що заставою забезпечується виконання зобов'язань позичальника - ОСОБА_5 , майновим поручителем якого є Заставодавець, що випливають з кредитного договору № 2-К від 17.02.2004р., з:

- повернення кредитного ліміту у вигляді оновлюючої кредитної лінії у сумі 50000 доларів США у термін до 17.02.2004р.;

- сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 19% річних, датою сплати відсотків є 25 число кожного місяця;

- у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки зазначеної у п. 1.1. Кредитного договору, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом;

- сплати пені у разі порушення зобов'язань по поверненню кредиту або сплати відсотків у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 761600 грн. (п. 3 Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р.).

Пункт 1.5.8 Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р. передбачає, що з метою забезпечення своїх вимог заставодержатель має право звернути звернення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Крім того 17.02.2004р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та Приватним транспортним підприємством "Транс-Ніка" було укладено Договір поруки № 2-К.

Предметом зазначеного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_5 своїх обов'язків за кредитним договором № 2-к від 17.04.2004р., згідно якого кредитор надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 50 000 доларів США (пункт 1 Договору поруки № 2-К від 17.02.2004р.).

Пунктом 2 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 4 Договору поруки у випадках невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно пунктів 5, 6 зазначеного Договору поруки, у випадках невиконання боржником якого-небудь зобов'язання , кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку, а поручитель повинен виконати зазначений обов'язок в продовж п»яті календарних днів з моменту отримання вимоги.

Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитного договору № 2-К від 17.02.2004р. у повному обсязі надавши кредит ОСОБА_5 у розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується заявкою на видачу готівки № 230 від 17.02.2004р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_5 свої зобов'язання по Кредитному договору № 2-К від 17.02.2004р. не виконав, у зв'язку з чим 24.12.2012р. кредитором на адресу позичальника та заставодавцю було направлено повідомлення № 30.1.0.0/2-677 від 17.12.2012р. з вимогою терміново погасити прострочену заборгованість.

Позивач відповіді на зазначене повідомлення не отримав, позичальник та заставодатель заборгованість не погасили, у зв'язку з чим, Позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь 310 474,41 Доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2012 складає 2 481 621 грн. 96 коп. шляхом звернення стягнення на майно.

Суд першої інстанції позовні вимоги у цій частині задовольнив. Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанцій в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 50000 доларів США з огляду на наступне:

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом першої інстанції позивач прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 2-К від 17.02.2004р. виконав у повному обсязі надавши ОСОБА_5 кредит в межах 50000 доларів США, та третьою особою у справі в порушення умов кредитного договору не здійснено повернення наданих йому коштів. Відповідач доказів оплати кредиту також не надав. Відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 Доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.11.2012р. складає 399500 грн. 00 коп. шляхом звернення стягнення на майно.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 135042,33 долара США (135042,33 х7,99грн.= 1078988,22грн.) за період з 25.02.2004р. по 07.11.2012р. слід зазначити наступне.

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору № 2-К від 17.02.2004р. банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти шляхом надання готівки на строк по 17.02.2005р. включно у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 50000 доларів США, зі сплатою 19% річних за його користування, на суму залишку по кредиту, це також і закріплено у п. 1 Договору поруки № 2-К від 17.02.2004р. та у п. 2 Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р.

Пунктом 3.2 Кредитного договору № 2-К від 17.02.2004р. передбачено, що в разі несвоєчасної сплати кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки зазначеної у п. 1.1, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості. За розрахунком позивача по відсотками утворилася заборгованість за період з 25.02.2004р. по 07.11.2012р. у розмірі 135042,33 долара США, що за курсом 7,99грн. складає 1078988,22грн.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору в разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 2.2.2 цього договору, банк має право нараховувати, а позичальник сплачувати банку пеню у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості.

Зазначені обов'язки також закріплені у п. 1 Договору поруки № 2-К від 17.02.2004р. та у п. 2 Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.

З огляду на зазначені норми законодавства та вказані пункти Кредитного договору № 2-К від 17.02.2004, Договору поруки № 2-К від 17.02.2004р. та Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р., заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 25.02.2004р. по 07.11.2012р. за розрахунком позивача суму 125432,08 доларів США, яка була задоволена судом першої інстанції у повному обсязі.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині за наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені за 8 років, позивач посилається на п. 4.1 Кредитного договору та п. 1 Договору поруки № 2-К від 17.02.2004р. та у п. 2 Договору застави автотранспорту від 17.02.2004р., однак сторонами у цих пунктах не було встановлено іншого порядку нарахування пені.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 11.12.2012р. у справі № 10/065-11.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення пені за 8 років за період з 25.02.2004р. по 07.11.2012р., не відповідають зазначеним нормам матеріального права. Враховуючи, що відповідачем не було заявлено про застосування строку позовної давності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково за період 6 місяців з 25.02.2004року по 25.08.2004року що за розрахунком позивача (а.с.9) складає 8,88 доларів США, що в перекладі на гривні складає 70грн.95коп. Відтак у стягненні пені у розмірі 125423,2 (125432,08- 8,88) доларів США ( що складає 125423,2 х 7,99 =1002 131,37грн.) слід відмовити, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду не приймається до уваги надані позивачем (вхід. №02-48/7836 від 02.09.2013року) виписки за кредитним договором за тих підстав, що вони не обґрунтовують позовні вимоги в частині нарахування пені на заборгованість по кредиту та процентам. Позивач озаглавив виписку на 91 аркушах «нарахування пені на відсотки», однак виписка складена за період з 17.04.2004року по 21.08.2013рік, натомість розрахунок закінчується 24.11.2008року на загальну суму 28940,82грн. Виписка не містить інформації про валюту із якої здійснений розрахунок. Розрахунок на 195аркушах озаглавлений «Нарахування пені на сальдо кредиту» з 17.02.2004року по 21.08.2013рік, фактично складений з 24.11.2008р., який також не містить інформації про валюту із якої здійснений розрахунок та закінчується 21.08.2013р. на суму 180815,35грн., що виходить за межі заявлених позовних вимог по стягненню пені станом на 07.11.2012р.

Крім того, позивачем при зверненні до суду із позовом на суму 2481621,96грн. невірно зроблений перерахунок доларів США в гривню (310474,41дол.США х 7,99 = 2480690,54). Позивач не скористався своїм правом передбаченим ст.22 ГПК України, не зменшив розмір позовних вимог, відтак сума 931,42грн.( 2481621,96грн. - 248069,54грн.) заявлена до стягнення необґрунтовано. В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають та рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 481 621 грн. 96 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем підлягають задоволенню частково у розмірі 185051,21 доларів США ( борг 50000 + 135042,33 проценти + 8,88 пеня), що за курсом валют складає 1 478 559,17грн. В іншій частині позовних вимог на суму пені 125423,2дол.США, що складає 1002131,37грн. (125423,2х7,99грн.) та суми 931,42грн. необґрунтовано заявленої до стягнення, всього на загальну суму 1003062,79грн. слід відмовити. Відтак рішення господарського суду Луганської області по справі №913/731/13-г від 25.04.2013року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог в цій частині .

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суд першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині звернення стягнення на предмет застави, оскільки ОСОБА_5 зобов'язання з повернення кредитних коштів за Кредитним Договором № 2-К від 17.02.2004р. не виконані, поручителем також не здійснена сплата кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, що передбачено п. 2 Договору поруки № 2-К від 17.02.2004, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 481 621 грн. 96 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем правомірно задоволені судом першої інстанції тільки у сумі 1478559 грн. 17 коп. Даний висновок суду першої інстанції узгоджується із приписами ст. 19 Закону України "Про заставу", ст.ст. 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Суд першої інстанції відмовив позивачу у наданні всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України за необґрунтованістю. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції за наступних підстав.

Право продажу банком предмету застави передбачено у п.22 договору застави (а.с.17), але порядок продажу сторони не встановили. Тому у разі відмови від здійснення будь - яких дій, які створюють неможливість виконання рішення, банк має діяти згідно виконавчого законодавства. До того ж матеріалами справи позивач не довів, що відповідач або третя особа ухиляється від його вимоги про зобов'язання зняти предмет застави з обліку в органах ДАЇ. Такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сторонами договір закладу не укладався, оскільки пунктом 17.10 договору застави (а.с.17) передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем зобов'язань за Кредитним договором, Заставодавець зобов'язується передати Предмет застави Заставодержателю в заклад за актом приймання - передачі, що підписується сторонами. Таким чином договором застави передбачено зобов'язання заставодавця передати у заклад майно в разі порушення зобов'язань за кредитним договором заставодавцем, а не позичальником . Проте з огляду на кредитний договір №2-к будь - які зобов'язання цієї особи (заставодавця) не були передбачені, а тому позивач не довів порушення його прав при зверненні із позовом з вимогою передати в заклад заставленого майна. До того ж в матеріалах справи відсутні будь - які докази надіслання позивачем вимоги до відповідача про передачу майна у заклад, чим порушені вимоги ст..33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином в задоволені позову за цими вимогами слід відмовити, але з інших підстав викладених вище.

Посилання скаржника на повідомлення від 17.12.2012р., направленого на адресу заставодавця, є неогрунтованими, оскільки у вказаному повідомленні позивач не вимагав передати майно в заклад. В ньому позивачем викладена вимога про погашення боргу та намір звернення стягнення на предмет застави (а.с.11).

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах по розгляду скарги документами. Відтак, рішення господарського суду Луганської області в цій частині підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Результати апеляційного провадження у справі № 913/731/13-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.99, ст.101, ст.103, ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Луганської області від 25 квітня 2013року у справі № 913/731/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25 квітня 2013року у справі № 913/731/13-г - скасувати частково.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 481 621 грн. 96 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем задовольнити частково у розмірі 185051,21 доларів США, що за курсом валют складає 1 478 559,18грн. В іншій частині позовних вимог на суму 1003062,79грн. відмовити.

Стягнути з Приватного транспортного підприємства «Транс-Ніка» , м. Луганськ на користь ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ суму 1 478 559,18грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави вантажний сідловий тягач VOLVO, модель: FN-12, рік випуску: 2002, № кузова/шасі: НОМЕР_2 реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності Приватного транспортного підприємства «Транс-Ніка» , м. Луганськ, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені Приватного транспортного підприємства «Транс-Ніка» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 25 квітня 2013року (повний текст складений та підписаний 26.04.2013року) у справі № 913/731/13-г залишити без змін.

Стягнути з Приватного транспортного підприємства «Транс-Ніка» , м. Луганськ на користь ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" , м. Дніпропетровськ судові витрати зі сплати судового збору в сумі 29571,18грн.

Зобов'язати господарський суд Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Кододова О.В.

Судді: Агапов О.Л.

Геза Т.Д.

Надруковано 6екз.: позивачу-2екз., відповідачу-1екз., третій особі - 1екз., у справу - 1екз.,ДАГС-1екз., господарському суду-1екз.